Припинення опіки, піклування. Звільнення опікуна, піклувальника

Підстави припинення опіки та піклування не зовсім однозначно визначені нормами статгей 76 ЦК України, 250 СК України, пункту 50 Порядку, пунктів 5.4 та 5.5 Правил.

Підставами припинення опіки є:

1) передача дитини батькам (усиновлювачам);

2) досягнення дитиною 14-річного віку (особа, яка вико-нувала обов’язки опікуна, стає піклувальником);

3) смерть підопічного.

Підставами припинення піклування є:

1) передача дитини батькам (усиновлювачам);

2) досягнення дитиною повноліття;

3) реєстрація дитиною шлюбу. Відповідно до статті 23 СК України право на шлюб мають особи, які досягли шлюбного віку (18 років — для чоловіків, 17 років — для жінок). За за-явою особи, яка досягла 14 років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам;

4) смерть підопічного;

5) надання дитині повної цивільної дієздатності. Відповідно до статті 35 ЦК України повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і працює за трудовим договором, а також неповнолітній особі, яка записана матір’ю або батьком дитини. З таких підстав надання повної цивільної дієздатності провадиться за рішенням органу опіки та піклування за заявою заінтересованої особи за письмовою згодою батьків (усиновлювачів) чи піклувальника, а у разі відсутності такої згоди повна цивільна дієздатність може бути надана за рішенням суду. Також повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і яка бажає займатися підприємницькою діяльністю. За наявності письмової згоди на це батьків (усиновлювачів), піклувальника або органу опіки та піклування така особа може бути зареєстрована як підприємець. У цьому разі фізична особа набуває повної цивільної дієздатності з моменту державної реєстрації її як підприємця.

У випадку передачі дитини батькам (усиновлювачам) про-ект висновку районної, районної у містах Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської чи районної у містах ради до суду (у разі встановлення опіки, піклування судом) або проект рішення районної, районної у містах Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради про припинення опіки готує відповідна служба у справах дітей.

Щодо такого юридичного факту, як смерть опікуна (піклувальника), то він є підставою припинення правовідносин між ним та підопічним, але не є підставою припинення дії опіки (піклування) як виду соціальної турботи щодо дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, оскільки в разі смерті опікуна (піклувальника) за рішенням органу опіки та піклування може бути призначена інша особа, або дитина може бути поміщена до відповідного дитячого закладу, а якщо над фізичною особою, яка перебуває у навчальному закладі, закладі охорони здоров’я або закладі соціального захисту населення, не встановлено опіку чи піклування або не призначено опікуна чи піклувальника, опіку або піклування над нею здійснює цей заклад (стаття 66 ЦК України). Аналогічне правило передбачене також пунктом 3.6 Правил. Призначити опікуна (піклувальника) можна й після влаштування зазначених у цьому пункті осіб у відповідні державні установи.

Законодавством передбачена можливість звільнення опі-куна чи піклувальника (стаття 75 ЦК України, стаття 251 СК України, пункт 49 Постанови КМУ, пункти 5.1, 5.2 Правил). За заявою опікуна чи піклувальника в разі небажання чи не-можливості ним надалі виконувати свої обов’язки суд (якщо він призначив опікуна чи піклувальника) або орган опіки та піклування звільняє його від таких повноважень. Ця заява розглядається судом або органом опіки та піклування протягом одного місяця. Особа виконує повноваження опікуна або піклувальника до винесення рішення про звільнення її від повноважень опікуна або піклувальника чи до закінчення місячного строку від дня подання заяви, якщо вона не була розглянута протягом цього строку.

Суд (якщо він призначив піклувальника) або орган опіки та піклування може звільнити піклувальника від його повноважень за заявою особи, над якою вапановлено піклування. Орган опіки та піклування або за заявою органу опіки та піклування суд можуть звільнити особу від повноважень опікуна або піклувальника у разі невиконання нею своїх обов’язків, порушення прав підопічного, а також у разі поміщення підопічного до навчального закладу, закладу охорони здоров’я або закладу соціального захисту.

