Державна реєстрація шлюбу. Правові наслідки відмови від укладення шлюбу

Жінці та чоловікові для набуття прав та обов’язків подружжя необхідно зареєструвати свій сімейний союз у державних органах реєстрації актів цивільною стану, які функціонують на підставі Закону України від 24.12.1993 року «Про органи реєстрації актів громадянського стану» та низки інших нормативно-правових актів. Релігійний обряд шлюбу не є підставою для виникнення у жінки та чоловіка прав та обов’язків подружжя, крім випадків, коли релігійний обряд шлюбу відбувся до створення або відновлення державних органів реєстрації актів цивільного стану. Зокрема, визнаються церковні шлюби, укладені у західних областях УРСР до 05.05.1940 року, в За-карпатській області — до 25.01.1946 року, в окремих районах Чернівецької, Одеської областей — до 02.08.1940 року.

Державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства. Порядок державної реєстрації шлюбу встановлений главою 4 СК України, а також Правилами реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 року № 52/5 (у редакції наказу від 22.11.2007 року № 1154/5). Жінка та чоловік, які бажають зареєструвати шлюб, подають письмову заяву про реєстрацію шлюбу за встановленою формою до будь-якого органу реєстрації актів цивільного стану за їхнім вибором. Особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, вважаються нареченими. До внесення змін до СК України Законом України від 22.12.2006 року такі особи вважалися зарученими. Заручини не створювали для них обов’язку вступу в шлюб. Інститут заручин відомий сімейно-правовому регулюванню давно. Значну увагу його дослідженню присвятив Станіслав Дністрянський. Заручини є певним обрядом, за яким хлопець і дівчина, які мають намір одружитися, оголошуються нареченим та нареченою. Однак після внесення до СК України зазначених змін термін «заручини» не застосовується.

Заява про реєстрацію шлюбу подається жінкою та чоловіком особисто. Якщо жінка і (або) чоловік не можуть через поважні причини особисто подати заяву про реєстрацію шлюбу до державного органу реєстрації актів цивільного стану, таку заяву, нотаріально засвідчену, можуть подати їхні представники. Повноваження представника мають ґрунтуватися на нотаріально посвідченій довіреності. При поданні заяви про реєстрацію шлюбу жінка та чоловік пред’являють на посвідчення своєї особи паспорт або паспортний документ. Іноземці та особи без громадянства для реєстрації шлюбу в Україні повинні пред’явити національний паспорт або паспортний документ з відміткою про реєстрацію уповноваженого органу щодо законності їхнього перебування в Україні, якщо інше не передбачене чинним законодавством України.

Особи, які раніше перебували в шлюбі, можуть зареєструвати повторний шлюб тільки при пред’явленні документів, що підтверджують припинення попереднього шлюбу (свідоцтво про розірвання шлюбу, свідоцтво про смерть одного з подружжя, судове рішення або висновок відділу реєстрації актів цивільного стану про визнання шлюбу недійсним).

Для громадян України, шлюб яких припинено за кордоном, а також іноземців та осіб без громадянства таким документом може бути рішення суду про розірвання шлюбу, якщо за законодавством іноземної держави воно є остаточним, свідоцтво про розірвання шлюбу або смерть другою з подружжя чи інші документи про підтвердження припинення попереднього шлюбу, які передбачені законодавством іноземної держави, видані компетентним органом та відповідним чином легалізовані, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Якщо в паспортах або паспортних документах іноземців та осіб без громадянства відсутні відомості про сімейний стан, то вони повинні одночасно подати документ про те, що не перебувають у шлюбі, виданий компетентним органом країни свого громадянства або країни постійного проживання та належним чином легалізований. Документ про сімейний стан дійсний протягом шести місяців з дня його видачі або засвідчення (якщо в ньому не встановлено інший термін). Реєстрацію шлюбу громадян України, які проживають за кордоном, проводять дипломатичні представництва і консульські установи України.

