Рівність прав та обов'язків подружжя.

СК передбачає, що кожен із подружжя користується рівними правами і має рівні обов'язки. Права та обов'язки подружжя по­діляються на особисті і майнові.

Особисті права та обов'язки — обрання прізвища, вільний вибір кожним занять, професії і місця проживання. Питання ви­ховання дітей та інші питання життя сім'ї вирішуються спільно.

Якщо наречені бажають мати подвійне прізвище, за їхньою згодою визначається, з якого прізвища воно буде починатися. Складення більше двох прізвищ не допускається, якщо інше не випливає із звичаю національної меншини, до якої належить на­речений (наречена). Якщо на момент реєстрації шлюбу прізвище нареченого (нареченої) вже є подвійним, він має право замінити одну з частин свого прізвища на прізвище іншого.

СК встановлює, що дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, до своїх звичок та уподобань. Дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудо­ву сімейних відносин між собою та з іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги, спі­льно дбати про матеріальне забезпечення сім'ї. Чоловік зо­бов'язаний утверджувати в сім'ї повагу до матері, дружина — повагу до батька.

Майнові права подружжя -— це їх права па особисту приватну власність, на спільну сумісну власність, на набуття та статус цих видів власності, права та обов'язки подружжя по утриманню. Не­залежно від того, на чиє ім'я придбано майно (наприклад машину чи квартиру), при розірванні шлюбу воно ділиться порівно.

Суд може визнати особистою приватною власністю майно, набуте за час окремого проживання у зв'язку з фактичним при­пиненням шлюбних відносин.

Якщо річ, що належить одному, плодоносить, дає приплід або дохід (дивіденди), то він і є власником цих плодів, приплоду або доходу. Той з подружжя, хто є власником майна, визначає порядок володіння, користування і розпорядження ним, але при цьому ма­ють враховуватися інтереси інших членів сім'ї, насамперед дітей.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного за­робітку (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дитиною, хвороба тощо).

Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя і внесені до сімейного бюджету або внесені на його особистий ра­хунок у банківську установу. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, у тому числі го­норар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Дружина та чоловік мають право на укладення між собою усіх договорів, які не заборонені законом, стосовно майна, яке є їх­ньою особистою приватною власністю, а також щодо майна, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Дружина та чоловік розпоряджаються майном, яке є об'єктом права спіль­ної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна згода другого з подружжя мас бути подана письмово і до того ж нотаріально посвідчена. Дого­вір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за до­говором, використане в інтересах сім'ї.

Подружжя має право домовитися між собою про порядок ко­ристування майном, що належать чоловіку та дружині па праві спільної сумісної власності. Дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власнос­ті, незалежно від розірвання шлюбу. Розірвання шлюбу не при­пиняє права спільної сумісної власності на майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійс­нюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відпові­дно до ЦК.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

У разі поділу майна частки майна дружини та чоловіка є рів­ними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлю­бним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення. Наприклад, один із них не дбав про ма­теріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спі­льне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішенням суду частка майна одного з них може бути збільшена, якщо з ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні діти, якщо розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Майно ділиться в натурі, але неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому із по­дружжя, хто використовує їх у своїй професійній діяльності. Ва­ртість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя.

Коли жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не пе­ребувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за часів спі­льного проживання, належить їм на праві спільної сумісної влас­ності, Яшко інше не встановлено письмовим договором між ними.

Дружина і чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.

Право на утримання (аліменти) має той, хто є непрацездат­ним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із по­дружжя може надати матеріальну допомогу.

Непрацездатним вважається той, хто досяг пенсійного віку, або інваліди І-III групи. Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, інші дохо­ди не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Права на утримання не має той із подружжя, хто негідно по­водився у шлюбних відносинах, а також той, хто став непраце­здатним у зв'язку із вчиненням ним умисного злочину, якщо це встановлено судом.

Після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік (дружина) може надавати матеріальну допомогу.

Подружжя має право укласти договір про надання утримання одному з них, у якому визначаються умови, розмір та строки ви­плати аліментів. Договір укладається у письмовій формі і нотарі­ально посвідчується.