Поняття та характеристика договору дарування

 

Договір дарування відомий багатьом цивілізаціям але своїй юридичній вивершеності завдячує римському приватному праву де він був способом виникнення права власності. Виголошена у формі стимуляції обіцянка подарувати мала юридичну силу.

В доктрині контрактного права він спричиняє складнощі та розглядається як: спосіб набуття права власності[206] – односторонній акт, два правочини, один із яких спрямований на відчуження майна на користь обдарованого, а другий – на прийняття дарунку; різновид цивільно-правового договору предметом якого можуть бути не тільки речі, що передаються у власність а й інші майнові блага. Він не вкладається у традиційну конститутивну ознаку договору як домовленості сторін.

Цей договір є загальним для всіх договорів із безоплатного надання і окремого підтипу договорів про передачу майна. Відповідно ст. 717 ЦК України за договором дарування, одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) майно (дарунок) у власність. Це визначення є тавтологічним та наперед обмежує дар у його об’єктному прояві. Не виключено дар із участю третьої сторони що передбачене ст. 725 яка встановлює зобов’язування обдарованого на користь третьої особи. Слід зважати, що предмет дарунку відповідно до ст. 718 ЦК України не обмежується лише майном: подарувати можна й послуги, наприклад туристичну путівку як туристичні послуги тощо.

Традиційно вважається, що договір дарування спрямований на припинення права власності у дарувальника і виникнення права власності у обдарованого і тому віднесений до договорів на безоплатну передачу майна у власність. Проте тут є й інша мета: досягнення особливого ставлення обдарованого на основі його прихильності, відзначення його особистості, репрезентація особистих властивостей та подальших намірів. Тож мета - інша ніж надання предмету дару – особиста та прояв особливого ставлення дарувальника до обдарованого. Такий договір є безоплатним і дарувальник не має права вимагати від обдарованої особи зустрічних дій майнового характеру. В ч.2 ст. 717 ЦК України встановлено, що договір, який встановлює обов’язок обдарованого вчинити на користь дарувальника дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Юридична конструкція договору дарування співпадає із заповітом, що проявляється у встановленні та підтриманні поваги до дарувальника, та зокрема наслідків зазіхання на його життя, здоров’я, майно, честь та гідність (ст. 727 ЦК).

За характеристичними ознаками цей договір є безоплатним, реальним або консенсуальним і одностороннім. Безоплатність – основна його конститутивна ознака. Легальне його визначення дозволяє стверджувати про те що він може бути як реальним так і консенсуальним. Тому слугує ст. 723 ЦК, яка встановила можливість існування обов’язку з передання дарунку обдарованому в майбутньому через певний строк (у певний термін) або у разі настання відкладальної обставини.

Право на відчуження майна даруванням – виключне право його власника. Воно ним реалізується особисто як і виключним правом обдарованого є право на використання дарунку, у тім числі для наступної передачі у дарунок іншим особам. В такому сенсі дар: акт відчуження свого власного майна, засіб досягнення певної мети - виявити своє ставлення до обдаровуваного. Обмежувати свободу використання та розпорядження майном неприпустимо. Визнання договору дарування консенсуальним могло б спричинити право вимагати у примусовому порядку дару, що неприпустимо з точки зору моральності.

Договір дарування є одностороннім. З його укладенням у сторін, як правило, не виникають взаємні або кореспондовані односторонні обов'язки. З поширенням на нього правил про договір купівлі-продажу виникла проблема із обов’язком дарувальника попереджувати обдарованого про властивості дарунку, що можуть завдати шкоди життю та здоров’ю обдарованого чи інших осіб чи їх майну. З одного боку за звичаєвим правилом „дарованому коню у зуби не заглядають” обдарований не може вимагати подарунку з певними характеристиками та він може відмовитися від прийняття дарунку який його не влаштовує, а з другого його особисті та майнові інтереси повинні бути належним чином захищені.

Він є договором про приєднання як за укладенням (пристати на пропозицію отримати дар) так і формування його умов. Обдаровуваний або приєднується до умов або не погоджується з ними і договір не відбувається. Цей договір може бути і на користь третьої особи яка у ньому може бути вигодонабувачем.

Види договору дарування

З появою статей 729-730 ЦК України стали виділяти договір пожертви та у доктрині права висунуто пропозицію розрізняти договір підтримки, спонсорства.

