Засвідчення справжності підпису на документах

Засвідчення справжності підпису на документах - дія, за якої нотаріус підтверджує, що підпис на певному документі зроблено саме тією особою, яка звернулась до нотаріуса. Нотаріус, засвідчуючи справжність підпису, не посвідчує факти, викладені у документі, а лише підтверджує, що підпис зроблений певною особою. За правдивість фактів, викладених у документі, відповідає особа, яка підписала цей документ.

Вчинення цієї нотаріальної дії відбувається за додержанням таких умов:

1. Документи, на яких засвідчується справжність підпису, не повинні суперечити законодавству як за змістом, так і за формою. Вони не повинні містити відомості, що принижують честь і гідність людини.

2. Документи, на яких засвідчується справжність підпису, не повинні мати характер угоди.

3. Нотаріус не може засвідчувати справжність підпису фізичної особи на документі, у якому стверджуються обставини, право посвідчення яких належить лише відповідному державному органові (час народження, шлюбу, смерті, наявність хвороби, інвалідності, права власності на майно тощо).

Справжність підпису на зазначеному документі може бути засвідчена у випадку, якщо документ призначений для подання до компетентних органів іншої держави.

Перед засвідченням справжності підпису на документах нотаріус ознайомлюється з документом, перевіряє наявність усіх зазначених умов, встановлює у передбаченому законом порядку особу заявника.

У присутності заявника нотаріус ставить свій підпис або підтверджує, що документ підписано саме ним. Якщо заявник не може власноручно підписатися через фізичну ваду, хворобу тощо, то за його дорученням документ може підписати інша особа. При цьому нотаріус встановлює цю особу за відповідним документом, з’ясовує причину, з якої заявник не зміг підписатись особисто.

При засвідченні зразків підписів посадових осіб підприємств, установ, організацій на картках, що подаються до Національного банку України, комерційних банків та інших банківських установ з метою відкриття рахунків або одержання кредитів, нотаріус перевіряє правоздатність юридичної особи, повноваження посадових осіб на право підпису та справжність їхніх підписів. На підтвердження таких повноважень нотаріус витребує наказ про призначення на посаду або протокол про обрання посадової особи, довіреність на ім’я керівника, видану вищим органом управління юридичної особи, статут юридичної особи, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, довідка з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, паспорт та ідентифікаційний код особи, підписи якої засвідчуються.

При засвідченні справжності підпису перекладача на перекладі тексту з однієї мови на іншу, нотаріусу ним подається документ, який встановлює його особу (паспорт громадянина України), та документ, який підтверджує його кваліфікацію (диплом перекладача).

 

Засвідчення правильності перекладу

Ця нотаріальна дія регулюється ст. 79 Закону і п. 146, 147 Інст­рукції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Засвідчувати вірність перекладу документа з однієї мови на іншу мають право державні та приватні нотаріуси, а також кон­сульські установи. За вчиненням цієї дії можна звертатися до будь-якої нотаріальної контори і будь-якого приватного нотаріуса.

При засвідченні вірності перекладу нотаріусу, як правило, дово­диться користуватися послугами перекладача. При цьому, засвідчую­чи вірність підпису перекладача, нотаріус встановлює його особу, а також особу громадянина, який подав документи для перекладу. Пе­рекладач окрім документа, що засвідчує його особу, подає документ, який підтверджує його кваліфікацію. Якщо у нотаріальній конторі є зразок підпису перекладача і його особа відома нотаріусу, то в разі на­ступного засвідчення підпису перекладача нотаріус встановлює тільки особу, яка подала документ для перекладу.

Переклад робиться з усього документа, у тому числі з печатки і штампу. Найчастіше переклад виконується на окремому аркуші чи аркушах. Він прикріплюється до оригіналу документа, прошнуро­вується і скріплюється підписом нотаріуса та його печаткою.

На прохання заінтересованих осіб нотаріус разом із засвідченням вірності перекладу чи справжності підпису перекладача може за­свідчити також вірність копії з перекладу.