Служба у справах дітей готує проект рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, вико-навчого органу міської, районної у місті ради про звільнення опікуна, піклувальника від здійснення повноважень або на вимогу суду — проект висновку районної, районної у містах Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради про доцільність звільнення опікуна, піклувальника від зазначених повноважень.

Посвідчення, видане опікуну або піклувальнику, повинно бути повернуто органам опіки та піклування.

У разі загрози для життя або здоров’я дитини районна, районна у мм. Києві та Севастополі держадміністрація, вико-навчий орган міської чи районної у місті ради може прийняти рішення про негайне відібрання дитини в опікуна, піклувальника. Якщо дитина відібрана в опікуна, піклувальника, служба у справах дітей за місцем проживання дитини забезпечує її тимчасове влаштування та протягом семи днів подає клопотання голові районної, районної у містах Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради про припинення опіки, піклування, який протягом десяти днів розглядає клопотання та приймає відповідне рішення.

ПРИЙОМНА СІМ'Я

Створення прийомної сімї має на меті забезпечити сімейне виховання дитини в умовах, найбільш наближених до виховання дітей рідними батьками. Засади функціонування прийомних сімей визначені у СК України, Законі України від 13.01.2005 року «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», Законі України від 26.04.2001 року «Про охорону дитинства» та в Положенні про прийомну сім’ю, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2002 року (далі — Положення).

Прийомною є сім’я, яка добровільно взяла на виховання та спільне проживання від однієї до чотирьох дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (стаття 256-1 СК України). Для створення прийомної сімї законодавцем визна-чено певний порядок: подання заяви подружжям чи окремою особою, які виявили бажання утворити прийомну сім’ю, по-дання висновку службою у справах дітей відповідної державної адміністрації чи виконкому про можливість такого утворення, прийняття рішення про утворення прийомної сімї уповноваженим органом і укладення договору про влаштування дітей на виховання та спільне проживання у прийолшій сімї (далі — договір про прийомну сім’ю) між прийомними батьками та органом, що прийняв рішення про її утворення, надання дитиною згоди на влаштування її у прийомну сім’ю. Отже, підставою виникнення правовідносин у прийомній сімї є юридичний склад, який охоплює усі зазначені вище факти. Наявність 274 лише деяких з них не є ще достатнюю підставою для створення прийомної сім’ї. Зокрема, подання заяви, письмового висновку та прийняття рішення є такими фактами, які не мають самостійного юридичного значення, але створюють можливість виникнення прийомної сім’ї.

Рішення про створення прийомної сім’ї за результатами проходження курсу підготовки і рекомендацією відповідного центру соціальних служб для сімї, дітей та молоді приймають органи опіки та піклування, а безпосереднє ведення справ та координація такої діяльності покладається на служби у справах дітей.

Нечітко визначеним аспектом є порядок отримання згоди дитини на влаштування її в прийомну сім’ю. Оскільки у вис-новку про можливість утворення прийомної сімї визначають потенційну можливість конкретних осіб бути прийомними батьками щодо конкретної дитини, а у рішенні про створення такої сімї уже імперативно вказують про передачу на виховання цієї дитини, то згоду самої дитини треба отримати після підготовки висновку і до прийняття рішення. Видається недоцільним з’ясовувати таку згоду ще до підготовки висновку, оскільки може виявитися невідповідність кандидатів у прийомні батьки встановленим вимогам.

Поняття самого договору у законодавстві немає. За догово-ром про влаштування дітей на виховання та спільне проживання у прийомній сім’ї орган опіки та піклування на умовах матеріального забезпечення передає, а прийомні батьки (под-рркжя або окрема особа) приймають від однієї до чотирьох дітей на виховання та проживання в сім’ю до досягнення ними повноліття (завершення навчання у відповідних навчальних закладах), якщо інший строк не визначений договором.

Сторонами договору про влаштування дітей на виховання та спільне проживання в прийомну сім’ю (далі — договір) є орган, який прийняв рішення про її утворення, та прийомні батьки.

