Припинення договору довічного утримання та правові наслідки

ПРИПИНЕННЯ ДОГОВОРУ ДОВІЧНОГО УТРИМАННЯ ТА ПРАВОВІ НАСЛІДКИ

1. Підстави та правові наслідки припинення договору довічного утримання

2. Правові наслідки розірвання договору довічного утримання

3. Припинення договору утримання у разі смерті відчужувача

4. Правові наслідки смерті набувача

 

Підстави та правові наслідки припинення договору довічного утримання

Специфіка договору довічного утримання (догляду) полягає у тому, що він відноситься до особистих зобов’язань і припиняє свою дію зі смертю відчужувача чи визначеного ним утримуваного. До смерті відчужувача чи утримуваного прирівнюється й факт визнання їх померлими. При цьому договір вважається припиненим його належним виконанням, оскільки досягнута його основна мета – зустрічне задоволення в повному обсязі того, на що розраховував відчужувач – довічне утримання (догляд). Проте незрозуміло, чому воно опинилось після примусових вимог про розірвання договору. На наш погляд, ч. 2 ст. 755 ЦК України є зайвою, власне, є логічним із самого визначення договору довічного утримання (догляду) [76, с. 184].

Отже, договір довічного утримання припиняється, тобто втрачає свою юридичну силу у випадках:

– припинення (розірвання) договору за згодою сторін (ч. 1 ст. 651 ЦК України);

– розірвання договору на вимогу однієї із сторін за рішенням суду (ч. 1 ст. 755 ЦК України);

– смерті відчужувача (утриманця) – особи, з якою нерозривно пов’язане виконання зобов’язання щодо довічного утримання (ч. 2 ст. 608, ч. 2 ст. 755 ЦК України);

– смерті набувача, у разі відсутності у нього спадкоємців або відмови їх від прийняття майна та виконання зобов’язань (ч. 2 ст. 757ЦК України);

– у разі ліквідації юридичної особи-набувача (ч. 2 ст. 758 ЦК України).

Припинення договору утримання оформлюється нотаріусом, який здійснював посвідчення укладеного сторонами договору. У разі неможливості оформити договір про розірвання у нотаріуса, який посвідчив основний договір, відповідні нотаріальні дії можуть бути вчинені іншим нотаріусом за правилами, встановленими Інструкцією.

Припинення договору утримання за спільною згодою сторін здійснюється шляхом складання окремого договору, який додається до примірника основного договору, що міститься в справах нотаріуса. На всіх примірниках основного договору нотаріус робить відмітку про розірвання договору, що скріплює печаткою, а також вносить відповідні відомості у реєстри про зняття заборон чи обтяжень на майно. За заявою відчужувача нотаріус повертає йому правовстановлюючий документ на майно.

При розірванні договору за згодою сторін державне мито чи плата за посвідчення договору не повертається.

Припинення договору у випадках, наведених вище, оформлюється за заявою зацікавленої особи – сторони договору та на підставі відповідних документів (рішення суду про розірвання договору, свідоцтво державного органу реєстрації актів цивільного стану про смерть, витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України про ліквідацію юридичної особи).

Договір про припинення договору довічного утримання, який потребує державної реєстрації у відповідному органі, після нотаріального оформлення подається для державної реєстрації за місцем обліку майна, про що нотаріус зазначає у посвідчувальному написі і роз’яснює сторонам.

Відповідно до ст. 755 ЦК України договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов’язків, незалежно від його вини. Невиконання чи неналежне виконання обов’язків відчужувачем полягає у передачі неналежного майна чи зловживанні своїми правами, а набувачем – несвоєчасному чи неповному виконанні обов’язків з утримання, виявах морального насильства чи образливого ставлення до утримуваного, інші фактори.

Проте інколи образливе ставлення чи моральне насильство може бути лише суб’єктивним сприйняттям утримуваного, якому потрібно і виконання матеріальних зобов’язань з утримання і увага в особистому спілкуванні. Відсутність останнього чи вимоги щодо належної поведінки інколи сприймаються як факти морального насильства. До того стосовно осіб похилого віку слід брати до уваги можливі зміни у їх психіці.

 

Припинення договору утримання у разі смерті відчужувача

 

Згідно з ч. 2 ст. 755 Цивільного кодексу України договір довічного утримання припиняється зі смертю відчужувача. Проте, враховуючи специфіку договору довічного утримання, це положення має узгоджуватись із загальними правилами припинення зобов’язання смертю фізичної особи, встановленими ч. 2 ст. 608 ЦК України, де закріплено, що зобов’язання припиняється смертю кредитора, якщо воно є нерозривно пов’язаним з особою кредитора.