Прийнято виділити договори дарування рухомих речей та договори дарування нерухомих речей. Для виділення цих видів договорів правове значення має його предмет. В ст. 718 ЦК України щодо предмет договору дарування конкретизовано: рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, нерухомі речі, а також майнові права, якими дарувальник володіє або які можуть виникнути у нього в майбутньому. Цей перелік є неповним і не досить чітким.

Відповідно ст. 719 ЦК передбачається письмова форма договору дарування рухомих речей, які мають особливу цінність. Це сприймається через майновий стан обдарованого і дарувальника. Наразі чинним законодавством поняття „особлива цінність” теж не визначено. Суб’єктивний критерій такої оцінки вимагає певної єдності у судовій практиці.

Предметом договору дарування можуть бути майнові права інтелектуальної власності, права вимог, у тім числі й боргових, виконання певної роботи чи надання послуг, що б бажано було доповнити. Стосовно цінних паперів то предметом договору дарування можуть бути тільки ті з них, які видані на пред’явника. Іменні та превелійовані цінні папери за своїм правовим режимом предметом договору дарування бути не можуть.

У практичних виданнях за предметом запропоновано виділяти цілу низку договорів дарування. Такий підхід має право на своє існування. Зокрема С.Я.Фурса пропонує цілу низку договорів дарування за предметом дарування[207]: квартири, будинку, кімнати у комунальній квартирі, частини квартири, домоволодіння з участю представника, недобудованого будинку, нежилого приміщення між юридичними особами, дачного будинку з обов'язком на користь третьої особи, зі встановленням особистого сервітуту, земельної ділянки, частки у спільній сумісній власності.

За способом учинення цього договору розрізняють особисте та дарування представницьке, що здійснене через представника. Можна виділити безпосереднє дарування та опосередковане. При опосередкованому даруванні дарунок отримується у результаті корисного ефекту для обдарованого від дій дарувальника (безкоштовна допомога у будівництві чи інші подібні роботи дії, безкоштовне перевезення, парикмахерські чи інші послуги).

ЦК України врегульовано дарування з обов'язком передати дарунок в майбутньому (ст. 723), з обов'язком обдарованого на користь третьої особи (ст. 725), що може розглядатися як різновиди договору дарування.

Особливим даром є презенти – невеличкі подарунки зазвичай у формі сувенірів чи фірмової атрибутики із знаками її індивідуалізації із рекламною чи репрезентабельною (представницькою) метою. Воно є презентаційним.

Доцільно виділити статусне дарування, яке в силу звичаїв розуміється: дарування між нареченими, хоча б весільної каблучки, дарування на день народження, особливо ювілею. Таким може буди нагородне дарування, яке для працівників проводиться відповідними наказами і тим набуває легітимності. Статусне чи нагороджувальне дарування може стосуватися й певних посадових осіб, дарунки яких набувають також публічно-правового значення.

Таке дарування проведені в ПК України і зокрема відповідно його ст. 14.1.13. виділені безоплатно надані товари, роботи, послуги: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею;

Можна виділити шанобливе дарування – дарування квітів чи сувенірів артистам та спортсменам. Певним видом є ситуативне дарування – квітів педагогу до свят, на 1 вересня та на випуск.

Види договору дарування впливають на форму укладення договору. порядок оформлення прав на дарунок та на правове становище обдарованого. Визначальним для форми договору є його юридична характеристика та загальні вимоги щодо форми правочину та форми договору. У ст. 718 ЦК України спеціально уточнено форму договору дарування в залежності від правового режиму предмету договору дарування. Договір дарування предметів особистого користування та побутового призначення може бути укладений усно.

Письмовою формою дарування є передання дарувальником обдарованому правоустановчого документу на предмет дарування. У ч.2 ст. 718 ЦК України відтворене загальне правило про правочини із нерухомістю. Так, договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. За ч. 5 цієї статті договір дарування валютних цінностей на суму, яка перевищує п'ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, також укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Важливо підкреслити практичну сторону нотаріального посвідчення договору дарування.

Із введення новітній комунікаційних технологій появились віртуальна (електронна) форма договору дарування особливо грошей, шляхом їх перерахування на електронний пристрій обдарованого, який зареєстрований у певній мережі і використовується на оплатній основі (мобільні телефони, модеми тощо).

