Права та обов’язки сторін за договором довічного утримання (догляду)

 

Загалом суб’єктивні права та юридичні обов’язки сторін у чинному законодавстві встановлені у залежності від його змісту. Нагадаємо, що до змісту цього договору відносяться його предмет, місце, спосіб, строк виконання. Вони впливають на правове становище його сторін та можливі їх права та обов’язки.

На відміну відст. 465 ЦК УРСР у ЦК України розширено перелік об'єктів, що можуть відчужуватися за догово­ром довічного утримання (догляду). Законодавець відмовився від обмеження предмету договору лише житловим будинком чи його частиною. В ст. 744 ЦК України такими визначені: житловий будинок, квартира, їх частина, інше нерухоме майно, рухоме майно, яке має значну цінність. Тож відчужуватися за договором довічного утримання може й рухоме майно, що має значну цінність. Як і в договорі дарування терміни „значна цінність” чи „особлива цінність” потребують тлумачення. У ЦК України не дано вартісного вираження поняття „значна цінність” передаваного за цим договором майна чи примірного його переліку або критеріїв його визначення. У такому разі слід виходити із цінової політики та майно та на те забезпечення, що охоплюється поняттям „утримання” та „ догляд”. При тому слід мати на увазі що термін „значна цінність” може стосуватися лише рухомого майна і не застосовується до нерухомого майна. Такий висновок засновується текстом ст. 719 ЦК де встановлене інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність. Висловлене припущення, що таким рухомим майном може бути транспортний засіб, антикварні речі, твори мистецтва та ін, з чим погодитись важко. По перше транспортним засобам надано режиму нерухомості, щодо творів мистецтва то слід уточнити що мова може йти лише про твори образотворчого мистецтва (скульптури, картини). Щодо інших творів то мова може йти про передачу майнових прав інтелектуальної власності, що саме по собі спричиняє проблему строків їх дії. Звідси якщо майнові права припиняються раніше ніж відпаде потреба у утриманні та догляду то предмет договору довічного утримання (догляду) є неналежним.

Оскільки договір довічного утримання спрямований на передачу права власності на перелічені об'єкти, то відповідно зазначене майно повинно належати відчужувачеві на праві власності, що має підтверджуватися відповідними правоустановлюючими документами. Стосовно нерухомості слід встановити її реєстрацію у державному реєстром та юридичну чистоту)не знаходиться під заставою, чи іншими правами. Відповідно, відчужуване за договором довічного утримання (догляду) майно має належати відчужувачеві на праві власності і не повинно бути обтяжене заставою.

Як вже зазначалось, ст. 747 ЦК передбачає укладення договору довічного утримання (догляду), за яким відчужується належне співвласникам на праві спільної сумісної власності майно, зокрема подружнє. Тут слід мати на увазі ряд особливостей, що стосуються укладення договору. Зокрема. якщо відчужувачем є один із спів­власників майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, то договір довічного утримання може бути укладений після визначення частки цього співвласника у спільному майні або визначення між співвласниками порядку користування цим майном (ст. 747 ЦК України). У разі смерті одного із співвласників майна, що було відчужене ними на підставі договору довічного утримання, обсяг зобов'язань набувача відповідно зменшується.

Місце виконання зобов’язання залежить від його предмету і підкорене загальним правилам про місце виконання зобов’язань (ст.532 ЦК).

Права та обов'язки сторін за договором довічного утримання (догляду) є зумовлені специфікою такого договору і є зустрічними на передання у власність відчужуваного майна.

Перш за все основні юридичні обов’язки закріплені за набувачем із зводяться до того, що він зо­бов'язується систематично забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом. Відповідно до ст. 749 ЦК України у такому договорі можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також всі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечити відчужувача чи зазначену ним особу. При тому може бути встановлене їх розмір, обсяг періодичність наданого матеріального забезпечення, способи надання утримання, строки їх виконання, порядок та види догляду за відчужувачем. У разі, якщо способи забезпечення або догляду відчужувача не визначені договором, спір підлягає розв'язанню відповідно до засад справедливості та розумності (п. 2 ст. 749 ЦК України).

Проте передбачити все наперед, що може до кінця життя утримуваної особи вкрай важко. Тут слід виходити з того, що сам термін „ довічне утримування” означає що надане відчужувачем повинно бути основним, за виключення врахування можливих пенсій та допомог, джерелом існування утримуваної особи. Крім того таке утримання повинне бути оптимальним з урахування матеріальних та нематеріальних потреб утримуваного.

Зазначене утримання може полягати як у матеріальному забезпеченні (в натуральному чи грошовому), так і в наданні догляду. До матеріального утримання слід віднести придбання продуктів харчування, засобі санітарної та особистої гігієни, одягу, взуття та інших предметів першої необхідності, джерел інформації (газети та журнали), засобів комунікації (доступ до телефону) тощо. Також це може бути забезпечення житлом надання житла, у тім числі й за рахунок отриманого від відчужувача, харчування, забезпечення необхідним одягом, білизною, заміна постільної білизни, прибирання квартири (будинку) тощо.

При визначенні змісту матеріального утримання варто враховувати особисті звички відчужувача чи утримувача, наприклад паління, схильність до спиртного, проживання у літній період у сільській місцевості чи на садовій ділянці, дачі тощо.

Визначені договором довічного утримання (догляду) види матеріального забезпечення відповідно до ст. 751 ЦК України визначені у місячній періодичності та підлягають грошовій оцінці. Крім того сама оцінка підлягає індексації у встановленому законом порядку. Договором може також передбачатися надання відчужувачеві систематичних грошових виплат, чи придбання іншого навіть курйозного товару (щоденно пляшку горілки).

Іншим є обов’язок догляду як різновиду опікування. Відповідно сторони договору повинні передбачити сутність догляду та види дій (діяльності) їх форми та періодичність, що ним охоплюються. Він може включати різноманітні послуги немайнового характеру (медичні, транспортні, перукарську, особиста гігієна, прибирання приміщень, прання білизни, дозвілля), певні роботи тощо. Зазвичай для таких послуг можуть залучатися спеціалісти (лікарі, перукарі) тощо.

Тим охоплюється й організація певних умов життя відчужувача чи вказаної ним особи.

Якщо за договором довічного утримання набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача або третю особу, на користь якої укладено договір, житлом, причому таким може бути як будинок (квартира), що відчужується за договором, так і інше житло, передбачене в договорі, в ньому обов'язково має бути конкретизовано, яке саме житло надається (чи квартира або будинок повністю, чи окрема кімната чи кімнати) (ст. 750 ЦК України).

Аналіз статтей 749 та 750 ЦК України дає можливість виділити наступні обов’язки набувача за договором довічного утримання (догляду):

1) надавати відчужувачеві довічне матеріальне забезпечення (у натуральній та грошовій формі) та/або догляд у строки та види, передбачені договором;

2) забезпечити відчужувача або третю особу житлом у будинку (квартирі), який йому передано за договором (у разі, якщо такий обов'язок передбачений договором) (ст. 750 ЦК України);

3) опікуватися відчужувачем чи вказаною ним особою (утримуваним);

4) поховати відчужувана, навіть якщо такий обов'язок не був передбачений договором (ч. З ст. 749 ЦК України).

Відповідно відчужувач має право вимагати передачі йому відчужуваного майна та оформлення цих прав в установленому порядку. Кореспондуючий обов’язок відчужувача – передати це майно чи права набувачу.