Враховуючи специфіку договору довічного утримання, необхідно виходити з того, що припинення цього договору пов’язане з виконанням набувачем своїх зобов’язань, проведених належним чином, що передбачає утримання відчужувача або третьої особи, на користь якої було укладено договір, протягом усього життя та поховання у разі смерті. Отже, мова йде про припинення договору довічного утримання смертю утриманця, з особою якого нерозривно пов’язане виконання зобов’язань набувачем.

Цивільний кодекс України не встановлює диференційованого регулювання відносин щодо припинення договору довічного утримання у зв’язку з належним його виконанням щодо різних категорій утриманців: безпосередньо відчужувача за договором чи третьої особи, на користь якої його було укладено. Тому в договорі необхідно чітко визначити умови та підстави припинення зобов’язань набувача, з якими пов’язується належність виконання за таким договором (зокрема, необхідно чітко зазначити, зі смертю якої особи сторони пов’язують припинення зобов’язань щодо утримання).

Факт смерті фізичної особи підтверджується свідоцтвом державного органу реєстрації актів цивільного стану про смерть.

За обставин, визначених у ст. 46 Цивільного кодексу України, особа може бути оголошена судом померлою. Порядок оголошення фізичної особи померлою встановлений Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі факт смерті фізичної особи підтверджується рішенням суду про оголошення особи померлою, що набуло законної сили.

Припинення договору довічного утримання у зв’язку зі смертю відчужувана (утриманця) оформлюється нотаріусом, який здійснив посвідчення договору довічного утримання, на підставі заяви набувача та відповідного документа (свідоцтва про смерть, рішення суду про оголошення фізичної особи померлою).

 

Висновки

 

1. Договір довічного утримання припиняється, тобто втрачає свою юридичну силу у випадках:

– припинення (розірвання) договору за згодою сторін (ч. 1 ст. 651 ЦК України);

– розірвання договору на вимогу однієї із сторін за рішенням суду (ч. 1 ст. 755 ЦК України);

– смерті відчужувача (утриманця) – особи, з якою нерозривно пов’язане виконання зобов’язання щодо довічного утримання (ч. 2 ст. 608, ч. 2 ст. 755 ЦК України);

– смерті набувача, у разі відсутності у нього спадкоємців або відмови їх від прийняття майна та виконання зобов’язань (ч. 2 ст. 757ЦК України);

– у разі ліквідації юридичної особи-набувача (ч. 2 ст. 758 ЦК України).

Припинення договору утримання оформлюється нотаріусом, який здійснював посвідчення укладеного сторонами договору. У разі неможливості оформити договір про розірвання у нотаріуса, який посвідчив основний договір, відповідні нотаріальні дії можуть бути вчинені іншим нотаріусом за правилами, встановленими Інструкцією.

Припинення договору утримання за спільною згодою сторін здійснюється шляхом складання окремого договору, який додається до примірника основного договору, що міститься в справах нотаріуса.

При розірванні договору за згодою сторін державне мито чи плата за посвідчення договору не повертається.

Відповідно до ст. 755 ЦК України договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов’язків, незалежно від його вини.

2. Правові наслідки розірвання договору довічного утримання (догляду) передбачені ст. 756 ЦК України.

У разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв’язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов’язків за договором, відчужувач набуває права власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення.

Витрати набувача на утримання або догляд відчужувача поверненню не підлягають.

Існують ситуації, коли відчужувач починає зловживати своїми правами. Враховуючи це, на нашу думку, при вирішенні спорів про розірвання договору довічного утримання суди повинні детально досліджувати власне причини неналежного виконання цього правочину і дати їм правильну юридичну кваліфікацію.

3. Згідно з ч. 2 ст. 755 Цивільного кодексу України договір довічного утримання припиняється зі смертю відчужувача.

Враховуючи специфіку договору довічного утримання, необхідно виходити з того, що припинення цього договору пов’язане з виконанням набувачем своїх зобов’язань, проведених належним чином, що передбачає утримання відчужувача або третьої особи, на користь якої було укладено договір, протягом усього життя та поховання у разі смерті. Отже, мова йде про припинення договору довічного утримання смертю утриманця, з особою якого нерозривно пов’язане виконання зобов’язань набувачем.

Факт смерті фізичної особи підтверджується свідоцтвом державного органу реєстрації актів цивільного стану про смерть.

