Поняття договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану систему та його юридична характеристика



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Поняття договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану систему та його юридична характеристика



Діяльність фізичних та юридичних осіб неможлива без енергетичних та інших ресурсів та від безперебійного постачання електричної, теплової енергії, газу та інших ресурсів. Тож мова йдеться про енергоносії якими є визнане кам’яне та буре вугілля, торф, інші види первинного твердого палива, кам’яновугільні брикети, інші види вторинного твердого палива, буровугільні і торф’яні брикети, газ нафтопереробки, нафтопродукти, природний газ, природні енергетичні ресурси (ядерна, гідравлічна та газо термальна енергія, інші природні ресурси) енергетична і теплова енергія. Енергетична залежність окремої людини та суспільства у цілому від енергетичних та інших ресурсів особливо в урбанізованих спільнотах не потребує особливого доказування: освітлення та обігрів житлових та інших приміщень, вулиць та житлових будинків, енергоживлення побутових та інших приладів, устаткування та машин, тощо. Задоволення побутових потреб громадян без теплової, електро- та іншої енергії, газу, холодної і гарячої води є найважливішим завданням держави, критерієм оцінки якості життя та складової споживацької корзини. Їх передача може здійснюватися за договорами купівлі-продажу (стиснений чи зріджений природний газ у балонах) абочерез приєднану систему.

Специфіка забезпечення споживачів з енергетичними та іншими ресурсами на загальному рівні врегульована ст. 714 §5 глави 54 ЦК України, §3 глави 30 ГК України та на спеціальному рівні такими нормативно-правовими актами як закони України „Про електроенергетику”, „Про трубопровідний транспорт” , „Про житлово-комунальні послуги”, а також низкою спеціальних правил: Правила надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення, Умовами діяльності оптових постачальників природного газу, Порядком забезпечення галузей національної економіки та населення природним та іншими актами.

Постачання теплової енергії, гарячої, холодної води, газу, мають певні технічні особливості, які детермінують правове регулювання цих відносин. По - перше постачання теплової енергії, газу, гарячої та холодної води здійснюється по технічних мережах (проводах трубопроводах) що мають свої технічні характеристики і власні внутрішні фактори що приводять до втрат та практичної відсутності альтернатив у виборі постачальника та характеристик товару. По - друге у системі мереж є спеціальні розподільчі вузли, та прилади відбору тепла та газу і його обліку. Самі мережі є загальними до розподільчого пункту та внутрішніми, що належать і обслуговуються спеціалізованими організаціями чи самим споживачем за умови що вони відповідають встановленим імперативним вимогам. Це визначає межі виконання обов’язків сторін за даним договором. По третє, імперативно визначені технічні характеристики товару: напруга в електромережі, тиск газу, характеристики холодної та гарячої води. В четверте, оскільки ці товари є необхідними то на них встановлені регульовані ціни.

Ці спільні риси дають можливість об’єднати відносини в один структурний вид договору, як правової форми врегулювання умов та порядку постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану систему. Його поява спричинена об’єктивною потребою людства у цих ресурсах, інтенсивним розвитком промисловості, поси­ленням процесів урбанізації, підвищенням стандартів якості життя та необхідністю забезпечення безперебійного постачання населення та виробництва тепловою і електричною енергіями, газом, водою. Тож потреба у цих ресурсів може бути побутово та промисловою, що відображається на механізмі ціноутворення та державному регулюванні цих відносин.

Екологічна обстановка та стан природних ресурсів у багатьох регіонах вимагають попередньої обробки води та її централізованого постачання. До того сучасний рівень життя людини залежить від електричних і електронних предметів та пристроїв, що забезпечують комфортні умови її проживання, задоволення побутових потреб, пересування, отримання інформації та можливість спілкування. Сучасний рівень промисловості та агро виробництва і відповідно рівень його безпеки залежить без ефективного і безупинного енерго- і газопостачання.

Цей договір – новела ЦК України: ЦК УРСР 1963 р. його спеціально не регулював, а норми що регулювали відносини з постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу регулювалися підзаконними нормативно-правовими актами. У ЦК регулюванню відносин з постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу на основі договору присвячено § 5 гл. 54 книги 5 ЦК, що містить лише одну статтю. Дещо більше статей (3 з 275 по 277) поміщено у ГК України. Але оскільки вони не можуть усесторонньо врегулювати відносини з постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану систему то у частині, що не суперечить ЦК, це здійснено спеціальними нормативними актами. Крім того, зважаючи на те, що на ринку постачання окремих видів ресурсів функціонують природні монополії, то тут існують і локальні акти, що прийняті зазначеними суб'єктами цивільного права[198].

