Про визнання договору недійсним та повернення землі

 

П О З О В Н А З А Я В А

(на підставі ст. 121 Конституції України)

 

Прокуратурою Мурованокуриловецького району Вінницької області, в порядку правозахисної діяльності, проведено перевірку з питань дотримання вимог земельного законодавства в діяльності суб’єктів господарювання, які використовують земельні ділянки на території Морозівської сільської ради Мурованокуриловецького району.

Перевіркою встановлено, що 17 січня 2012 року 11 сесією 6 скликання Морозівської сільської ради прийнято Рішення №89 «Про укладання договору управління спадковим майном (не переоформленими земельними частками (паями)». За текстом даного Рішення земельні ділянки, що входять до складу спадкового майна померлих громадян до часу оформлення прав власності спадкоємцями взято під охорону та збереження Морозівською сільською радою, згідно додатку до рішення, Установником управління земельних ділянок визначено Морозівську сільську раду. Управителем земельних ділянок, які входять до складу спадкового майна визнано ПП «Бонас». Також згідно вказаного Рішення сесії Морозівської сільської ради передбачено укладення договору на управління спадковим майном. На дане Рішення сесії сільської ради принесено протест прокурора, копія якого додається.

В подальшому, 02 лютого 2012 року Морозівською сільською радою, в особі сільського голови Позура І.А., як Установника та приватним підприємством «Бонас», в особі директора Чорного О. М., як Управителя, укладено Договір на управління спадщиною (не переоформленими земельними частками (паями) (далі - Договір).

У відповідності до умов Договору, Установник управління передає, а Управитель приймає в управління земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які потребують утримання (догляду) згідно опису Майна, що додається до Договору та є невід’ємною частиною Договору.

Управитель зобов’язаний здійснювати управління Майном в інтересах спадкоємців померлих громадян згідно чинного цивільного законодавства України.

Згідно Акту прийому-передачі земельних ділянок (паїв), що входять до складу спадщини померлих громадян, розташованих на території Морозівської сільської ради від 2 лютого 2012 року Установник передав а Управитель прийняв в управління, охорону та збереження земельні ділянки (паї) що входять до складу спадщини померлих громадян, загальною площею – 96,5755 га, в тому числі ріллі - 96,5755 га., нормативно-грошовою оцінкою 1 625569,153 гривень (42 земельні ділянки згідно додатку до рішення №89 11 сесії 6 скликання від 17.01.12 року – списку не витребуваних паїв).

Згідно умов укладеного Договору земельні ділянки передаються ПП «Бонас» для товарного сільськогосподарського виробництва (обробітку, вирощування на земельних ділянках зернових та технічних культур, отримання врожаю).

Як встановлено проведеною перевіркою, окремі власники земельних ділянок майно (земельні ділянки) яких передано в управління спадщиною є померлими особами. У відповідності до довідки відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Мурованокуриловецького районного управління юстиції у Вінницькій області встановлено дату реєстрації смерті власників земельних ділянок та № актового запису про смерть. З даної інформації, яка додається до матеріалів позову, вбачається, що з дати смерті громадян минуло більш ніж шість місяців. Разом з тим, з інформації відділу реєстрації актів цивільного стану випливає те, що ряд власників земельних ділянок не є померлими, однак їх майно – земельні ділянки передано в якості спадкового майна в управління. Крім того, 5 квітня 2012 року до прокуратури району надійшло звернення гр..Юзвак М.А., про те, що належну їй земельну ділянку було включено до складу земель, які передано для використання ПП «Бонас» згідно договору на управління спадщиною (копія скарги додається).

Однак, використання земельних ділянок у такий спосіб на підставі укладеного Договору на управління спадщиною від 02.02.2012 року є порушенням вимог чинного земельного законодавства.

Зокрема, у відповідності до статті 3 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

В свою чергу, статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 Земельного кодексу України передбачено документи, що посвідчують право на земельну ділянку. Так, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом; цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; свідоцтвом про право на спадщину. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону та право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Чинним Земельним кодексом України буд-яких інших правовстановлюючих документів, на підставі яких дозволено використання землі в Україні – не передбачено.

Таким чином використання земельних ділянок на підставі Договору на управління спадщиною від 02.02.2012 року, укладеного між Морозівською сільською радою та ПП «Бонас» є незаконним.

Окрім того, укладення даного Договору суперечить вимогам положень Цивільного кодексу України.

Так, охорона спадкового майна здійснюється в інтересах спадкоємців, відказоодержувачів та кредиторів спадкодавця з метою збереження його до прийняття спадщини спадкоємцями. Охорона спадкового майна триває до закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини (ст. 1283 ЦК України).

У відповідності до статті 1285 ЦК України якщо у складі спадщини є майно, яке потребує утримання, догляду, вчинення інших фактичних чи юридичних дій для підтримання його в належному стані, нотаріус, а в населених пунктах, де немає нотаріуса, - відповідний орган місцевого самоврядування, у разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту укладають договір на управління спадщиною з іншою особою. Особа, яка управляє спадщиною, має право на вчинення будь-яких необхідних дій, спрямованих на збереження спадщини до з’явлення спадкоємців або до прийняття спадщини.

У відповідності до статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

В свою чергу статтею 1220 Цивільного кодексу України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Аналізуючи все вище наведе у своїй сукупності, Договір на управління спадщиною укладений між Морозівською сільською радою та ПП «Бонас» не відповідає вимогам чинного законодавства.

