Особливості судового представництва та повноваження представників в цивільному, кримінальному та адміністративному процесі (М. Менджул)

Судова влада реалізується через цивільне, господарське, адміністративне та кримінальне судочинство, яке здійснюється судами загальної юрисдикції.

Приймаючи доручення від клієнта на представництво його інтересів в суді, студент-консультан юридичної клініки повинен бути впевненим у своїй компетентності по справі та переконатись, що відсутні обставини, які можуть перешкоджати об’єктивному веденню справи (конфлікт інтересів, особиста зацікавленість у результаті вирішення спору, велика завантаженість справ тощо).

Студент-консультант юридичної клініки виступає в цивільному, господарському та адміністративному процесах як представник.

Враховуючи вимоги ст. 40 Цивільного процесуального кодексу України, представником по цивільній справі може бути тільки той студент-консультант юридичної клініки, який досяг вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність і належно посвідчені повноваження на здійснення представництва в суді (наявність довіреності від фізичної особи, оформленої відповідно до вимог закону, або усної заяви фізичної особи, яка заноситься до журналу судового засідання).

Відповідно до ст. 44 Цивільного процесуального кодексу України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти ця особа. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності.

Студент-консультант юридичної клініки може представляти права та інтереси однієї із сторін (позивача або відповідача) або третю особу.

Представник має право, відповідно до ст. 27 Цивільного процесуального кодексу України: знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії з документів, долучених до справи, одержувати копії рішень, ухвал, брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам, заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб, знайомитися з журналом судового засідання, знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, прослуховувати запис фіксування судового засідання технічними засобами, робити з нього копії, подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, оскаржувати рішення і ухвали суду, користуватися іншими процесуальними правами, встановленими законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 31 Цивільного процесуального кодексу України студент-консультант юридичної клініки, який є представником позивача, також має право протягом усього часу розгляду справи змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову. Якщо студент-консультант є представником відповідача, то він має право визнати позов повністю або частково, пред'явити зустрічний позов.

Студент-консультант юридичної клініки при представництві інтересів клієнта в суді повинен враховувати особливості розгляду цивільної справи в порядку позовного (розділ ІІІ ЦПК України), окремого (розділ ІV ЦПК України) та наказного провадження (розділ ІІ ЦПК України). Так, позовне провадження – це вид цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються спори про право.

Відповідно до ст. 95 та ст. 96 ЦПК України наказне провадження є особливою формою цивільного судочинства, в результаті якого виноситься судовий наказ про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги. Судовий наказ може бути видано, якщо:

1) заявлено вимогу, яка ґрунтується на правочині, вчиненому у письмовій формі;

2) заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати;

3) заявлено вимогу про компенсацію витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів боржника. Судовий наказ може бути видано і в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 234 Цивільного процесуального кодексу України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; усиновлення; встановлення фактів, що мають юридичне значення; відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника та векселі; передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність; визнання спадщини відумерлою; надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу; розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.

При позовному провадженні представник готує та подає до суду позовну заяву (ст. 118 та ст. 119 ЦПК України), при окремому провадженні – відповідну заяву, а при наказному провадженні – заяву про видачу судового наказу (ст. 98 ЦПК України).

На практиці позовні заяви складаються з урахування таких частин: вступної, яка включає пункти 1, 2 і 3 ст. 119 ЦПК; описово-мотивувальної, до якої входять пункти 5, 6, а також посилання на норми закону та мотивація на їх підставі обставин справи; прохальної частини, у якій підсумовується наведене із зазначенням норм матеріального та цивільного процесуального права, викладається зміст позову, а за необхідності також окремі прохання (про продовження строку позовної давності, про забезпечення позову, про призначення експертизи, про притягнення до участі у справі інших осіб тощо). Після цього у заяві зазначається інформація про додатки до заяви, а саме: про документи (квитанцій про сплату судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення, копії документів тощо) та доручення, що підтверджує повноваження представника.[73]

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Кодексу адміністративного судочинства України повноваження представників, які беруть участь в адміністративному процесі на основі договору, на здійснення представництва в суді повинні бути підтверджені довіреністю чи усною заявою довірителя із занесенням її до журналу судового засідання. Оригінали довіреностей або засвідчені підписом судді копії з них приєднуються судом до справи.

Частина 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Оскільки юридична клініка надає безкоштовну правову допомогу соціально-незахищеним верствам населення, то студент-консультант може бути представником по адміністративній справі тільки фізичної особи і, не може виступати представником суб’єкта владних повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 50 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим кодексом. А ч. 4. даної статті встановлює, що громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень:

1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;

2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;

3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України;

4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо);

5) в інших випадках, встановлених законом.