Легальне визначення цього договору міститься у ч. 1 ст. 714 ЦК та у ч. 1 ст. 275 ГК). Вони між собою текстуально не співпадають.

 

У ч. 1 ст. 714 ЦК встановлено що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись встановленого договором режиму їх використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. У ч. 1 ст. 275 ГК уже визначено що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник)відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі –енергію) споживачеві (абонементу), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбачених договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.  

 

Аналіз цивілістичної версії договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу дозволяє визначити його характеристику як консенсуального (сторони зобов’язані), двостороннього (сторони мають кореспондовані суб’єктивні права та юридичні обов’язки) та оплатного ( передання товару здійснюється на платній основі).

Цей договір є публічним хоча це не вказується ні у ст.633 ні у 714 ЦК. Алена основі інших норм можна дійти такого висновку. Зокрема у з ч. З ст. 714 ЦК вказується, що законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. Відповідно ч.4 ст.275 ГК України виробники і постачальники енергії, що займають монопольне становище, зокрема суб’єкти природних монополій, зобов’язані укласти договір енергопостачання на вимогу споживачів, які мають технічні засоби для одержання енергії. До того спеціальними нормативними актами закріплено обов’язок постачальників до укладення таких договорів. Зокрема, ч. 2 ст. 24 ЗУ «Про електроенергетику» енерго-постачальники, що здійснюють постачання електричної енергії на закріпленій території, не мають права відмовити споживачу, який розташований на ній, в укладенні договору на постачання електрич­ної енергії. Звідси аналіз вказаних вище норм дозволяє стверджувати, що такий різновид договору постачання енергетичними та іншими ресурсами, як договір постачання електричної енергії, слід відносити до публічних договорів.

Ці договори є здебільшого договорами про приєднання: визначені наперед ціни на предмет постачання, окремі умови (напруга, температура енергоносія пару чи гарячої води, тиск газу), можливість зміни схеми (режиму подачі), інколи и навіть ліміти споживання тощо. Вони відносяться до підприємницьких, тому що постачальник у цих договорах є обов’язково суб’єктом підприємницької діяльності.

Оскільки договір постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу законодавцем містить у главі 54 ЦК то він належить до підтипу договорів про оплатну передачу речей у власність . Йому притаманні всі ознаки зобов'язань про оплатну передачу речей у власність: одна сторона (постачальник) передає за плату іншій стороні (абоненту) товар (енергетичні та інші ресурси). До того навіть формальнонорми про цей договір поміщені у § 5 глави 54 ЦК, що називається «Купівля-продаж». До того відповідно до ч. 2 ст. 714 ЦК як і до інших договорів цього типу до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або договором.

Договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу йому притаманні специфічні правові ознаки, які слугували підставою для дискусії про його правову природу. Точки зору зводяться до наступного: 1) його віднесення до договорів підрядного типу, оскільки електричну енергію неможливо кваліфікувати як річ, то при її передачі споживачу постачальник (електростанція) виконує роботу[199]. Проте договір підряду характеризується такими суб’єктивними правами та юридичними обов'язками, що не властиві договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, і ставлять під сумнів його підрядну природу. Зокрема це стосується алеаторності, обов'язку підрядника виконувати роботи за завданням замовника, зі своїх матеріалів чи матеріалів замовника, право замовника у будь-який час перевіряти хід, якість і строки виконання робіт, не втручаючись в діяльність підрядника. У договорі постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу споживач (абонент) укладає договір постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу з метою одержання від постачальника товару - енергетичних чи інших ресурсів за заздалегідь встановленими характеристиками у залежності від яких у подальшому встановлюється цінова політика та відповідальність сторін. Зокрема при постачанні гарячої води нижче 18 градусів абонемент вправі її не оплачувати.

С. М. Корнєв виходів з того, що енергія, як продукція– енергетики, має економічні ознаки товару (собівартість, ціна); і саме у цій якості може бути об'єктом цивільних правовідносин, у тому числі й права власності[200]. Така теза піддана критиці безпідставно. Слід мати на увазі, що далеко не всі об’єкти цивільних прав є ідеальними і законодавець абстрагується від фізичних властивостей товару (у даному разі упорядкованого руху електронів) і генеруючі компанії та постачальників визнає власниками. Інакше нам би прийшлось відмовитися від того, що розглядуваний нами договір відноситься до типу договорів купівлі-продажу.