У ч.3 ст. 718 ЦК встановлено, що договір дарування майнового права та договір дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому укладається у письмовій формі. До письмового договору буде прирівняна й дарчий надпис, який свідчить про учинення дарувальником дару на користь обдарованого.

 

3. Сторони договору дарування: їх права та обов’язки

 

Сторонами договору дарування за ст. 720 ЦК можуть бути фізичні та юридичні особи, держава України, АРК і територіальні громади. Останні є сторонами статусного дарування і можуть в визначених законом випадках та формі безоплатно передавати фізичним особам безоплатно майно.

Сторони договору дарування йменуються дарувальник та обдарований. За загальними вимогами укладення договорів повинно учинятися з додержанням загальних правил про дієздатність. З огляду на це законодавства України встановило особливі гарантії захисту осіб, які перебувають під опікою або піклуванням. За ч.2 ст. 720 ЦК України батьки (всиновлювачі), опікуни не мають права дарувати майно дітей, підопічних.

Окремі вимоги встановлені щодо договорів, які підлягають нотаріальному посвідченню і спеціальній реєстрації. Обмежено дієздатні можуть учиняти договори дарування з дозволу піклувальника. Недієздатні не можуть бути дарувальниками, а право на прийняття дарунку за них здійснюють їх опікуни.

У окремих випадках батьки можуть заперечувати проти дарунків їх підопічним якщо вони суперечать інтересам обдарованого.

Щодо дарунків фізичних осіб слід мати на увазі і їх спеціальне правове становище. Державним службовцям та службовцям органів місцевого самоврядування заборонено приймати дарунки, очевидно від інших осіб окрім членів сім’ї, близьких. Законодавець обмежує можливість бути дарувальником для юридичних осіб державної та комунальної форм власності, бюджетним юридичним особам для яких видатками це не передбачено.

Юридичні особи виступають сторонами у договорі дарування в межах своєї дієздатності і зазвичай є стороною статусного дарування. Чинне законодавство не встановило обмежень щодо прийняття юридичними особами дарунку, проте залишити у себе юридичні особи можуть лише ті речі, що слугують меті їх діяльності.

Чинне законодавство не містить безпосередньої вказівки про право юридичної особи передавати майно за договором дарування. У ньому, як правило, застосовується термін "безоплатна передача майна". Відповідно до 5 ст. 75 ГК[208] державне комерційне підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч.3 ст. 720 ЦК України підприємницькі товариства можуть укладати договір дарування між собою, якщо таке право прямо встановлено установчим документом дарувальника. Це положення не поширюється на право юридичної особи укладати договір пожертви.

Суб’єктивні права та юридичні обов’язки в договорі дарування як і у інших договорах даної типології у чинному законодавстві встановлені на загальному рівні (§1 Глави 54 ЦК України та на спеціальному рівні Глави 55 ЦК України.

Обов'язки дарувальника полягають у наступному:

1) якщо йому відомо про недоліки дарунку, або його особливі властивості, які можуть бути небезпечними для життя, здоров’я майна обдаровуваного або інших осіб, він зобов’язаний повідомити про них обдарованого (ч.1 ст. 721 ЦК).

2) якщо йому було відомо про недоліки або особливі властивості подарованої речі і який не повідомив про них обдарованого, зобов’язаний відшкодувати шкоду, завдану майну, та шкоду, завдану каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю в результаті володіння чи користування дарунком(ч.2 ст. 721 ЦК).

3) передати дарунок обдаровуваному в майбутньому через певний строк (у певний термін) або у разі настання відкладальної обставини ст. 723 ЦК. У разі настання строку (терміну) або відкладальної обставини, встановлених договором дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому, обдаровуваний має право вимагати від дарувальника передання дарунка або відшкодування його вартості.

Дарувальник вправі відмовитися від передання дарунка у майбутньому, якщо після укладення договору його майновий стан істотно погіршився (ч.1 ст. 724 ЦК), зокрема внаслідок втрати постійного заробітку, тяжкої хвороби дарувальника або членів його сім'ї та інших не передбачуваних обставини, що погіршили його майновий стан.

Обдарований вправі за ч.2 ст. 724 ЦК будь-який час до прийняття дарунка на підставі договору дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому відмовитися від нього.