Публічна обіцянка винагороди за результатами конкурсу

Наразі у цивільному обороті набуває широкого поширення проведення публічних конкурсів та особливо кастінгів. Практика проведення публічних конкурсів свідчить що вони часто проводяться всупереч вимогам чинного законодавства. Причиною тому є недосконалість правового регулювання, зокрема відсутність у організатора і учасників конкурсу адекватних уявлень про вимоги ЦК щодо правил проведення публічного конкурсу, повне або часткове їх ігнорування^[326].

Дореволюційне російське цивільне законодавство не передбачало названого інституту. Так, ні в Зводі законів цивільних, ні в проекті Цивільного уложення не було норм про публічний конкурс.

Інститут публічного конкурсу вперше отримав закріплення у вітчизняному цивільному законодавстві у Розділі 39 ЦК УРСР 1963 р..

Сучасне правове регулювання публічної обіцянки винагороди за результатами конкурсу регулюється нормами § 2 Глави 78 ЦК України

Аналіз норм ЦК свідчить про те, що в ньому не має відсилок до інших джерел права (закони, правові акти) щодо проведення публічного конкурсу. Звідси витікає, що встановлювати відмінні від ЦК України правила проведення публічного конкурсу особи що його оголосили не можуть. Водночас практика знає різні положення про конкурси, які розробляються і приймаються тими, хто їх влаштовує. Вони мають право встановлювати мету публічного конкурсу, критерії оцінки, склад і функції конкурсної комісії, обов’язки членів конкурсної комісії, додаткові відомості про проведення публічного конкурсу тощо.

Конкурси проводяться для досягнення самої різної суспільно корисної мети. Зокрема наразі з метою підвищення рейтингів телевізійних каналів йдеться про огляди виконавської майстерності учасників художньої самодіяльності, до різного роду відборів та програм. Тут йдеться про декілька завдань: привертання уваги до програм та розкрутка каналу; встановлення інтерактивної участі глядачів у визначенні переможців; сам конкурс, особливо розміщення реклами та ціна рекламних послуг.

Особливо важливе значення мають конкурси на створення високоякісних творів науки, літератури і мистецтва: кращих підручників чи навчальних посібників, пісні або розповіді, кінофільму по заданій темі, пам’ятника, архітектурної споруди або ансамблю тощо. До виконання конкурсного завдання стимулюють моральні чинники, оскільки завдяки тому до виконуваної роботи притягується особлива увага і забезпечується її об’єктивна суспільна оцінка. Але конкурс лише тоді здатний грати стимулюючу роль, коли кожен, хто побажає в ньому брати участь, упевнений, що витрачені трудові і творчі зусилля не пропадуть дарма, а будуть оцінені і винагороджені в точній відповідності з достоїнствами виконаної роботи і умовами оголошеного конкурсу. На цьому і ґрунтується цивільно-правове регулювання пов'язаних з конкурсом відносин^[327].

Легальне визначення поняття публічного конкурсу в ЦК України відсутнє. Етимологічне значення конкурсу це змагання що має на меті виділити якнайкращих учасників, якнайкращі роботи^[328]. Таким чином, його застосовують якщо потрібно отримати найкращій результат.

Однак за своїм змістом і особливостями правового регулювання конкурс має видові відмінності і проводиться для юридичного закріплення різних суспільних відносин: у сфері трудових для конкурсного підбору кадрів^[329]; у рекламі – на краще рекламне вирішення; у кастингах – на кращу відповідність претендента встановленим вимогам; у творчій діяльності – для її стимулювання і відбору конкурентоспроможних об’єктів. Конкурси бувають: відкриті – у них можуть взяти участь всі бажаючі; обмежені – брати участь в них можуть всі бажаючі але такі, що відповідають певним вимогам, наприклад певної професії, віку тощо; закриті – за яких особа, яка оголосила конкурс, пропонує взяти в ньому участь лише запрошеним особам.

Відповідно до ч. 1 ст. 1150 ЦК України конкурс (змагання) має право оголосити фізична або юридична особа (засновник конкурсу), тобто які-небудь спеціальні вимоги щодо засновників конкурсі у кодексі відсутні. Проте розуміється, що конкурс повинен переслідувати правомірну мету.

Законодавець однією із необхідних умов оголошення конкурсу визначив його публічність – оголошення через засоби масової інформації (наприклад через газету, радіо, телебачення або у проспектах, рекламних листівках) невизначеному колу осіб. Закріплення у ЦК Україні положення, про те що оголошення про конкурс може бути зроблено іншим чином (ч. 2 ст.1150 ЦК) надає можливість його організаторам застосування сучасні інформаційні технології (Інтернет). Закриті конкурси пропонуються телефонами, телефонограмама, усно тощо.

