Права дитини, над якою встановлено опіку чи піклування. Правовий статус опікуна, піклувальника.

Відповідно до статті 247 СК України дитина, над якою встановлено опіку або піклування, має право:

1) на проживання в сім’ї опікуна або піклувальника, на піклування з його боку. Як правило, опікун (піклувальник) повинен проживати разом з підопічним і може бути зареєстрований за місцем проживання останнього на період виконання своїх обов’язків, або дитина може проживати у житлі опікуна (піклувальника). Таке спільне проживання не є обов’язковим, однак, навіть якщо вони спільно проживають та пов’язані спільним побутом, підопічний не є членом сім’ї опікуна (піклувальника);

2) на забезпечення їй умов для всебічного розвитку, освіти, виховання і на повагу до її людської гідності;

3) на збереження права користування житлом, у якому вона проживала до встановлення опіки або піклування. У разі відсутності житла така дитина має право на його отримання відповідно до закону;

4) на захист від зловживань з боку опікуна або піклувальника. Під зловживанням опікуна (піклувальника) треба розуміти вчинення ним умисного, з корисливих мотивів або без них, використання своїх прав всупереч інтересам дитини з наміром завдати їй матеріальної і (або) моральної шкоди або без такого наміру;

5) на аліменти, пенсії, інші соціальні виплати, а також на відшкодування шкоди у зв’язку з втратою годувальника.

Опікун, піклувальник має такі права:

1) самостійно визначати способи виховання з урахуванням думки дитини і рекомендацій органу опіки та піклування;

2) вимагати повернення дитини від будь-якої особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду;

3) давати згоду на усиновлення підопічного. Відповідно до статті 221 СК України на усиновлення дитини, над якою вста-новлено опіку або піклування, потрібна письмова згода опікуна або піклувальника, незалежно від згоди батьків. Якщо опікун або піклувальник не дав згоди на усиновлення дитини, така згода може бути надана органом опіки та піклування. Усиновлення може бути проведене без згоди опікуна, піклувальника або органу опіки та піклування, якщо суд встановить, що усиновлення дитини відповідає її інтересам;

4) самостійно здійснювати витрати, необхідні для задово-лення потреб підопічного, за рахунок призначеної державної допомоги, пенсії, аліментів, доходів від майна підопічного;

5) представляти інтереси підопічного в установах, організа-ціях і закладах. Опікун є законним представником малолітньої особи (частина 2 статті 242 ЦК України). У судах права, свободи та інтереси малолітніх осіб можуть захищати їхні опікуни, а неповнолітніх осіб — їхні піклувальники (частини 1, 2 статті 39 ЦПК України).

Опікун, піклувальник має такі обов'язки:

1) виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, психічний стан, фізичний і духовний розвиток, готувати до самостій- і юго життя, забезпечувати її догляд і лікування;

2) створити належні побутові умови та умови для здобуття дитиною повної загальної середньої освіти;

3) не перешкоджати спілкуванню дитини з її батьками та іншими родичами, за винятком випадків, коли таке спілкування суперечить інтересам дитини;

4) управляти майном дитини в її інтересах. Опікун юбов’язаний дбати про збереження та використання майна підопічного в його інтересах. Якщо малолітня особа може само-стійно визначити свої потреби та інтереси, опікун, управляючи її майном, повинен враховувати її бажання.

Як законний представник на виконання обов’язку щодо управління майном опікун вчиняє правочини від імені та в інтересах малолітнього підопічного, крім дрібних побутових ирпіючинів, які той вчиняє самостійно. Правочин, який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності, може бути згодом схвалений її опікуном. Правочин вважається схваленим, якщо опікун, дізнавшись про його вчинення, протягом одного місяця не заявив претензії другій стороні. У разі відсутності схвалення правочину він є нікчемним (стаття 221 ЦК України).

Опікун, його дружина, чоловік та близькі родичі (батьки, діти, брати, сестри) не можуть укладати з підопічним договорів, крім передання майна підопічному у власність за договором дарування або у безоплатне користування за договором позички. Опікун не може вчиняти дарування від імені підопічного, а також зобов’язуватися від його імені порукою (стаття 68 ЦК України).

