Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ про спадкування

Судебная палата по гражданским делам

Апелляционного суда Запорожской области

ОБОБЩЕНИЕ судебной практики рассмотрения гражданских дел о наследовании

 

м. Запорожье «_30__» Апреля 2009г.

 

 

Характерным признаком современного периода в Украине является существование частной собственности, и это обстоятельство обусловливает возрастание роли наследования как средства приобретения права частной собственности.

Необходимо отметить, что наследственные отношения регулируются Гражданским кодексом Украины, Семейным кодексом Украины, Законом Украины от 2 сентября 1993 года «О нотариате», другим законодательством. 30.05.2008 года было принято постановление № 7 Пленума Верховного Суда Украины «О судебной практике по делам о наследовании».

С принятием и введением в действие с января 2004г. нового Гражданского кодекса Украины были внесены существенные изменения в подотрасль гражданского права - наследственное право. В Гражданском кодексе Украины значительно увеличилось количество норм, регулирующих наследственные правоотношения: в ГК УССР 1963г. было 40 статей (Раздел VII«Наследственное право»), в в настоящем ГК - 92 статьи (Книга шестая «Наследственное право», охватывает ст 1216-1308). При этом следует отметить, что такое увеличение количества норм наследственного права осуществлено ни в урон утилитарности, а наоборот, большинство положений, которые были прописаны в ГК УССР, конкретизированы, уточнены и приспособлены к существующей в настоящее время системы имущественного оборота. Так, в ГК 2003:

- воплощена идея широкого охвата числа лиц, к которым может перейти наследие при отсутствии завещания (увеличивается количество очередей наследников по закону и у самых наследников)

- отменено особый правовой режим наследования предметов домашней обстановки и денежных вкладов в кредитных учреждениях;

- предусмотрена возможность составления супругами единого завещания, а также заключения наследственного договора;

- изменен подход к порядку принятия наследства;

- наследникам предоставлена ​​возможность перераспределить наследство;

- при определенных обстоятельствах суд может предоставить право на наследство наследнику по закону, не призывается к наследованию в порядке очереди;

- предусмотрена возможность составления «секретных» завещаний и заветов «с условием».

Отношения наследования регулируются правилами ГК 2003г., Если наследство открылось не ранее 1 января 2004г. В случае открытия наследства до указанной даты применяется действующее в то время законодательство, в частности, соответствующие правила Гражданского кодекса УССР, в том числе относительно принятия наследства, круг наследников по закону. В случае, если наследие, открывшейся до вступления в силу ГК и срок на его принятие не закончился до 1 января 2004г., Наследственные отношения регулируются этим Кодексом.

Целью данного обобщения является анализ состояния дел с применением судами законодательства при разрешении споров о наследовании, выявление сложных и спорных вопросов в судебной практике и законодательстве, подготовка предложений для обеспечения правильного и единообразного применения наследственного законодательства.

Статистические данные, предоставленные районными судами Запорожской области, свидетельствуют о поступлении на рассмотрение значительного количества дел о наследовании. В 2008 году в производстве судов Запорожской области находилось 4349 дел о наследственном праве, или 8, 1% от всех дел, поступивших на рассмотрение. По сравнению с 2007 годом поступления дел данной категории (как их удельный вес) значительно возросло. В 2007 году поступило 2894 таких дел, что составило 5,6%. Поступление увеличилось на 1455 дел или на 50,3%.

В 2008 году в апелляционном порядке было рассмотрено 164 апелляционные жалобы на решения судов первой инстанции по делам о наследственном праве.

По 78 делам апелляционную жалобу было отклонено и оставлено решение без изменений, 47,6% от всех просмотренных в апелляционном порядке дел данной категории.

Изменено было 6 решений или 3,6%. Отменено 80 решений или 48,8%. Всего отменены и изменены решения по делам о наследственном праве составляют 52.4%.

Отменено с направлением на новое рассмотрение 45 решений или 56, 25% от всех отмененных. Большинство из них по основаниям, предусмотренным п.4ч.1 ст. 311 ГПК Украины - 31 дело или 69% от направленных на рассмотрение дел.

С оснований, предусмотренных п.3 ч. 1 ст. 311 ГПК Украины - 8 дел или 17,7%.

