Припинення цивільно-правових договорів

 

У ЦК України не передбачено термін припинення договору. Проте припинення договору є частиною припинення зобов’язань взагалі (статті 598- 609 ЦК) та передбачене стосовно окремих видів договорів (ст.755 – припинення договору довічного утримання смертю відчужувача чи припинення договору найму, зі спливом встановленого строку – ст.763 ЦК). Припинення договору передбачене стосовно інших його видів? Страхування (ст. 997 ЦК), доручення (ст. 1008 ЦК), довірчого управління (ст. 1044 ЦК).

Припинення договору – окремий випадок припинення прав та обов’язків його сторін, який підпорядковується з одного боку загальним правилам про припинення зобов’язань, а з другого – спеціальним правилам щодо окремих видів договорів. У тому та іншому разі їх наближує те, що вони є передбаченими законом юридичними фактами, що поширюються на договірні зобов’язання та призводять до їх припинення чи точніше відпадіння правового зв’язку між його сторонами.

Підстави для припинення договору можуть залежати від його сторін (суб’єктивними за походженням) або не залежати від сторін договору (об’єктивними).

Характериними ознаками припинення договору визнано:

- погашення прав та обов’язків сторін договору на майбутнє;

- припинення договірних зобов’язань після їх виникнення укладенням договору до сплину позовної давності пред’явлення вимоги;

- наявність достатніх причин суб’єктивного чи об’єктивного походження;

- припинення договору – право його сторін, інших управнених учасників правовідносин.

Тож припиненням договору є відпадання правового зв’язку між його сторонами внаслідок передбачених об’єктивних чи суб’єктивних підстав.

Насамперед до підстав припинення договору відносяться:

визнання договору як правочину недійсним із застосування наслідків недійсності правочинів;

факт його належного виконання, який зафіксований належним чином для письмових договорів відповідними письмовими документами (актами прийняття, підписанням супровідних документів, отриманням підтверджуючих документів (квитанцій, чеків тощо);

неможливість виконання договору, зокрема внаслідок загибелі незамінного предмету;

сплив строку виконання, що надає право кредитору використати альтернативні способи та форми задоволення своїх потреб, а додаткові затрати на це покласти на боржника, який прострочив виконання зобов’язання за договором;

смерті боржника фізичної особи, якщо виконання пов’язане із його особою (є особистим зобов’язанням);

розірвання договору чи відмова від договору. Розірванням договору є припинення на вимогу однієї із сторін чи за рішенням суду заснованих на договорі прав та обов’язків на майбутнє. Договори можуть припинятися на вимогу:

Антимонопольного комітету України, якщо такий договір суперечить антимонопольному законодавству (п.3 ч.1 ст. 8 Закону України «Про антимонопольний комітет України»);

спеціального уповноваженого органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів (ст. 26 Закону України «Про захист прав споживачів»);

у інших випадках.

Відмова від договору – дія однієї із сторін, яка передбачена для нею законом чи спеціальними застереженнями у тексті договору. Договірні застереження йменуються форс-мажорами. Вони більше характерні для зовнішньоекономічних контрактів, але все більше використовуються і у цивільно-правових договорах. Відмова від договору передбачена стаття 615 та 651 ЦК України і пов’язується із порушенням умов договору однією із сторін від виконання зобов’язання повністю чи частково або у інших випадках якщо це встановлено законом або договором.

До суб’єктивних причин, які повністю залежні від сторони договору відноситься: прощення боргу та відступне; зарахування зустрічних вимог; домовленість сторін і зокрема новація.

 

4. Зміна та розірвання договору

 

Стаття 651 ЦК України передбачає підстави для зміни або розірвання договору. У разі розірвання договору зобов’язання сторін припиняються. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зміна та розірвання договору повинні бути виконані з дотриманням тієї ж форми у якій було укладено договір. Дотримання форми може бути тільки у випадку зміни чи розірвання договору за згодою сторін. Якщо договір було укладено в усній формі, то і зміна чи розірвання його буде в усній формі, коли у письмовій, то зміна та розірвання також буде у письмовій формі. Такі ж вимоги передбачено і для нотаріально посвідчених договорів і тих, що підлягають державній реєстрації. Договором чи законом можуть бути передбачені і інші вимоги, щодо зміни та розірвання договору. Вирішення сторонами чи однією із сторін долі договору є проявом принципу свободи договору.

Зміна договору є зміною його умов. При зміні договору одночасно змінюється й засноване на ньому зобов’язання, що проявляється в уточнені суб’єктивних прав та юридичних обов’язків його сторін.

ЦК передбачає, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це може бути: порушення строків виконання договору, якості виконаної роботи, зміна ціни тощо. Тобто в його результаті іншій стороні нанесена збиток.

Відповідно до Принципів УНІДРУА істотне порушення договору надає право на негайне розірвання договору. До таких підстав віднесені:

наявність у другої сторони такої шкоди[172], у результаті якої вона в значній мірі втрачає те, на що могла розраховувати на підставі договору (ст. 25 Віденської конвенції);

суворе виконання до дотримання домовленості має принципове значення;

було допущене навмисне невиконання;

є неспіврозмірними втрати сторони, яка не виконала договір у результаті припинення договору із затратами на його укладення та підготовку;

порушення строків виконання договору, якщо не може бути надано іншою стороною додатковий розумний строк для належного виконання зобов’язань;

виконання зобов’язання із запізненням втратило для іншої сторони значення (весільна сукня передається замовниці уже після весілля).

Міжнародними актами встановлені інші порушення як підстава для заявлення вимог про розірвання договору: якщо було надано додатковий строк для виконання зобов’язань, але вони не були виконані; відмова продавця передати покупцю проданий товар, передача товару неналежної якості, передача некомплектного товару, неприйняття покупцем товару чи відмова від його прийняття, відмова покупця від прийняття та оплати товару; нездійснення покупцем чергового платежу за придбаний товар з умовою розстрочки платежу, невиконання обов’язку щодо страхування товару, тощо.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінилися, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених ч. 4 ст. 652 ЦК України, — змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане, тобто не передбачали можливість її настання;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після її виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору.

Крім зміни або розірвання договору, допускається також продовження договору (пролонгація) його дії на новий строк. Наприклад, за договором квартирного найму (ст. 764 ЦК), оренди державного чи комунального майна (ст. 17 Закону України “Про оренду державного і комунального майна”), якщо сторони не приймають рішення протягом місяця, щодо зміни чи розірвання договору, то такий договір вважається продовжений на той же строк і на тих же умовах. Частіше продовження дії договору оформляється домовленістю сторін, вчиненою шляхом обміну листами, телеграмами або іншим способом.