Мова і термінологія проектів нормативно-правових актів

Текст проекту викладається стисло, простою літературною мовою, при можливості, короткими фразами. Не варто застосовувати фрази з багатьма підрядними реченнями.

Підбір термінів для проекту здійснюється дуже ретельно.

По-перше, потрібно визначити суміжні, узагальнюючі конституційні поняття, їхнє співвідношення.

По-друге, вивчити термінологію міжнародних правових актів з цього питання.

По-третє, виписати термінологію, що стосується даного питання, із законодавства України.

Таким же чином визначається і доводиться необхідність введення нової правової термінології.

Особливу увагу необхідно звертати на точність термінології. Визначення термінів повинно відповідати тому змісту, який міститься в літературній мові, спеціальних науках та чинному законодавстві, і має бути однаковим у всьому тексті закону. Якщо термінологія обмежується лише цим законом, то дається відповідне застереження.Наприклад:"Для цілей цього Закону вживаються такі терміни і поняття …"або "У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні …".

Якщо в тексті закону є посилання на статті, частини статей, пункти, абзаци тощо, слід пам'ятати, що номери статей, пунктів пишуться цифрами, а частин статей, абзаців - словами. Зазвичай використовуються такі стандартні фрази: відповідно до статті, відповідно до постанови, згідно зі статтею... Закону України «Про...).

 

6) Розробка супровідних матеріалів, що подаються із нормативно-правовими актами (на прикладі проектів законів)

Обов’язковою умовою при подачі проектів законів України є наявність ряду супровідних документів, зокрема:

· пояснювальної записки;

· порівняльної таблиці;

· супровідного листа;

· авторського колективу.

Якщо реалізація проекту вимагає видатків з Державного бюджету України, то необхідним супровідним документом є також фінансово-економічне обґрунтування.

В пояснювальній записці, зокрема, визначаються::

Ø обґрунтування необхідності прийняття проекту Закону;

Ø завдання проекту Закону;

Ø загальна характеристика й основні положення проекту Закону;

Ø стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання;

Ø фінансово-економічне обґрунтування проекту Закону;

Ø прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття проекту Закону.

Разом з проектом Ви маєте подати перелік авторів законодавчого акту. При внесенні проекту з цим переліком, за Вами залишається авторське право на текст проекту до його прийняття у першому читанні. Окрім цього це означає, що Ви можете підтвердити свою участь у розробці проекту і взяти, при потребі, участь у його обговоренні у комітетах Верховної Ради України.

Законопроект про внесення змін до чинного закону подається разом із порівняльною таблицею. До таблиці вносяться текст чинного закону, до якого пропонується внести зміни та текст пропонованої редакції. Деколи дану таблицю готують з трьох колонок та додають посередині текст пропонованих змін. Якщо законопроектом викладається закон в новій редакції, то подається цілісний документ.

Для зручності у законопроекті, який вносить зміни, змінений текст слід виділяти жирним шрифтом.

Приклад:

Чинна редакція	Пропонована редакція
Стаття 45. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям Особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.	Стаття 45. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям Особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю та розслідуванню злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

В супровідній записці суб’єкт законодавчої ініціативи підтверджує реалізацію свого права на подання проекту закону України, зазначаючи, які супровідні матеріали та на скількох аркушах кожен додаються.

Методичні матеріали з підготовки електронних копій проектів

1. Електронна версія проектів законів, постанов та супровідних документів передаються суб'єктами законодавчої ініціативидо сектору реєстрації законопроектів Головного організаційного управління Апарату ВР України на дискеті (кожний проект на окремій дискеті).

Відповідальність за зміст файлів несе суб’єкт законодавчої ініціативи.

До прийняття проекту законодавчого акта у першому читанні всі редакції проектів, порівняльні таблиці до них є об’єктом авторського права суб’єкта законодавчої ініціативи та авторського колективу, зазначеного у переліку.

2. Назва файлу має таку структуру:

ХХNNNN.rtf, де

ХХ -код документа, що має відповідно такі значення:

PD - Подання до Верховної Ради України,

KD -проект Кодексу,

ZP – проект Закону України,

TP – порівняльна таблиця до законопроекту,

PS – проект Постанови Верховної Ради України,

SZ – супровідна записка до законопроекту,

PZ – пояснювальна записка до законопроекту;

FN – фінансово-економічне обґрунтування,

AV – авторський колектив.

NNNN -це реєстраційний номер народного депутата України (його картки для голосування).

Всі файли готуються і зберігаються у форматі Reach Text Format (rtf), у тому числі і таблиці, що підготовлені в EXCEL. При необхідності архівування файлів використовується архіватор WinZip.