С оснований, предусмотренных п.5 ч. 1 ст. 311 ГПК Украины -5 дел или 11%.

Одно дело направлено на новое рассмотрение по основаниям, предусмотренным п.1ч.1 ст. 311 ГПК Украины.

С закрытием производства рассмотрено 2 дела, с оставлением заявления без рассмотрения - 1 дело.

По 32 делам судом апелляционной инстанции было вынесено новое решение - 40% от количества отмененных решений.

В данном обобщении проанализирована практика рассмотрения гражданских дел о наследовании по 2008г. Для проведения обобщения поступило 937 дел.

Из них: исковые требования судами первой инстанции были удовлетворены по 559 делам; отказано в удовлетворении иска по 14 делам; оставлены без рассмотрения, возвращены, признании поданной 104 дела.

По делам, которые поступили для обобщения в апелляционном порядке было обжаловано -5 решений, из них решение суда первой инстанции оставлено без изменений 1, отменено решение и вынесено решение по существу иска 3, отменено решение, дело направлено на новое судебное рассмотрение в суда первой инстанции-1.

 

Если проанализировать рассмотрены судами дела по категориям споров, то видно, что наибольшую категорию дел занимают иски о признании права собственности в порядке наследования - 658 дел, в том числе 138 дел об установлении факта и права собственности, признании права собственности на наследственное имущество - 338 дел, продления срока на принятие наследства и признании права собственности - 18 дел, распределение наследственного имущества - 6 дел, определения долей и право-38 дел, а также определения дополнительного срока для подачи заявления о принятии наследства - 255 дел; устранении от права на наследование-5 дел; признание недействительным завещания - 4 дела, признании недействительным свидетельства о праве на наследство - 5 дел; толкование завещания - 4 дела; признании наследства выморочным - 6 дел.

Дела о наследовании рассматриваются судами по правилам искового производства, если лицо обращается в суд с требованием об установлении фактов, имеющих юридическое значение, которые могут повлиять на наследственные права и обязанности вязки других лиц и (или) при наличии других наследников и спора между ними.

Если возникновение права на наследование зависит от доказывания определенных фактов, лицо может обратиться в суд с заявлением об установлении этих фактов, которая, в случае отсутствия спора рассматривается по правилам особого производства. В частности, в следующем порядке суды должны рассматривать заявления об установлении родственных отношений с наследодателем, проживание с ним одной семь "семьей, постоянного проживания вместе с наследодателем на время открытия наследства, принятие наследства, открывшейся до 1 января 2004 года и т.д..

Дела, которые поступили на обобщение в основном рассматривались судами по правилам искового производства.

В части соблюдения требований Гражданского процессуального кодекса Украины при рассмотрении дел о наследовании, в том числе сроков рассмотрения дел, предусмотренных ст. ст.129, 157, 203 ГПК Украины, следует отметить, что в подавляющем большинстве дел судами этих сроков соблюдены.

 

 

ИИ. Признание права собственности в порядке наследования на наследственное имущество.

ВЫВОДЫ И ПРЕДЛОЖЕНИЯ.

1. Типичными ошибками судов Запорожской области при рассмотрении дел о наследовании является неправильное определение круга лиц, которые должны отвечать по искам. Прежде всего, речь идет о решении судом вопросов о правах и обязанности " связки лиц, не привлеченных к участию в деле. Так, иногда суды с ' выясняли круг наследников и, соответственно, не привлекали их к участию по делу, не исследовали наследственные дела. Нередки случаи, когда суды принимали к производству исковые заявления граждан об установлении факта принятия наследства, признании права собственности на наследственное имущество, определении дополнительного срока для принятия наследства и рассматривали их по существу без с " выяснения того, кто является надлежащим ответчиком в разрешении спора, и без привлечения последнего к участию в деле. Кроме того, иногда истцы неверно или вообще не указывали ответчиков и третьих лиц. Суды должны больше внимания обращать на процессуальное положение лиц, которые должны участвовать в деле, не допускать участия фактических ответчиков в процессе в качестве третьих лиц. Указанное приводит к вступления в законную силу решений, которые приняты с нарушением норм процессуального и материального права, поскольку лица, прав и обязанности 'связей которых касается решения суда, не будучи привлеченным к участию в деле, не обжалуют таких решений.

