Усиновлення (удочеріння). Патронат. Опіка. Піклування

У ст. 20 Конвенції про права дитини зазначено, що дити­на, яка тимчасово або постійно позбавлена сімейного оточення або яка у найвищих її інтересах не може бути залишена у такому ото­ченні, має право на особистий захист і допомогу з боку держави.

Усиновлений — здійснюване па підставі рішення суду при­йняття усиновлювачем у свою сім'ю особи па правах дочки чи сина (ч. 1 ст. 207 СК). Усиновлення проводиться виключно в ін­тересах дитини. Це юридичний факт, в результаті вчинення якого між усиновлювачем і його родичами, з одного боку, та усиновле­ною особою — з другого, виникають такі самі права й обов'язки, як і між батьками та дітьми, іншими родичами за походженням.

Норми, які регулюють відносини, пов'язані з усиновленням, містяться у ст. 18 СК, у гл. 35-Л ЦПК, в Законі України «Про охорону дитинства», у Конвенції про права дитини та ін­ших нормативно-правових актах.

Усиновлення па підставі рішення суду охоплює такі випадки:

1) усиновлення в Україні її громадянами дитини, яка також є громадянином України;

2) усиновлення в Україні її громадянами повнолітньої особи, яка також є громадянином України;

3) усиновлення в Україні іноземцями та особами без грома­дянства дитини, яка є громадянином України;

усиновлення в Україні дитини, яка є іноземкою і проживає на території нашої держави, громадянами України або іноземця­ми та особами без громадянства.

Якщо усиновлювач не є громадянином України, для усинов­лення дитини, яка с громадянином України, потрібен дозвіл Центру з усиновлення дітей.

Усиновлення, яке не відповідає інтересам дитини, може бути ви­знане недійсним або скасоване за рішенням суду (ст. 236—239 СК).

Умови усиновлення

Під умовами усиновлення розуміють встановлені сімейним законодавством України вимоги, додержання яких обов'язкове під час здійснення цього юридичного факту.

1. Щоб усиновлення відповідало своєму призначенню, воно повинно провадитися виключно в інтересах дитини.

2. Відповідно до ч. 1 ст. 208 СК усиновленою може бути дитина. Дитина, яка не досягла 14 років, вважається малолітньою. Непов­нолітньою є дитина віком від 14 до 18 років. Особи, які досягли по­вноліття, мають повну цивільну дієздатність і, як правило, не мо­жуть бути усиновлені. Повнолітня особа може бути усиновлена
лише за наявності двох умов: 1) якщо вона є сирото о; 2) якщо вона позбавлена батьківського піклування. Усиновленою не може бути особа, батьки якої померли після досягнення нею повноліття, але за свого життя належним чином виконували батьківські обов'язки.

Дитина, покинута у пологовому будинку, в іншому закладі охорони здоров'я або яку відмовилися забрати звідти батьки, ін­ші родичі, може бути усиновлена після досягнення нею двоміся­чної!) віку (ст. 209).

3. Закон пред'являє певні вимоги до осіб, які можуть бути усиновлювачами (ст. 211 СК). Насамперед усиновлювачами мо­жуть бути повнолітні дієздатні громадяни України та іноземці, здатні забезпечити виховання усиновлених дітей.

Усиновлювачем дитини може бути повнолітня дієздатна осо­ба, старша за дитину, яку вона бажає усиновити, не менш як па 15 років. Кількість дітей, яких може усиновити один усиновлю­вач, не обмежується. У разі усиновлення повнолітньої особи різ­ниця у віці не може бути меншою, ніж 18 років (ч. 2 ст. 21 1 СК).

4. Усиновлення дитини відбувається за вільною згодою її батьків (ч. 1 ст. 217 СК), яка може бути дана лише після досягнення дити­ною двомісячного віку. Письмова згода батьків на усиновлення посвідчується нотаріусом. Для усиновлення дитини потрібна також її згода, яка дасться у формі, що відповідає вікові дитини. Усиновлен­ня проводиться без згоди дитини, якщо вона у зв'язку з віком або за
станом здоров'я не усвідомлює факту усиновлення.

Усиновлення дитини проводиться без згоди батьків, якщо во­ни: 1) невідомі; 2) визнані безвісно відсутніми; 3) визнані недієздатними; 4) позбавлені батьківських прав щодо дитини, яка усиновлюється.

