Тема 7. Припинення та розірвання трудового договору

Тема 7. Припинення та розірвання трудового договору

План

1. Класифікація підстав припинення трудового договору.

2. Розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

3. Розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця.

4. Додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця.

5. Розірвання трудового договору з ініціативи третіх осіб.

6. Правове регулювання відсторонення працівників від роботи.

7. Повноваження профспілкового комітету при розірванні трудового договору з ініціативи власника.

8. Оформлення звільнення і проведення розрахунку.

9. Вихідна допомога.

Класифікація підстав припинення трудового договору

Важливим моментом в забезпеченні стабільності трудових правовідносин є взаємний інтерес, який виникає у сторін під час укладання трудового договору. У працівника цей інтерес проявляється в тому, що він має можливість заробляти собі на життя та набуває певного соціального статусу і може розвиватися як особистість. Інтерес роботодавця полягає в тому, що він забезпечує своє підприємство, установу, організацію працівниками необхідної професії, спеціальності, кваліфікації, а роботодавець-фізична особа задовольняє підприємницький чи особистий інтерес. Саме взаємний інтерес робить трудові правовідносини тривалими, а його відсутність чи невідповідність призводять до трудових конфліктів або припинення трудових правовідносин. Припинення трудового договору є юридичним наслідком означеної вище ситуації.

Підстави припинення трудового договору — це життєві обставини з якими закон пов'язує припинення трудових правовідносин (юридичні факти). Загальні підстави припинення трудового договору закріплені у ст. 36 КЗпП. Інші підстави припинення трудового договору містяться в окремих нормах КЗпП або інших нормативно-правових актах.

Залежно від вольової ознаки підстави припинення трудового договору можна об'єднати в такі групи:

• події (закінчення строку трудового договору; набрання законної сиди вироку суду);

• дії:

— працівника (розірвання трудового договору з ініціативи працівника; відмова працівника від переведення на іншу роботу в іншу місцевість разом з підприємством);

— роботодавця (розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця);

— третіх осіб (вимога профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу про розірвання трудового договору з керівником підприємства, уста­нови, організації).

Пункт 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП визначає таку підставу припинення трудового договору як угода сторін. Оскільки трудовий договір є спільним волевиявленням сторін на породження юридичних наслідків, таким же спільним волевиявленням сторони можуть припинити соціальні зв'язки врегульовані нормами трудового права. Насамперед сторони домовляються про строк припинення їх соціальних зв'язків. Сама по собі згода роботодавця задовольнити прохання працівника про звільнення до закінчення строку попередження не означає, що трудовий договір припинено за п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП, якщо не було домовленості сторін про цю підставу припинення трудового договору. В останньому випадку звільнення вважається проведеним з ініціативи працівника (ст. 38 КЗпП).

Пункт 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП встановлює таку підставу як закінчення строку трудового договору, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення. Слід враховувати, що звільнення з цих підстав вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 3 років (або понад 3 роки, але не більше, ніж до 6 років, якщо дитина за медичним висновком у цей період потребує домашнього догляду), одиноких матерів (жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері, вдова, інша жінка, яка виховує або утримує дитину сама) при наявності дитини віком до 14 років або дитини-інваліда провадиться з обов'язковим працевлаштуванням (ч. 3 ст. 184 КЗпП). Не може бути визнано, що роботодавець виконав цей обов'язок по працевлаштуванню, якщо працівниці не була надана на тому ж або була на іншому підприємстві (в установі, організації) інша робота або була запропонована робота, від якої вона відмовилась з поважних причин (наприклад за станом здоров'я). Передбачені ч. 3 ст. 184 КЗпП гарантії поширюються і на випадки звільнення у зв'язку з закінченням строку договору зазначених працівників, коли вони були прийняті на сезонні роботи.

У п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП визначено підстави припинення трудового договору у разі відмови працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установок), організацією, а також відмови від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці. Необхідно враховувати, що відмова працівника укласти контракт може бути підставою для припи­нення трудового договору за п. 6 ст. 36 КЗпП у тому разі, коли відповідно до закону така форма трудового договору для такого працівника була обов'язковою.

За п. 7 ч. 1 ст. 36 КЗпП трудовий договір припиняється у зв'язку з набранням законної сили вироком суду, яким пра­цівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або іншого покарання, яке виключає можливість продовження роботи. Ос­новною ознакою, що характеризує правомірність звільнення засудженого працівника є застосування кримінального покаран­ня яке виключає можливість продовження роботи. Так, засто­сування такого кримінального покарання як штраф ні за яких обставин не може бути визнано підставою для припинення трудового договору, в той же час застосування такого покарання (як основного чи додаткового) як позбавлення права обіймати певні посади або займати певною діяльністю унеможливлює продовження роботи за тією чи іншою посадою (керівною, пов'язаною з обслуговуванням товарних або грошових цінностей, медичного працівника тощо). Днем звільнення у цьому випадку вважається останній день фактичного виконання працівником трудових обов'язків. Працівник не може бути звільнений з цих підстав, якщо визнаний таким, що відбув по­карання у зв'язку зі знаходженням під вартою до набрання вироком законної сили.

