Звільнення працівника за прогул (п.4 ст.40)

Прогулом, за який працівника може бути звільнено за п.4 ст.40 КЗпП, є відсутність на роботі без поважних причин, як протягом усього робочого дня, так і понад три години безперервно або сумарно протягом робочого дня.

На розсуд адміністрації за прогул без поважних причин до працівника може бути застосовано одне із передбачених ст.141 КЗпП України дисциплінарних стягнень: догана чи звільнення (п.4 ст.40 КЗпП) або зниження в межах, установлених чинним законодавством, розміру одноразової винагороди за вислугу років (за стаж роботи за спеціальністю на цьому підприємстві) або позбавлення права на одержання процентної надбавки за вислугу років на строк до трьох місяців на підприємствах, де встановлено виплату одноразової винагороди чи процентних надбавок до заробітної плати за вислугу років.

Законодавство не встановило певного переліку причин такої відсутності. Оцінюючи причини відсутності на роботі, слід виходити з наявності чи відсутності в діях працівника вини.

Виходячи з такої оцінки прогулом слід визнати:

- відсутність працівника на роботі у зв'язку з поміщенням до витверезника чи затримання органами міліції за скоєне правопорушення;

- самовільне використання без погодження з роботодавцем днів відгулів чи відпустки;

- залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку попередження про звільнення за власним бажанням;

- залишення роботи молодим спеціалістом чи випускником профтехучилища до закінчення строку, який працівник зобов'язаний відпрацювати після закінчення навчального закладу, якщо навчання проводилось за рахунок державного бюджету.

Спізнення на роботу чи завчасне залишення її (тривалістю до трьох годин), байдикування чи сон у робочий час не є прогулом і вони не можуть бути причиною звільнення з підстав, передбачених п.4 ст.40 КЗпП України.

Не може вважатися прогулом відсутність працівника на робочому місці, якщо він не залишав місце розташування підприємства, установи, організації, в якій працює чи виконував трудові обов'язки за межами розташування підприємства.

Однак, інакше вирішується питання, якщо працівник відсутній як на робочому місці, так і на місці виконання своїх службових обов'язків, у зв'язку з чим взагалі не виконує своїх трудових обов'язків.

Не можна розглядати як прогул неявку на робоче місце, якщо у цей день працівник перебував на чергуванні за затвердженим адміністрацією графіком, яке є для нього обов'язковим.

Водночас невихід без поважних причин працівника на роботу у вихідний день, в який він був залучений до неї за чинним законодавством, є прогулом, за вчинення якого власник може розірвати трудовий договір на підставі п.4 ст.40 КЗпП України.

Невихід на роботу через хворобу самого працівника чи через потребу доглядати за хворим членом сім'ї не може бути підставою для звільнення згідно з п.4 ст.40 КЗпП України. При цьому факт хвороби може стверджуватись не лише листком непрацездатності, а його відсутність не є безумовною підставою вважати невихід на роботу такого працівника прогулом, якщо встановлено, що невихід на роботу спричинений саме хворобою.

Водночас спізнення на роботу через звичайне порушення графіка руху міського транспорту не може бути визнано поважною причиною.

Працівник, який з'явився на роботу (крім випадків явки на роботу внетверезому стані чи стані наркотичного сп'яніння), але не допущений до роботи власником або уповноваженим ним органом з інших причин, не може бути звільнений за прогул без поважних причин.

Невихід працівника на роботу через незаконне переведення на іншу роботу також не можна вважати прогулом без поважних причин.

Доказами, того, що працівник вчинив прогул без поважних причин є доповідна записка, свідчення свідків.

За одноразовий прогул працівника, власник може звільнити його за п.4 ст.40 КЗпП України, але за умови обов'язкової попередньої згоди профспілкового органу підприємства, на якому працює працівник. При цьому місячний термін для притягнення до відповідальності (якщо прогул має тривалий характер) застосовує власник чи уповноважений ним орган не з дня прогулу, а з дня його закінчення.

У день звільнення власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок.

Звільнення за появу працівника на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння (п.7 ст.40)

Поява на роботі працівника в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння дає власнику право на його звільнення, якщо такий стан підтверджений певними доказами: медичним висновком; актом, складеним представником власника і громадських організацій, свідченнями свідків та ін. За загальним правилом вважається незаконною поява працівника в такому стані у робочий час на своєму робочому місці. Але для працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність за статутами про дисципліну (підприємства зв'язку, залізничного транспорту та ін.), порушенням трудової дисципліни вважається також поява в нетверезому стані, стані наркотичного і токсичного сп'яніння не тільки безпосередньо на своєму робочому місці, а й на території підприємства і в неробочий час. Для працівників з ненормованим робочим днем час перебування на роботі понад встановлену тривалість є робочим.

З цієї підстави можуть бути звільненні з роботи працівники за появу на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння у будь -який час робочого дня, незалежно від того, чи були вони відсторонені від роботи або продовжували виконувати трудові обов'язки.

На відміну від загального порядку засвідчення стану алкогольного сп'яніння, стан наркотичного сп'яніння встановлюється за спеціальними правилами. Підтвердження такого стану є компетенцією лише лікаря, на якого покладено обов'язки щодо проведення медичного огляду. Підставою для направлення на медичний огляд осіб, залежних від вказаних речовин, є інформація, яка надійшла від підприємств, установ, організацій, засобів масової інформації або окремих громадян про те, що зазначені особи незаконно вживають наркотичні засоби або психотропні речовини чи перебувають у стані наркотичного сп'яніння. При надходженні до органів внутрішніх справ таких матеріалів працівники міліції забезпечують видачу таким особам направлення на медичний огляд з одержанням від них розписки та направляють контрольне повідомлення про направлення на медичний огляд. На підставі медичного огляду лікар-нарколог встановлює стан сп'яніння або приймає рішення про необхідність стаціонарного обстеження, про що складає письмовий висновок та видає направлення на обстеження. Особи, які ухиляються від добровільного медичного огляду чи обстеження, за сповіщенням про неявку особи до наркологічного закладу на медичний огляд та на підставі постанови органу внутрішніх справ про привід з метою примусового медичного обстеження (огляду), підлягають примусовій доставці до наркологічного закладу працівниками органів внутрішніх справ.

Звільнення працівника, який з'явився на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння, можливе лише після одержання попередньої згоди профспілкового органу на його звільнення.

Підсумовуючи викладене, вважаємо, що звільнення повинно проводитись як крайній захід. Спочатку власник або уповноважений ним орган при появі на роботі працівника в нетверезому стані, стані наркотичного чи токсичного сп’яніння, повинен відсторонити працівника від роботи. Після усунення причин, що призвели до такого відсторонення, працівника допустити до роботи і покарати заходами громадського впливу або матеріально. Звільняти працівника доречно при неодноразовій появі на робочому місці в нетверезому стані, як визначено в чинному КЗпП, тобто, якщо поява в такому стані стала систематичною.