Етап 3: Безпосередньо перед дебатами



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Етап 3: Безпосередньо перед дебатами



Мета багатьох видів діяльності на цьому етапі — продемонструвати учням шляхи роботи і вправляння в упорядкування аргументів на підтримку своїх думок.

1. Будуємо аргументи

А. Дискусійне павутиння

Заготуйте зразок:

Дискусійне павутиння

Так Ні

_____________ чи має уряд _______________

_______________ вживати заходів ________________

______________ для збереження _________________

_________________культури меншин ___________________

_________________ ___________________

_________________ ___________________

Висновок

Запропонуйте кожній парі учасників створити дискусійне павутиння. Впродовж 6—7 хвилин учні мають обдумати запитання. Замість розв’язувати проблему кожна пара має назвати кілька причин вжиття урядом цих заходів, а потім причини, через які уряд не має цього робити.

Після того, як учні в парах запишуть причини обох типів, вони об’єднуються по дві пари й обговорюють свої знахідки. Тепер четвірки мають обговорити проблему й дійти згоди. Вчителю слід приділити час на огляд аргументації кількох груп.

Б. Академічна суперечність

Запропонуйте групі суперечливе запитання. Сформулювати проблему можна шляхом читання або стислого викладу конкретної події. Поставте закрите запитання щодо теми.

Об’єднайте учнів у групи по четверо. У кожній групі одна пара обстоює позицію “за”, інша — “проти”. Вони обговорють проблему в парах, записують аргументи на користь своєї позиції. За 7—8 хвилин члени пар “за” і “проти” мають утворити нові пари з іншими учнями, котрі обговорювали ту ж саму позицію. Впродовж 4—5 хвилин учасники обговорення порівнюють аргументи різних пар.

Потім пари знову об’єднуються, порівнюють свої записи й упродовж 5 хвилин узгоджують перелік аргументів на підтримку власної позиції.

Після цього четвірки проводять дискусію або міні-дебати з проблеми. Кожна сторона викладає власну позицію й аргументовано обстоює її. Потім можна спростовувати позицію опонентів. На цей етап роботи дають 8—10 хвилин.

Зрештою кожна сторона підсумовує свою позицію.

Як додаткове завдання учням можна запропонувати впродовж хвилини обміркувати їхню власну позиція з цього питання й викласти її групі. Як варіант можна доручити учням письмово викласти свої думки.

В. Аргументація шляхом пояснень

Ця вправа є продовженням вправи “Пояснення на картках”. Учні презентують свої картки на зборах групи (група —половина учнів , що обстоюють спільну позицію). Кожен учень пропонує групі найпереконливіші докази на підтримку своєї позиції або аргументу. Пропозиції не мають повторюватися.

Група обговорює запропоновані варіанти й обирає серед них 3—4 найпереконливіші. Наступні кроки можуть варіювати. Кожна сторона може домовитися щодо вступної частини промови й обрати конкретного учня для її проголошення. Після того, як кожна сторона підготує вступ, можна продовжити аргументацію своєї позиції, а також спростувати точку зору опонентів.

Якщо потрібно більше вправлятися в структуруванні аргументів, учні можуть аналізувати аргументи опонентів.

Г. Робота з аргументами опонентів

Виконуючи цю вправу сторони обмінюються власними аргументами і поясненнями. Учні однієї групи за кілька хвилин доходять згоди й формулюють вступну частину, яка, по-перше, має висвітлювати позицію протилежної сторони, по-друге, містити аргументи на підтримку цєї позиції.

Тепер та сама сторона надає учням іншої групи докази на користь своєї позиції, але не підсумовує їх.

Після цього групи можуть починати дебати. Зпершу вступну промову виголошує протилежна сторона. Потім триває обговорення й критичні пояснення, запропоновані на підтримку кожної позиції.

За 10 хвилин дебати завершуються. Кожна сторона має підготувати підсумкову промову для протилежної групи. Підсумкова промова — це виклад позиції, що супроводжується найпереконливішими аргументами.

Наприкінці вправи учні можуть визначитися із власною позицією з проблеми і письмово обгрунтувати її.

Етап 4: Після дебатів: рефлексія й оцінювання

Дебати — це не завершення діяльності. Учні можуть повернутися до них, щоб пригадати перебіг раундів: формулювання позиції, підтримку, аргументи, логіку доведення, вступну й підсумкову частини промов, спростування аргументів опонентів тощо. Подеколи доречно повторити дебати, запропонувавши нові аргументи.

Не завадить трохи відійти від самих дебатів і спробувати роль глядача. Важливо з’ясувати: що ми дізналися про проблему завдяки дебатам? Які аспекти проблеми були висвітлені під час обговоренням? Чи можна було виграти раунд? Що здалося найпереконливішим аргументом, незалежно від точки зору? Яких висновків свідома людина може дійти після раунду? Яких дій вимагають такі висновки? Які з розглянутих запитань слід обговорити додатково?