Конкурсні цивільно-правові зобов'язання є різновидом правовідносин, пов’язаних з публічною обіцянкою нагороди за здійснення певних дій. Проте конкурс має деякі особливості:

- метою конкурсу є досягнення суспільно корисного результату. Він може передбачати розв’язання технічного, художнього, архітектурного або іншого завдання. Конкурс може бути оголошений на створення підручника, розповіді, фотознімка, пам’ятника на честь видатної події, кращого виконання музичного твору тощо;

- конкурс оголошується на краще виконання роботи. Тому особливістю конкурсу є проведення порівняння різних результатів роботи;

- за краще виконання роботи на конкурсі виплачується винагорода (премія), яка проводиться незалежно від виплат за використання окремих результатів роботи (творів науки, літератури, мистецтва);

- обіцянка винагороди по конкурсу має публічний характер, тобто доводиться до загального відома (у пресі, по радіо, телебаченню тощо)^[330].

Відповідно до ст. 1151 ЦК України умовами конкурсу є:

1. повідомлення засновником конкурсу його умов одночасно з оголошенням про конкурс або персонально кожного, хто забажав брати участь у ньому;

2. визначення предмету конкурсу (результат інтелектуальної, творчої діяльності, вчинення певної дії, виконання роботи тощо);

3. вказівка на оголошену нагорода (премію) за результатами конкурсу, у тому числі кількість призових місць, вид нагороди (сума премії) за кожне призове місце тощо. Втім умовами конкурсу може бути обумовлено надання переможцеві лише морального заохочення;

4. строк подання творів на конкурс чи виконання певної дії;

ЦК України закріпляє порядок зміни умов конкурсу та відмови від його проведення. Відповідно до ст. 1152 ЦК України засновник конкурсу має право змінити його умови до початку конкурсу. Зміна умов конкурсу після його початку не допускається. Про зміну умов конкурсу має бути оголошено в тому ж порядку, в якому було оголошено конкурс. Якщо у зв’язку зі зміною умов конкурсу особа втратила інтерес участь у ньому або така участь стала неможливою, ця особа має право на відшкодування засновником витрат, які були понесені нею для підготовки до участі в конкурсі. Статтею 1153 ЦК України закріплено право засновника конкурсу відмовитися від його проведення, якщо проведення конкурсу стало неможливим за обставин, які від нього не залежать. У разі відмови засновника від проведення конкурсу з інших підстав учасник конкурсу має право на відшкодування витрат, які були ним понесені для підготовки до участі у конкурсі.

О.О. Красавчиков виділив наступні стадії проходження конкурсу:

а) оголошення конкурсу, яке за своєю правовою природою є одностороннім правочином. Організатор конкурсу зобов’язаний довести до загального відома умови конкурсу;

б) надання робіт на конкурс що також є одностороннім правочином, який породжує певні правовідносини. Надані роботи повинні відповідати основним вимогам конкурсного завдання. Інакше вони не підлягають оцінці;

в) оцінка наданих робіт проводиться створеною організатором конкурсу з числа незацікавлених осіб комісією. Рішення комісії можуть бути оскаржені учасниками конкурсу, а також перевірені самим організатором по проведенню конкурсу. Організатор конкурсу зобов’язаний повідомити результати оцінки робіт в строк, встановлений оголошенням про конкурс і в порядку, вказаному цим оголошенням;

г) після оголошення результатів переможцям конкурсу проводиться виплата премій, встановлених умовами конкурсу;

д) учасникам конкурсу, які не присуджено премії, повертаються їх роботи, якщо інше не передбачене в умовах конкурсу. Повернення роботи, не удостоєної премії, приводить до припинення зобов’язання між організатором і учасником конкурсу;

е) зобов’язання може бути припинене також виплатою премії за кращу роботу. Особливістю правовідносин з конкурсу є те, що в деяких випадках присудження премії пов’язане із зміною змісту зобов’язань, а не його припиненням^[331].

Законодавець у ст. 1155 ЦК України передбачив особливості прав засновника для оцінювання результатів інтелектуальної, творчої діяльності, які подані на конкурс. Так, засновник конкурсу (конкурсна комісія, журі) може прийняти рішення про:

1) присудження усіх призових місць та нагород (премій), які були визначені умовами конкурсу;

2) присудження окремих призових місць, якщо їх було встановлено декілька, та нагород (премій);

3) відмову у присудженні призових місць, якщо жодна із робіт, поданих на конкурс, не відповідає його вимогам;

4) присудження заохочувального призу та (або) нагороди (премії).

Аналіз змісту ст. 1157 ЦК України свідчить про те, що подання учасником конкурсу речі на конкурс не припиняє його право власності на цю річ. Умова конкурсу, за якою засновник конкурсу не повертає його учаснику річ, подану на конкурс, є нікчемною. Засновник конкурсу може залишити у себе річ, подану на конкурс, лише за згодою учасника конкурсу. Якщо учасник конкурсу протягом місяця від дня оголошення його результатів не пред’явив вимогу про повернення йому речі, поданої на конкурс, вважається, що засновник конкурсу має право подальшого володіння нею. Учасник конкурсу має право у будь-який час пред’явити вимогу про повернення йому речі, поданої на конкурс. Якщо річ, подана на конкурс, не була подарована засновникові конкурсу або куплена ним, він може набути право власності на неї відповідно до статті 344 ЦК України (набувальна давність).