Мати може самостійно розпоряджатися коштами та витрачати їх для задоволення власних потреб.

3. Крім сплати суми аліментів, зазначених в п. 2 даного договору, Батько зобов’язаний брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

За домовленістю Батьків, додаткові витрати на дитину сплачуються Батьком щомісяця в сумі 1000 (одна тисяча) гривень 00 копійок шляхом перерахування суми додаткових витрат за реквізитами, вказаними в п. 2 даного договору.

Додаткові витрати на дитину сплачуються Батьком не пізніше 20 (двадцятого) числа кожного поточного місяця за наступний місяць.

4. Батьки домовились, що до досягнення дитиною десятирічного віку дитина буде проживати разом з Матір’ю за адресою: м. Київ, вул. Зої Гайдай, буд. 55, кв. 113.

Після досягнення дитиною десятирічного віку місце проживання дитини буде визначатися за спільною згодою Батьків та дитини.

Нотаріусом роз’яснено Батькам положення ч. 3 ст. 160 Сімейного кодексу України, відповідно до якої, якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

5. Аліменти, одержані на дитину, є власністю Матері і мають використовуватися за цільовим призначенням.

Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, які одержані для її утримання.

У разі смерті Матері аліменти є власністю дитини.

6. Згідно з ч. 2 ст. 189 Сімейного кодексу України у разі невиконання Батьком своїх обов’язків за даним договором, аліменти та/або додаткові витрати на дитину з нього можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

7. Той із батьків, з ким проживає дитина, і той із батьків, хто проживає окремо від неї, з дозволу органу опіки та піклування можуть укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо).

8. Розмір аліментів та/або розмір додаткових витрат на дитину, визначений в даному договорі, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом Батька або Матері у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених законом.

9. У разі невиконання, неналежного або несвоєчасного виконання Батьком умов даного договору та виникнення заборгованості з вини Батька, він зобов’язаний сплатити неустойку (пеню) в розмірі 3 (трьох) відсотків від несплаченої суми аліментів та/або додаткових витрат на дитину за кожен день прострочення зобов’язання.

10. Сплата Батьком неустойки не звільняє Батька від виконання зобов’язань за даним договором.

11. Батько має право перевіряти цільове використання аліментів та додаткових витрат на дитину.

Нотаріусом роз’яснено положення ст. 186 Сімейного кодексу України, відповідно до якої за заявою платника аліментів або за власною ініціативою орган опіки та піклування перевіряє цільове витрачання аліментів.

У разі нецільового витрачання аліментів платник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів або про внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.

12. Даний договір вступає в силу з моменту його нотаріального посвідчення і діє до досягнення дитиною вісімнадцятирічного віку, а саме до 12.05.2021 (дванадцятого травня дві тисячі двадцять першого) року.

13. Витрати, пов’язані з нотаріальним посвідченням цього договору, несе Батько.

14. Нотаріусом роз‘яснено Сторонам положення чинного законодавства щодо порядку укладення договорів про сплату аліментів на дитину, підстав та наслідків визнання їх недійсними зміст ст. 203 Цивільного кодексу України, статей 157, 160, 180-197 Сімейного кодексу України.

15. Ми, Батьки, підтверджуємо, що цей договір відповідає нашим дійсним намірам і не носить характеру фіктивного та удаваного правочину, укладається нами у відповідності зі справжньою нашою волею, без будь-якого застосування фізичного чи психічного тиску та на вигідних для нас умовах і не є результатом впливу тяжких обставин, договір укладається нами без застосування обману чи приховування фактів, які мають істотне значення, ми однаково розуміємо значення, умови договору, його природу і правові наслідки, бажаємо настання саме тих правових наслідків, що створюються даним договором, а також свідчимо, що договором визначені всі істотні умови, про що свідчать наші особисті підписи на договорі.

16. Батьки підтверджують, що домовились і не мають жодних зауважень, доповнень або суперечностей відносно умов даного договору.

17. Договір складено в трьох примірниках, один з яких зберігається в справах приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мартинюк О.В., інші видаються Батькам.

 

 

1. Дати письмову характеристику умовам визнання батьківства в судовому порядку та встановити відмінності порівняно із законодавчою регламентацією нормами сімейного законодавства до прийняття СК України.

Встановлення батьківства - без перебільшення, одна з найбільш заплутаних і складних категорій сімейних спорів. Згідно ст. 121 Сімейного кодексу, якщо чоловік і жінка перебувають у шлюбі, і у них народжується дитина, чоловік буде автоматично вважатися батьком цієї дитини. Що ж тут складного, запитаєте ви? Найбільші труднощі виникають тоді, коли дитина народжується в так званому «цивільному шлюбі», або якщо батьком дитини себе вважає не чоловік матері, а інший чоловік.

Не слід також плутати поняття «встановлення» і «оспорювання батьківства». Так як у першому випадку особистість батька тільки слід з'ясувати, а в другому випадку у дитини вже є запис у свідоцтві про батька, але інша особа вважає себе батьком дитини або, навпаки, не вважає.

Якщо мова йде про встановлення батьківства, коли чоловік і жінка не перебувають у шлюбі, то батько дитини може самостійно подати заяву до ГОРАГС про те, що саме він-батько дитини. Якщо чоловік не бажає виконувати таку дію і не визнає себе батьком дитини, то матері доведеться доводити його батьківство в суді.

Доказом того, що батьком дитини є відповідач, може бути не тільки генетична експертиза (хоча такий метод, звичайно ж, буде найнадійнішим), а й інші дані, які якимось чином можуть вказувати на батьківство. Завдяки вмілим діям адвоката, можуть бути і такі випадки, коли відповідач добровільно визнає себе батьком дитини (без проведення експертизи).

Інший вид конфлікту - оспорювання батьківства. Особа, яка вважає себе батьком дитини, яку народила жінка у шлюбі, може подати позов до її чоловіка (якщо той записаний батьком цієї дитини).

Сімейник кодекс України

Кодекс про шлюб та сім ' ю України

Стаття 130. Встановлення факту батьківства за рішенням суду 1. У разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. 2. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу.

Стаття 52. Визначення походження дитини від батьків, які перебувають між собою в шлюбі   Походження дитини від батьків, які перебувають між собою в шлюбі, засвідчується записом про шлюб батьків. Стаття 53. Встановлення походження дитини від батьків, які не перебувають між собою в шлюбі Походження дитини від батьків, які не перебувають між собою в шлюбі, встановлюється шляхом подачі спільної заяви батьком і матір'ю дитини в державні органи реєстрації актів громадянського стану. В разі народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків батьківство може бути встановлене в судовому порядку за заявою одного з батьків або опікуна (піклувальника) дитини, особи, на утриманні якої знаходиться дитина, а також самої дитини після досягнення нею повноліття. При встановленні батьківства суд бере до уваги спільне проживання та ведення спільного господарства матір'ю дитини і відповідачем до народження дитини, або спільне виховання чи утримання ними дитини, або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.