ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПІДЛІТКІВ ДЛЯ ВРАХУВАННЯ У ЗАНЯТТЯХ З ПРАВОВОЇ ПРОСВІТИ



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПІДЛІТКІВ ДЛЯ ВРАХУВАННЯ У ЗАНЯТТЯХ З ПРАВОВОЇ ПРОСВІТИ



Психологічні особливості підлітків для врахування у заняттях з правової просвіти

Ю.Макарцова, ЮК КНУВС

Мотиваційна сфера учнів старших класів

Старшокласника традиційно прийнято розглядати як особу, що „стоїть на порозі" дорослого життя, сповненого планів та сподівань, зверненого у майбутнє. Перспективу у часі, як план уявлень про майбутнє життя, автори розглядають як одну з центральних у старшому шкільному віці інстанцій, що опосередковує діяльність людини, що впливає на зміст та функціонування мотиваційно-потребової сфери особистості.

Аспект професійних планів та намірів випускників середніх шкіл неодноразово й у різних контекстах досліджувався педагогами, психологами, соціологами. Вперше виникаючи у підлітковому та ранньому юнацькому віці, життєвий план відіграє надзвичайно важливу роль у становленні мотиваційно-потребової сфери, піднімаючи особистість на новий, більш високий рівень розвитку.

Навчальна діяльність школярів старшого шкільного віку тісно пов'язана з обиранням майбутньої професії, становленням професійних інтересів. Як стверджує Є.П. Ільїн [5; c.233], половина випускників вже має сформований основний та резервний професійні плани. Щоправда, обирання професії може мати не чітко визначене розуміння свого майбутнього місця в житті, а відбуватися або під примусом батьків, або з прикладу товаришів, або під впливом тимчасового інтересу. До того ж, в складних економічних умовах сьогодення обирання професії може відбуватися або під впливом ситуативних економічних факторів (підліток обирає професію задля скорішого заробітку), або під впливом "матеріального престижу" конкретної професії.

Відповідно до цього змінюється і мотивація навчальної діяльності. Якщо підлітки обирають професію відповідно до своїх уподобань та інтересів до окремих навчальних предметів, то молодші юнаки вже обирають предмети відповідно до майбутньої професії. Таким чином простежується велика вибірковість пізнавальних мотивів, що може призвести до суттєвого зниження інтересу до окремих предметів на користь майбутніх спеціалізованих знань.

Учбово-пізнавальний мотив (інтерес до способів добування знання) удосконалюється як інтерес до методів теоретичного й творчого мислення. Старшокласників цікавить участь у шкільних наукових суспільствах, застосування дослідницьких методів на уроках. Разом з тим їх залучають і шляхи підвищення продуктивності (результативності) пізнавальної діяльності, про що свідчить їхній інтерес до посібників про культуру й раціональну організацію розумової праці. Видимо, у цьому віці можна говорити про появу єдності процесуальної й результативної мотивації навчання.

Істотно розвиваються мотиви й способи самоосвітньої діяльності. На цьому етапі самоосвіти домінують далекі цілі, пов'язані з життєвими перспективами, вибором професії й самовихованням. Ці мотиви й мети самоосвіти викликають принципово нові способи самоосвітньої діяльності:

усвідомлення школярем особливостей своєї навчальної діяльності й особистості, співвіднесення їх з вимогами суспільства, оцінка цих особливостей і їхнє перетворення, пошук і вироблення нових способів пізнавальної діяльності, вироблення нових особистісних позицій, усвідомлення самоосвіти як особливої діяльності, співвідношення завдань і способів самоосвіти, розгорнуті самоконтроль і самооцінка, що виражаються в самоплануванні й розумному самообмеженні своєї діяльності. На цьому етапі розвитку школяра самоосвіта може зливатися із самовихованням. У школярів зростає у зв'язку із цим інтерес до таких форм навчальних занять, де самоконтроль і самооцінку своєї навчальної праці виконують вони самі, а не тільки вчитель.

Соціальні позиційні мотиви, що складаються у відносинах з оточуючими, також змінюються. Відносини з однолітками продовжують грати для учнів велику роль, неприйняття старшокласника в класному колективі викликає незадоволеність, занепокоєння, негативні емоції. Відносини із учителем у старших класах школи стабілізуються. Майбутнє закінчення школи, іспити підсилюють ділову орієнтацію школярів у відносинах із учителем. Разом з тим зростає прагнення школярів до поважних форм контролю з боку вчителя. У ряді випадків зростає вимогливість і критичність старшокласників стосовно вчителя. У цьому віці, як ніколи, велика виховна роль особистості вчителі.