3. Тексти проектів законодавчого акта та супровідних документів подаються українською мовою з використанням текстового редактора Word версії 6.0 або наступних версій.

Перед початком створення документа необхідно встановити параметри:

– формат аркуша А4;

– орієнтація тексту на сторінці “Книжна” (для порівняльної таблиці "Альбомна");

– розмір полів: верхнє – 2 см, нижнє – 2 см, ліве – 3 см, прав – 1,5 см;

– шрифт Times New Roman;

– розмір шрифту основного тексту – 14 кегль;

– абзацний відступ – 1,27 см;

– міжрядковий проміжок – одинарний;

– вирівнювання тексту – по ширині;

–"Автоматичну розстановку переносів" відключити;

– в "Автоформат при вводі" та "Автоформат" включена опція "Заміняти при вводі прямі кавички парними".

Не допускається використання в кінцевій редакції документу опції "Виділити виправлення".

4. У правому верхньому куті першої сторінки законопроекту обов’язково вказується "Проект". Після нього робиться міжабзацний відступ 6 пунктів. Якщо суб’єктом законодавчої ініціативи є народний депутат України чи група народних депутатів, то в наступному рядку зазначаються їхні ініціали та прізвища.

5. Через рядок з вирівнюванням “по центру” великим літерами друкується назва одного із нижчезазначених типів документу:

 

 

ТЕМА 12

КОНСУЛЬТУВАННЯ КЛІЄНТА

ПЛАН

Консультирование как вид деятельности адвоката

Концепция опоры на клиента

КОНСУЛЬТИРОВАНИЕ КАК ВИД ДЕЯТЕЛЬНОСТИ АДВОКАТА

Лидия Воскобитова

Северо-Кавказский государственный технический университет

Консультирование является составной частью деятельности любого юриста, независимо от сферы его профессиональных занятий и занимаемой должности. Сама профессия юриста как бы располагает граждан обращаться к нему за консультацией. Но чаще всего дают консультации, конечно, адвокаты. Поэтому в профессиональной подготовке студентов юридических вузов важное значение имеет выработка навыков и умения вести консультирование.

Говоря о консультировании, следует различать разовую консультацию, когда проблема клиента разрешается в ходе единственной встречи с юристом, и консультирование с перспективой ведения дела клиента, в том числе и судебного процесса.

Цели консультирования не зависят от названных отличий и всякий раз состоят в том, чтобы:

1) дать клиенту исчерпывающую правовую информацию по интересующему его вопросу;

2) выявить и разъяснить клиенту все возможные варианты решения его проблемы;

3) показать вероятные последствия каждого из решений;

4) помочь клиенту выбрать наиболее оптимальное решение;

5) в случае ведения дела, оказать правовую помощь в реализации принятого решения.

Практическая деятельность по консультированию клиента включает различные умения и навыки:

 анализировать фактическую информацию с тем, чтобы выделять в ней юридически значимую, отличить главную от второстепенной;

 ориентироваться в нормативном материале и находить правовую основу для дачи консультации и решения проблемы;

 выявить альтернативы действий клиента для достижения его цели;

 четко, ясно и доступно разъяснить клиенту правовую сторону его проблемы и возможных решений;

 прогнозировать последствия действий клиента, в том числе не только правовые, но и иные, как положительные и полезные, так и негативные. Не менее важно уметь прогнозировать и последствия своих консультаций на случай правильного или неправильного восприятия их клиентом.

Это умения, составляющие юридическую сторону этой деятельности. Но так как она представляет собой особого рода коммуникацию, адвокат должен обладать и навыками общения. Консультация как форма общения отличается тем, что встречаются незнакомые или малознакомые люди; у них есть взаимный интерес и потребность друг в друге; предметом их общения являются обстоятельства, не очень приятные и радостные для клиента, поэтому нередко он с неохотой говорит о них; форма общения затруднена тем, что клиент не знаком со сферой права, и адвокат говорит как бы на другом языке.

Все это, безусловно, влияет на те методы и приемы, которые использует адвокат при проведении консультаций. Выбор методов зависит в значительной мере от личных качеств клиента. И в этом смысле можно предложить условную, образную типологизацию клиентов. Клиент может вести себя как «доверчивый ребенок», когда он заранее верит адвокату, готов делать все, что он скажет, и его любимая позиция — «Делайте, как Вы считаете лучше». Другая разновидность — «пассивный скептик», когда все разъяснения и предложения адвоката встречаются фразой: «Да все это бесполезно, у меня все равно ничего не получится». Встречаются клиенты-«упрямцы», которые требуют своего, несмотря ни на какие разъяснения адвоката, и тогда все просьбы адвоката, его рекомендации как бы разбиваются о «твердолобость» клиента. Не менее сложны в работе и клиенты — «закрытая дверь»: они обладают информацией о фактических обстоятельствах, но не спешат поделиться ей с адвокатом, выдают ее маленькими порциями, и адвокат до конца не уверен, сказал ли ему клиент все, что нужно, сказал ли самое главное.