 

ДЕБАТИ ПРОЦЕДУРА

Дебати

Це одна з форм проведення дискусій, яка характеризується зіткненням позицій, одна із яких перемагає в результаті обміну аргументами. Дебати навчають студентів етиці та стратегії вербальних протиборств, привчають не висловлювати думки, не вислухавши всіх аргументів та прищеплюють вміння протистояти аргументам опонента. Прояв методу— дебати у судовому процесі.

Дебатам характерне активне запальне обговорення, яке засноване на глибокій підготовці дискусійного питання. Проте часто важливим є не лише результат, а сам процес дебатування.

Дебати мають кілька поширених форм проведення, основні риси методу такі:

¨ приймають участь у обговоренні лише дві протилежні сторони, які мали змогу ознайомитись з поставленою проблемою;

¨ учасники команд виступають по черзі у визначеному ведучим порядку;

¨ час на виступ кожного учасника команд суворо лімітований;

¨ під час майже всіх виступів допускається можливість команді-опоненту задати точні та чітко побудовані питання;

¨ жодна команда не має приймати сторону противника;

¨ не допускається неетичність висловлювань, проте команди мають вміти на них реагувати.

Існують основні типи питань для дебатування — питання-заперечення та питання-критика. Перші передбачають спір між позиціями (так-ні), другі — між шляхами реалізації позицій (так-не так). У останньому випадку команда ствердження повинна не просто відстоювати свою позицію, — вона повинна запропонувати програму дій по реалізації своєї позиції. Тоді команда заперечення критикує не обов'язково позицію опонента, а й запропоновану програму дій.

Етапи підготовки та проведення дебатів:

1. Вибір теми дебатів. Тема повинна передбачати наявність достатньо рівних протиборствуючих позицій та бути побудованим як проблемне питання.

2. Визначаються учасники дебатів та обираються позиції, які вони мають представляти. Коли на підготовку до дебатів надається тривалий час, командам-опонентам не вказується їх позиція, це вирішиться жеребкуванням перед дебатами (тобто команди мають бути готовими відстоювати обидві позиції).

3. Командам надається достатній обсяг часу на підготовку захисту своєї позиції: вироблення стратегії, підбір аргументів, підготовку питань до опонентів, підготовку виступів). У цей час можливо довести до аудиторії правила проведення дебатів та їх особливості, залежно від обраного виду.

4. Безпосереднє дебатування. За дотриманням регламенту слідкує ведучий, як правило, викладач.

5. Підведення підсумків.

Регламент дебатів буває різний (парламентські дебати, дебати Карла Поппера та ін.). На заняттях, розрахованих на 45-хвилинне дебатування (одна академічна година) двома парами учасників нами практикується наступний регламент виступів:

1) до 6 хвилин — виступ першого номера команди, що займає позитивну позицію (наприклад, «так», «це правильно», «це заслуговує на підтримку» тощо). Цей виступ передбачає пояснення командної позиції, її аргументацію. Під час виступу протилежна сторона може задавати запитання;

2) до 7 хвилин — виступ першого номера команди, що займає негативну позицію (наприклад, «ні», «це невірно», «це вимагає змін» тощо). Цей виступ передбачає пояснення позиції команди, її аргументацію, критику позиції суперника. Під час виступу протилежна сторона може задавати запитання;

3) до 8 хвилин — виступ другого номера команди, що займає позитивну позицію. Виступ передбачає розвиток, доповнення позиції команди, аргументування, критику позиції суперника. Під час виступу протилежна сторона може задавати запитання;

4) до 8 хвилин — виступ другого номера команди, що займає негативну позицію. Виступ передбачає відстоювання, уточнення позиції команди, аргументування, критику позиції суперника. Під час виступу протилежна сторона може задавати запитання;

5) до 5 хвилин — запитання з аудиторії. Це необов’язковий елемент регламенту «Дебатів». Пояснюється потребою активніше приймати участь у обговоренні проблеми усіх учасників заняття, а не лише дебатних команд. Допускається задавати кожній із сторін до 3-4 запитань;

6) до 5 хвилин — виступ першого номера команди, що займає негативну позицію. Виступ передбачає підсумкову аргументацію позиції команди, аргументування її зверхності над позицією команди суперника. Під час виступу не можна задавати запитання;

7) до 6 хвилин — виступ першого номера команди, що займає позитивну позицію. Виступ передбачає підсумкову аргументацію позиції команди, аргументування її зверхності над позицією команди суперника. Під час виступу не можна задавати запитання.