Судам следует выяснить, что по делам о наследовании ответчиками являются наследники, принявшие наследство. При отсутствии других наследников по завещанию и по закону, устранения их от права на наследование, непринятия ими наследства, а также отказа от его принятия ответчиками являются территориальные общины в лице соответствующих органов местного самоуправления по месту открытия наследства.

Неодинаковой практика разрешения судами вопрос о процессуального положения нотариуса по делам о наследовании. Нотариусы, могут при необходимости привлекаться в качестве свидетелей. В качестве третьих лиц они могут выступать в случаях, когда основанием недействительной завещания истец отмечает неправомерные действия нотариуса.

По делам о признании дополнительного срока для принятия наследства Государственная налоговая инспекция Украины (ее органы), нотариальная контора не могут быть ответчиками по данной категории исков, кроме случаев, когда они выступают как наследники по завещанию.

 

2.Змист проанализированных судебных решений дает возможность сделать вывод, что судами недостаточно изучаются и неоднозначно применяется книга шестая ЦК 2003 года (наследственное право), и не учитываются существенные различия норм материального и процессуального права, регулирующих правоотношения по наследованию ЦК УССР 1963 г. и которые регулируют эти правоотношения ГК Украины 2003 года.

В случае открытия наследства до 1 января 2004 года применяется действующее в то время законодательство, в частности, соответствующие правила Гражданского кодекса Украинской ССР. В случае, если наследие, открывшейся до вступления в силу ГК 2003 года и срок на его принятие не закончился до 1 января 2004 года, наследственные отношения регулируются этим Кодексом.Положения ГК 2003 года применяются также к наследству, которое открылось, но не было принято никем из наследников до вступления в силу настоящего Кодекса.

Если наследство открылась после 1 января 2004 суды не должны удовлетворять требования об установлении факта принятия наследства, поскольку к данным правоотношениям применяются положения ст. 549 ГК УССР 1963 года которые не могут быть применены к наследию, которая открылась после 1 января 2004 года. Учитывая положения статей 1268, 1269 ГК, речь может вестись только об установлении факта постоянного проживания вместе с наследодателем на время открытия наследства.

Судам следует иметь в виду, что с иском об определении дополнительного срока для принятия наследства может обратиться лицо, в которой право на наследование возникло со вступлением в силу ГК 2003 года.

Суды должны открывать производство по таким делам в случае отсутствия письменного согласия наследников, принявших наследство, а также при отсутствии других наследников, которые могли бы дать письменное согласие на подачу заявления в нотариальную контору о принятии наследства.

Определяя наследнику дополнительный срок для подачи заявления о принятии наследства, суд не должен решать вопрос о признании за ним права на наследство. Наследник после определения ему дополнительного срока для принятия наследства имеет право принять наследство в порядке, установленном статьей 1269 ГК, обратившись в нотариальную контору, после чего считается принявшим наследство.

 

3. Судам необходимо более полно с " выяснять обстоятельства дела, права и обязанности " связки сторон, проверять обоснованность их доводов и возражений, давать надлежащую оценку собранным доказательствам и разрешать споры в соответствии с требованиями закона.

При рассмотрении дел следует проверять наличие или отсутствие наследственного дела относительно наследодателя в государственной нотариальной конторе по месту открытия наследства, наличие обоснованного постановления об отказе нотариуса в совершении нотариального действия, в частности отказа в выдаче свидетельства о праве на наследство.

Следует уделить большое внимание на категорию дел о признании права собственности на наследственное имущество, об определении дополнительного срока для принятия наследства, поскольку, во многих случаях судами удовлетворяются исковые требования фактически по словам истцов без предоставления ими какого - либо доказательств в подтверждение исковых требований.

Решая вопрос об определении лице дополнительного срока, суд должен исследовать уважительность причины пропуска срока для принятия наследства. При этом необходимо исходить из того, что уважительными причины, эт ' связаны с о ' объективными, непреодолимыми, существенными трудностями для наследника на совершение этих действий.

