Посвідчення договорів відчуження транспортних засобів

Посвідчення договорів відчуження транспортних засобів можуть здійснювати як державні, так і приватні нотаріуси. Договори купівлі продажу транспортних засобів не підлягають обов’язковому нота ріальному посвідченню. Нотаріальне посвідчення є необхідним щодо

договору дарування транспортних засобів.

Транспортні засоби є майном, що підлягає обов’язковій державній реєстрації, тому для їх відчуження необхідно підтвердити пра- во власності відчужувача на об’єкт відчуження і факт його державної реєстрації.

Найчастіше у провадженні зустрічається посвідчення договорів відчуження автомобільного транспорту. Обов’язковість державної реєстрації певних видів транспортних засобів встановлена Законом України “Про дорожній рух” від 30.06.93, де зазначено, що державну реєстрацію і облік автомобілів, автобусів, самохідних машин, мото циклів усіх типів, марок, моделей, причепів, напівпричепів і мотоколясок здійснюють органи Державтоінспекції (ДАІ) Міністерства внутрішніх справ.

Згідно з п. 78 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій но таріусами України нотаріуси не мають права відчужувати неза реєстровані транспортні засоби. За Правилами державної реєстрації та обліку автомобілів й інших транспортних засобів це положення на було іншого змісту. Згідно з п. 8 цих Правил перед відчуженням транс портний засіб необхідно зняти з обліку в підрозділі ДАІ. Отже, на мо мент відчуження автотранспорту на нього мають бути у наявності до кументи, які свідчать про його державну реєстрацію, але він вже не повинен перебувати на обліку в цих органах, а має бути взятий на облік для реалізації. До 1 жовтня 1998 р. нотаріуси мали право відчу жувати автотранспорт без зняття його з обліку. Укладення договору щодо вже знятого з обліку автомобіля є певною гарантією, що автомобіль не має обмежень стосовно його відчуження. Договори про відчуження транспортних засобів, інших самохідних машин і механізмів посвідчуються нотаріусом незалежно від місця їх реєстрації.

Договори про відчуження транспортних засобів, інших самохідних машин і механізмів посвідчуються за умови подання документів, які підтверджують право власності відчужувачів на це майно та його реєстрацію (взяття на облік). Зокрема, при відчуженні автомобілів, автобусів, самохідних ма шин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок нотаріусу можуть бути подані свідоцтва про реєстрацію, технічні паспорти (їх дублікати), реєстраційні талони, а при відчуженні тракторів, само хідних шасі, самохідних меліоративних, дорожньобудівельних машин і тракторних причепів — свідоцтва про реєстрацію машин.

Наступним документом, що його витребує нотаріус для посвідчен ня договору відчуження автотранспорту, є акт експертної оцінки. Це пов’язано з тим, що державний нотаріус, вчиняючи нотаріальну дію, тобто посвідчуючи договір відчуження транспортного засобу, стягує державне мито, розмір якого чітко встановлений законодав ством. Так, декрет Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.93, до якого Законом України “Про внесення змін і допов нень до окремих законодавчих актів України” від 11.11.95 було внесено зміни, регламентує, що за посвідчення договорів відчуження транспортних засобів дітям, одному з членів подружжя, батькам стя гується державне мито в розмірі одного відсотка суми договору, але не менше справжньої вартості транспортного засобу. У разі відчужен ня транспортного засобу іншим особам стягується державне мито в

розмірі п’яти відсотків суми договору.

Приватний нотаріус, вчиняючи такі самі нотаріальні дії, стягує плату за домовленістю сторін. Як зазначалося, згідно з Указом Прези дента України “Про впорядкування справлення плати за вчинення но таріальних дій” розмір плати, яку справляє приватний нотаріус, не може бути менший за розмір державного мита, що справляється державним нотаріусом за аналогічні нотаріальні дії. Слід зазначити, що для відчуження транспортних засобів прийма ються лише експертні висновки осіб, які мають право на експертну діяльність, через те що оцінка майна — це діяльність, яка відтепер підлягає державному ліцензуванню.

Певні спеціальні положення, які регулюють порядок відчуження придбаного інвалідами транспорту, містяться в постанові Кабінету Міністрів України “Про затвердження порядку забезпечення інвалідів автомобілями” від 08.09.97 № 999. Згідно з цією постановою інваліди, що безплатно чи на пільгових умовах одержали автомобілі від відпо відних органів соціального захисту України, не можуть їх продавати, дарувати чи передавати іншим особам. Органи ДАІ у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу роблять таку помітку: “Автомобіль видано органами соціального захисту населення безплатно без права продажу, передачі або дарування іншій особі” або “Автомобіль про дано органами соціального захисту населення на пільгових умовах без права продажу, передачі або дарування іншій особі”.