Не можуть бути прийомними батьками особи, які:

1) обмежені у дієздатності;

2) визнані недієздатними;

3) позбавлені батьківських прав, ягацо ці права не були поновлені;

4) були усиновлювачами (опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями) іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним (було припинено опіку, піклування чи діяльність прийомної сім’ї або дитячого будинку сімейного типу) з їхньої вини;

5) перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері;

6) зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами;

7) не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу);

8) страждають на хвороби, перелік яких затверджений Міністерством охорони здоров’я України;

9) є іноземцями, які не перебувають у шлюбі, крім випадків, коли іноземець є родичем дитини;

10) були засуджені за злочини проти життя і здоров’я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також за злочини, передбачені статтями 148, 150,150-1,164, 166,167,169,181,187, 324, 442 Кримінального кодексу України, або мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших злочинів.

Кандидати у прийомні батьки подають до органу, який утворює прийомну сім’ю, такі документи:

— заяву кандидатів у прийомні батьки про утворення прийомної сім’ї;

— копії паспортів кандидатів у прийомні батьки;

— довідку про склад сім’ї;

— копію свідоцтва про шлюб;

— довідку про стан здоров’я кандидатів у прийомні батьки та членів сім’ї, які проживають разом з ними (довідку про відсутність хронічних захворювань, обстеження нарколога, венеролога, психіатра);

— довідку про доходи потенційної прийомної сімї;

— довідку про проходження навчання кандидатів у прийомні батьки і рекомендація центру соціальних служб для сімї, дітей та молоді щодо включення їх до банку даних про сімї потенційних усиновлювачів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів;

— письмову згоду всіх повнолітніх членів сімї, які проживають разом із кандидатами у прийомні батьки, на утворення прийомної сімї, засвідчену нотаріально.

Кандидатури у прийомні батьки та кандидатури дітей, які передаються на виховання, погоджуються з органами опіки та піклування. Прийомні батьки є законними представниками прийомних дітей, діють без спеціальних на те повноважень як опікуни та піклувальники, несуть персональну відповідальність за життя, здоров’я, фізичний і психічний розвиток прийомних дітей та дотримання принципу конфіденційності інформації щодо ураження прийомних дітей ВІЛ-інфекцією.

На виховання у прийомну сім’ю можуть бути передані діти- сироти та діти, позбавлені батьківського піклування. Прийомні діти виховуються у прийомній сімї до досягнення 18-річного віку, а в разі продовження навчання у професійно-технічних, вищих навчальних закладах I—IV рівня акредитації — до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів. Зазначена сім’я або окрема особа, яка не перебуває у шлюбі, обов’язково інформується про стан здоров’я, фізичний та розумовий розвиток дітей, яких вони бажають взяти на виховання та спільне проживання. Діти, уражені ВІЛ-інфекцією, можуть влаштовуватися для виховання та спільного проживання у прийомній сімї за наявності відповідних висновків органів опіки та піклування і закладів охорони здоров’я, а їх загальна кількість не повинна перевищувати чотирьох осіб. Влаштування дітей у прийомну сім’ю проводиться з урахуванням віку прийомних батьків та дітей, щоб на час досягнення обома прийомними батьками пенсійного віку всі прийомні діти досягли віку вибуття з прийомної сімї. У разі досягнення пенсійного віку одним із прийомних батьків час перебування дітей визначається за віком молодшого з батьків. В окремих випадках за згодою сторін прийомна сім’я може функціонувати і після досягнення прийомними батьками пенсійного віку, але не більше ніж протягом п’яти років.

До прийомних віднесена значна частина дітей, правовідносини яких з рідними батьками не припинені, котрі об’єктивно не можуть виконувати свої обов’язки щодо виховання за відсутності їх вини. Наприклад, тривала хвороба матері, яка не пов’язана зі здатністю розуміти значення своїх дій, перебування батька під вартою на час слідства. Видається, що цілком логічним для подібних випадків було б визначення вимоги про отримання згоди рідних батьків на передачу дитини в прийомну сім’ю.

