Охарактеризувати письмово договори, які можуть укладати батьки стосовно дітей.

Дитиною вважається особа до досягнення нею повноліття, тобто 1?8 років. Відповідно до статті 6 Сімейного кодексу України залежно від віку діти поділяються на малолітніх (фізичні особи, які не досягли чотирнадцяти років) та неповнолітніх (фізичні особи у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років). Малолітні та неповнолітні діти можуть мати на праві приватної власності майно.

 

У пункті 2 статті 177 Сімейного кодексу України передбачено можливість вчинення правочинів щодо майна малолітньої дитини лише одним з батьків, вважаючи при цьому, що він діє за згодою другого з батьків. Але другий з батьків має право звернутися до суду з вимогою про визнання правочину недійсним як укладеного без його згоди, якщо цей правочин виходить за межі дрібного побутового.

 

Для уникнення різного виду судових спорів необхідною умовою є вчинення правочинів щодо майна малолітньої особи обома батьками.

У разі неможливості отримання згоди другого з батьків (батько дитини записаний зі слів матері, у разі смерті другого з батьків, що підтверджується свідоцтвом про смерть чи довідкою органу реєстрації цивільного стану; у разі визнання другого з батьків безвісно відсутнім чи померлим) правочини щодо майна малолітньої дитини вчиняються тим з батьків, з ким дитина проживає.

 

Нотаріус не приймає для посвідчення правочин, що укладається від імені малолітньої дитини представником батьків (усиновлювачів) або одного з них.

Належним малолітнім майном управляють їх батьки, без спеціального на те повноваження, які зобов'язані вислуховувати та враховувати думку дитини щодо способу управління її майном.

 

При цьому батьки не можуть вчиняти щодо такого майна ті правочини, які не може вчиняти й опікун відповідно до статті 68 Цивільного кодексу України, а саме:

— не можуть укладати з дітьми договорів, крім передання майна дитині у власність за договором дарування або у безоплатне користування за договором позички;

— не можуть здійснювати дарування від імені дитини, а також зобов'язуватися від його імені порукою.

Відповідно до частини 3 статті 17 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2002 року батьки або особи, які їх заміняють, не мають права без дозволу органів опіки та піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або обов'язковій реєстрації, відмовлятися від належних дитині прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

 

Питання про дозвіл на право опікуна вчинити, а піклувальників — давати згоду на вчинення від імені підопічного угод вирішує орган опіки і піклування прийняттям відповідного рішення.

Якщо батьки (усиновителі) укладають угоди щодо майна, яке належить неповнолітнім, чи дають згоду на укладення таких угод, то вони діють як опікуни чи піклувальники своїх неповнолітніх дітей, додержуючись при цьому правил, установлених для опікунів та піклувальників.

 

Договори про відчуження майна, що належить неповнолітнім, відмова від належних підопічному прав, про поділ майна, про поділ чи обмін житлової площі, про видачу письмових зобов'язань тощо потребують нотаріального посвідчення і спеціальної реєстрації.

У частині 2 статті 720 Цивільного кодексу України передбачено, що батьки (усиновлювачі). опікуни не мають права дарувати майно дітей, підопічних.

Неповною цивільною дієздатністю наділені неповнолітні особи. Зазначені особи вправі вчиняти такі ж дрібні побутові правочини, як і малолітні, самостійно здійснювати права авторів творів науки, літератури, мистецтва, права на результати своєї творчої діяльності, а також самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами, здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися внеском на своє ім'я(грошовими коштами на рахунку), а також вправі бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом чи установчими документами юридичної особи.

 

У разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття, вона набуває повної цивільної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу.

Навіть у разі визнання шлюбу недійсним з підстав, не пов"язаних з протиправною поведінкою неповнолітньої особи, набута нею повна цивільна дієздатність зберігається. Повну цивільну дієздатність відповідно до статті 35 Цивільного кодексу України також набувають:

— фізична особа, що досягла шістнадцяти років і працює за трудовим договором;

— неповнолітня особа, яка записана матір'ю або батьком дитини.