Державний орган реєстрації актів цивільного стану, який прийняв заяву про реєстрацію шлюбу, повинен ознайомити наречених з їх обов’язком повідомити один одного про стан свого здоров’я, з умовами і порядком реєстрації шлюбу, а також роз’яснити їм права й обов’язки як майбутнього подружжя і батьків та попередити про відповідальність за приховання перешкод до реєстрації шлюбу. Державний орган реєстрації актів цивільного стану під час приймання заяви про реєстрацію шлюбу інформує наречених про можливість здійснення медичного обстеження та за їхнім бажанням видає направлення.

За погодженням з нареченими орган реєстрації актів цивільного стану призначає день і час реєстрації шлюбу. Шлюб реєструється в органах реєстрації актів цивільного стану після спливу одного місяця від дня подання нареченими заяви про реєстрацію шлюбу. У виняткових випадках цей строк може бути скорочений керівником державного відділу реєстрації актів цивільного стану на підставі спільної заяви наречених та документів, які підтверджують наявність поважної причини для його скорочення. У разі вагітності нареченої, народження нею дитини, а також якщо є безпосередня загроза для життя нареченої або нареченого, за наявності документів, що підтверджують викладені факти, шлюб реєструється у день подання відповідної заяви або у будь-який інший день за бажанням наречених протягом одного місяця.

Якщо до державного органу реєстрації актів цивільного стану надійде письмова інформація про наявність перешкод до реєстрації шлюбу, передбачених законодавством, то його реєстрація відкладається, і в цьому разі заявникові, який про це повідомив, пропонується у термін не більше ніж три місяці подати відповідні докази. Про відстрочку реєстрації шлюбу повідомляють наречених. Рішення про таке відкладення реєстрації шлюбу може бути оскаржене в судовому порядку. Орган реєстрації актів цивільного стану може на прохання зацікавлених осіб або зі своєї ініціативи провести необхідну перевірку. За наявності передбачених законодавством перешкод для реєстрації шлюбу орган реєстрації актів цивільного стану відмовляє в його реєстрації і видає письмове роз’яснення. Якщо відомості про такі перешкоди не підтвердяться, то реєстрація шлюбу провадиться на загальних підставах.

Якщо наречені не можуть з’явитися з поважних причин до органу реєстрації актів цивільного стану в установлений їм день, то строк реєстрації шлюбу за їх письмовою заявою переноситься згідно з їхнім бажанням на інший день, про що робиться відмітка на заяві про реєстрацію шлюбу та в журналі обліку заяв про шлюб. У цих випадках строк перенесення реєстрації шлюбу не може перевищувати одного року з дня подання заяви. Якщо наречені не з’явилися до органу реєстрації актів цивільного стану протягом тримісячного строку від дня подання заяви про реєстрацію шлюбу і не повідомили про причину неявки, то заява втрачає чинність.

Реєстрація шлюбу через представника не допускається. Присутність нареченої та нареченого в момент реєстрації їхнього шлюбу є обов’язковою. Реєстрація шлюбу провадиться у приміщенні органу реєстрації актів цивільного стану. За заявою наречених реєстрація шлюбу може відбутися за місцем їхнього проживання, за місцем надання стаціонарної медичної допомоги або в іншому місці, якщо вони не можуть з поважних причин прибути до державного органу реєстрації актів цивільного стану. У цих випадках наявність поважної причини необхідно підтвердити документально.

За заявою наречених реєстрація шлюбу проводиться в урочистій обстановці. Про таке бажання наречені зазначають у заяві про реєстрацію шлюбу.

Реєстрація шлюбу з особою, якій відповідно до СК України надано право на шлюб до досягнення шлюбного віку, провадиться на загальних підставах. У цьому випадку особа, яка не досягла шлюбного віку, при поданні заяви про реєстрацію шлюбу пред’являє свідоцтво про народження (у разі, якщо нею ще не отримано паспорт громадянина України) та копію рішення суду про надання права на шлюб.

