Спільна сумісна власність подружжя.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України). Отже, з моменту реєстрації шлюбу починає діяти презумпція спільності щодо всього майна, яке набуватиметься подружжям, окрім винятків, встановлених законом.

Право спільної сумісної власності на конкретне майно виникає з моменту, визначеного законом, насамперед нормами Глави 24 ЦК України «Набуття права власності» в частині щодо набуття фізичними особами права приватної власності і залежить від підстави набуття та виду майна. Найпоширенішою підставою набуття майна у власність є договір. Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації (стаття 334 ЦК України).

Об’єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина 1 статті 61 СК України). Таке законодавче положення не зовсім точне, оскільки об’єктами права власності можуть бути лише речі, а майном, крім речей, майнові права та обов’язки (частина 1 статті 190 ЦК України). Спільною сумісною власністю подружжя може бути все те майно, яке може перебувати в приватній власності фізичних осіб, незалежно від того, на ім’я кого з подружжя такі об’єкти були придбані. Зокрема, в разі придбання під час шлюбу нерухомості чи інших об’єктів, право на які підлягає державній реєстрації, щодо них застосовується презумпція спільності незалежно від того, на чиє ім’я вони зареєстровані. У законодавстві немає переліку майна, яке може перебувати у сфері управління сім’ї. Спільним майном подружжя, зокрема можуть бути квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов’язальними правовідносинами, тощо. Щодо деяких видів майна в законодавстві є окрема вказівка щодо віднесення їх до об’єктів власності подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім’ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Також речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя (частини З, 4 статті 61 СК України). Щодо речей для професійних занять подружжя, то незважаючи на те, що вони використовуються, як і речі індивідуального користування, лише одним із подружжя, однак, належать до спільної сумісної власності подружжя, оскільки шляхом використання речей для професійних занять одним із подружжя здобуваються засоби для існування всієї сім’ї.

Особливим об’єктом є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи одного із подружжя, право спільної сумісної власності на які виникає з моменту одержання їх цим із подружжя (частина 2 статті 61 СК України). Моментом виникнення спільності на це майно треба вважати як фактичне отримання готівки тим із подружжя, хто має на це право, так і зарахування коштів на його банківський рахунок.

Спільним майном подружжя може бути також низка майнових прав, окрім тих, які тісно пов’язані з особою. Наприклад, до спільного майна подружжя належать права вимоги за договорами банківських вкладів, внесених на ім’я одного із подружжя за час шлюбу, права вимоги за договорами позики, незалежно від того, виступає позикодавцем подружжя разом чи один із них тощо. Щодо банківських вкладів, то в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначено, що вклади, незалежно від їх виду та того, на чиє ім’я з подружжя вони внесені, відповідно до статті 61 СК України є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя (пункт 21). Варто зауважити, що право власності на грошові кошти, передані за договором банківського вкладу, переходить до банку, натомість у вкладника виникає право вимоги зобов’язального характеру щодо повернення відповідної суми з настанням визначеного договором строку або на першу вимогу вкладника. Таке право вимоги належить до спільного майна подружжя за умови, що договір вчинено під час шлюбу, оскільки діє презумпція, що вклад зроблено за рахунок грошей, які перебували в спільній власності подружжя. Якщо вклад зроблено під час шлюбу, але за рахунок особистих коштів одного з подружжя, у разі виникнення спору щодо цього майна презумпція спільності може бути спростована в судовому порядку. Якщо той із подружжя, хто вказаний у такому договорі вкладником, спростувати презумпцію спільності щодо внесених коштів не може, але не визнає прав на це майно другого із подружжя, останній зможе реалізувати свої права щодо своєї частини вкладу лише на підставі рішення суду.

За час шлюбу за рахунок спільного чи особистого майна один із подружжя може внести частку до статутного фонду господарського товариства. Господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу (стаття 115 ЦК України, частина 1 статті 12 Закону України від 19.09.1991 року «Про господарські товариства»). Учасники товариства набувають корпоративних прав. Корпоративними є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами (стаття 167 ГК України). Корпоративні права майнового характеру входять до складу спільного майна подружжя за умови, що вклад учасника зроблено під час шлюбу за рахунок спільного майна подружжя.

В акціонерних товариствах особа набуває корпоративних прав (сукупності майнових і немайнових прав акціонера — власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами (стаття 2 Закону України від 17.09.2008 року «Про акціонерні товариства») і одночасно виступає володільцем речового права — права власності на такий цінний папір як акція (стаття 6 Закону України від 23.02.2006 року «Про цінні папери та фондовий ринок»). Одночасно із корпоративними правами майнового характеру як спільного майна подружжя, акції є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, якщо вони придбані за спільні кошти.

До спільного майна подружжя можуть належати також паєнагромадження подружжя в ЖБК (житлово-будівельних кооперативах). З моменту виплати пайових внесків повністю спільною сумісною власністю подружжя стає квартира.

Законодавством передбачено можливість трансформації (перетворення) особистої приватної власності одного із подружжя в спільну сумісну за рішенням суду, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя (стаття 62 СІ< України). Це правило підлягає застосуванню до будь-якого майна тривалого використання (на-приклад, квартири, будинку, транспортних засобів, земельних ділянок, тощо), якщо внаслідок його капітального ремонту, реконструкції, рекультивації, вдосконалення в будь-який спосіб суттєво покращилась якість речі і відповідно збільшилась її вартість.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України).

Дружина та чоловік мають право на укладення між собою усіх договорів, які не заборонені законом, як щодо майна, що є їхньою особистою приватною власністю, так і щодо майна, яке є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Договір про відчуження одним із подружжя на користь другого з подружжя своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя може бути укладений без виділу цієї частки (стаття 64 СК України).

Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена (стаття 65 СК України). Вимога щодо надання згоди другим із подружжя, якщо правочин вчиняється лише одним із них, стосується вчинення правочинів щодо будь-якого спільного майна подружжя, у тому числі в разі його набуття за рахунок спільних грошей.

Вимога щодо необхідності надання згоди одним із подружжя при вчиненні правочинів щодо спільного майна повинна дотримуватися, зокрема, і при укладенні договорів банківського вкладу, а також при внесенні депозиту на користь третіх осіб.

Подружжя має право домовитися між собою про порядок користування майном, що йому належить на праві спільної сумісної власності. Договір про порядок користування житловим будинком, квартирою, іншою будівлею чи спорудою, земельною ділянкою, якщо він нотаріально посвідчений, зобов’язує правонаступника дружини та чоловіка (стаття 66 СК України).

Дружина, чоловік мають право укласти з іншою особою договір купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання (догляду), застави щодо своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя лише після її визначення та виділу в натурі або визначення порядку користування майном. Дружина, чоловік мають право скласти заповіт на свою частку у праві спільної сумісної власності подружжя до її визначення та виділу в натурі (стаття 67 СК України).