Якщо підопічний є власником нерухомого майна або майна, яке потребує постійного управління, опікун може з дозволу органу опіки та піклування управляти цим майном або передати його за договором в управління іншій особі (частина 4 статті 72 СК України).

Піклувальник дає згоду на вчинення неповнолітнім підопічним правочинів, які, зокрема, стосуються його майна, окрім тих, які особа у віці від 14 до 18 років має право вчиняти самостійно (зарплатою, стипендією, винагородою, одержаною унаслідок використання своїх авторських та винахідницьких прав, неповнолітні розпоряджаються самостійно, також такі особи мають право самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним ними на своє ім’я (грошовими коштами на рахунку)). Щодо всіх інших правочинів, які неповнолітній підопічний вчиняє щодо свого майна йому потрібна згода піклувальника. Вимоги щодо форми надання такої згоди визначені лише щодо деяких договорів. На вчинення підопічною особою правочину щодо транспортних засобів або нерухомого майна, крім дозволу органу опіки та піклування, згода піклувальника має бути письмовою, нотаріально посвідченою (частина 2 статті 32 ЦК України).

Правочин, який неповнолітня особа вчинила за межами її цивільної дієздатності без згоди піклувальника, може бути згодом схвалений ним (дізнавшись про його вчинення, він протягом місяця не заявить претензії другій стороні). Правочин, який неповнолітня особа вчинила за межами її цивільної дієздатності без згоди піклувальника, може бути визнаний судом недійсним за позовом заінтересованої особи (стаття 222 ЦК України).

Піклувальник не може давати згоду на укладення договорів між підопічним та своєю дружиною чи своїм чоловіком, або своїми близькими родичами, крім передання майна підопічному у власність за договором дарування або у безоплатне користування на підставі договору позички (стаття 70 ЦК України).

Лише з дозволу органу опіки та піклування опікун має право вчинити такі дії (піклувальник дати згоду на їх вчинення підопічним):

1) відмова від майнових прав підопічного (наприклад, від прийняття спадщини);

2) видача письмових зобов’язань від імені підопічного;

3) укладення договорів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договорів щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири;

4) укладення договорів щодо іншого цінного майна (стаття 71 ЦК України).

Вчинення таких правочинів без дозволу органу опіки та піклування має наслідком їх нікчемність. На вимогу заінтересованої особи такий правочин може бути визнаний судом дійсним, якщо буде встановлено, що він відповідає інтересам фізичної особи, над якою встановлено опіку чи піклування (стаття 224 СК України).

Якщо в особи, над якою встановлено опіку чи піклування, є майно, що знаходиться в іншій місцевості, опіка над цим майном встановлюється органом опіки та піклування за місцезнаходженням майна (стаття 74 СК України).

5) вживати заходів до захисту цивільних прав та інтересів підопічного.

Підстави для виникнення права на оплату послуг опікуна та піклувальника, її розмір і порядок виплати встановлюються Кабінетом Міністрів України (стаття 249 СК України).

Опікуни (піклувальники) подають щорічно, не пізніше 1 лютого, до органів опіки та піклування звіт про свою діяльність за минулий рік щодо захисту прав та інтересів підопічних, у тому числі щодо збереження належного їм майна та житла. На вимогу органів опіки та піклування опікуни (піклувальники) зобов’язані подавати звіти в інший визначений ними термін. Після припинення опіки та піклування опікуни (піклувальники) подають загальні звіти про свою діяльність.

Дії опікунів (піклувальників) можуть бути оскаржені будь- якою особою, у тому числі і підопічною, в органи опіки та піклування за місцем проживання підопічного.

Служба у справах дітей із залученням працівників органів освіти та охорони здоров’я за місцем проживання дитини здійснює контроль за умовами утримання, навчання, виховання дитини, над якою встановлено опіку, піклування, шляхом відвідування родини. Періодичність відвідувань установлюється окремим графіком, але не рідше ніж один раз на рік. Щороку служба у справах дітей готує висновок про стан утримання, навчання та виховання дитини на основі інформації, що надається соціальним працівником, який здійснює соціальне супроводження сім’ї, вихователем дошкільного навчального закладу або класним керівником загальноосвітнього навчального закладу, в якому навчається дитина, дільничним лікарем-педіатром, дільничним інспектором місцевого відділку міліції.