При посвідченні договорів дарування транспортних засобів, інших самохідних машин і механізмів, що є спільною власністю подружжя, вимагається згода другого з подружжя з дотриманням вимог, викладе них у п. 35, 36 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій но таріусами України [23]. Посвідчення договору відчуження транспортних засобів завер шується вчиненням нотаріусом посвідчувального напису на всіх при мірниках угоди та реєстрацією угоди в реєстрі нотаріальних дій з при своєнням відповідного номера. Особливість посвідчувального напису на таких угодах полягає в тому, що нотаріус зазначає факт перевіркиним належності відчужувачу транспортного засобу.

Посвідчення доручень

Однією з нотаріальних дій, які найчастіше трапляються в нотарі альній практиці, є посвідчення доручень. Відповідно до ст. 64 ЦК України доручення — це письмове упов новаження, що видається однією особою іншій особі для представниц тва перед третіми особами. Чинне законодавство містить перелік доручень, для яких встанов лено обов’язкову нотаріальну форму. У ст. 65 ЦК України визначено, що довіреність на укладення угод, що потребують нотаріальної форми, а також на вчинення дій щодо державних, приватних та інших гро мадських організацій повинна бути нотаріально посвідчена. Згідно зі ст. 68 ЦК України доручення, видані у порядку передоручення, по винні бути посвідчені нотаріально. За бажанням особи, яка звертаєть ся до нотаріуса, у нотаріальному порядку може бути посвідчене будь яке доручення.

Доручення посвідчуються з використанням бланків суворої звітності, запроваджених для вчинення нотаріальних дій з 1 жовтня 1996 р.

Нотаріуси посвідчують доручення, складені від імені однієї або кількох осіб на ім’я однієї або кількох осіб. У тексті доручення повинні бути зазначені місце і дата його складан ня (підписання), прізвища, імена та по батькові (повне найменування юридичної особи) і місце проживання (місце знаходження юридичної особи) представника і особи, яку представляють, а в разі потреби і по сади, які вони обіймають. У дорученнях на ім’я адвокатів зазначають їхній статус і членство в адвокатському об’єднанні (якщо адвокат є членом адвокатського об’єднання). Строк, на який може бути видане доручення, зазначається прописом відповідно до чинного законодавства (ст. 67 ЦК України). Цей строк не може перевищувати трьох років. При посвідченні доручення нотаріус повинен роз’яснити особі, що коли строк у дорученні не зазначений, воно зберігає силу протягом од ного року від дня його посвідчення.

Доручення, призначене для вчи нення дій за кордоном, яке не містіть вказівок про строк його дії, збе рігає силу до його скасування особою, яка видала доручення. Доручення, в якому не зазначена дата його посвідчення, недійсне. При посвідченні доручення від імені юридичної особи нотаріус дотримується правил, викладених у п. 32, 33 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України [23]. Доручення від імені неповнолітнього до 14 років посвідчується його законними представниками; доручення від імені неповнолітніх від 14 до 18 років посвідчується від імені неповнолітніх діючими за згодою законними представниками.

Згідно з п. 93 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій но таріусами України повноваження за нотаріально посвідченими дорученнями можна передавати телеграфом. Телеграма-доручення складається з тексту доручення і посвідчу вального напису з розшифрованим підписом нотаріуса або посадової особи виконкому, печаткою нотаріуса і гербовою печаткою виконко му відповідної ради народних депутатів. Доручення, що передане телеграфом, має силу оригіналу. Змістом доручення є чіткий виклад дій, виконання яких довіритель покладає на повірену особу, повноважень, наданих повіреній особі, і прав, які вона має для виконання наданих повноважень. За обсягом повноважень посвідчувані доручення поділяються на такі види:

· для вчинення однієї дії (разове);

· для вчинення тих самих дій протягом певного строку;

· для вчинення різноманітних дій упродовж певного строку. Прикладом разового доручення може бути оформлення доручення на підписання установчих документів конкретного підприємства, на приклад товариства з обмеженою відповідальністю, де довіритель є учасником. За цим дорученням уповноважена особа повинна вчинити лише одну дію: підписати установчі документи замість учасника, який особисто не зміг цього зробити.

Прикладом посвідчення другого виду доручення для вчинення тих самих дій протягом певного строку є оформлене доручення на розпо рядження рахунком, що відкритий в установі банку. Посвідчення доручення на вчинення кількох не взаємопов’язаних дій може здійснюватись у різних випадках за бажанням довірителя, коли він бажає, щоб різноманітні інтереси (продаж квартири, купуван ня нової квартири, управління та розпорядження іншим майном, одер жання грошей та ін.) представляла довірена особа. Доручення, що на дає право розпоряджатися майном, називають генеральним. У кожно му випадку посвідчення такого доручення довіритель конкретно визначає обсяг повноважень своєї довіреної особи. Способи розпоряд ження можуть бути чітко викладені в дорученні, наприклад продати за певну суму, подарувати конкретній особі.