 

Посвідчення фактів

Державні та приватні нотаріуси, а також консульські установи мо­жуть посвідчувати певні безспірні юридичні факти, в яких можна пере­свідчитися безпосередньо.

Той факт, що громадянин живий, посвідчується тоді, коли його необхідно підтвердити в іншому місці. Для вчинення цієї нотаріаль­ної дії достатньо усної заяви громадянина про посвідчення факту. Громадянин, який звертається з таким проханням, подає документ, який безспірно свідчить про його особу. Після особистого з ним спілкування та перевірки його особи нотаріус посвідчує зазначений юридичний факт. Факт, що неповнолітній, який не досяг 15-річного віку, живий, посвідчується на прохання його законних представників (батьків, усиновителів, опікунів). Явка неповнолітніх для посвідчен­ня факту, що вони живі, обов'язкова. Стосовно дітей віком 15-18 років цей факт посвідчується на їхнє прохання і за згодою на це законних представників. Справжність підпису законних представників на заяві про їхню згоду на встанов­лення розглядуваного факту повинна бути засвідчена в нотаріальному порядку. Засвідчення справжності підпису не потрібне, якщо законні представники приїдуть до нотаріальної контори й особисто подадуть нотаріусу заяву про свою згоду.

На підтвердження факту, що громадянин живий, нотаріус видає свідоцтво. У свідоцтві обов'язково зазначають дату і точний час, коли громадянин особисто звернувся до нотаріуса. У разі встановлення факту, що громадянин живий, поза приміщенням нотаріальної контори чи у приміщенні, що є робочим місцем приватного нотаріуса, у свідоцтві обов'язково вказується, що цей факт нотаріус посвідчив осо­бисто, з'явившись за зазначеною адресою в зазначений час. Коли пи­тання стоїть про посвідчення факту, що живою є неповнолітня особа, у свідоцтві вказується, у супроводі кого саме із законних представ­ників неповнолітній з'явився до нотаріуса.

Необхідність посвідчення факту перебування громадянина в певно­му місці може виникнути тоді, коли громадянин бажає забезпечити факт свого перебування в певний час у певному місці (алібі) для кон­кретних важливих для нього обставин. Для вчинення цієї нотаріальної дії достатньо усної заяви. Нотаріус після перевірки документа, що свідчить про особу заявника, і особистого з ним спілкування посвідчує вказаний факт.

На підтвердження факту перебування громадянина в певному місці нотаріус видає свідоцтво, де зазначає точну адресу і час посвідчення факту.

У нотаріальній практиці трапляються випадки, коли постає потре­ба посвідчити факт тотожності громадянина з особою, зображеною на фотокартці.

Така необхідність виникає зі вступом до окремих вищих військово-морських навчальних закладів, для вчинення дії за кордоном та ін.

На підтвердження факту тотожності громадянина з особою, зобра­женою на фотокартці, видається свідоцтво. На примірнику свідоцтва у верхньому лівому куті вміщується фотокартка, скріплена підписом нотаріуса і його печаткою. Печатка повинна розміщуватися частково на фотокартці, а частково — на свідоцтві. У свідоцтві вказується, що особу громадянина, який надав фотокартку, встановлено.

Посвідчення такого факту щодо неповнолітніх здійснюється на прохання їхніх законних представників.

Відповідно до ст. 83 Закону нотаріус посвідчує час пред'явлення документа. При вчиненні такої нотаріальної дії нотаріус для підтверд­ження часу пред'явлення документа робить посвідчувальний напис без­посередньо на документах із зазначенням особи, яка його подала. Доку­мент подається у двох примірниках. Посвідчувальний напис вчиняєть­ся на обох примірниках. Один примірник видається громадянину, а другий зберігається у нотаріуса. Якщо другого примірника немає, нота­ріус виготовляє його копію. Якщо документ викладений на кількох сто­рінках, то, посвідчуючи час його подання, нотаріус зобов'язаний про­шити його, прошнурувати і скріпити печаткою.

У разі подання кількох документів посвідчувальний напис вчи­няється на кожному з них, кожний з цих документів фіксується в реєстрі нотаріальних дій і за кожний поданий документ стягується дер­жавне мито.