Самый идеальный вариант — когда клиент становится «сотрудником» адвоката. Поэтому коммуникативная задача адвоката при консультировании состоит в том, чтобы любого клиента превратить в «сотрудника». Только тогда, когда клиент поверит адвокату, а последний внушит ему веру в его собственные силы и возможности, можно добиться оптимального результата как в разовом, так и в длящемся консультировании.

Само консультирование можно разделить на ряд технологических этапов:

I. Подготовка к консультированию предполагает анализ фактов, сообщенных клиентом, и нормативной базы, необходимой в решении его проблем. Этим адвокат занимается чаще всего в отсутствие клиента. Однако не исключены и ситуации, когда консультация необходима сразу. В любом случае адвокат не может избежать этого этапа и должен, не стесняясь присутствия клиента, уточнить законы, проверить, правильно ли он помнит то или иное положение.

II. Встреча с клиентом для дачи консультации имеет важное значение для правильного выбора методов проведения консультации. В процессе интервьюирования адвокат уже получил достаточное представление о типе клиента. Для того, чтобы превратить его в своего «сотрудника» и тем самым обеспечить эффективность консультации, адвокату следует сразу же попытаться определить и четко обозначить цели встречи и назвать те задачи, которые он собирается решить. Если предложения адвоката чем-то не устраивают клиента, есть возможность обсудить эти разногласия и уточнить цели и задачи встречи.

III. Разъяснение клиенту возможных вариантов решения его проблемы и анализ возможных последствий каждого из них. Как правило, на этом этапе клиент пассивен и слушает монолог адвоката. Но это не означает, что ему нечего сказать или не о чем спросить. Поэтому очень важно и эту часть консультаций вести в диалоговой форме, время от времени задавая вопросы клиенту, прибегая к таким выражениям как: «если это Вас заинтересует…», «один из возможных вариантов…», «вероятнее всего…» и т.п.

IV. Помощь клиенту в выборе оптимального решения может стать завершающим этапом консультации. Как правило, этим заканчивается разовая консультация. Очень важно к этому этапу добиться активного соучастия клиента в выборе решения, потому что в позиции адвоката всегда остается опасность предложить клиенту вариант, оптимальный с точки зрения адвоката, но не отвечающий истинным желаниям клиента. Поэтому выбор решения должен быть выбором самого клиента. Задача адвоката на этом этапе — помочь сделать выбор, и для этого у адвоката есть два средства: разъяснение правовых положений и прогноз возможных результатов. Необходимо подвести клиента к осознанному выбору. Если решение будет воспринято им как собственное, он сможет более последовательно и настойчиво претворять его в жизнь или содействовать в этом адвокату, представляющему его интересы.

V. Определение стратегии и тактики реализации принятого решения становится завершающим этапом для длящейся работы с клиентом, когда адвокат вступает в дело и берется представлять далее интересы клиента. В таких случаях, выбрав само решение, адвокат продолжает обсуждение и предлагает клиенту возможные варианты действий. Например, если клиент решил обратиться с иском в суд, можно обсудить с ним, когда целесообразно подать исковое заявление, к кому из судей пойти на прием, какие документы представить вместе с иском, а какие приберечь до судебного разбирательства, и т.п.

Дальнейшая работа — это обсуждение конкретных действий по каждому из вариантов или по одному, избранному клиентом. Эта работа может потребовать новых встреч с клиентом. Она предполагает возможность появления новой или дополнительной информации и корректировки позиций, новых разъяснений клиенту.

Консультирование будет тем успешнее, чем внимательнее и убедительнее будет адвокат. От него требуется откровенность с клиентом и, вместе с тем, определенная дистанция, которая позволит им обоим искать выход из проблемы совместными усилиями и обеспечит принятие решения, наиболее соответствующего целям и интересам клиента.

1924-1

Вторая летняя школа для студентов юридических вузов “Академия прав человека”. 21-28 августа 1999 года. Тверь, Россия. Организатор – Тверской фонд поддержки юридического образования «Юрист» при содействии Фонда Форда.

 

КОНЦЕПЦИЯ ОПОРЫ НА КЛИЕНТА

КОНЦЕПЦИЯ ОПОРЫ НА КЛИЕНТА

(фрагменты)

Д. Байндер, П. Бергман, С. Прайс