Щодо суб’єктного складу таких договірних відносин пос-тає ще одне важливе питання щодо можливої участі дитини в досягненні домовленості. Щодо малолітньої особи, то в межах обсягу її дієздатності достатнім є надання нею згоди у формі відповідно до її віку. Натомість обсяг дієздатності неповнолітньої особи обумовлює необхідність залучення її до укладення розглядуваного договору в якості сторони. Окрім узгодженості такого підходу із засадами неповної дієздатності фізичної особи, це забезпечило б дитині реалізацію її права на вибір місця проживання, а також можливість конкретизації окремих її прав. Наприклад, прийомні діти мають право підтримувати контакти з батьками та іншими родичами, якщо це не суперечить їхнім інтересам та не заборонено рішенням суду. Періодичність, тривалість, місце таких побачень могли б визначатися в договорі. Форми такого спілкування визначають органи опіки та піклування за погодженням з прийомними батьками та за участю центрів соціальних служб для сімї, дітей та молоді. Держава уповноважує прийомних батьків займатися вихованням дітей у зв’язку з тим, що рідні батьки, навіть і не будучи позбавлені такої можливості, не виконують своїх обов’язків та не реалізують прав.

У разі утворення прийомної сімї прийомні батьки беруть за плату прийомних дітей на власну житлову площу за наявності відповідних санітарно-гігієнічних та побутових умов. За прийомними дітьми зберігається право на пенсії, соціальні виплати, а також на відшкодування шкоди у зв’язку з втратою годувальника. Частиною 1 статті 32 ЦК України передбачено, що фізичні особи у віці від 14 до 18 років самостійно розпоряджаються своїм заробітком, стипендією, іншими доходами, а відповідно до частини 5 цієї ж статті обмежити таке право можна лише за рішенням суду. Суми коштів, що належать прийомним дітям, а саме — пенсія, інші види допомоги, переходять у розпорядження прийомних батьків. Пункт 11 Положення вказує на те, що суми аліментів незалежно від віку дитини теж надходять у розпорядження прийомних батьків. Прийомні батьки мають розпоряджатися цими коштами на засадах, аналогічних для опікунів та піклувальників. Соціальне супроводження прийомних сімей здійснюється центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, що передбачає надання комплексу правових, психологічних, соціально-педагогічних, соціально-економічних, соціально-медичних та інформаційних послуг, спрямованих на створення належних умов функціонування прийомної сім’ї. Соціальне супроводження прийомної сім’ї відбувається постійно.

Органи опіки та піклування забезпечують збереження житла та майна прийомних дітей за місцем його знаходження і контролюють його використання.

Фінансування прийомних сімей здійснюється за рахунок державного бюджету. Розмір щомісячної державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, становить два прожиткових мінімуми для дітей відповідного віку.

Одному з прийомних батьків виплачується грошове забезпечення. Порядок призначення і виплати грошового забезпечення визначається Кабінетом Міністрів України.

Кошти, що виділяються на утримання дітей у прийомній сім’ї, перераховуються на особистий рахунок одного з прийомних батьків, відкритий в установі банку за місцем проживання прийомної сім’ї. Заощаджені протягом року бюджетні кошти вилученню не підлягають і використовуються прийомними батьками для задоволення потреб прийомних дітей у наступному році.

Дія договору припиняється у разі виникнення в прийом-ній сім’ї несприятливих умов для виховання дітей та спільного проживання (важка хвороба прийомних батьків, зміна їхнього сімейного стану, відсутність взаєморозуміння батьків з дітьми, конфліктні стосунки дітей), невиконання прийомними батьками обов’язків щодо належного виховання, розвитку та утримання дітей, порушення схеми антиретровірусної терапії дитини, повернення дітей рідним батькам (опікуну, піклувальнику, усиновлювачу), досягнення дитиною повноліття, досягнення батьками пенсійного віку, за згодою сторін та з інших причин, передбачених договором.

У разі припинення дії договору сім’я позбавляється ста-тусу прийолшої, а питання про подальше влаштування дітей вирішується органом опіки і піклування (дітей, уражених ВІЛ- інфекцією, — органом опіки і піклування на підставі висновку закладу охорони здоров’я), який вживає вичерпних заходів до запобігання поверненню (влаштуванню) дітей в інтернатні заклади.