Претензії на самостійність старших школярів відрізняються від таких же претензій у підлітків. Підлітки звичайно прагнуть до самостійності в навчанні, у виборі друзів і занять по інтересах, у розподілі вільного часу. Старшокласники ж претендують на самостійність у більше відповідальних сферах життя, які пов'язані з визначенням планів на майбутнє, з життєвими перспективами, з оцінками тих або інших суспільних явищ.

Мотиви отримання позитивних оцінок змінюються, стають адекватними. Молодші юнаки сприймають оцінку як критерій своїх знань, оцінка заради оцінки втрачає свою спонукальну роль, замість неї основним мотивом навчання стає прагнення до знань.

До цього слід добавити, що чим старші школяри, тим меншу кількість мотиваторів вони називають в якості стимулів своєї поведінки. Це свідчить про те, що під впливом формуючугося стійкого систематизованого світогляду у них виникає чітка ієрархізована структура мотиваційної сфери, яка в достатній мірі виражає їх повністю інтеріоризовані мотиви, погляди та переконання.

Таким чином, найбільш характерною є мотивація, направлена на власну особистість, Я старшокласників. Друге місце займає мотивація спілкування, і нарешті третє місце належить діловій мотивації, пов'язаній з реалізацією учбових та інших задач. Одночасно окреслюється тенденція до відносного зростання від 9 до 10 класу ділової мотивації за рахунок деякого зниження мотивації спілкування. Носіями цієї тенденції виступають перш за все юнаки, в той час як дівчата консервативно утримують пріоритет збереження значущості мотивації спілкування.

Дубровіною І.В., Реаном А.О. та ін. було виділено наступні групи пізнавальних мотивів, які, на нашу думку, впливають на ставлення дітей до правопросвітницьких занять[138]:

а) інтерес до предмету;

б) якість викладання;

в) важливість предмета у майбутньому;

г) знання та розуміння предмету;

д) орієнтація на самостійність мислення;

е) використання технічних засобів навчання.

У літературі виділяють такі пізнавальні процеси особистості як: відчуття, сприймання, увага, пам'ять, уява, мислення та мовлення. До тих, які є важливими при викладанні практичного права, на які потрібно звертати увагу та враховувати при викладанні, ми відносимо:

· сприймання;

· увага;

· пам'ять;

· уява;

· мислення;

· мовлення.

Мислення.Мислення є вищим психічним пізнавальним процесом людини. Суть цього процесу полягає в породженні нового знання на основі творчого відображення дійсності. У підлітковому віці процеси мислення удосконалюються в порівнянні з молодшим шкільним віком.

1. На відміну від молодших школярів, у дитини, яка досягла підліткового віку, проявляється здатність оперувати гіпотезами при вирішенні інтелектуальних занять. Це активно потрібно використовувати при проведені правопросвітніх занять. Давати дітям завдання, правові ситуації, які не мають однозначного вирішення, щоб вони використовували різноманітні підходи до їх вирішення, намагалися знайти найбільш ефективний з них.

2. В підлітковому віці розвивається здібність аналізувати абстрактні ідеї, здібність абстрагувати від конкретного, наглядного матеріалу та розмірковувати словесно, розвиваючи логічне мислення. Це також використовується при правовій просвіті, коли пропонується дітям на основі окремих частин справи побудувати цілісну картину, зробити висновок та надати рекомендації.

3. Слід підкреслити, що незважаючи на значний розвиток процесів мислення, для дітей підліткового віку потрібно використовувати наглядні методи при навчанні, що покращує запам’ятовування матеріалу. Так, пояснюючи якийсь теоретичний матеріал, краще роздати їм схеми, таблиці, що стосуються цього матеріалу.

Сприймання.Сприймання – цілісне відображення предметів, ситуацій в свідомості людини при безпосередній дії фізичних подразників на органи чуття (зір, слух та ін.) . Для нашої специфіки характерно те, що:

1. У підлітковому віці, в порівняння з молодшим шкільним, відбувається значний розвиток процесу сприймання. Воно стає більш змістовним, розвивається спостережливість, завдяки чому сприймання стає цілеспрямованим та керованим процесом. Це потрібно мати на увазі при викладанні занять з правової просвіти, використовуючи, наприклад, різноманітні схеми, таблиці, які підкріплюють теоретичний матеріал.

2. Сприймання підлітка передбачає виділення із комплексу різноманітного правового матеріалу, основного і найбільш суттєвого для нього на даний момент. Одночасно це відволікає від несуттєвого матеріалу. Тому, викладачу потрібно декілька разів повторити та наголосити на головних тезах заняття, закріпити їх наглядним матеріалом.

