Підстави, порядок та правові наслідки скасування усиновлення

Відповідно до статті 238 СК України уси-новлення може бути скасоване за рішенням суду з таких під- став:

1) воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання;

2) дитина страждає недоумством, на психічну чи іншу тяжку невиліковну хворобу, про що усиновлювач не знав і не міг знати на час усиновлення;

3) між усиновлювачем і дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювача, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов’язків.

Скасування усиновлення не допускається після досягнення дитиною повноліття. Усиновлення може бути скасоване після досягнення дитиною повноліття, якщо протиправна поведінка усиновленого, усиновлювача загрожує життю, здоров’ю усиновлювача, усиновленого або інших членів сім’ї. Усиновлення повнолітньої особи може бути скасовано судом за взаємною згодою усиновлювача і усиновленого або на вимогу одного з них, якщо сімейні відносини між ними не склалися.

Усиновлення скасовується від дня набрання чинності рі-шення суду. У разі скасування усиновлення припиняються на майбутнє права та обов’язки, що виникли у зв’язку з усинов-ленням між дитиною та усиновлювачем і його родичами, на-томість відновлюються права та обов’язки між дитиною та її батьками, іншими родичами за походженням. Дитина пере-дається за бажанням батьків або інших родичів їм, а якщо це неможливо, — на опікування органові опіки та піклування. У разі скасування усиновлення з підстави, що воно суперечить інтересам дитини, якщо дитина не передається батькам, за нею зберігається право на проживання у житловому приміщенні, в якому вона проживала після усиновлення. У разі скасування усиновлення дитина має право на збереження прізвища, імені та по батькові, які вона одержала у зв’язку з усиновленням. За бажанням дитини їй присвоюється прізвище, ім’я, по батькові, які вона мала до усиновлення.

У разі скасування усиновлення з підстави, що воно суперечить інтересам дитини, якщо дитина не передається батькам, суд може постановити рішення про стягнення аліментів на дитину з особи, яка була її усиновлювачем, за умови, що останній може надавати матеріальну допомогу.

Право на звернення до суду з позовом про скасування усиновлення мають батьки, усиновлювач, опікун, піклувальник, орган опіки та піклування, прокурор, а також усиновлена дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Після набрання чинності рішення суду про скасування усиновлення суд у місячний строк зобов’язаний надіслати копію рішення до державною органу реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини. Державний орган реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду вносить відповідні зміни до актового запису про народження дитини.

Позбавлення усиновлювача батьківських прав

Якщо усиновлювач був записаний матір’ю, батьком усиновленої ним дитини, він може бути позбавлений ба тьківських прав за наявності таких самих підстав, як і біологічні батьки дитини, встановлених у статті 164 СК України. Усиновлювачі можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх дітей або когось із них.

Якщо суд при розгляді справи про позбавлення батьківсь-ких прав виявить у діях усиновлювачів або одного з них ознаки злочину, він порушує кримінальну справу. Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає державному органу реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Особа, позбавлена батьківських прав:

1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов’язків щодо її виховання;

2) перестає бути законним представником дитини;

3) втрачає права на пільги та державну допомогу, що на-даються сім’ям з дітьми;

4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником;

5) не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов’язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування);

6) втрачає інші права, засновані на усиновленні дитини.

Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов’язку щодо утримання дитини. Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може вирішити питання про стягнення аліментів на дитину. Дитина повертається на опікування органу опіки та піклування. У разі смерті усиновлювача, позбавленого батьківських прав, дитина одержує право на спадкування на загальних підставах.

Усиновлювачі, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина знову була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття. Суд перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини. При вирішенні справи про поновлення батьківських прав одною з усиновлювачів суд бере до уваги думку другого з батьків, інших осіб, з ким проживає дитина. Рішення суду про поновлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає державному органу реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини. У разі відмови в позові про поновлення батьківських прав повторне звернення із позовом про поновлення батьківських прав можливе лише після спливу одного року з часу набрання чинності рішення суду про таку відмову.

ОПІКА ТА ПІКЛУВАННЯ НАД ДІТЬМИ

Поняття опіки та піклування

Н айпоширенішою формою влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, є опіка, піклування над дітьми. Опіка та піклування встановлюються і метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров’я не можуть самостійно здійснювати смої права і виконувати обов’язки (стаття 55 ЦК України).

Норми сімейного права спрямовані на врегулювання від-носин опіки та піклування над дітьми-сиротами і дітьми, поз- і миленими батьківського піклування. Опіка встановлюється іііід дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, а піклування над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (стаття 243 СК України). Такий вид індивідуальної соціальної турботи дає змогу забезпечити умови влаштування дітей, найбільш наближені до виховання в сім’ї, і забезпечити належний контроль за дотриманням їхніх прав та інтересів. Відмінність МІЖ опікою та піклуванням вдало підкреслював Г. Ф. Шерше- Нспич: «Опіка полягає в повній заміні підопічного опікуном у «чиненні юридичних дій. Опікун є представником підопічного, СОМ Вчиняє від імені останнього угоди. Підопічний визнається

взагалі нездатним до юридичної діяльності... Піклування полягає у сприянні неповнолітньому при здійсненні ним особисто юридичної діяльності. Піклувальник не заміняє підопічного, а лише доповнює своїм досвідом його недостатню зрілість. Піклу-вальник радить і зупиняє шкідливі дії підопічного. Останній діє сам, але не інакше як зі згоди піклувальника».

Встановлення опіки та піклування над дітьми визначено нормами СК України, ЦК України, Законом України від 13.01.2005 року «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», Законом України від 26.04.2001 року «Про охорону дитинства», Порядком провадження діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року № 866 (далі Порядок), Правилами опіки та піклування, затвердженими наказом Державного комітету України у справах сім’ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26.05.99 року № 34/166/131/88 (далі — Правила).

Інститут опіки та піклування є комплексним, оскільки його норми мають різну галузеву належність. Відносини опіки та піклування регулюються актами сімейного, цивільного, адмі-ністративного законодавства.