Студент-консультант, який представляє одну із сторін в адміністративному процесі має право (ч. 3 ст. 49 КАС України):

1) знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів;

2) знайомитися з матеріалами справи;

3) заявляти клопотання і відводи;

4) давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення;

5) подавати докази, брати участь у дослідженні доказів;

6) висловлювати свою думку з питань, які виникають під час розгляду справи, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам;

7) подавати заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб;

8) знайомитися з технічним записом та журналом судового засідання і подавати письмові зауваження до них;

9) робити із матеріалів справи виписки, знімати копії з матеріалів справи, одержувати копії судових рішень;

10) оскаржувати судові рішення у частині, що стосується інтересів особи, яку він представляє;

11) користуватися іншими процесуальними правами.

Відповідно до ст. 59 КАС України представник, який бере участь в адміністративному процесі на основі договору, має право повністю або частково відмовитися від адміністративного позову, визнати адміністративний позов, змінити адміністративний позов, досягнути примирення, передати повноваження представника іншій особі (передоручення), оскаржити судове рішення, якщо право на вчинення кожної із цих дій спеціально обумовлене у виданій йому довіреності. Повноваження представника чинні протягом часу провадження у справі, якщо інший строк не зазначено у довіреності.

Таким чином, на відміну від цивільного судочинства, представник, який бере участь в адміністративному процесі на основі договору, має диспозитивні права (передбачені ст. 59 КАС України) лише тоді, коли він ними спеціально наділений у виданій йому довіреності.

Відповідно до ст. 44 Кримінально-процесуального кодексу України особа, яка є фахівцем в галузі права, в кримінальних справах є захисником, який уповноважений здійснювати захист прав і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого та надавати їм необхідну юридичну допомогу при провадженні у кримінальній справі.

Як захисники допускаються особи, які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю в Україні та інші фахівці у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. У випадках і в порядку, передбачених КПК України, як захисники допускаються близькі родичі обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, його опікуни або піклувальники. Таким чином, обвинувачений, підсудний, засуджений має право запросити захисника для участі у справі за власним вибором відповідно до ст. 59 Конституції України.

Слід відзначити, що представниками в кримінальному процесі можуть бути тільки ті учасники юридичної клініки, які є фахівцями в галузі права. Повноваження захисника, який є фахівцем у галузі права, на участь у справі стверджується угодою або дорученням юридичної особи.

Стаття 61 Кримінально-процесуального кодексу України встановлює, що захисником не може бути особа:

1) яка брала участь у даній справі як дізнавач, слідчий, прокурор, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач, понятий, представник потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;

2) яка відповідно до КПК України є свідком і в зв'язку з цим допитувалась або підлягає допиту;

3) яка є родичем особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, будь-кого із складу суду, потерпілого, цивільного позивача;

4) щодо якої порушено кримінальну справу;

5) визнана недієздатною чи обмежено дієздатною.

Особа не може брати участь у справі як захисник також у випадках:

1) коли вона у даній справі надає або раніше надавала юридичну допомогу особі, інтереси якої суперечать інтересам особи, яка звернулася з проханням про надання юридичної допомоги;

2) у разі зупинення дії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю або права на надання правової допомоги чи його анулювання у порядку, встановленому законодавчими актами України.

Одна і та ж особа не може бути захисником двох і більше підозрюваних, обвинувачених чи підсудних, якщо інтереси захисту одного з них суперечать інтересам захисту іншого. Не може бути захисником особа, яка, зловживаючи своїми правами, перешкоджає встановленню істини в справі, затягує розслідування чи судовий розгляд справи, а також особа, яка порушує порядок у судовому засіданні чи не виконує розпоряджень головуючого під час судового розгляду справи.

Захисник допускається до участі в справі в будь-якій стадії процесу. Про допуск захисника до участі в справі особа, яка провадить дізнання, слідчий, прокурор, суддя виносять постанову, а суд - ухвалу.

Стаття 45 Кримінально-процесуального кодексу України встановлює випадки при яких участь захисника при провадженні дізнання, досудового слідства і в розгляді кримінальної справи в суді першої інстанції є обов'язковою:

1) у справах осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину у віці до 18 років, - з моменту визнання особи підозрюваною чи пред'явлення їй обвинувачення;

2) у справах про злочини осіб, які через свої фізичні або психічні вади (німі, глухі, сліпі тощо) не можуть самі реалізувати своє право на захист, - з моменту затримання особи чи пред'явлення їй обвинувачення або з моменту встановлення цих вад;

3) у справах осіб, які не володіють мовою, якою ведеться судочинство - з моменту затримання особи чи пред'явлення їй обвинувачення;

4) коли санкція статті, за якою кваліфікується злочин, передбачає довічне ув'язнення - з моменту затримання особи чи пред'явлення їй обвинувачення;

5) при провадженні справи про застосування примусових заходів медичного характеру - з моменту встановлення факту наявності у особи душевної хвороби;

6) при провадженні справи про застосування примусових заходів виховного характеру - з моменту першого допиту неповнолітнього або з моменту поміщення його до приймальника-розподільника.