За обставин, визначених у ст. 46 Цивільного кодексу України, особа може бути оголошена судом померлою. Порядок оголошення фізичної особи померлою встановлений Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі факт смерті фізичної особи підтверджується рішенням суду про оголошення особи померлою, що набуло законної сили.

Припинення договору довічного утримання у зв’язку зі смертю відчужувана (утриманця) оформлюється нотаріусом, який здійснив посвідчення договору довічного утримання, на підставі заяви набувача та відповідного документа (свідоцтва про смерть, рішення суду про оголошення фізичної особи померлою).

4. Правові наслідки смерті набувача за договором довічного утримання (догляду) передбачені ст. 757 Цивільного кодексу України.

Так, у разі смерті фізичної особи-набувача за договором довічного утримання спадкоємці набувача, до яких перейшло право власності на майно, що було передане відчужувачем за договором довічного утримання, перебирають на себе і обов’язки набувача щодо довічного утримання відчужувача за цим договором.

У разі відсутності у набувача спадкоємців або при відмові їх від набуття прав та обов’язків за цим договором нотаріус за письмовою заявою відчужувача припиняє дію цього договору, про що на всіх його примірниках робить відповідний напис. Відчужувач набуває право власності на майно, що було предметом договору. Факт смерті набувача підтверджується свідоцтвом державного органу реєстрації актів цивільного стану про смерть.

Правові наслідки припинення юридичної особи-набувача за договором довічного утримання (догляду) встановлені ст. 758 Цивільного кодексу України.

У разі припинення юридичної особи-набувача з визначенням правонаступників до них переходять права та обов’язки за договором довічного утримання (догляду).

При ліквідації юридичної особи-набувача, за умови відсутності у неї правонаступників, право власності на майно, передане за договором довічного утримання (догляду), переходить до відчужувача. У цьому разі нотаріус на підставі письмової заяви відчужувача та витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України припиняє дію договору довічного утримання (догляду) і повертає відчужувачу первинний правовстановлюючий документ.

 

 

Розірвання договору судом

Згідно зі статтею 755 Цивільного кодексу України договір довічного утримання за вимогою однієї із сторін може бути розірвано за рішенням суду (див. проекти № 57, 58).

Зокрема, п. 1 ч. 1 ст. 755 ЦК встановлює, що відчужувач або третя особа, на користь якої було укладено договір довічного утримання, можуть звернутися до суду із заявою про розірвання цього договору у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків щодо надання утримання (незалежно від його вини). Закон не передбачає будь-яких інших підстав для розірвання цього договору зазначеними особами.

Відповідно до пункту 2 ч. 1 ст. 755 ЦК про розірвання договору довічного утримання із заявою до суду може звернутися і набувач. Проте у цьому разі закон не встановлює визначення підстав щодо такого звернення. Отже, очевидно, що набувач може вимагати розірвання договору довічного утримання як у зв'язку з відмовою від його виконання через власні особисті міркування, так і через неможливість його виконання через незалежні від нього (набувача) обставини, або з будь-яких інших причин.

 

Розірвання договору судом

 

Згідно зі статтею 755 Цивільного кодексу України договір довічного утримання за вимогою однієї із сторін може бути розірвано за рішенням суду

Зокрема, п. 1 ч. 1 ст. 755 ЦК встановлює, що відчужувач або третя особа, на користь якої було укладено договір довічного утримання, можуть звернутися до суду із заявою про розірвання цього договору у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків щодо надання утримання (незалежно від його вини). Закон не передбачає будь-яких інших підстав для розірвання цього договору зазначеними особами.

Відповідно до пункту 2 ч. 1 ст. 755 ЦК про розірвання договору довічного утримання із заявою до суду може звернутися і набувач. Проте у цьому разі закон не встановлює визначення підстав щодо такого звернення. Отже, очевидно, що набувач може вимагати розірвання договору довічного утримання як у зв'язку з відмовою від його виконання через власні особисті міркування, так і через неможливість його виконання через незалежні від нього (набувача) обставини, або з будь-яких інших причин.

ПРИПИНЕННЯ ДОГОВОРУ ДОВІЧНОГО УТРИМАННЯ ТА ПРАВОВІ НАСЛІДКИ

1. Підстави та правові наслідки припинення договору довічного утримання

2. Правові наслідки розірвання договору довічного утримання

3. Припинення договору утримання у разі смерті відчужувача

4. Правові наслідки смерті набувача