Підстави припинення договірних зобов’язань визначені главою 50 ЦК України. Однак не всі юридичні факти, перелічені у ній, можуть стати підставою для припинення зобов’язань за договором про прийомну сім’ю. Насамперед до таких обставин слід віднести зарахування, передання відступного, прощення боргу, поєднання боржника та кредитора в одній особі, ліквідація юридичної особи. Ці юридичні факти не можуть стати підставою для припинення відносин за договором про прийомну сім’ю у зв’язку зі специфікою його правової природи та предмету. Натомість дія цього договору може припинятися в разі належного виконання його умов з досягненням прийомними дітьми повноліття. Особливістю є також те, що ці договірні відносини можуть припинятися частинами, поступово, із до-сягненням кожною дитиною повноліття. Між органом опіки та піклування і прийолшими батьками остаточно відносини можуть припинитися лише в разі досягнення усіма дітьми повноліття. У виняткових випадках при укладенні шлюбу дитиною до досягнення повноліття між нею та прийолшими батьками припиняються відносини особистого немайнового характеру та майнові відносини щодо управління майном неповнолітньої особи. Водночас, відносини власності щодо майна, набутого спільною працею членів прийомної сімї, триватимуть і надалі. Ситуація може скластися і навпаки, коли за наявності уже чотирьох прийомних дітей прийомні батьки захочуть ще прийняти дітей на виховання, тоді замість прийомної сімї може бути організований дитячий будинок сімейного типу. Попередні договірні відносини можуть припинятися у зв’язку зі зміною виду влаштування дітей, доповненням інших видів зобов’язань, наприклад, щодо отримання службового житла, земельної ділянки, транспортного засобу. Однак усі питання, що виникають у такому випадку, стосуються переважно стосунків між прийомними батьками та органами опіки і піклування, але не зачіпатимуть по суті зв’язків між прийомними дітьми та прийомними батьками, статус останніх хіба що формально зміниться на батьків-вихователів.

Деякі з фактів, на які можна було б зіслатися як на не-можливість виконання зобов’язання, що не залежать від вини жодної із сторін, вказані у пункті 6 Положення. Зокрема, до таких обставин слід віднести повернення дитини рідним батькам (опікуну, піклувальнику, усиновлювачу), важку хворобу прийомних батьків, конфліктні стосунки між дітьми.

Специфіка стосунків у прийомній сімї, а також неперед- бачуваність процесу виховання дитини вказує на доцільність наділення прийомних батьків правом відмови від договору в односторонньому порядку, незалежно від причин. Зокрема, у випадку абсолютної відсутності взаєморозуміння між дитиною та прийомними батьками, змушувати останніх розривати договір шляхом звернення до суду є недоцільним, оскільки це не забезпечуватиме, а лише шкодитиме інтересам дитини.

У зв’язку з особистим характером взаємовідносин, які виникають на підставі договору про прийомну сім’ю, правонаступ- ництво не повинно застосовуватися. Тому в разі смерті прийомних батьків договір припиняється, а діти передаються під нагляд органу опіки та піклування для вирішення подальшої долі.

На відміну від усиновлення таке влаштування в сім’ю є тимчасовим — лише до досягнення повноліття, а в разі навчання у професійно-технічних, вищих навчальних закладах I—IV рівнів акредитації — до 23 років або до його закінчення, тому прийомні діти не можуть бути визнані спадкоємцями за законом, ні як діти, ні як утриманці, оскільки обов’язку щодо їх утриманню прийомні батьки не мають. Натомість немає перешкод для включення їх як спадкоємців до заповіту і в такому порядку, незалежно від свого статусу прийомних дітей, вони, звичайно, можуть спад кувати в разі смерті прийомних батьків.

Загалом законодавчі новели правового регулювання відносин, що виникають у процесі створення та функціонування прийомних сімей, мають позитивне значення, однак, окремі аспекти потребують уточнень, узгоджень, конкретизації.