Важливим елементом регламенту є запитання. Адже вони можуть стати важливим фактором демонстрації переваги позиції своєї команди над позицією команди суперника, показу кращої підготовки, тактичним способом досягнення переваги через перешкоджання команді суперника розвинути власну позицію. За постановку запитань і відповіді на них зараховуються бали, які будуть враховані при визначенні переможців.

Регламент запитань у «Дебатах»:

1) їх можна поставити під час виступів протилежної сторони (не підсумкових);

2) бажаючий поставити запитання підіймає руку;

3) виступаючий словесно або жестом показує: а) він бажає вислухати запитання одразу; б) він бажає вислухати запитання пізніше; в) він не бажає слухати запитання. Залежно від позиції виступаюча команда отримує позитивні чи негативні бали (якщо не вислуховує запитання або не реагує на підняту руку);

4) в разі бажання вислухати запитання, на його формулювання надається до 30 секунд;

5) надається відповідь на запитання.

При проведенні дебатів Юридичною клінікою Київського юридичного інституту МВС України вироблено такі критерії оцінювання дебатів:

1. Аргументованість власної позиції та відкидання аргументів опонентів.

2. Робота з запитаннями (вдало побудовані власні питання та відповіді на поставлені питання).

3. Ораторський критерій (побудова виступу, використання риторичних прийомів, дотепність тощо).

4. Інші критерії (дотримання регламенту, етика, робота команди тощо).

На основі цих критеріїв приймається рішення щодо переможців дебатів.

 

 


[1] Дані застарілі

[2] Гребеньков Г.В., Фіолевський Д.П. Юридична етика: Навч. пос. - К: Алерта, 2004.- С. 53.

[3] Детальніше див.: Мережа юридичних клінік України: ретроспективи та перспективи. - Київ, 2006.- С. 112-115.

[4] Савчин М.В., Менджул М.В., Навроцький В.В. Основи юридичної клінічної практики: Навч.-метод. посіб. – Ужгород: Видавництво Олександри Гаркуші, 2007. – С. 16-17.

[5] Детальніше див.: “Юридичні клініки” в Україні: роль, завдання та організаційно-правові засади: Посібник/ За ред. М.В. Дулеби – К.: “МП Леся”, 2004.- С. 74-79.

[6] Адвокатура України: Навчальний посібник: У 2 кн./ За ред. доктора юридичних наук, професора С.Я. Фурси. - К.: Видавець Фурса С.Я.: КНТ, 2007. - Кн. 1. – С. 173.

[7] Савчин М.В., Менджул М.В., Навроцький В.В. Основи юридичної клінічної практики: Навч.-метод. посіб. – Ужгород: Видавництво Олександри Гаркуші, 2007. – С. 18.

* на підставі Положення про юридичну клініку Київського інституту внутрішніх справ від 28 березня 2000 року

[8] рекомендується лише для звернень шляхом листування, при особистому прийомі треба вимагати принести документи для з’ясування повної картини справи і контролювати це

[9] для цього юристів спеціально готують

[10] для виконання специфічних функцій до юридичної клініки можуть бути залучені студенти та викладачі неюристи

[11] Семинар для преподавателей юридических клиник Санкт-Петербурга «Менеджмент и развитие юридических клиник» Апрель 2002. Санкт-Петербург.

[12] Робинс С.П., Коултер М. Менеджмент, 6-е издание: пер. с англ..— М.: Изд. дом “Вильямс”, 2002.— С. 432.

[13] Организация и управление в юридической клинике: опыт практической деятельности в современной России: Учеб. Пособие.— М.: Дело, 2003.— С. 79.

[14] тлумачення терміну "волонтер" див. напр. у Законі України "Про соціальні послуги" // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2003, N 45, ст.358

[15] основною діяльністю для членів юридичних клінік є, здебільшого, викладацька чи навчальна діяльність, юридична практика

[16] щодо тлумачення соціальних послуг див. Закон України "Про соціальні послуги" // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2003, N 45, ст.358

[17] Галай А.О., Стаднік В.В. Організаційна та управлінська модель юридичної клініки в Україні: забезпечення якісного функціонування: Навчальний посібник.— К.: Атіка, 2005.— С. 9.

[18] “Юридичні клініки” в Україні: роль, завдання та організаційно-правові засади: Посібник / за ред. М.В.Дулеби.— К.: МП "Леся", 2003.— с.8.

[19] Галай А.О., Стаднік В.В. Організаційна та управлінська модель юридичної клініки в Україні: забезпечення якісного функціонування: Навчальний посібник.— К.: Атіка, 2005.— С. 17.

[20] Плішкін В.М. Теорія управління органами внутрішніх справ: Підручник / за ред. к.ю.н. Ю.Ф.Кравченка.— К.: Національна академія внутрішніх справ України, 1999.— С. 589.

