Індивідуальна самостійна робота

Питання з теми для самостійного вивчення та осмислення:

1. Закон України «Про громадянство України» від 18 січня 2001р.

2. Закон України «Про внесення змін і доповнень до Конституції України» від 8 грудня 2004р.

 

Підготувати реферати на тему:

1. Система органів державної влади в Україні.

Тема 2. Основи теорії держави і права

Навчальна мета: розкрити поняття держави, її ознаки, ознайомитись з теоріями походження держави, проаналізувати поняття правової держави, розкрити поняття права, його ознаки, принципи, ознайомити студентів з особливостями системи права та системи законодавства України.

Основна проблема: засвоєння основних закономірностей виникнення, розвитку та функціонування держави і права.

 

Основні поняття теми:

Держава – це особлива політично-територіальна організація, яка виступає від імені усього суспільства, володіє суверенітетом і спеціальним апаратом управління й примусу, у зв’язку з чим здатна надати своїм велінням загальнообов’язкового характеру.

Правова держава – це така держава, в якій лише юридичними засобами забезпечуються верховенство права, реальне здійснення, гарантування, охорона, захист та поновлення порушених прав людини і громадянина, взаємна відповідальність держави та особи, контроль й нагляд за створенням і застосуванням юридичних законів.

Право – це система загальнообов’язкових правил поведінки, які формуються або санкціонуються державою, мають формально визначений характер і забезпечуються можливістю застосування державного примусу.

Закони – нормативні акти вищого представницького органу держави, що регулюють найбільш важливі суспільні відносини і мають найвищу юридичну силу щодо інших нормативно-правових актів.

Система права – це сукупність чинних норм права певної держави (елементи, норми права, інститути права, галузі права, підгалузі права).

Галузь права – це сукупність однорідних норм, що регулюють певну сферу суспільних відносин.

Правові відносини – це специфічні вольові суспільні відносини, які виникають і здійснюються на основі норм права, учасники яких взаємопов’язані суб’єктивними правами та юридичними обов’язками.

 

План

Теорії походження держави. Ознаки функції, форми держави.

Поняття та сутність права. Функції права.

Поняття, ознаки, структура правовідносин.

Конспективний виклад теми.

Теорії походження держави.

Держава є формою організації суспільного життя, системою соціального управління, що забезпечує цілісність суспільства, його нормальне, стабільне функціонування.

Причинами виникнення держави у правовій науці прийнято вважати:

– Три суспільні поділи праці (вирізнення скотарських племен, відокремлення ремесла від рільництва, виникнення і розвиток торгівлі);

– Поява надлишкового продукту, родини, приватної власності й майнової нерівності;

– Утворення класів як великих груп людей з протилежними інтересами і поява між- класових конфліктів;

– Неспроможність суспільної влади первісного ладу врегулювати класові суперечності й конфлікти;

Теорії походження держави.

Теологічна теорія – походження держави від Бога.

Патріархальна теорія – держава є результатом розвитку родини по батьківській лінії;

Історико-матеріалістична теорія – держава це продукт природно-історичного розвитку суспільства, соціально-економічні відносини.

Теорія суспільного договору – пояснює виникнення держави внаслідок об’єднання людей на основі добровільної згоди (договору) про те, що одні будуть управляти, а інші виконувати їх управлінські рішення;

Психологічна теорія – держава виникла завдяки особливим властивостям психіки людей;

Теорія насильства – за якою держава виникла в результаті завоювання одних народів іншими;

Органічна – аналогія між державою та біологічним організмом, який народжується, функціонує і відмирає;

Технокритична теорія, суть якої полягає в виникненні держави у зв’язку з необхідністю здійснювати управління технічними засобами та знаряддями праці;

Космічна теорія – виникнення держави пов’язане із завезенням на Землю політичної організації суспільства з Космосу іншими цивілізаціями.

Сучасні уявлення про загальні закономірності виникнення держави ґрунтуються на тому, що держава виникає внаслідок розвитку і занепаду первісного ладу, розвитку способу виробництва, що й визначає соціальні зміни в суспільстві:

Ознаки держави:

– виступає від імені всього суспільства – об’єднує в єдине ціле усіх членів суспільства, відображає та забезпечує як загальносуспільні інтереси та потреби, так і інтереси та потреби його членів;

– має територію;

– представляє суспільство, виступає від його імені як усередині держави, так і за її межами;

– організовує членів суспільства для вирішення питань, що стосується різних сфер їхнього життя (збір податків), а також життя суспільства в цілому;

– має суверенітет;

– держава володіє спеціальним апаратом примусу, повноваження якого поширюються на все суспільство;

– здатна надавати своїм велінням загальнообов’язкового характеру, що забезпечується можливістю застосування державного примусу.

Функції держави – основні напрями її діяльності, в яких відображається й конкретизується завдання і мета держави, відображаються її сутність, зміст і соціальне призначення у соціально неоднорідному суспільстві.

Види функцій держави.

1. За доцільним призначенням державної діяльності – основні і неосновні.

Основні функції – такі напрями діяльності держави, без здійснення яких вона не може нормально функціонувати і розвиватися, характеризують призначення держави, найбільш важливі напрями її діяльності на певному етапі розвитку – функції оборони країни, захисту правопорядку, законності, охорони прав і свобод громадян тощо.

Неосновні – є складовими елементами основних функцій, але окремо не розкривають сутності держави. Так, у складі такої основної функції держави, як оборона країни, можна виділити низку її неосновних функцій: зміцнення збройних сил, розвиток науково-технічного прогресу для забезпечення їх озброєнням.

2. За сферами діяльності держави функції поділяються на внутрішні і зовнішні.

