Дати правову характеристику підставам збільшення частки при поділі майна подружжя.

За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування. (ч. 3 ст. 70 СК)

Верховний Суд України в своїй постанові № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ майна подружжя» (далі - постанова Пленуму Верховного Суду № 11 від 21.12.2007 р.) в пункті 30 пояснив при вирішенні спору про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами 2, 3 ст. 70 СК в окремих випадках може відступити від засад рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Як обставини, що мають істот не значення для справи, потрібно розуміти тільки випадки, коли один із подруЖЖя не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, втрачає його на шкоду інтересам сім'ї, але й випадки, коли один із подружу не мав поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (ч.1 ст. 60 СК).

Якщо суд приходить до переконання, що подружжя мають право на нерівні частки в майні, то міркування такого характеру потребують в мотивації з посиленням на докази, які б підтверджували правильність зроблених судом висновків.

 

Охарактеризувати підстави виникнення та припинення спільної сумісної власності подружжя.

Стаття 60 СК:

1. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

2. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Припинення спільної власності подружжя здійснюється, зокрема, шляхом її поділу між співвласниками. Поділ скасовує режим спільності на набуте подружжям майно і, як правило, є наслідком, припинення шлюбу. Поділ спільного майна можливий і під час шлюбу (за ініціативою подружжя або у примусовому порядку у зв'язку із зверненням стягнення на майно дружини-боржника).

Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

Розірвання шлюбу не є обов'язковою умовою припинення права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте за час шлюбу. Якщо не здійснено поділ спільної сумісної власності подружжя або якщо не визначено розмір часток у праві цієї власності, що належить кожному з колишнього подружжя, відносини, пов'язані з правом спільної сумісної власності, зберігаються. Однак оскільки їх учасники вже не є подружжям, для регулювання цих відносин застосовуються норми ЦК.

Спільно придбане колишніми дружиною і чоловіком майно належатиме їм на праві спільної часткової власності, якщо вони не передбачать, що таке майно має належати їм на праві спільної сумісної власності. Це пояснюється тим, що у разі виникнення права спільної власності на будь-який об'єкт воно вважається правом спільної часткової власності. Це право, як зазначається в літературі, є провідним видом права спільної власності. Воно завжди, якщо це прямо не передбачено законодавством або договором, передбачається. Право спільної сумісної власності виникає лише у випадках, передбачених законом або договором.

Припинення спільної сумісної власності чи спільного майна подружжя відбувається шляхом поділу чи у разі смерті дружини або чоловіка. Поділ регулюється статтями 69—72 СК.

 

Скласти письмовий шлюбний договір, в якому б враховувались права та законні інтереси дитини.

ЗРАЗОК ШЛЮБНОГО ДОГОВОРУ

 

ШЛЮБНИЙ ДОГОВІР

Місто Київ, першого квітня дві тисячі пятнадцятого року.

Ми: з однієї сторони – ________________, який проживає в ______________, реєстраційний номер облікової картки платника податків___________, надалі за текстом «ЧОЛОВІК», та з другої сторони – __________________,проживаю в_______________________, реєстраційний номер облікової картки платника податків____________, надалі за текстом «ДРУЖИНА», разом надалі за текстом «ПОДРУЖЖЯ» або «СТОРОНИ», діючи добровільно, відповідно до власного вільного волевиявлення, що відповідає нашій внутрішній волі, перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам’яті, розуміючи значення своїх дій, попередньо ознайомлені з вимогами чинного законодавства щодо недійсності правочинів,

уклали даний договір про наступне:

1. Даним договором Чоловік і Дружина врегульовують майнові відносини між ними, включаючи визначення правового режиму майна, набутого в період перебування в зареєстрованому шлюбі, визначення майнових прав та обов’язків кожного з Подружжя тощо.

Шлюб між Чоловіком та Дружиною зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану у Шевченківському районному управлінні юстиції в _______ ________року (свідоцтво ________, видане відділом реєстрації актів цивільного стану _________ _______року).

2. Все майно, в тому числі рухоме і нерухоме, придбане та/або набуте Чоловіком або Дружиною до реєстрації шлюбу, є особистим майном і належить на праві особистої приватної власністю тому з Подружжя, на чиє ім’я воно було придбане чи набуте.

3. Все майно, в тому числі рухоме і нерухоме, придбане та/або набуте Чоловіком або Дружиною після реєстрації шлюбу, є особистим майном і належить на праві особистої приватної власності тому з Подружжя, на чиє ім’я воно було придбане або набуте.