5. Необхідна згода дитини на її усиновлення, яка дається у формі, що відповідає її вікові (ч. 1 ст. 218 СК).

Якщо на обліку дітей для можливого усиновлення перебува­ють рідні брати і сестри, вони не можуть бути, як правило, роз'єднані при усиновленні.

Посередницька комерційна діяльність щодо усиновлення дітей, передання їх під опіку, піклування чи на виховання в сім'ї громадян України, іноземців або осіб без громадянства забороняється.

Відповідно до ст. 226 СК право на таємницю усиновлення ма­ють як усиновлювач, так і усиновлена дитина. Дитина, яка уси­новлена, має право па таємницю, утому числі й від неї самої, фа­кту її усиновлення (ч. 2 ст. 226 СК) з мстою створення найсприятливіших умов для проживання дитини у сім'ї усиновлювача. Відповідно до ч. З ст. 226 СК усиновлена дитина після досягнення нею 14 років має право на одержання інформації що­до свого усиновлення.

Закон не тільки забороняє розголошувати таємницю усинов­лення, а й встановлює кримінальну відповідальність за це. Так, згідно з ч. 1 ст. 168 КК розголошення таємниці усиновлення всупереч волі усиновлювача карається штрафом до п'яти неопо­датковуваних мінімумів доходів громадян або виправними робо­тами на строк до двох років.

Усиновлення надає усиновлювачеві права і накладає па нього обов'язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини.

Патронат.

Нове сімейне законодавство передбачає запровадження патрона­ту над дітьми. За договором про патронат орган опіки і піклування передає дитину, яка є сиротою або з інших причини позбавлена ба­тьківського догляду, па виховання в сім'ю іншої особи (патронатного вихователя) до досягнення дитиною повноліття.

СК визначає, що за виховання дитини патронатному вихователю встановлюється плата, розмір якої визначається за його до­мовленістю з органом опіки і піклування. Па передачу дитини в сім'ю патронатного вихователя погрібна згода дитини, якщо вона досягла такого віку, коли може свідомо це висловити.

Договір про патронат може бути розірваний за згодою сторін або за рішенням суду в разі невиконання вихователем своїх обов'язків або якщо між ним та дитиною склалися стосунки, які перешкоджають виконанню обов'язків за договором.

Опіка і піклування.

Опіка і піклування встановлюються для виховання неповнолі­тніх дітей, які внаслідок смерті, хвороби батьків, позбавлення їх батьківських прав чи з інших причин залишилися без батьківсь­кого піклування, та для захисту особистих і майнових прав та ін­тересів цих дітей, а також для захисту таких прав повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і викопувати свої обов'язки.

Встановлення опіки чи піклування пояснюється різним обся­гом їх цивільної дієздатності. Так, відповідно до ст. 31 ЦК фізич­на особа, як не досягла 14 років, має часткову цивільну дієздат­ність. Вона може самостійно вчиняти лише дрібні побутові правочини і здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом. Малолітня особа не несе відповідальності за заподіяну нею шкоду. Ця шкода відшкодовується її батьками (усиновлювачами), опікуном або іншою фізичною особою, яка па правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за нею.

Якщо малолітня особа завдала шкоди під час перебування під наглядом навчального закладу, закладу охорони здоров'я чи ін­шого закладу, зобов'язаного здійснювати нагляд за нею, а також під час перебування у закладі, який за законом здійснює щодо неї функції опікуна, ці заклади мають відшкодовувати шкоду, якщо не доведуть, що її було заподіяно не з їхньої вини (ч. 1-3 ст. 1178 ЦК).

Особа у віці від 14 до 18 років відповідно до ст. 32 ЦК мас не­повну цивільну дієздатність, обсяг якої набагато ширший за об­сяг цивільної дієздатності малолітньої дитини. Так, неповнолітня особа може самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипе­ндією або іншими доходами; бути учасником (засновником) юридичних осіб; самостійно укладати договір банківського кладу і розпоряджатися вкладом, внесеним нею па своє ім'я, та ін.

Опіка і піклування над дитиною встановлюються органом опі­ки та піклування, а також судом. Опікуном, піклувальником ди­тини може бути за її згодою повнолітня дієздатна особа. У разі призначення дитині опікуна або піклувальника враховуються їх особисті якості, здатність до виховання дитини, ставлення до неї, а також бажання самої дитини.