[21] Галай А.О., Стаднік В.В. Організаційна та управлінська модель юридичної клініки в Україні: забезпечення якісного функціонування: Навчальний посібник.— К.: Атіка, 2005.— С. 124-137.

[22] Детальніше див. напр. Галай А.О., Стаднік В.В. Організаційна та управлінська модель юридичної клініки в Україні: забезпечення якісного функціонування: Навчальний посібник.— К.: Атіка, 2005.— С. 12-15.

[23] у кількості від 1/3 до 3/4

[24] див. правило 3

[25] зазначимо, що це правило може мати особливості і виключення: адже практично усіх рано чи пізно можна навчити якісній роботі

[26] Робинс С.П., Коултер М. Менеджмент, 6-е издание: пер. с англ..— М.: Изд. дом “Вильямс”, 2002.— С. 453.

[27] детальніше про компоненти підготовки персоналу юридичної клініки див. напр. Галай А.О., Стаднік В.В. Організаційна та управлінська модель юридичної клініки в Україні: забезпечення якісного функціонування: Навчальний посібник.— К.: Атіка, 2005.— С. 35-41.

[28] повний перелік тем див. у джерелі: Стандарти юридичних клінік України: прийняті Асоціацією юридичних клінік України 16.11.2003, з змінами та доповненнями від 25.08.2005 року

[29] Стандарти юридичних клінік України: прийняті Асоціацією юридичних клінік України 16.11.2003, з змінами та доповненнями від 25.08.2005 року

[30] Галай А.О., Стаднік В.В. Організаційна та управлінська модель юридичної клініки в Україні: забезпечення якісного функціонування: Навчальний посібник.— К.: Атіка, 2005.— С. 43.

[31] Галай А.О., Стаднік В.В. Організаційна та управлінська модель юридичної клініки в Україні: забезпечення якісного функціонування: Навчальний посібник.— К.: Атіка, 2005.— С. 46.

[32] на детальному рівні горизонтальна кар’єра має відмінності від ротації, проте, в діяльності юридичних клінік ці категорії можна поєднувати

[33] Робинс С.П., Коултер М. Менеджмент, 6-е издание: пер. с англ..— М.: Изд. дом “Вильямс”, 2002.— С. 452.

[34] Напр. Роббинс С.П. Правда об управлении персоналом: пер. с англ.— М.: Изд. дом “Вильямс”, 2003.; Нельсон Б., Экономи П. Умение управлять для «чайников»: Пер. с англ. — М.: Издательский дом «Вильямс», 2003., Литягин А.Эффективная аттестация // www.management.com.ua та ін.

[35] Галай А.О., Стаднік В.В. Організаційна та управлінська модель юридичної клініки в Україні: забезпечення якісного функціонування: Навчальний посібник.— К.: Атіка, 2005.— С. 224-225.

[36] За аналогією з джерелом: Уотлинг Б. Контрольные вопросы для проведения оценки деятельности персонала: пер. с англ.— Днепропетровск: Баланс-Клуб, 2002.— С. 2.

[37] Галай А.О., Стаднік В.В. Організаційна та управлінська модель юридичної клініки в Україні: забезпечення якісного функціонування: Навчальний посібник.— К.: Атіка, 2005.— С. 53-54.

[38] Див. напр., Управление персоналом в условиях социально-рыночной экономики / Ред. Марр Р., Шмидт Г. Межд. Орг. Труда.— М.: Изд. МУ, 1996.— 479 с., Румянцева З.П., Филинов Н.Б., Шрамченко Т.Б. Общее управление организацией: принципы и процессы. — М.: ИНФРА —М, 2000. — 270 с.

 

[39] Галай А.О., Стаднік В.В. Організаційна та управлінська модель юридичної клініки в Україні: забезпечення якісного функціонування: Навчальний посібник.— К.: Атіка, 2005.— С. 84.

[40] Мейєр В.Д. Приватна юридична практика.— Вашінгтон: Американська асоціація юристів (CEELI), 1994.— С.13.

[41] Организация и управление в юридической клинике: опыт практической деятельности в современной России: Учеб. Пособие.— М.: Дело, 2003.— С. 168.

[42] Дулеба М.В. Діяльність “юридичних клінік” в Україні: шляхи розвитку та вдосконалення. Науково-практичний посібник.— К.: Атіка, 2004.— С. 28.

[43] Практичне право: протидія насильству: Навчально-методичний посібник/ О.Ф.Штанько, А.О.Галай, В.В.Стаднік та ін.. /За заг.ред. О.Ф.Штанька.— К.: Атіка, 2004.— С. 219, 221-229.