Суды не должны удовлетворять исковые требования о признании права собственности в порядке наследования по закону или по завещанию при отсутствии спора о наследстве между наследниками, поскольку реализация прав истцов имеет другие механизмы: или обращения в нотариальную контору с заявлением о принятии наследства, или установление факта принятия наследства, продлении срока принятия наследства (в случае открытия наследства до 1 января 2004 года), об определении дополнительного срока для принятия наследства, об установлении факта постоянного проживания по правоотношениям, возникшим после вступления в силу ГК 2003 года. При этом судам следует учитывать, раздел 22 Инструкции о порядке совершения нотариальных действий нотариусами Украины утвержденной приказом Министерства юстиции Украины от 18.06.1994 года, свидетельство о праве на наследство выдается нотариусом на основании письменного заявления наследников по истечении шести месяцев со дня открытия наследства, а в случаях, предусмотренных частью второй статьи 1270, статьей 1276 ГК Украины - не ранее указанных в этих статьях сроков. Свидетельство о праве на наследство выдается наследникам, принявшим наследство, то есть тем, которые постоянно проживали вместе с наследодателем или подали заявление нотариусу о принятии наследства. Доказательством постоянного проживания вместе с наследодателем могут быть: справка жилищно-эксплуатационной организации, правления жилищно-строительного кооператива, соответствующего органа местного самоуправления о том, что наследник непосредственно перед смертью наследодателя проживал вместе с наследодателем; регистрационная запись в паспорте наследника или в домовой книге, свидетельствующий о том, что наследник проживал совместно с наследодателем на время открытия наследства, и другие документы, подтверждающие факт постоянного проживания вместе с наследодателем.

Судам следует учитывать, что письменное заявление о принятии наследства и отказ от него подается наследником лично в нотариальную контору по месту открытия наследства. Лицо, подавшее заявление о принятии наследства или об отказе от него, может отозвать ее в течение срока, установленного для принятия наследства. Принятие и отказ от наследства могут иметь место относительно всего наследственного имущества. Наследник не вправе принять одну часть наследства, а от другой части отказаться. Наследник, принявший часть наследства, считается принявшим все наследство.

Судам при принятии решений необходимо учитывать, что если наследодателем было осуществлено самовольное строительство (части первая статьи 376 ГК), к наследникам переходит право собственности на строительные материалы, оборудование и т.д., которые были использованы в процессе строительства. Если строительство осуществлялось по закону, то в случае смерти застройщика до завершения строительства его права и обязанности " связки как застройщика входят в состав наследства.

 

4. Судам необходимо строго соблюдать требования процессуального законодательства на стадии принятия исковых заявлений и подготовки дел к рассмотрению, проверять соответствие заявлений требованиям статей 119, 120 ГПК. Не допускать случаев принятия заявлений без определения цены иска, без уплаты судебного сбора и оплаты расходов на информационно-техническое обеспечение рассмотрения дела, если невозможно установить точную цену иска в момент принятия искового заявления, размер сбора должен определять судья в соответствии с правилами ст. 80 ГПК. Увеличение исковых требований оформляется в том же порядке, что и пред ' явление иска с вручением искового заявления другим сторонам. Такое заявление должно уплачиваться сбором одновременно с заявлением об увеличении иска.

Судам необходимо учитывать, что каждая исковое заявление оплачивается судебным сбором в зависимости от цены иска, которая определяется исходя из стоимости видшукованого имущества.

Размер судебного сбора, порядок его уплаты и освобождения от уплаты устанавливается законом. В частности, необходимо учитывать, что при исчислении судебного сбора по делам о наследовании имущества не принимается во внимание стоимость унаследованного имущества, о котором говорится в пункте 16 части первой статьи 4 Декрета Кабинета Министров Украины от 21 января 1993 года № 7-93 «О государственной пошлине». И что от уплаты этого сбора освобождаются лица, указанные в пункте 6 (наследники первой очереди граждан, реабилитированных в соответствии с Законом Украины от 17 апреля 1992 года № 962-Х11»О реабилитации жертв политических репрессий на Украине») и в п. 18 части первой статьи 4 указанного Декрета.