3. Сприймання правової інформації дитиною пов’язане з її дією (тобто правової інформації) на провідні аналізатори: зорові, слухові, моторні, тактильні. Через це викладач на правопросвітніх заняттях повинен використовувати не тільки наглядні матеріали. Він має наголошувати на важливих моментах матеріалу (змінюючи при цьому тембр голосу), роздати роздатковий матеріал, щоб діти змогли потримати його в руках, наприклад, позовну заяву, кримінальну справу (або її уривки) та ін.

Пам'ять. Пам'ять являється досить важливим пізнавальним процесом, який забезпечує запам’ятовування, збереження та подальше відтворення отриманої інформації. У підлітковому віці виділяють такі основні особливості розвитку пам’яті:

1. Підлітки, на відміну від молодших школярів, частіше за все відмовляються від дослівного завчання за допомогою повторень. Тому не потрібно давати дуже багато теоретичного матеріалу, знаючи заздалегідь, що дитина його не запам’ятає. Досить буде дати їм цей матеріал для обговорення в МАЛИХ ГРУПАХ, а потім попросити зробити висновок.

2. Запам’ятовування навчального матеріалу в значній мірі залежить від емоційного настрою дитини. Якщо створити в групі атмосферу підвищеного емоційного стану (розглянути дискусійне питання, яке б стосувалося всіх, дати дещо гумористичну правову ситуацію та ін.), це дасть змогу краще запам’ятати матеріал.

3. Збереження вивченого навчального матеріалу на заняттях з правової просвіти в значній мірі залежить від повторення. Тому викладачу, починаючи нове заняття, потрібно запитати у дітей, що вони пам’ятають із попереднього заняття.

4. Також потрібно враховувати, що краще запам’ятовуються перші та останні елементи інформації, ніж середні. Основні тези бажано висловлювати на початку заняття, а також обов’язково застосовувати РЕФЛЕКСІЮ.

Увага.Процеси уваги у підлітків сформувалися ще на попередніх етапах розвитку особистості. Проте враховуючи низьку мотивацію та зацікавленість підлітків у процесі навчання, потрібно зробити акцент на їх постійному відволіканні від матеріалу та розсіяності уваги.

1. При викладанні занять з правової просвіти потрібно враховувати фактори, які сприяють утримуванню уваги:

· Характер правового матеріалу – він повинен бути новим для дітей та цікавим.

· Структурна організація подання навчального матеріалу – об’єднаний матеріал сприймається дітьми легше, ніж невпорядкований. Тому потрібно ретельно готуватися до занять та чітко висловлювати тези і теоретичний матеріал вцілому.

· Відношення поданої інформації до потреб дитини – те, що є для дитини актуальним, завжди сприяє утримуванню її уваги.

2. Не враховуючи фактори, які сприяють утриманню уваги, у дітей може спостерігатися:

· Відволікання уваги – це мимовільне переключення уваги з одного об’єкта на інший. Воно виникає при дії різних подразників на підлітка, зайнятого в цей час навчанням. Причини відволікання можуть бути як зовнішні (під впливом зовнішніх подразників – стук, крик та ін.), так і внутрішні (думки, переживання, відсутність інтересу, монотонна робота тощо).

· Розгубленість – це нездатність підлітка сконцентрувати увагу на навчальному матеріалі протягом довгого часу. Однією з причин розгубленості може бути нудне викладання правопросвітницьких занять.

Тому особливо важливим є постійне зацікавлення підлітка під час ведення уроку, щоб підтримувати його увагу та активну взаємодію.

Мовлення.В підлітковому віці продовжується активний розвиток навичок читання, монологічного та письмового мовлення. Так, можна виділити такі особливості розвитку мовлення у підлітка:

1. Підліток переходить від системи переказування тексту до розмірковування, здатності самостійно готувати усні виступи, висловлювати думки та аргументувати їх. Це проявляється на правопросвітніх заняттях, коли діти починають розв’язувати спірні правові ситуації, вступають у дискусії та ін.

2. Діти на правопросвітніх заняттях удосконалюють ораторські здібності, покращують комунікативні здібності при обговоренні поставлених завдань в МАЛИХ ГРУПАХ та ін.

3. Для розвитку мовленнєвих процесів на заняттях з правової просвіти можна застосовувати інтерактивні методики, які пов’язані з грою, словами (т.з. мовні методики: закінчити речення, вставити пропущені слова, об’єднати слова у визначення тощо).

4. Рівень розвитку мовлення дітей безпосередньо пов’язаний з розвитком процесів мислення. Тому це потрібно враховувати при складанні завдань до уроку з правової просвіти. Діти мають не просто мислили, а й вчитися структурувати інформацію, виділяти головне, аналізувати отриманий матеріал та висловлювати свої думки щодо нього та ін.

 


ТЕМА 17



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-23; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.204.2.146 (0.007 с.)