[44] у поєднанні з заохоченням тих, хто постійно бере участь у цих заходах

[45] Экономика: Учебник. в сокр. перевод. с англ. – Севастополь, изд. “Ахтиар”, -1995. – С. 66.

[46] Крупка М.І., Островерх П.І., Реверчук С.К. Основи економічної теорії: Підручник. –К.: Атіка, 2001.- 23с.

[47] Воронова Л.К., Кучерявенко Н.П. Финансовое право: Учебное пособие для студентов юридических вузов и факультетов. – Харьков.: Легас, 2003. – с.72.

 

[48] Більшість грантодавців визначають час реалізації проекту – 1 рік. Небагато випадків тривалих, більше 1 року, проектів.

[49] www.lawclinics.kiev.ua

 

[50] www.lawclinics.kiev.ua

 

[51] www.philanthropy.org.ua

 

[52] Міжнародний семінар щодо фандрейзингу[52], який проходив 19-22 травня 2004 року у м. Києві.

 

[53] Використано матеріали, що були оприлюднені на міжнародному семінарі щодо фандрайзингу, який проходив 19-22 травня 2004 року у м. Києві.

 

[54] Мається на увазі путівки на відпочинок, грошової винагороди, подарунка тощо.

[55] Практика діяльності бізнес асоціацій. Частина ІІ. Техника лобирования. Украина 2001.,- с.8-9.

* Материал предоставлен юридической клиникой Поморского государственного университета имени М.В.Ломоносова для размещения на веб-сайте www.lawclinic.ru

[56] рекомендується лише для звернень шляхом листування, при особистому прийомі треба вимагати принести документи для з’ясування повної картини справи і контролювати це

[57] для цього юристів спеціально готують

[58] Емпатія – це здатність співпереживати, сприймати почуття й позицію інших і відповідно реагувати на їх.

* См.: «Защита по уголовному делу», под ред. Е.Ю. Львовой, М., 1998, стр. 32-33

[59] Красницька А.В. Юридичні документи: техніка складання, оформлення та редагування: Посібник. – К.: Парламентське видавництво, 2006. – С.261.

[60] Ткачук А.Ф. Законодавча техніка. Практичний посібник. Як готувати проекти законів. – К.: Інститут громадянського суспільства, 2004. – С.141-143.

[61] Великий енциклопедичний юридичний словник/ За редакцією акад. НАН України Ю.С. Шемшученка. –К.: ТОВ “Видавництво “Юридична думку”, 2007.- С. 685.

[62] Гражданское право: в 2 т.: Учебник / [В. С. Ем, И. А. Зенин, Н. И. Коваленко та ін.] ; отв. ред. проф. Е. А. Суханов. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : Волтерс Клувер, 2004. – . - Том І. - С. 409.

[63] Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У двох томах / [А. Ю. Бабаскін, Т. В. Боднар, Ю. Л. Бошицький та ін.] ; за заг. ред. Я. М. Шевченко. - Т. 1. Загальна частина. – К.: Видавничий Дім „Ін Юре”, 2004. - С. 75.

[64] Ятченко Є. О. Поняття, основні засади та деякі способи захисту майнових прав релігійних організацій / Є. О. Ятченко // Юриспруденція: теорія і практика. - 2007. - № 7 (33). - С. 43.

[65] Саприкіна І. Цивільно-правові способи захисту честі, гідності, ділової репутації у новому Цивільному кодексі України / Ірина Саприкіна // Юридична Україна. - 2005. - № 9. - С. 55.

[66] Штефан А. Способи захисту честі, гідності й ділової репутації: окремі питання / Анна Штефан // Юридична Україна. - 2005. - № 4. - С. 59.

[67] Великий енциклопедичний юридичний словник/ За редакцією акад. НАН України Ю.С. Шемшученка. –К.: ТОВ “Видавництво “Юридична думку”, 2007.- С. 685.

[68]Савчин М.В., Менджул М.В., Навроцький В.В. Основи юридичної клінічної практики: Навч.-метод. посіб. – Ужгород: Видавництво Олександри Гаркуші, 2007. – С. 84.

[69] Савчин М.В., Менджул М.В., Навроцький В.В. Основи юридичної клінічної практики: Навч.-метод. посіб. – Ужгород: Видавництво Олександри Гаркуші, 2007. – С. 86.

[70] Лужанський А. В. Об’єднання громадян як суб’єкти звернення у цивільному процесі / А. В. Лужанський // Вісник Верховного суду України. - 2009. - № 1 (101). - С. 45.

[71] Лужанський А. В. Об’єднання громадян як суб’єкти звернення у цивільному процесі / А. В. Лужанський // Вісник Верховного суду України. - 2009. - № 1 (101). - С. 46.