Зокрема, предметом Договору управління спадщиною є користування земельною ділянкою, на яке передбачено врегульований законодавством механізм і підстави, крім того, охорона спадкового майна триває до закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини, такий шести місячний строк після смерті громадян – власників земельних ділянок, які є предметом Договору, сплинув. Більше того, до майна переданого в управління спадковим майном, включено і земельні ділянки громадян які не є померлими, а тому не можуть бути спадщиною цих громадян.

Крім цього, при користуванні земельними ділянками на підставі Договору про управління спадщиною існують і інші порушення вимог чинного законодавства.

Серед 42 земельних ділянок які за Договором передані в Управління ПП «Бонас» лише щодо 5 земельних ділянок видано державні акти та зареєстровані у відповідності до статт1 125 ЗК України (копії додано до матеріалів позову). Ще на дві земельні ділянки виготовлено державні акти (№) однак вони не пройшли державної реєстрації (копії додано до матеріалів позовної заяви).

Зважаючи на те, що у відповідності до ст.125 ЗК України право власності на землю виникає з моменту його державної реєстрації, лише 5 земельних ділянок перебувають в приватній власності.

Відповідно до вимог ст. 102-1, п.12 Перехідних положень Земельного Кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів – відповідні органи виконавчої влади. Виходячи з того, що предметом Договору є земельні ділянки Морозівської сільської ради розміщені за межами населеного пункту, то укладення і підписання головою Морозівської сільської ради даного Договору є неправомірним.

Статтею 1285 Цивільного кодексу України, яка регулює порядок управління спадщиною, передбачає вчинення фактичних та юридичних дій для підтримання спадкового майна в належному стані, і саме з цією метою може бути укладено Договір на управління спадщиною з іншою особою.

В свою чергу статтею 96 Земельного кодексу України передбачено обов’язки землекористувачів, зокрема забезпечення використання землі за цільовим призначенням, додержання вимог законодавства про охорону довкілля, підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі та інше.

Зі змісту Договору випливають саме ті обов’язки Управителя майна (земельних ділянок) які є обов’язковими згідно вимог законодавства для всіх землекористувачів, проте додаткових заходів для утримання та догляду майна, як того вимагає положення статті 1285 ЦК України не передбачено.

За загальними підставами, відповідно до вимог ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Про необхідність врахування приписів даної норми зазначає і Постанова Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 КК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одні із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

За змістом ст. 216 Цивільного кодексу України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Таким чином, безпідставне використання земельних ділянок ПП «Бонас» не лише істотно порушує вимоги чинного законодавства, але й унеможливлює надходження коштів до відповідного бюджету та створює передумови до невиконання соціально – економічних заходів на території сільської ради (виплати зарплати працівникам бюджетної сфери, фінансування бюджетних програм, недовиконання бюджету ради в цілому та ін.), а отже потребує реагування прокуратури району.

В свою чергу ст. 121 Конституції України передбачено, що однією із функцій прокуратури України є представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Вказані підстави представництва передбачено ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до якої підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень державних інтересів. Рішенням Конституційного Суду України у справі № 1-1/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) встановлено, що прокурори подають до господарського суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ та організацій, незалежно від підпорядкування і форм власності.

Прокурор самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза.

Відповідно до вимог ст. 102-1, п.12 Перехідних положень Земельного Кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів – відповідні органи виконавчої влади.

Крім того, відповідно до вимог ст. 13, ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань щодо забезпечення законності, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян, використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля.

У відповідності до ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, а також справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів

В свою чергу, ст. 15 Господарського процесуального кодексу України визначено, що справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.

Пунктом 11 ч.1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», передбачено, що органи прокуратури - при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді від сплати судового збору звільняються.

На підставі наведеного, керуючись ст. 121 Конституції України, ст. 2,12,15 Господарського процесуального Кодексу та п.6 ст.20, ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», -

 

П Р О Ш У:

 

1. Порушити провадження по справі.

2. Визнати недійсним Договір на управління спадщиною, укладений 2 лютого 2012 року між Морозівською сільською радою та ПП «Бонас».

3. Зобов’язати ПП «Бонас» повернути Морозівській сільській раді Мурованокуриловецького району 42 (сорок дві) земельні ділянки загальною площею 96,5755 га нормативною грошовою оцінкою 1 625569,153 гривень.

 

4. Про день слухання справи повідомити прокурора Мурованокуриловецького району Вінницької області та прокуратуру Вінницької області для підтримання позовних вимог.

 

Додатки:

 

1. Фіскальний чек та опис вкладення, як доказ про направлення позовної заяви та додатків до неї відповідачам на 3 арк.

2. Лист Мурованокуриловецької РДА про отримання копії позовної заяви та додатків до неї на 1 арк.

3. Рішення №89 11 сесії 6 скликання сесії Морозівської сільської ради від 17 січня 2012 року на 1 арк.

4. Договір на управління спадщиною та Акти прийому-передачі земельних ділянок (земельних ділянок с/г призначення), викопіювання із земель Морозівської сільської ради на 6 арк.

5. Інформація відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Мурованокуриловецького РУЮ на 3 арк.

6. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок на 1 арк.

7. Копія заяви гр.. Юзвак М.А., жительки с. Морозівка на 1 арк.

8. Витяг з ЄДРПОУ на Мурованокуриловецьку райдержадміністрацію на 1 арк.

9. Витяг з державного реєстру Морозівської сільської ради на 1 арк.

10. Витяг з державного реєстру на ПП «Бонас» на 3 арк.

11. Протест прокурора на рішення сесії Морозівської с/р №89 на 2 арк.

12. Копії державних актів в кількості 7 штук.

 

 

Прокурор

Мурованокуриловецького району

молодший радник юстиції Б.М.Солоненко