Особливості договору позички (предмет, сторони, форма, зміст)

 

Предметом договору позички може бути будь-яка неспоживна, індивідуально визначена річ. Останньою може бути рухома та нерухома річ, в числі яких законодавець окремо вирізняє речі побутового призначення, транспортні засоби, будівлі та капітальні споруди (їх частину), а також житлові приміщення.

Договір позички згідно ст. 828 ЦК може укладатися в: усній формі – щодо речей побутового призначення між фізичними особами, письмовій – за участю юридичної особи, нотаріальній формі[241] – щодо транспортного засобу, нотаріальній формі з державною реєстрацією[242] – щодо будівель та інших капітальних споруд (їх окремої частини) строком на три роки і більше. В межах положень глав 59, 60 ЦК та інших спеціальних приписів законодавства належною формою укладення договору позички житла є проста письмова.

Сторонами договору позички згідно наведеного визначення є позичкодавець та користувач, якими загалом можуть бути будь-які учасники цивільних правовідносин, передбачені ст. 2 ЦК, окрім деяких виключень. У відповідності до ст. 761 ЦК позичкодавцем може бути лише власник переданого у користування майна або ж особа, яка уповноважена законом або власником майна надавати його в користування. Притому, що особа, яка здійснює управління майном, може бути позичкодавцем лише за згодою власника цього майна. Водночас ч.2 ст. 829 ЦК встановлено обмеження щодо суб’єктного складу договору позички, сутність якого полягає у забороні передачі речі у позичку підприємницькою юридичною особою своєму засновнику, учаснику, керівнику, члену органу управління або контролю.

Крім того, щодо окремих договорів позички наявні додаткові вимоги до суб’єктного складу, як-то згідно ст.ст. 98 ЖК, 818 ЦК стосовно передачі у безоплатне користування житла тощо.

Істотними умовами договору позички є умови про його предмет й безоплатність. У відповідності до ст. 638 ЦК при не визначенні предмета позички, договір вважається неукладеним. Відсутність у договорі положень про його безоплатність має наслідком визнання такого договору наймом. Аналіз ст.823 ЦК надає можливість стверджувати, що строк не може бути визнаним істотною умовою позички, оскільки не зазначення його у договорі надає можливість використання речі в межах реалізації мети договору, наприклад користування житловим приміщенням на період вступних іспитів. Більше того, навіть вказівка сторонами строку в договорі у відповідності з ч.1 ст. 834 ЦК не позбавляє користувача права на повернення речі в будь-який час до закінчення строку позички.

Позичкодавець зобов’язаний передати користувачеві річ у визначений строк (при консенсуальній його природі). У випадку ж не виконання даного обов’язку, користувач має право вимагати розірвання договору позички і відшкодування шкоди (ст. 830 ЦК). Наступним обов’язком позичкодавця є передача речі у комплекті й стані, що відповідає умовам договору безоплатного користування, її призначенню. Якщо цього не зроблено, стан речі визначається її призначенням, яке, в свою чергу, теж може бути встановлено договором або обґрунтовуватись метою, заради якої зазвичай використовується дана річ.

Предмет договору передається у безоплатне користування разом з усіма приналежностями й документами, якщо інше не передбачено домовленістю. У разі не виконання такого обов’язку, що не надає можливості використання речі за призначенням або її використання в значній мірі втрачає цінність для користувача, то останній має право вимагати надання йому необхідного або розірвання договору й відшкодування завданої шкоди.

Позичкодавець зобов’язаний попередити про особливі властивості і недоліки предмету договору. Під недоліками слід розуміти будь-які відхилення, що погіршують якість переданої у користування речі, від того стану, який визначається умовами договору або її призначенням.

Позичкодавець відповідає за такі недоліки речі, які він навмисно чи з необережності не обумовив при укладенні договору безоплатного користування (ч.1 ст.614 ЦК). Водночас, позичкодавець не відповідає за недоліки переданої речі, якщо такі недоліки: обумовлені позичкодавцем при укладенні договору позички; раніше були відомі користувачеві у зв’язку з іншими обставинами (повторне використання тієї ж самої речі); являють собою явні недоліки, які повинні були бути виявленими користувачем при передачі предмета договору.

Позичкодавець гарантує якість переданої речі на протязі всього строку користування. У випадку ж виявлення недоліків речі, користувач має право згідно ст. 768 ЦК на: заміну предмету договору при наявності такої можливості; безоплатне усунення недоліків речі або відшкодування своїх витрат на усунення недоліків; розірвання договору й відшкодування завданої шкоди.

Позичкодавець повинен попередити користувача про права третіх осіб на передану в безоплатне користування річ (ст. 769 ЦК). У випадку не виконання цього обов’язку, користувач має право вимагати розірвання договору і відшкодування завданої шкоди.

Серед обов’язків користувача необхідно вказати наступні. По-перше, користування переданою річчю тільки в межах її призначення (п.1 ч.2 ст.833 ЦК). По-друге, користуватись річчю особисто, якщо інше не встановлено договором (п.2 ч.2 ст.833 ЦК). По-третє, нести звичайні витрати на утримання речі у належному стані (ч.1 ст. 833 ЦК). При цьому витрати користувача не повинні нівелювати безоплатну сутність договору. Поширеною є позиція, що користувач на відміну від наймача повинен здійснювати капітальний і поточний ремонт речі[243]. І нарешті, користувач зобов’язаний повернути річ після закінчення строку договору у тому ж стані, у якому вона була на момент її передачі (п.3 ч.2 ст. 833 ЦК).

Крім того позичкодавець має право на відчуження речі, що є предметом договору позички, в результаті чого набувач стає позичкодавцем. Разом з тим, хоча й користувач має право на дострокове повернення речі, однак він позбавлений права переважної купівлі у випадку відчуження предмета договору позички.

 

Відповідальність за порушення умов договору та припинення договору позички

У відповідності зі ст. 785 ЦК по закінченню строку договору або реалізації мети використання речі за договором, користувач зобов’язаний негайно повернути позичкодавцю річ у стані, у якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або в стані, обумовленому у договорі. У іншому випадку позичкодавець має право вимагати примусового повернення речі й відшкодування заподіяної шкоди.

Оскільки договір позички безпосередньо пов'язаний з особою користувача, то смерть останнього є спеціальною підставою припинення даного зобов'язання згідно ч.1 ст. 608 ЦК.

Водночас, у зв’язку з цільовим використанням предмету договору позички користувач уповноважений в будь-який момент ініціювати припинення договору шляхом дострокового повернення речі позичкодавцю. При цьому з метою забезпечення інтересів позичкодавця у випадку речі, яка потребує особливого догляду, користувач повинен повідомити позичкодавця про відмову від позички не пізніше, ніж за сім днів до повернення речі.

Розірвання договору позички за ініціативою позичкодавця має місце у випадку: настання непередбачуваних обставин, за яких річ стала потрібна йому самому; користування річчю не відповідає її призначенню й умовам договору; річ без згоди позичкодавця передана третій особі; у результаті необережного користування річчю вона може бути пошкоджена або знищена.

Крім того, особа, яка набула річ, передану в користування за договором позички, має право вимагати дострокового розірвання договору. При цьому про розірвання договору позички користувач повинен бути повідомлений завчасно, в строк, який відповідає меті позички.

Контрольні питання:

1.Поняття та юридична природа договору позички.

2. Становлення договору позички.

3. Юридична характеристика договору позички.

4. Сторони договору позички та їх правове становище.

5. Виконання договору позички.

6. Відповідальність сторін за договором позички.

7. Припинення договору позички.