Деякі автори відносили цей договір до різновидів договору поставки. Так Б. М. Сейнароєв вважав що договір постачання електроенергії за характером опосередкованих ним відносин та основними правами і обов'язками сторін не має принципових відмінностей від договору поставки, і пропонував його відносити до договірного типу поставки[201]. Наразі законодавець відніс цей договір до типу договорів на передачу майна у власність і врегулював його за загальними правилами про договір купівлі-продажу та положення про договір поставки, якщо інше не встановлене законом або не випливає із суті відносин сторін.

Була висловлена також позиція що особливості цього договору надають йому якісної різниці від всіх інших договорів і дозволяють визнати його самостійним, особливим видом договору в системі договорів цивільного права[202]. Такий підхід не був підтриманий і був підданий аргументованій критиці[203]. Останнім часом у зв’язку з широким трактуванням побутових послуг робляться спроби економістами та практиками віднесення цих договорів до договорів з надання послуг.

Більшість вітчизняних науковців за формальними ознаками відносять договір постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу як окремий вид договору купівлі-продажу, належить до нього як вид до роду. Це пояснюється наступним:

1) постачання цими ресурсами є показником якості життя населення на макро- та мікрорівнях;

2) енергетичні та інші ресурси та діяльність з їх виробництва та реалізації віднесені до природних монополій;

3) енергетичним ресурсам як товару надано правовий режим речі, що може бути передана у власність споживача шляхом відбору її певної кількості через приєднану систему;

4) для укладення цього договору необхідна наявність у абонента змонтованих та прийнятих у встановленому порядку локальних мереж, сертифікованих чи відповідних встановленим вимогам технічних засобів, як передумов укладення договору: а) власна локальна мережа (газопроводи, нафтопроводи, теплопроводи, електропроводи тощо), приєднана до мережі постачальника; б) прийняті у встановленому порядку прилади обліку споживаних ресурсів (індивідуального чи сумарного обліку), регулююча апаратура, перетворюючі пристрої (понижуючі тиск редуктори, трансформаторні підстанції тощо); в) сертифіковані чи відповідні встановленим вимогам споживаючі установки й агрегати. Попередньо постачальник надає дозвіл на підключення технічних пристроїв абонента до своєї мережі і у подальшому вправі регулярно контролювати їх роботу та обсяги спожитих ресурсів.

5) на відміну від інших видів договору купівлі-продажу абонент не зобов’язаний прийняти ресурси, а сам відповідно до своїх потреб відбирає необхідну йому кількість товару. У той же час для юридичних осіб можуть встановлюватися ліміти та режими відбору ресурсів. При перевищенні лімітів тарифи збільшуються;

6) законом імперативно визначено нормативні вимоги щодо ресурсів: напруга, сила струму, його частота, мінімальний рівень тиску, температура енергоносія, вимоги щодо холодної води. Постачальник зобов’язаний постійно витримувати визначені параметри подавати товар (ресурси) у мережу таким чином, щоб у абонента була можливість відібрати їх у будь-який час;

7) цей договір породжує обов'язки абонента, не характерні для інших видів зобов'язань купівлі-продажу, а саме: дотримуватись передбаченого договором режиму використання ресурсів, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання;

8) ціноутворення на ринку постачання енергетичними та іншими ресурсами не підпадає під загальні правила ст. 691 ЦК України про визначення ціни товару. Тут діє передбачене п. 3 ч.3 цієї статті правило при визначення ціни актами цивільного законодавства;

9) відповідно до п. 32 „Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення” виконавець зобов’язаний ознайомлювати споживачів із нормативно-правовими актами у сфері житлово-комунальних послуг, надавати споживачеві в установленому законодавством порядку інформацію про перелік послуг, їх вартість, загальну суму місячного платежу, структуру тарифів, норм споживання, режиму надання послуг тощо;

10) правові відносини сторін за вказаними договорами уніфіковано на основі типових договорів. Зокрема у 2005р. КМУ затверджено Типовий договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення;

11) неустойка за порушення зобов’язань сторін має законний характер. Вона імперативно визначається актами чинного законодавства і сторони змінити її не можуть.

 



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-18; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.230.173.249 (0.099 с.)