4. Все майно, в тому числі рухоме і нерухоме, яке буде придбане та/або набуте Чоловіком або Дружиною після укладення даного договору, є особистим майном і належить на праві особистої приватної власності тому з Подружжя, на чиє ім’я воно було придбане або набуте.

5. У випадку розірвання шлюбу всі об’єкти рухомого та нерухомого майна, належні Чоловіку або Дружині, вважаються особистою приватною власністю того з Подружжя, на чиє ім’я таке майно придбане або набуте.

6. Сторони домовились, що будь-які зобов’язання за договорами позики, кредитними договорами, іншими договорами, правочинами є особистими зобов’язаннями того з Подружжя, хто є стороною таких договорів.

7. Майно (рухоме та нерухоме), що було подаровано та/або успадковано Чоловіком або Дружиною, вважається особистою приватною власністю того з Подружжя, ким таке майно було отримано в дар та/або успадковане.

8. Дарунки, отримані Подружжям один від одного, вважаються особистою приватною власністю того з Подружжя, хто прийняв (одержав) дарунок.

9. Грошові кошти на рахунках в банківських установах, будь-які банківські внески, в тому числі відсотки, нараховані по ним, вважаються особистою приватною власністю того з Подружжя, на чиє ім’я відкрито рахунок в установі банку.

10. Жіночі ювелірні вироби, вважаються особистою приватною власністю Дружини.

Чоловічі ювелірні вироби, вважаються особистою приватною власністю Чоловіка.

11. Речі індивідуального користування належать кожному з Подружжя на праві особистої приватної власності.

12. Сторони домовились, що в спільній сумісній власності Чоловіка та Дружини залишається наступне майно:

- рухоме майно, отримане подружжям в дар у зв’язку з укладенням шлюбу (весільні подарунки);

- речі, що використовуються Чоловіком та Дружиною спільно (меблі, побутова техніка тощо);

- домашні тварини.

13. Одностороння зміна умов даного договору не допускається.

Даний договір може бути змінено Подружжям.

Угода про зміну даного договору нотаріально посвідчується.

На вимогу одного з Подружжя даний договір за рішенням суду може бути змінений, якщо цього вимагають його інтереси, інтереси дітей, а також непрацездатних повнолітніх дочки, сина, що мають істотне значення.

14. Одностороння відмова від даного договору не допускається;

Подружжя має право відмовитися від даного договору.

У такому разі, за вибором Подружжя, права та обов'язки, встановлені даним договором, припиняються з моменту його укладення або в день подання нотаріусу заяви про відмову від нього.

15. На вимогу одного з Подружжя даний договір може бути розірваний за рішенням суду з підстав, що мають істотне значення, зокрема в разі неможливості його виконання.

16. Даний договір на вимогу одного з Подружжя або іншої особи, права та інтереси якої цим договором порушені, може бути визнаний недійсним за рішенням суду з підстав, встановлених Цивільним кодексом України.

17. Сторони заявляють, що жодна з них не поставлена даним договором у надзвичайно невигідне матеріальне становище.

18.Ми, Сторони, підтверджуємо, що цей договір відповідає нашим дійсним намірам і не носить характеру фіктивного та удаваного правочину, укладається нами у відповідності зі справжньою нашою волею, без будь-якого застосування фізичного чи психічного тиску та на вигідних для нас умовах і не є результатом впливу тяжких обставин, договір укладається нами без застосування обману чи приховування фактів, які мають істотне значення, ми однаково розуміємо значення, умови договору, його природу і правові наслідки, бажаємо настання саме тих правових наслідків, що створюються даним договором, а також свідчимо, що договором визначені всі істотні умови, про що свідчать наші особисті підписи на договорі.

19. Сторони підтверджують, що домовились і не мають жодних зауважень, доповнень або суперечностей відносно умов даного договору.

20. Витрати, пов’язані з нотаріальним посвідченням даного договору, Сторони несуть порівну.

21. Нотаріусом роз‘яснено Сторонам положення чинного законодавства щодо порядку укладення шлюбних договорів, підстав та наслідків визнання їх недійсними, зміст ст. 203 Цивільного кодексу України, статей 92-103 Сімейного кодексу України.

22. Даний договір набирає чинності у день його нотаріального посвідчення.

23. Договір складено в трьох примірниках, один з яких зберігається в справах приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мартинюк О.В., інші видаються Сторонам.