Внутрішні – здійснюються в межах даної держави і забезпечують внутрішню політики держави:

– Політична – спрямування внутрішньої політики держави, регулювання сфери політичних відносин, забезпечення народовладдя;

– Економічна – регулювання сфери економічних відносин, створення умов для розвитку виробництва;

– Оподаткування і фінансового контролю – організація і забезпечення системи оподаткування і контролю над легальністю доходів громадян та їх об’єднань, а також за витрачанням податків;

– Соціальна – забезпечення соціальної безпеки громадян, створення умов для повного здійснення їх прав на труд, достатній життєвий рівень;

– Екологічна – забезпечення екологічної безпеки громадян і підтримання екологічної рівноваги на території держави; охорона і раціональне використання природних ресурсів; збереження генофонду народу;

– Культурна (духовна) – консолідації нації, розвиток національної самосвідомості; сприяння розвитку самобутності усіх корінних народів і національних меншин; організація освіти; сприяння розвитку культури, науки, охорона культурної спадщини;

– Інформаційна – організація і забезпечення системи отримання, використання, поширення і забезпечення інформації;

– Правоохоронна – забезпечення охорони конституційного ладу, прав і свобод громадян, законності і правопорядку, навколишнього середовища.

Зовнішні – забезпечують здійснення зовнішньої політики держави:

– Політична (дипломатична) – встановлення і підтримання дипломатичних відносин з іноземними державами відповідно до загальноприйнятих норм і принципів міжнародного права;

– Економічна – встановлення і підтримання економічних відносин з іноземними державами; розвиток ділового партнерства і співробітництва в економічній сфері з усіма державами, незалежно від їх соціального ладу і рівня розвитку, інтеграція у світову економіку;

– Гуманітарна (культурна) – підтримання і розвиток культурних зв’язків;

– Інформаційна – участь у розвитку світового інформаційного простору, встановлення режиму використання інформаційних ресурсів на основі рівноправного співробітництва з іншими державами;

– Оборона держави – захист державного суверенітету від зовнішніх послань як економічними, дипломатичними, так і воєнними способами;

– Підтримка світового правопорядку – участь у врегулюванні міжнаціональних і міждержавних конфліктів; боротьба з міжнародними злочинами.

3. За строками виконання.

Постійні – здійснюються протягом усього часу існування даної держави (оборона країни, охорона правопорядку);

Тимчасові – здійснюються протягом певного проміжку в часі, наприклад, під час стихійного лиха, війни.

Форми держави.

Форма держави характеризує державу, визначає організацію державної влади і має відповідне правове закріплення.

Існують форми правління, державного устрою та політичного режиму.

Форма правління – це організація верховної державної влади, порядок її утворення і діяльності, компетенція і взаємозв’язок її органів, а також їх взаємозв’язок з народом.

Розрізняють дві форми державного правління: монархія і республіка.

Монархія – це форма правління, при якій джерелом влади є одна особа, яка отримує владу у спадок.

Існують дві форми монархії:

– Абсолютна монархія – історичний тип монархії, якому властива належність монарху необмеженої влади (Саудівська Аравія, Оман);

– Обмежена монархія – форма правління, що передбачає чітке обмеження влади монарха конституцією чи парламентом. Серед обмежених монархів розрізняють: дуалістичну (в руках монарха зосереджена виконавча і частково законодавча влада (Йордан, Марокко)); конституційну (парламентську), яка характеризується певним співвідношенням повноважень монарха і парламенту (Англія, Данія, Швеція, Японія); виборну; теократичну (монархія, у якій релігійний лідер є одночасно і главою держави).

Республіка – це форма правління, при якій влада є народна більшість, а вищі органи влади обираються громадянами. Залежно від особливостей повноважень глави держави та їх співвідношення із повноваженням парламенту розрізняють республіки:

– Парламентські – верховенство влади парламенту (Фінляндія, Індія, Туреччина, Італія);

– Президентські – глава держави президент, якщо поєднує повноваження глави держави та уряду (США, Російська Федерація, Аргентина, Мексика, Бразилія);

– Змішані – характеризуються сильною президентською владою та контролем парламенту за діяльністю уряду (Франція);

– Непрезидентські – характеризуються зосередженням усієї повноти влади в руках президента (Білорусь, Таджикистан, Узбекистан).

Форма державного устрою – це спосіб територіального устрою держави, який визначає порядок взаємодії центральної, регіональної та місцевих влад.

За формою державного устрою держави поділяються на прості і складні.

Проста (унітарна) держава – не містить у собі відокремлених державних утворень, які користуються повною державною самостійністю (Україна, Польща, Китай, Франція, Японія).

Складні держави – формуються з окремих адміністративно-територіальних одиниць, які володіють певною державною самостійністю.

Федерація – це союзна держава, що складається з територій – суб’єктів, які мають обмежений суверенітет (США, Мексика, Росія, Канада).

Конфедерація – це договірний союз держав, які об’єдналися для досягнення спільних цілей і зберігають свій суверенітет (Північна Америка XVIII ст., Німе чинна ХХ ст.).

Імперія – це складна держава, яка включає суверенну державу – метрополію – і підвладні їй не суверенні держави – колонії (Російська імперія, Османська імперія та інші).

Політичний режим – це сукупність методів і засобів здійснення державної влади, її взаємодії з населенням.

Залежно від наявності демократичних інститутів політичні режими поділяються на демократичні і антидемократичні.

Демократичні режими засновані на визнанні принципу рівності та свободи людей.

Антидемократичний режим – звуження або усунення можливості реального впливу громадян та їх об’єднань на управління державою, обмеження або порушення основних прав людини.