 

С целью устранения недостатков при рассмотрении дел указанной категории апелляционным судом запланировано материалы данного обобщения довести до сведения всех судей области.

 

 

Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ про спадкування

По состоянию на 27 марта 2007 года

- На главную страницу -

СУДОВА ПАЛАТА У ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ МІСТА КИЄВА Л И С Т 01.01.2006 УЗАГАЛЬНЕННЯ судової практики розгляду цивільних справ про спадкування Для проведення узагальнення надійшло 190 справ. Якщо проаналізувати розглянуті судами справи за категоріямиспорів, то вбачається, що найбільшу питому вагу займають позовипро визначення додаткового строку для подання заяви про прийняттяспадщини - 87 справ, у тому числі 3 справи про скасуванняпостанови про вчинення нотаріальної дії та визначення додатковогостроку для подання заяви про прийняття спадщини; про визнанняправа власності в порядку спадкування - 54 справи, в тому числіодна справа про визнання права власності в порядку спадкування задержавою. Судами розглянуті також справи за позовами: про визнаннязаповіту недійсним - 1 справа; про визнання свідоцтва про правовласності в порядку спадкування недійсним - 1 справа; провстановлення факту прийняття спадщини - 7 справ; про визнанняправа на спадщину у четверту чергу спадкування (ст. 1264(435-15) - 1 справа; про поділ спадкового майна - 1 справа; провизнання спадкоємцем - 1 справа. Жодне з рішень у справах, які надійшли з Оболонського,Деснянського та Печерського судів, не оскаржувались в апеляційномупорядку. У справах, які надійшли зі Святошинського районного суду,три рішення розглянуті в апеляційному порядку, два з них залишенобез змін, одне скасоване з ухваленням нового рішення. У справах,що надійшли з Солом'янського районного суду м. Києва, булооскаржено судове рішення тільки в одній справі, яке залишено беззмін. В частині дотримання вимог Цивільного процесуального кодексуУкраїни при розгляді справ про спадкування, зокрема строківрозгляду справ, передбачених ст.ст. 129, 157, 203 ЦПК (1618-15),слід зазначити, що в переважній більшості справ судами цих строківдодержано. При розгляді спорів за позовом спадкоємця, який пропустивстрок для прийняття спадщини, про визначення йому додатковогостроку для її прийняття (частина 3 ст. 1272 ЦК (435-15) судамипершої інстанції допущено багато помилок, пов'язаних з визначеннямскладу осіб, які повинні брати участь у справі, та встановленнямповажності причин пропуску строку прийняття спадщини. Так, із 36 справ даної категорії, розглянутих Святошинськимрайонним судом, один позов пред'явлений до іншого спадкоємця. Подев'яти справах відповідачем виступала Державна податковаінспекція, по семи - відповідна районна рада, по п'ятнадцяти -нотаріальна контора. П'ять справ розглянуто як заяви пропродовження строку для прийняття спадщини, за яким до справитретьою особою була залучена державна нотаріальна контора замісцем відкриття спадщини. З восьми справ даної категорії, розглянутих Печерськимрайонним судом м. Києва, два позови пред'явлено до іншогоспадкоємця (спадкоємців), одна заява подана в порядку окремогопровадження, один позов пред'явлений до Київського міськогоуправління юстиції, один позов - до ДПА, ще один - до нотаріальноїконтори, і тільки два позови з восьми - до Печерської районноїради у м. Києві. З шести справ даної категорії, розглянутих Оболонськимрайонним судом м. Києва, три позови пред'явлено до нотаріальноїконтори, один - до Ощадбанку, в якому знаходяться вкладиспадкодавця. З двадцяти шести справ даної категорії, розглянутихДніпровським районним судом, тільки дев'ять позовів пред'явлено доіншого спадкоємця і районної ради, решта - до нотаріальної контори(вісім), та до ДПІ (дев'ять). Це свідчить про неналежну підготовку справ до судовогорозгляду, невиконання судами першої інстанції вимог ст. 143 ЦПК1963 року (1501-06, 1502-06, 1503-06) та ст. 130 ЦПК 2004 року(1618-15). В частині визначення особи, яка повинна відповідати запозовом даної категорії, вважаємо за доцільне зазначити наступне. Згідно з положеннями статті 1273 ЦК (435-15), якщоспадкоємець протягом шести місяців з часу відкриття спадщини неподав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що неприйняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину,спадкоємець, який пропустив строк прийняття спадщини, може податизаяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцемвідкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк прийняттяспадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковийстрок, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини(ч. 2-3 ст. 1273 ЦК (435-15). Таким чином, закон прямо вказує на те, що вимоги провизначення додаткового строку для подання заяви про прийняттяспадщини розглядаються у позовному провадженні. Тобто такі вимоги не можуть розглядатись як заява в порядкуокремого провадження. При цьому характерним є те, що розглядаючи заяви провизначення додаткового строку для подання заяви про прийняттяспадщини, подані в порядку окремого провадження, суди керувалисьнормами ЦПК (1618-15), що регулюють позовне провадження. Виходячи зі змісту статті 1273 ЦК (435-15) позов провизначення додаткового строку для подання заяви про прийняттяспадщини подається: 1) у разі відсутності письмової згодиспадкоємців, які прийняли спадщину, на подання спадкоємцем, якийпропустив шестимісячний строк, заяви про прийняття спадщини донотаріальної контори; 2) у разі пропуску шестимісячного строкуподачі заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори тавідсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду наподання цієї заяви. Постає питання, хто повинен бути відповідачем за позовом,якщо крім особи, яка подає цей позов і бажає визначення судомдодаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, немаєінших спадкоємців (за законом чи за заповітом). При вирішенні цього питання вважаємо за необхідне врахуватинаступні положення чинного законодавства. Згідно з положеннями ЦК (435-15) щодо відумерлості спадщиниу разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усуненняїх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а такожвідмови від її прийняття, суд визнає спадщину відумерлою за заявоювідповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриттяспадщини. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливуодного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власністьтериторіальної громади. Тобто у разі відмови в задоволенні позову про визначеннядодаткового строку для подання заяви про прийняття спадщиниєдиному спадкоємцю, спадщина може бути визнана відумерлою іпереходить у власність територіальної громади. Відповідно до положень Закону України "Про столицю України -місто-герой Київ" (401-14), місцеве самоврядування у місті Києвіздійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так ічерез Київську міську раду, районні в місті ради та їх виконавчіоргани. Місцеві державні адміністрації підзвітні й підконтрольнівідповідним радам у частині повноважень, делегованих їмвідповідними радами. У місті Києві діють представницькі органи місцевогосамоврядування - Київська міська рада, районні в місті ради, які єюридичними особами. Порядок формування та повноваження міської, районних у містірад визначаються Законом України "Про місцеве самоврядування вУкраїні" (280/97-ВР) з особливостями, передбаченими цим Законом(стаття 9 Закону). Відповідно до положень Закону України "Про місцевесамоврядування в Україні" (280/97-ВР), основні терміни,використані в цьому Законі, мають таке значення: зокрема,територіальна громада - жителі, об'єднані постійним проживанням умежах села, селища, міста, що є самостійнимиадміністративно-територіальними одиницями, або добровільнеоб'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративнийцентр; районні та обласні ради - органи місцевого самоврядування,що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищта міст. Стаття 41 Закону (280/97-ВР) встановлює особливостіповноважень районних у містах рад та їх виконавчих органів. Так, питання організації управління районами в містахналежать до компетенції міських рад. Районні у містах ради (у разі їх створення) та їх виконавчіоргани відповідно до Конституції (254к/96-ВР) та законів Україниздійснюють, зокрема, управління рухомим і нерухомим майном таіншими об'єктами, що належать до комунальної власностітериторіальних громад районів у містах. Обсяг і межі повноважень районних у містах рад та їхвиконавчих органів визначаються відповідними міськими радами заузгодженням з районними у містах радами з урахуваннямзагальноміських інтересів та колективних потреб територіальнихгромад районів у містах. Визначений міськими радами обсяг