Під час посвідчення доручення на ведення справ у суді нотаріус повинен роз’яснити довірителю, що уповноважена ним особа зможе вчиняти перелічені у ст. 115 Цивільного процесуального кодексу України [5] дії (відмова від позовних вимог, визнання позову, зміни предмету позову, укладення мирової угоди та ін.) лише тоді, коли вони будуть спеціально обумовлені в посвідчувальному дорученні. Законом передбачені випадки неможливості посвідчення доручень (ст. 51, 52, 62 ЦК України).

Так, не можуть бути посвідчені доручен ня на представництво з укладення угод і вчинення дій, що їх громадя нин повинен вчинити особисто, а саме: посвідчення доручення на по свідчення заповіту, на укладення шлюбу, на отримання паспорта. Не може бути посвідчене доручення неповнолітнім, який не досяг 15 років, а також доручення на ім’я недієздатної особи. Якщо доручення видається на ім’я адвокатів, то зазначається їхній статус і членство в адвокатському об’єднанні, якщо адвокат є членом такого об’єднання. Водночас на момент посвідчення доручення нота ріус не вимагає надання доказів обіймання довіреною особою певної посади, зазначаючи всі необхідні відомості зі слів довірителя. Складене і виготовлене доручення підписує довіритель у присут ності нотаріуса. Підписуються всі примірники доручення — як той, що зберігається у нотаріуса, так і той, що видається особі, яка звернула ся за вчиненням нотаріальних дій. Посвідчуючи доручення, нотаріус вчиняє посвідчувальний напис за встановленою формою на всіх при мірниках доручення.

Доручення на право користування і розпорядження майном, у тому числі транспортними засобами, згідно з Положенням про Єдиний реєстр доручень, затвердженим наказом Міністерства юстиції Украї ни від 29.05.99 № 29, підлягають обов’язковій реєстрації в Єдиному реєстрі доручень. Реєстрація зазначених доручень обов’язкова. Нота ріус зобов’язаний не пізніше наступного робочого дня після посвідчен ня доручення подати відомості до Єдиного реєстру доручень. Відо мості подаються у формі реєстраційного запису, де зазначаються дата посвідчення доручення, номер запису в реєстрі нотаріальних дій, строк дії доручення, серія і номер бланка, на якому посвідчено доручення. Обов’язковому нотаріальному посвідченню підлягає також передо ручення повноважень.
Доручення, згідно з яким повноваження переда ються іншій особі, має бути нотаріально посвідчене. При посвідченні такого доручення встановлюється факт основного доручення, де передбачено право передоручення. Тому процес вчинен ня цієї нотаріальної дії нотаріус починає з огляду поданого йому оригі налу основного доручення. На основному дорученні проставляється відмітка про посвідчене в порядку передоручення повноважень дору чення. Відмітка на основному дорученні робиться з посиланням на дату і номер реєстрації, за яким посвідчене таке доручення. Нотаріус пови нен переконатися, що доручення, яке видане у порядку передоручення, не містить більше прав, ніж їх передано за основним дорученням. Строк дії доручення, виданого за передорученням, не може перевищувати строк дії основного доручення, на підставі якого воно видане.

У дору ченні, яке видане за передорученням, мають бути зазначені час і місце посвідчення основного доручення, прізвище, ім’я, по батькові та місце проживання особи, яка надала основне доручення, і уповноваженої осо би, а в разі потреби також їхнє службове становище. Копія основного доручення додається до примірника доручення, що залишається в державній нотаріальній конторі чи у приватного но таріуса. У разі наступного посвідчення доручення, виданого за пере дорученням у тій самій державній нотаріальній конторі чи тим самим приватним нотаріусом, копія основного доручення не залишається.
Особа, яка надала доручення, може в будь-який час відмінити дору чення чи передоручення, а особа, якій надані повноваження за доручен ням, — відмовитися від неї. У зв’язку з припиненням доручення втрачає силу і передоручення.

Довіритель зобов’язаний повідомити про відміну доручення особу, якій доручення видане, а також третіх осіб, для пред ставництва перед якими було видане доручення. Це має принципове значення. Адже якщо особа, якій видане доручення, не знала і не могла знати про скасування доручення, то права і обов’язки, що виникли внаслідок її дії, зберігають силу (ст. 70 ЦК України).

На прохання особи, яка скасовує доручення, нотаріус може передати відомості про ска сування дії доручення особі, на ім’я якої це доручення було видане, з по відомленням про припинення її повноважень і проханням повернути ори гінал доручення. Таке повідомлення може бути вчинене як нотаріальна дія — передавання заяви — за вимогами, передбаченими ст. 84 Закону. Водночас нотаріус повинен надати відомості про припинення дій дору чення до Єдиного реєстру доручень. Якщо скасування доручення здійснює не той нотаріус, який посвідчив доручення, то він, повідомля ючи довірену особу і третіх осіб, також повідомляє про це нотаріуса, у якого посвідчувалося доручення, з метою запобігання видачі дубліката доручення, який має силу оригіналу.