Лише за наявності письмової згоди батьків (усиновлювачів), піклувальника або органу опіки та піклування фізична особа, що досягла шістнадцяти років І бажає займатися підприємницькою діяльністю, може бути зареєстрована як підприємець.

 

При цьому повна цивільна дієздатність, надана такій фізичній особі, поширюється на всі цивільні права та обов'язки.

У разі припинення трудового договору чи підприємницької діяльності надана фізичній особі повна цивільна дієздатність зберігається.

У відповідності до частини 2 статті 32 Цивільного кодексу України на вчинення неповнолітньою особою правочину щодо транспортних засобів або нерухомого майна необхідна письмова нотаріально посвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника.

 

Законодавчо не визначено спосіб встановлення особи неповнолітніх віком від 14 до 16 років, оскільки вони не всі і не завжди мають документ, що належним чином підтверджує особу.

Також пригадаймо, що піклування встановлюється над неповнолітніми фізичними особами, що позбавлені батьківської опіки. Піклувальник дає згоду на вчинення неповнолітніми особами правочинів, яких вони не можуть самостійно вчиняти відповідно до частини 2 статті 69 Цивільного кодексу.

 

1. Порядок укладення та форма договору патронату.

Стаття 252 СК:

1. За договором про патронат орган опіки та піклування передає дитину-сироту або дитину, позбавлену батьківського піклування, на виховання за плату у сім'ю іншої особи (патронатного вихователя) до досягнення дитиною повноліття.

Стаття 252 СК дає поняття патронату над дітьми, умови його укладання і посвідчення. Патронат (пізньолатинськ. patronatus, від латинського patronus — покровитель) — форма виховання, коли діти, позбавлені батьківського піклування, передаються на виховання в сім'ї громадян за договором, який укладається органом опіки та піклування і громадянином (патронатним вихователем), який виявив бажання взяти дитину на виховання. Патронатному вихователю виплачується визначена винагорода, а він зобов'язується виховувати і утримувати дитину, як члена сім'ї.

Патронаж має спільні риси з опікою та піклуванням лише в одному — виховувати і утримувати дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, спільне про-живання. Тільки і ці обов'язки вони виконують на різних підставах: органи опіки та піклування виконують їх як повноважні представники дітей і на підставі повноважень, наданих їх законом. Патронатні вихователі виконують свої обов'язки на підставі договору і за конкретну плату.

Договір про патронат укладається в письмовій формі між органом опіки та піклування і патронажним вихователем і в деяких випадках зі згоди дитини. Закон поки що не передбачив, яким якостям він повинен відповідати, яка повинна бути сім'я, куди буде поселена дитина тощо.

У зв'язку з цим органам опіки та піклування слід керуватися при підборі кандидатів на укладання договору про патронат відповідно до ст. 10 СК законами про опіку та піклування, а також постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2007 р. г 1228 «Питання організації виконання законодавства щодо опіки, піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавлених батьківського піклування» (п.п. З п. З, п. 4).

Патронатним вихователем може бути і одинока особа, не обов'язково бути у за-реєстрованому шлюбі.

Предметом договору про патронат є прийняття у свою сім'ю чужої дитини, забез-печення її виховання і утримання. Договір платний. Розмір плати визначається сто-ронами договору. Гроші на ці цілі надходять із бюджету держави.

Відповідальність за неналежне виконання договору, його порядок розірвання ви-значається сторонами.

Кінцевий результат договору — досягнення дитиною повноліття, реєстрація шлюбу неповнолітньою дитиною, надання повної цивільної дієздатності тощо.

Дитина, повнолітня особа може залишитися в сім'ї патронатного вихователя і після закінчення строку договору, але на іншій правовій підставі — вона може бути усиновлена, стати зятем тощо.