Факт реєстрації шлюбу на судні засвідчується актом, який складається капітаном судна в присутності двох свідків та підлягає поданню до державного відділу реєстрації актів цивільного стану для отримання свідоцтва про шлюб. У цьому випадку державним відділом реєстрації актів цивільного стану за спільною заявою подружжя про реєстрацію шлюбу встановленої форми та на підставі акта, складеного капітаном судна, у присутності обох із подружжя провадиться запис про реєстрацію шлюбу в книзі поновлених актових записів про шлюб. На підставі складеного поновленого актового запису про шлюб у день реєстрації державним відділом реєстрації актів цивільного стану видається відповідне свідоцтво про шлюб. Якщо на день звернення до відділу реєстрації актів цивільного стану одна з осіб, з якою було зареєстровано шлюб на судні, померла, то друга особа має право звернутися до суду із заявою про встановлення факту реєстрації шлюбу. У цьому разі реєстрація шлюбу провадиться у відділі реєстрації актів цивільного стану на підставі копії рішення суду про встановлення факту реєстрації шлюбу.

Реєстрація шлюбу із засудженими, які відбувають покарання в установах виконання покарань, провадиться відділом реєстрації актів цивільного стану за місцезнаходженням цієї установи на загальних підставах. Реєстрація шлюбу провадиться у присутності нареченого та нареченої у приміщенні, визначеному адміністрацією установи виконання покарань. Шлюб з особами, щодо яких як запобіжний захід обрано взяття під варту, реєструє відділ реєстрації актів цивільною стану в слідчих ізоляторах лише з письмового дозволу слідчого, органу дізнання або суду, у провадженні яких перебуває справа, у тому самому порядку і за тими самими правилами, які встановлені для реєстрації шлюбу в установах виконання покарань.

Наречені мають право обрати прізвище одного з них як спільне прізвище подружжя або надалі іменуватися дошлюбними прізвищами, або приєднати до свого прізвища прізвище нареченого (нареченої). Якщо наречені бажають мати подвійне прізвище, то за їхньою спільною заявою визначається, з якого прізвища буде починатися обране ними прізвище. Складання більше двох прізвищ не допускається, якщо інше не випливає зі звичаю національної меншини, до якої належить наречена і (або) наречений. Якщо на момент реєстрації шлюбу прізвище нареченої (нареченого) вже є подвійним, вона (він) має право замінити одну із частин свого прізвища на прізвище другого.

У паспортах або паспортних документах осіб, які зареєстрували шлюб, на відповідній сторінці проставляється штамп про реєстрацію шлюбу із зазначенням прізвища, власного імені, по батькові і року народження другого з подружжя, місця і часу реєстрації шлюбу. Якщо особа гад час реєстрації шлюбу змінила прізвище, то на першій сторінці паспорта або паспортного документа проставляється штамп про те, що він підлягає обміну в місячний строк у зв’язку зі зміною прізвища при реєстрації шлюбу. Відомості про реєстрацію шлюбу підлягають обов’язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян відповідно до Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2007 року № 1064.

Статею 31 СК України встановлені правові наслідки відмови наречених від реєстрації шлюбу. Особа, яка відмовилася від шлюбу, зобов’язана відшкодувати другій стороні затрати, що були нею понесені у зв’язку з приготуванням до реєстрації шлюбу та весілля. Безперечно, що друга сторона може не реалізовувати свого права на таке відшкодування. Такі затрати не підлягають відшкодуванню, якщо відмова від шлюбу була викликана протиправною, аморальною поведінкою нареченої, нареченого, прихованням нею, ним обставин, що мають для того, хто відмовився від шлюбу, істотне значення (тяжка хвороба, наявність дитини, судимість тощо). У разі відмови від шлюбу особи, яка одержала подарунок у зв’язку з майбутнім шлюбом, договір дарування за вимогою дарувальника може бути розірваний судом. У разі розірвання договору особа зобов’язана повернути річ, яка була їй подарована, а якщо вона не збереглася — відшкодувати її вартість.

НЕДІЙСНІСТЬ ШЛЮБУ