[72] Савчин М.В., Менджул М.В., Навроцький В.В. Основи юридичної клінічної практики: Навч.-метод. посіб. – Ужгород: Видавництво Олександри Гаркуші, 2007. – С. 86-87.

[73] Адвокатура України: Навчальний посібник: У 2 кн./ За ред. доктора юридичних наук, професора С.Я. Фурси. - К.: Видавець Фурса С.Я.: КНТ, 2007. - Кн. 1. – С. 506.

[74] Адвокатура України: Навчальний посібник: У 2 кн./ За ред. доктора юридичних наук, професора С.Я. Фурси. - К.: Видавець Фурса С.Я.: КНТ, 2007. - Кн. 1. – С. 357.

[75] Адвокатура України: Навчальний посібник: У 2 кн./ За ред. доктора юридичних наук, професора С.Я. Фурси. - К.: Видавець Фурса С.Я.: КНТ, 2007. - Кн. 1. – С. 359.

[76] Савчин М.В., Менджул М.В., Навроцький В.В. Основи юридичної клінічної практики: Навч.-метод. посіб. – Ужгород: Видавництво Олександри Гаркуші, 2007. – С. 84.

[77] Штефан М.Й. Цивільне процесуальне право України: Підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. - К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2005. - С. 276.

[78] Безлюдько І.О., Бичкова С.С., Бобрик В.І. та ін. Цивільне процесуальне право України. Навчальний посіб­ник /За заг. ред. С.С. Бичкової – К.: Атіка, 2006.- С. 117.

[79] Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України: Підручник. 4-те вид., доп. і переробл.- К.: Видавництво А.С.К., 2003.- С. 288.

[80] Безлюдько І.О., Бичкова С.С., Бобрик В.І. та ін. Цивільне процесуальне право України. Навчальний посіб­ник /За заг. ред. С.С. Бичкової – К.: Атіка, 2006.- С. 119.

[81] Суб’єкти доказування та оцінки доказів в цивільному процесі: Автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.03/ Т.В. Цюра. - К., 2005.

[82] Безлюдько І.О., Бичкова С.С., Бобрик В.І. та ін. Цивільне процесуальне право України. Навчальний посіб­ник /За заг. ред. С.С. Бичкової – К.: Атіка, 2006.- С. 122.

 

[83] Адвокатура України: Навчальний посібник: У 2 кн./ За ред. доктора юридичних наук, професора С.Я. Фурси. - К.: Видавець Фурса С.Я.: КНТ, 2007. - Кн. 1. – С. 571-572.

[84] Адвокатура України: Навчальний посібник: У 2 кн./ За ред. доктора юридичних наук, професора С.Я. Фурси. - К.: Видавець Фурса С.Я.: КНТ, 2007. - Кн. 1. – С. 372.

[85] Адвокатура України: Навчальний посібник: У 2 кн./ За ред. доктора юридичних наук, професора С.Я. Фурси. - К.: Видавець Фурса С.Я.: КНТ, 2007. - Кн. 1. – С. 569-571.

[86][1] Как было сказано ранее при обсуждении процедуры прямого допроса, на прямом допросе Вы пытаетесь вызвать доверие к показаниям свидетеля, здесь же нужно вспомнить тот подход и сделать наоборот. Когда на прямом допросе свидетеля допрашивают о конкретном происшествии, адвокат может попытаться внушить доверие к этому человеку, медленно допрашивая его обо всех деталях по очереди. Таким образом, детальные показания о каждой увиденной и услышанной мелочи занимают больше времени, чем само происшествие. Все события соответственно представлены с точки зрения того, как это увидел и услышал свидетель, с максимальной точностью.

[87][2]Если обвиняемый был карликом, или имел волосы фиолетового цвета, или был наряжен в клоунский костюм, все обстояло бы по-другому, потому как такая регистрация существенно выделялась бы на фоне других, и администратор запомнил бы этот волнующий для него опыт.

[88][3] Поскольку при перекрестном допросе это распространенный прием атаки на свидетеля, обеспечивающего алиби обвиняемого, оппоненту стоит задуматься и еще при прямом допросе отметить, почему свидетель помнит то, что, по его словам, он помнит.

[89][4] Если это так, и судья намерен заслушать криминальную биографию, адвокату лучше представить ее на прямом допросе вместе с комментариями на эту тему самого свидетеля. Таким образом, можно по возможности снизить негативный эффект. Это будет гораздо предпочтительнее, чем скрывать плохие факты вообще.

[90][5] Считается, что первым этому приему проведения перекрестного допроса стал обучать Теренс МакКарти из Федерального Управления Обороны в Чикаго, штат Иллинойс. С того момента, как автор ознакомился с ним, он использует его на практике. В некотором смысле, лекции г-на МакКарти и послужили источником информации для раздела «Как проводить перекрестный допрос».

