Про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину

 

Позовна заява

 

Рішенням Літинського районного суду Вінницької області від 10.04.2012 у цивільній справі № 214/822/12 задоволено позов Златова Власа Любомировича до Державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство «Вінницьке», визнано дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений між позивачем та відповідачем від 03.01.2012, розташованого по вул. Дзержинського б/н, с. Петрик, Літинський р-н, Вінницька обл. у тому числі: молочний комплекс загальною площею 773,3 кв.м. літ. «Й»; навіс літ «І» інвентарна справа № 107; прохідна загальною площею 40 кв.м. літ. «Г»; погріб з шиєю загальною площею 22,6 кв.м. літ. «Ж»; навіс літ «П» інвентарна справа № 106; забійний цех загальною площею 95,5 кв.м. літ. «О»; Огорожа 1-2; башта Рожновського 1 шт. інвентарна справа № 107; ворота № 1, силосні ями №№ 3-10. Цим же рішенням визнано право власності на зазначене вище нерухоме майно за Златовим В.Л.

Згідно з ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Як передбачено статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Як визначено у ч. 3 вказаної статті нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Під час вивчення матеріалів цивільної справи прокуратурою області встановлено, що суд першої інстанції не прийняв до уваги те, що укладений за результатами прилюдних торгів договір відчуження основних засобів державного підприємства суперечить Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна», що відповідно до ч. 1 ст. 215 та ч. 1 ст. 203 ЦК України є підставою для визнання його недійсним.

Прокуратурою області 12.06.2012 оскаржено рішення Літинського районного суду Вінницької області від 10.04.2012 до апеляційного суду Вінницької області, яким 18.07.2012 рішення суду першої інстанції скасовано та відмовлено у задоволенні позову Златову В.Л.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У мотивувальній частині рішення апеляційного суду Вінницької області від 18.07.2012 міститься висновок про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги наявність прямої заборони на реалізацію майна, що належить державі, визнав дійсним правочин, який порушує публічний порядок, так як спрямований на незаконне відчуження державного майна та заволодіння ним. Тобто, згідно зі ст.ст. 215 ч. 2, 228 ЦК України суд фактично визнав дійсним нікчемний договір.

Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 03.01.2012 б/н, який укладений між ДП «Сільськогосподарське підприємство «Вінницьке» та Златовим В.Л. нотаріально не посвідчений та такому посвідченню не підлягає.

Згідно ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Таким чином частина перша зазначеної статті містить санкцію про нікчемність договору купівлі-продажу відповідно до положень, в той час як обов’язок щодо нотаріального посвідчення міститься в спеціальній нормі - ст. 657 ЦК України.

Згідно з п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 N 9 нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Як визначено у п. 10 Постанови реституція як спосіб захисту цивільного права (ч. 1 ст. 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Згідно пункту 2 статті 121 Конституції України, на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 45 ЦПК України з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

За змістом статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб.

Відповідно до ст. 73 ГК України державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління. Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління.

Згідно п. 1 Положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України, затвердженого Указом Президента України «Про Міністерство аграрної політики та продовольства України» від 23.04.2011 № 500/2011 Міністерство аграрної політики та продовольства України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Мінагрополітики України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань формування та забезпечення реалізації державної аграрної політики, політики у сфері сільського господарства та з питань продовольчої безпеки держави.

Враховуючи, що за нікчемним договором купівлі-продажу нерухомого майна незаконно передано Златову В.Л. державне майно, прокуратурою області заявляється даний позов.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 121 Конституції України, ст.ст. 202, 203, 215, 216 ЦК України, ст.ст. 1, 3, 4, 8, 15, 27, 45, 46, 80, 114, 118-120 ЦПК України, ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» -

 

ПРОШУ:

 

1. Застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину – купівлі-продажу нерухомого майна від 03.01.2012 б/н, укладеного між державним підприємством «Сільськогосподарське підприємство «Вінницьке» та Златовим В.Л.

2.Повернути державному підприємству «Сільськогосподарське підприємство «Вінницьке» з володіння Златова В.Л. нерухоме майно, отримане ним за договором купівлі-продажу від 03.01.2012 б/н.

3. Про дату відкриття провадження повідомити прокуратуру області та прокуратуру Літинського району.

 

Додаток:

- копія договору купівлі-продажу нерухомості від 03.01.2012 б/н на 1 арк.;

- копія листа Головного управління юстиції у Вінницькій області від 12.06.2012 на 1 арк.;

- рішення апеляційного суду Вінницької області від 18.07.2012 на 4 арк;

- копія свідоцтва про державну реєстрацію ДП «Сільськогосподарське підприємство «Вінницьке» на 1 арк;

- копія довідки з ЄДРПОУ на 1 арк;

- копія статуту ДП «Сільськогосподарське підприємство «Вінницьке» на 6 арк.;

- копії позову та матеріалів сторонам на ___арк.

 

 

Заступник прокурора

Вінницької області О.А. Хоменчук