повноважень районних у містірад та їх виконавчих органів не може змінюватися міською радою беззгоди відповідної районної у місті ради протягом даного скликання. Враховуючи наведені положення закону, за позовом, якщо крімособи, яка подає цей позов і бажає визначення судом додатковогостроку для подання заяви про прийняття спадщини, немає іншихспадкоємців (за законом чи за заповітом), відповідачем слідпритягувати відповідну районну раду у м. Києві, яка і будепредставляти інтереси територіальної громади. Державна податкова інспекція України (її органи), а тимбільше - нотаріальна контора не можуть бути відповідачами по данійкатегорії позовів, крім випадків, коли вони виступають якспадкоємці за заповітом. Правильно визначився з цим питанням Печерський районний судм. Києва в справі за позовом В.Н.Г. до Печерської районної у містіКиєві ради, за участю третьої особи - Другої Київської державноїнотаріальної контори про продовження строку на прийняття спадщини. В.Н.Г. було подовжено строк для прийняття спадщини. Визначенододатковий строк, достатній для подання нею заяви про прийняттяспадщини, який був пропущений з поважної причини, протягом двохмісяців з дня набрання чинності рішення суду. Разом з тим, у справі за позовом П.В.П. про визначеннядодаткового строку для прийняття спадщини як відповідача булазалучена Чернігівська районна державна податкова адміністрація таяк третя особа - Чернігівська державна районна нотаріальнаконтора. При вирішенні даної категорії спорів слід також враховувати,що додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщинивизначається у разі, якщо суд визнає причини пропуску строку дляприйняття спадщини поважними (від'їзд, хвороба та ін.). Практика вирішення судами питання поважності причин пропускууказаного строку вказує на те, що суди здебільшого правильновирішують це питання, оскільки поважними причинами визнаються:перебування спадкоємця у тривалому відрядженні; тривала хворобасторони; перебування за кордоном. Однак по багатьох справах у рішенні суду лише вказано, щопричина пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини єповажною, без вказівки на те, у чому полягає поважність цієїпричини. Так, подаючи 16 червня 2004 року позов до спадкоємця зазаповітом (своєї матері), про продовження строку прийняттяспадщини за ст. 1272 ЦК (435-15) (а не про визначеннядодаткового строку) - квартири, К.О.П. вказав наступне. Спадкодавець помер 21 вересня 2003 року. Позивач фактичноприйняв спадщину, оскільки після смерті спадкодавця вступив уволодіння його бібліотекою та деякими речами. У встановленийзаконом строк не звернувся до Державної нотаріальної контори іззаявою про прийняття спадщини, оскільки знав зі слів відповідачки,що заповіт складений на її ім'я. Ухвалюючи рішення про задоволення заявленого позову,Печерський районний суд в порушення вимог процесуального закону ненавів у мотивувальній частині рішення мотивів, з яких суд вважавпричину пропуску строку прийняття спадщини позивачем поважною,обмежившись лише вказівкою про те, що строк пропущений з поважноїпричини. Оскільки позивач є онуком спадкодавця і його батько, синспадкодавця, помер до часу відкриття спадщини, то він єспадкоємцем померлого за законом. Враховуючи цю обставину, доводипозовної заяви щодо причини пропуску строку подання заяви проприйняття спадщини - наявність заповіту, не можуть бути визнанісудом як поважні. Разом з тим, згідно зі ст. 1270 ЦК (435-15), якщовиникнення в особи права на спадкування залежить від неприйняттяспадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строкдля прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моментунеприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від їїприйняття. Якщо строк, що залишився, менший трьох місяців, вінпродовжується до трьох місяців. При поданні 12 травня 2004 року до Печерського районного судупозовної заяви до Чернігівської ДПА про визначення додатковогостроку для прийняття спадщини П.В.