[91][6] Некоторые судьи и оппоненты могут воспротивиться таким формулировкам, потому что чувствуют, что вопросы фактически не задаются и что адвокат просто делает заявления. В таком случае адвокат может всегда обратиться к вопросам, описанным выше – тем, что содержат вопросительные слова. Для примера см. использование приема «разговор с самим собой» при процессе в Американском Верховном Суде по делу штат Огайо против Робертса № 448 U.S. 56, 70-71 (1980).

[92][7] То же самое относится к адвокатам, которые тщательно отслеживают последовательность вопросов при прямом допросе. Просто удивительно, как много адвокатов не слышат того, что происходит в зале суда.

[93][1] Деятельность адвоката в суде. Семинар 18-20 ноября 1996 года, Иркутск, Россия. Организатор – ABA CEELI

* Выдержки из статьи, перепечатанной из журнала CFCJ/FORUM за июль-август 1988 г., стр.30-39. Copyright James R.Jenner. Выдержка, перевод и перепечатка с разрешения автора.

* Соругight James R. Jenner. Перевод и распространение с разрешения автора

 

 

 

 

[97] Рясанцев В.А. Происхождение представительства и его сущность в буржуазном гражданском праве // Учёные записки ВЮЗН. – 1960. – Вып. 10. – С. 76.

[98] Там само. – С. 77.

[99] Коркунов М.М. Лекции по общей теории права. – СПб., 1894. – С. 389.

[100] Ковтун Л. Представництво в цивільному процесі: окремі проблеми // Право України. – 2004. - № 1. – С. 140-141.

[101] Шерстюк В.М. Судебное представительство по гражданским делам. – М.: Издательство МГУ, 1984. – С. 43, 44, 47.

[102] Самолюк В.В. Цивільний процес. Загальна частина: Навчально-методичний посібник. – Острог, 2004. – С. 47.

[103] Невзгодина Е.Л. Структура представительства // Вопросы правового регулирования в социалистическом обществе. – Свердловск, 1975. – С. 87.

[104] Пушкар Е.Г. Конституционное право на судебную защиту (гражданско-процессуальный аспект). – Львов: Издательство при Львовском государственном университете, 1982. – С. 178.

[105] Бибик С.П., Сюта Г.М. Ділові документи та правові папери. – Харків, 2006. – С. 73.

[106] Там само. – С.73.

[107] Научно-практический комментарий к законодательству Украины о труде / Б.С. Стычинский, И.В. Зуб, В.Г. Ротань. ­– 5-е изд., доп. и перераб. – К., 2004. – С. 843.

[108] За матераіліами сайту www.streetlaw.org

[109] Басай В. Д, Король В. В. Курс практичного права: Навчально-методичний посібник.— Івано-Франківськ: ТзОВ «Галицька друкарня», 2003.— 164 с. ,ст. 11-12

[110] Басай В. Д, Король В. В. Курс практичного права: Навчально-методичний посібник.— Івано-Франківськ: ТзОВ «Галицька друкарня», 2003.— 164 с. ,ст. 11-12

[111] Наведено за виданням: Галай А.О., Стаднік В.В. Інтерактивні методики викладання у правопросвітній діяльності: Тренінговий комплекс: Начально-методичний посібник / За ред. А.О. Галая. — К.: Атіка, 2006. ст. 12

[112] Практичне право: протидія насильству: Навчально-методичний посібник / О.Ф.Штанько, А.О.Галай, В.В.Стаднік та ін. / За заг ред. О.Ф.Штанька.— К.: Атіка, 2004.— 272 с. Ст 193-194.

[113] Советский энциклопедический словарь / Гл. ред. А.М.Прохоров. — 3-е изд. — М.: Советская энциклопедия, 1985. — 1600с., ст. 1075

[114] Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. — К.: Либідь, 1997. — 376с, ст. 184

[115] Практичне право: протидія насильству: Навчально-методичний посібник / О.Ф.Штанько, А.О.Галай, В.В.Стаднік та ін. / За заг ред. О.Ф.Штанька.— К.: Атіка, 2004.— 272 с. Ст 235.

 

[116] Детальніше див. пункт 2 цього розділу

[117] Хрестоматия для некомерческих организаций / Д.Ондрушек и кол.— Братислава: PCCS, 2003.— 312с.— С. 234-236.

[118] Там само.