Пункт 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП передбачає таку підставу припи­нення трудового договору як підстави, передбачені контрак­том. Проводячи звільнення за п. 8 ст. 36 КЗпП слід мати на увазі, що на підставі цієї норми припиняється трудовий договір при наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання. Оскільки на працівників, з якими укладено контракт, поширюється законодавство про працю, що регулює відносини по трудовому договору, за винятком, встановленим для цієї форми трудового договору, їх трудовий договір може бути припинено й з інших підстав, передбачених законодавством (ст.ст. 36, 39-41 КЗпП).

Вихідна допомога

У разі звільнення працівників статтею 44 КЗпП України передбачено виплату вихідної допомоги. При цьому вихідна допомога виплачується працівникам у разі їх звільнення на підставах, передбачених КЗпП, а також колективними договорами (угодами).

Розмір вихідної допомоги залежить від причини звільнення, зазначеної у відповідній статті КЗпП, на підставі якої було розірвано трудовий договір. Відповідно розмір вихідної допомоги може становити:

• не менше середнього місячного заробітку;

• не менше двомісячного середнього заробітку;

• не менше тримісячного середнього заробітку.

Слід зауважити, що трудовим або колективним договором може бути передбачено вихідну допомогу у більшому розмірі, ніж це встановлено статтею 44 КЗпП.

Вихідна допомога у розмірі, не меншому від середнього місячного заробітку, виплачується працівникам при розірванні трудового договору на підставах, передбачених:

• пунктом 1 статті 40 КЗпП. Звільнення працівника на цих підставах здійснюється з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, у т. ч. ліквідацією, реорганізацією, банкрутством або перепрофілюванням підприємства, установи, організації. Звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП може здійснюватися також у зв'язку із скороченням чисельності або штату працівників. На підставах, вказаних у цьому пункті, може бути розірваний трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності;

• пунктом 2 статті 40 КЗпП. Трудові відносини з працівником припиняються з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в разі виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають виконанню роботи. Так само вони припиняються в разі скасування допуску працівника до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає такого допуску. У цьому випадку трудові відносини припиняються незалежно від наявності або відсутності вини власника або уповноваженого ним органу. На підставах, зазначених у цьому пункті, припиняється дія трудового договору, укладеного на невизначений строк, а також строкового трудового договору до закінчення строку його чинності;

• пунктом 6 статті 40 КЗпП. Зазначена норма передбачає припинення трудових відносин у разі поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу. Розірвання трудового договору відбувається з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Законодавство дозволяє розірвати на цій підставі як трудовий договір, укладений на невизначений строк, так і строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності;

• пунктом 6 статті 36 КЗпП. Трудовий договір розривається на підставі відмови працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією. Трудові відносини з працівником припиняються також у разі відмови працівника від продовження роботи у зв'язку зі зміною істотних умов праці. Зміна істотних умов праці – це зміна систем і розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміна розрядів і найменувань посад та інших. У цьому випадку звільнення працівника здійснюється на підставах, які не пов'язані з волею сторін. Працівникові при цьому надається право вибору одного із можливих варіантів поведінки (дії або бездіяльності): погодитися на продовження трудових відносин з цим власником або уповноваженим ним органом в іншій місцевості (погодитися на зміну істотних умов праці) або припинити з ним трудові відносини. Вибір працівника тягне за собою конкретні правові наслідки, зокрема й звільнення його з роботи.

Вихідна допомога у розмірі, не меншому від двомісячного середнього заробітку, виплачується працівникам при розірванні трудового договору на підставах, передбачених пунктом 3 статті 36 КЗпП. Підставою припинення трудового договору у цьому випадку є факт призову або вступу працівника на військову службу, направлення працівника на альтернативну (невійськову) службу.

Вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не меншому від тримісячного середнього заробітку, виплачується працівникові при розірванні ним трудового договору на підставах, зазначених:

• частиною третьою статті 38 КЗпП. Припинення трудових відносин на підставах, передбачених у цьому випадку, відбувається з ініціативи працівника. Підставою розірвання трудового договору є невиконання власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору;

• статтею 39 КЗпП. Вихідна допомога виплачується при достроковому розірванні строкового трудового договору на вимогу працівника внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору. Розірвання трудового договору відбувається за ініціативою працівника.

Застереження. У випадках розірвання трудового договору (як укладеного на невизначений строк, так і строкового) на інших підставах, наведених у КЗпП, вихідна допомога не виплачується.

 

Тема 7. Припинення та розірвання трудового договору

План

1. Класифікація підстав припинення трудового договору.

2. Розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

3. Розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця.

4. Додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця.

5. Розірвання трудового договору з ініціативи третіх осіб.

6. Правове регулювання відсторонення працівників від роботи.

7. Повноваження профспілкового комітету при розірванні трудового договору з ініціативи власника.

8. Оформлення звільнення і проведення розрахунку.

9. Вихідна допомога.