П. обґрунтував свої позовнівимоги тим, що у нього були проблеми зі станом здоров'я, авіддаленість місця знаходження спадкового майна створила труднощіу поданні заяви, заповіт він знайшов із запізненням. Спадкодавець у даній справі - мати позивача - померла22 грудня 2002 року. Ухвалюючи рішення про задоволення заявленого позову, судтакож обмежився лише вказівкою, що строк для подання заяви проприйняття спадщини пропущений на один рік з поважних причин. При цьому у справі відсутні будь-які докази на підтвердженняпричин пропуску строку, які позивач у своїй позовній заяві вважавповажними. Таким чином, у даній справі має місце безпідставнезадоволення позову. Крім того, має місце порушення правил підсудності, оскількивідповідач та спадкове майно знаходиться у м. Чернігові. Як поважні причини пропуску строку для подання заяви проприйняття спадщини судом приймались також: необізнаність особи зпорядком прийняття спадщини та оформлення прав на спадкове майно;необізнаність особи про наявність спадкового майна. Так, рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від8 липня 2005 року Т. - К.М.М. було продовжено строк прийняттяспадщини, оскільки із заявою до нотаріальної контори позивач незвернувся через необізнаність. Що стосується доказів, які брались до уваги судами привизначенні поважності причин пропуску строку для подання заяви проприйняття спадщини, то це переважно письмові докази - довідкимедичних установ про стан здоров'я та проходження курсу лікування,довідки про перебування особи у відрядженні чи за межами України. Однак є випадки, коли хвороба сторони і перебування сторони віншому регіоні України підтверджувались показаннями свідків, і судприйняв їх та визнав причину пропуску строку для подання заяви проприйняття спадщини поважною, або взагалі не підтверджувалисьдостатніми доказами. Так, рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від26 жовтня 2004 року було задоволено позов Н.Н.П. до десятоїКиївської державної нотаріальної контори, другої Київськоїдержавної нотаріальної контори про продовження строку прийняттяспадщини. Н.Н.П. просила продовжити їй строк для прийняттяспадщини після померлої 13 березня 2004 року П.Н.Г., посилаючисьна стан здоров'я. Однак в матеріалах справи як доказ стануздоров'я наявна лише довідка про амбулаторне лікування позивачки з2 по 15 вересня 2004 року з діагнозом - бронхіт. За таких обставин рішення суду першої інстанції не можнавважати обгрунтованим. На думку авторів, вищезгадане узагальнення є порушеннямположень ст.ст. 28, 29 ЦПК 1963 року (1501-06, 1502-06, 1503-06)та ст.ст. 58, 59 ЦПК (1618-15). Пропуск строку для прийняття спадщини треба відрізняти відфактичного прийняття спадщини (ст. 549 ЦК 1963 року (1540-06) таприйняття спадщини особами, які постійно проживали зі спадкодавцемна час відкриття спадщини (ч. 3 ст. 1268 ЦК 2003 року (435-15). Так, Н.В.В. звернувся до Святошинського районного судум. Києва з позовом до державної нотаріальної контори про визнанняправа на спадкове майно. Спадкодавець помер у серпні 1998 року. Позивач є спадкоємцемпомерлого за заповітом. Таким чином, він мав прийняти спадщину заправилами ЦК УРСР 1963 року (1540-06). Доказів на підтвердженняфакту вступу в управління та володіння спадковим майном позивачсуду не надав. У відгуку на позовну заяву нотаріальна контора, не оспорюючипритягнення до участі в справі як відповідача, зазначила, що вданому випадку позивачу слід було звернутись до суду з проханнямпро продовження строку прийняття спадщини. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд вважаввстановленим, що позивач вступив в управління і володінняспадковим майном, а з заявою для оформлення свідоцтва про право наспадщину до нотаріальної контори не звертався у зв'язку зюридичною неграмотністю. При цьому у вступній частині рішення вказано, що судрозглянув позов про визначення додаткового строку для поданнязаяви про прийняття спадщини. Резолютивна частина рішеннявикладена наступним чином: визнати за позивачем право на все спадкове майно, якезнаходиться в с. П. по вул....; зобов'язати державного нотаріуса видати позивачу свідоцтвопро право на спадщину за заповітом на все майно і жилий будинок вс. П. по вул....; визначити додатковий строк для подання позивачем заяви проприйняття спадщини, встановити його в два місяці після набраннячинності рішення суду. Вказане рішення, безумовно, не може вважатись таким, щовідповідає вимогам процесуального та матеріального права. Оскільки доказів на підтвердження факту вступу в управліннята володіння спадковим майном позивач суду не надав, підставвважати, що він вступив у володіння та управління спадковим майномза ст. 549 ЦК УРСР (1540-06), немає, а тому немає підстав длявизнання за ним права власності на майно в порядку спадкування зазап