[119] Фіцула М.М. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти. — К.: Академвидав, 2003.— 528 с., ст. 119

[120] Баранов С.П. Педагогика: учебное пособие дя педагогических училищ / С.П. Баранов, Л.Р. Болотина, В.А Сластенин. — 2-е изд., перераб. — М.: Просвещение, 1987.— 368 с., ст. 111

[121] П. Сікорський. Наступність модульно-рейтинговової і кредитно-модульної технологій навчання // Вища школа. — 2005.— № 5.— 59-71 (60)

[122] Галузинський В.М., Євтух М.Б. Педагогика: теорі та історія: Навч. пос. — К.: Вища школа., 1995.— 237 с., ст. 180-181.

[123] А.С.Приходько. Пошуки нових методів і форм навчання на уроках історії у вітчизняній школі на зламі XIX-XX ст.. // Педагогіка і психологія (вісник Академії педагогічних наук України).— 2005.— №4(49).— 122-131 (128)

[124] Пометун О.І. та ін. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Наук.-метод. Посібн./ О.І. Пометун, Л.В. Пироженко; За ред. О.І. Пометун. — К.: А.С.К., 2005. — 192 с. ст. 8

[125] Т. Качеровська. Теоретичні основи застосування ігрового проектування у вітчизняній педагогіці: історичний аспект. // Вища школа.— 2005.— №2.— 58-63 (58-59)

[126] Галай А.О., Стаднік В.В. Інтерактивні методики викладання у правопросвітній діяльності: Тренінговий комплекс: Начально-методичний посібник / За ред. А.О. Галая. — К.: Атіка, 2006. ст. 13

[127] Пометун О.І. та ін. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Наук.-метод. Посібн./ О.І. Пометун, Л.В. Пироженко; За ред. О.І. Пометун. — К.: А.С.К., 2005. — 192 с. ст. 11

[128] О. Пометун. Актинві й інтерактивні методи навчання: до питання про диференціацію понять. // Шлях освіти.— 2004.— № 3.—

[129] Тут і далі стосовно цієї класифікації цитується джерело: Пометун О.І. та ін. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Наук.-метод. Посібн./ О.І. Пометун, Л.В. Пироженко; За ред. О.І. Пометун. — К.: А.С.К., 2005. — 192 с. С. 24

[130] Навчання в дії: Якорганізувати підготовку вчителів до застосування інтерактивних технологій навчання: Метод. посіб. / А.Панченков, О.Пометун, Т.Ремех. — К.: А.П.Н., 2003. — 72 с. Ст 29

[131] За матеріалами: Практичне право: протидія насильству: Навчально-методичний посібник / О.Ф.Штанько, А.О.Галай, В.В.Стаднік та ін. / За заг ред. О.Ф.Штанька.— К.: Атіка, 2004.— 272 с. Ст 238-265.

[132] Практичне право: протидія насильству: Навчально-методичний посібник / О.Ф.Штанько, А.О.Галай, В.В.Стаднік та ін. / За заг ред. О.Ф.Штанька.— К.: Атіка, 2004.— 272 с. Ст 236.

[133] Практичне право: протидія насильству: Навчально-методичний посібник / О.Ф.Штанько, А.О.Галай, В.В.Стаднік та ін. / За заг ред. О.Ф.Штанька.— К.: Атіка, 2004.— 272 с. Ст 236.

 

[134] Пометун О.І. та ін. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Наук.-метод. Посібн./ О.І. Пометун, Л.В. Пироженко; За ред. О.І. Пометун. — К.: А.С.К., 2005. — 192 с. Ст 18

[135] За основу такої структури взято структуру заняття, наведену у виданні: Пометун О.І. та ін. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Наук.-метод. Посібн./ О.І. Пометун, Л.В. Пироженко; За ред. О.І. Пометун. — К.: А.С.К., 2005. — 192 с. Ст 82, 83

[136] Детальніше про елементи інтерактивного заняття див.: Галай А.О., Стаднік В.В. Інтерактивні методики викладання у правопросвітній діяльності: Тренінговий комплекс: Начально-методичний посібник / За ред. А.О. Галая. — К.: Атіка, 2006.

 

[137] Галай А.О. Застосування у сучасному навчальному процесі інтерактивних методик підготовки персоналу // Збірник наукових праць №30. Частина 2 (спеціальний випуск) Національної академії Державної прикордонної служби України, 2004.— с. 49-51

[138] Психология подростка. Учебник. Под ред. А.А.Реана – СПб.: «пройм – ЕВРО – ЗНАК», 2003. – 294с.

[139][2] См.: Дерябло С.Д., Ясвин В.А. Гроссмейстер общения. М., 1996. С. 14.

[140][3] См.: Пиз А. Язык телодвижений. Как читать мысли других людей по их жестам. Новгород, 1992. С. 13.

[141][4] См.: Романов В.В. Юридическая психология: Учебник. М.: Юристъ, 1999. С. 388.



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-23; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 44.192.253.106 (0.036 с.)