Припинення договору довічного утримання (догляду)

 

Специфіка договору довічного утримання (догляду) полягає у тому, що він відноситься до особистих зобов’язань і припиняє свою дію зі смертю відчужувача чи визначеного ним утримуваного. До смерті відчужувача чи утримуваного прирівняється й факт визнання їх померлими. При тому договір вважається припиненим його належним виконанням оскільки досягнута його основна мета – зустрічне задоволення в повному обсязі того на що розраховував відчужувач – довічне утримання (догляд). Проте не зрозуміло чому воно опинилась після примусових вимог про розірвання договору. На наш погляд ч.2 ст. 755 ЦК України є надлишньою і, власне, є логічною із самого визначення договору довічного утримання (догляду).

Договір довічного утримання може бути розірваний як на вимогу набувача, так і на вимогу відчужувача майна. Відповідно до ст. 755 ЦК України договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду:

1) на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини. Невиконання чи неналежне виконання обов’язків відчужувачем полягає у передачі неналежного майна чи зловживанні своїми правами, а набувачем - несвоєчасному чи неповному виконання обов’язків з утримання, проявах морального насильства чи образливого ставлення до утримуваного, інші фактори.

Проте інколи образливе ставлення чи моральне насильство може бути лише суб’єктивним сприйняттям утримуваного якому необхідно і виконувати свої матеріальні зобов’язання із утримуваним і приділяти увагу у особистому спілкуванні. Відсутність останнього чи вимоги щодо належної поведінки інколи сприймаються як факти морального насильства. До того стосовно осіб похилого віку слід приймати до уваги можливі зміни у їх психіці.

Правові наслідки розірвання договору довічного утримання (догляду) передбачені ст. 756 ЦК України. Вони диференціюються у залежності від того хто вимагав розірвання договору і яка причина.

У разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв’язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов’язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення. При тому враховується нормальний знос поверненого майна. Проте встановлення нормального чи ненормального зносу майна становить певні складнощі. 1. Якщо набувач перебав власником майна то він мав право на власний розсуд його використовувати, або права набувача як власника слід було обмежити таким обов’язком. 2. Сам термін „нормальний знос” не має чітких критеріїв його встановлення. Зокрема знос автомобіля у сільській місцевості та у міській зовсім різний.

Якщо договір розірваний на вимогу третьої особи (утримуваного) та відчужував має право вимагати повернення переданого за договором майна у тім числі у примусовому порядку.

Витрати набувача на утримання або догляд відчужувача поверненню не підлягають. Він при користуванні належним йому на праві власності майном отримував з нього корисні властивості. Оскільки він винен у порушенні обов’язків за договором то на нього поширюються наслідки, що передбачені п.1 ст. 611 ЦК України, а саме розірвання договору. Тим самим цивільне законодавство покладає на набувача за невиконання чи неналежне виконання обов'язків за договором довічного утримання такого негативного наслідку як втрата права власності і тим самим захищає порушені права та охоронювані законом інтереси відчужувача.

Проте не досить чітко врегульовані відносини у тому разі коли відчуження майна пройшло на користь утримання третьої особи. Якщо і відчужував і утримуваний одностайні у оцінці виконання зобов’язань за договором набувачем то особливих проблем не виникає. Але якщо їх оцінки виконання розходяться то можливі певні варіанти:

1. утримуваний вважає що набувач належним чином виконує його обов’язки і надане йому утримання та (або) догляд його влаштовує, а відчужував ні;

2. відчужувач вважає що набувач належним чином виконує його обов’язки і надане йому утримання та (або) догляд його влаштовує, а утримуваний ні. Суд повинен приймати до уваги встановлені договором уточнення щодо утримання та догляду, а також оцінку їх утримуваним.

Законодавець не встановив можливості сторін звертатися за відшкодуванням завданих збитків. Такий підхід є виправданим зважаючи на алеаторність та фідуціарність договору довічного утримання (догляду).

У разі розірвання договору у зв’язку з неможливістю його подальшого виконання набувачем з підстав, що мають істотне значення, суд може залишити за набувачем право власності на частину, з ура­хуванням часу, протягом якого він належно виконував обов'язки за договором (ч. 2. ст. 756 ЦК України). Тим захищаються інтереси сумлінного набувача який з незалежних від нього підстав не має змоги виконувати свої зобов’язання на дальше.

Законодавець залишив поза увагою і врегулюванням наслідки покращення набутого за договором довічного утримання (догляду) майна. Очевидно, що за таких умов слід застосувати загальні правила про покращення речі, що застосовуються при її віндикації з ігноруванням правил про згоду власника. У всякому разі якщо буде встановлено, що набувач істотно покращив річ, то в разі його добросовісності він вправі залишити покращення за собою (якщо вони є відділимі, або відчужував на його вимогу повинен повернути витрати на покращення.

На припинення договору можуть довічного утримання (догляду) можуть вплинути інші обставини. Зокрема, такими обставинами можуть бути: смерть набувача (фізичної особи) або припинення юридичної особи — набувача.

Відповідно ст.757 ЦК України у разі смерті фізичної особи—набувача можуть настати такі юридичні наслідки:

— обов'язки набувача за договором довічного утримання (догляду) переходять до тих його спадкоємців, до яких перейшло право власності на майно, передане відчужувачем;

— якщо спадкоємець за заповітом відмовився від прийняття майна, переда­ного відчужувачем, то право власності на це майно може перейти до спадкоємця за законом;

— якщо у набувача немає спадкоємців або вони відмовилися від прийняття майна, переданого відчужувачем, відчужувач набуває право власності на це майно. Відповідно у цьому разі й припиняється договір довічного утримання (догляду), а спадкоємці повинні повернути зазначене майно.

Відповідно до ст. 758 ЦК України у разі припинення юридичної особи—набувача за договором довічного утримання (догляду) настають такі правові наслідки:

— якщо у юридичної особи визначені правонаступники, то до них переходять права та обов'язки за договором довічного утримання (догляду);

— якщо юридична особа ліквідується, право власності на майно, передане за договором довічного утримання (догляду), переходить до відчужувача;

— якщо у результаті ліквідації юридичної особи—набувача майно, що було передане їй за договором довічного утримання (догляду), перейшло до її засновника (учасника), то до нього переходять права та обов'язки набувача за договором довічного утримання (догляду).

Відповідно у реєстри договорів (правочинів) та нерухомості повинні бути внесені відповідні зміни.

Контрольні питання:

1. Поняття та юридична природа договору довічного утримання (догляду).

2. Характеристика договору довічного утримання (догляду).

3. Предмет договору довічного утримання (догляду)..

4. Види договору довічного утримання (догляду)..

5. Форма договору довічного утримання (догляду).

6. Сторони договору довічного утримання (догляду): їх права та обов’язки.

7. Порядок укладення договору довічного утримання (догляду).

8. Забезпечення виконання договору довічного утримання (догляду).

9. Розірвання договору довічного утримання (догляду).

10. Відповідальність сторін у договорі довічного утримання (догляду).