Відповідно до ст. 46 Кримінально-процесуального кодексу України підозрюваний, обвинувачений і підсудний мають право в будь-який момент провадження у справі відмовитися від запрошеного чи призначеного захисника. Відмова допускається лише з ініціативи підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного і не позбавляє його права запросити того ж чи іншого захисника в подальших стадіях процесу. Заміна одного захисника іншим може мати місце в будь-якій стадії процесу і не тягне відновлення процесуальних дій, вчинених за участю захисника, якого замінено.

Стаття 48 КПК України встановлює, що захисник зобов'язаний використовувати передбачені в КПК України та в інших законодавчих актах засоби захисту з метою з'ясування обставин, які спростовують підозру чи обвинувачення, пом'якшують чи виключають кримінальну відповідальність підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого та надавати їм необхідну юридичну допомогу. З моменту допуску до участі у справі захисник має право:

1) до першого допиту підозрюваного чи обвинуваченого мати з ним конфіденційне побачення, а після першого допиту - такі ж побачення без обмеження їх кількості та тривалості;

2) мати побачення з засудженим чи з особою, до якої застосовано примусові заходи медичного чи виховного характеру;

3) ознайомлюватися з матеріалами, якими обґрунтовується затримання підозрюваного чи обрання запобіжного заходу або пред'явлення обвинувачення, а після закінчення досудового слідства - з усіма матеріалами справи;

4) бути присутнім на допитах підозрюваного, обвинуваченого та при виконанні інших слідчих дій, виконуваних з їх участю або за їх клопотанням чи клопотанням самого захисника, а при виконанні інших слідчих дій - з дозволу дізнавача, слідчого;

5) застосовувати науково-технічні засоби при провадженні тих слідчих дій, в яких бере участь захисник, а також при ознайомленні з матеріалами справи - з дозволу особи, яка провадить дізнання, чи слідчого, а у суді, якщо справа розглядається у відкритому судовому засіданні, - з дозволу судді чи суду;

6) брати участь в судових засіданнях;

7) ставити в судовому засіданні питання підсудним, потерпілому, свідкам, експерту, спеціалісту, позивачу і відповідачу, брати участь у дослідженні інших доказів;

8) подавати докази, заявляти клопотання і відводи, висловлювати в судовому засіданні свою думку щодо клопотань інших учасників судового розгляду, оскаржувати дії і рішення особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора і суду;

9) виступати в судових дебатах;

10) знайомитися з протоколом судового засідання та подавати на нього зауваження;

11) знати про принесені в справі подання прокурора, апеляції, подавати на них заперечення;

12) брати участь в засіданнях суду при апеляційному розгляді справи;

13) збирати відомості про факти, що можуть використовуватися як докази в справі, в тому числі запитувати і одержувати документи чи їх копії від громадян та юридичних осіб, знайомитися на підприємствах, в установах, організаціях, об'єднаннях громадян з необхідними документами, крім тих, таємниця яких охороняється законом, одержувати письмові висновки фахівців з питань, що вимагають спеціальних знань, опитувати громадян.

Захисник зобов'язаний з'являтися для участі у виконанні процесуальних дій, в яких його участь є обов'язковою. У разі неможливості з'явитися у призначений строк, захисник зобов'язаний заздалегідь повідомити про це та про причини неможливості явки дізнавачу, слідчому, прокурору, суду. У разі неявки захисника, слідча дія, участь в якій захисника не є обов'язковою, виконується без нього.

Захисник не вправі розголошувати дані, які стали йому відомі у зв'язку з виконанням його обов'язків.

Захисник зобов'язаний не перешкоджати встановленню істини в справі шляхом вчинення дій, спрямованих на те, щоб схилити свідка чи потерпілого до відмови від показань або до дачі завідомо неправдивих показань, схилити експерта до відмови від дачі висновку чи дачі завідомо неправдивого висновку, іншим чином сфальсифікувати докази у справі або затягнути розслідування чи судовий розгляд справи. Він також повинен дотримуватися встановленого порядку при розслідуванні та судовому розгляді справи.

Документи, пов'язані з виконанням захисником його обов'язків при участі в справі не підлягають огляду, розголошенню чи вилученню дізнавачем, слідчим, прокурором чи судом без його згоди.

Саме на стадії судового розгляду захисник може використати своє право заявляти клопотання: про допуск до судового розгляду справи; про ознайомлення зі справою; про колегіальний розгляд справи відповідно до ст. 17 КПК України (за необхідністю); про закриття провадження у справі в суді першої інстанції (якщо є підстави для подання такого клопотання); про порядок дослідження доказів; про повне фіксування судового процесу технічними засобами тощо. Дані клопотання можуть бути подані як окремими документами, так і поєднані в одному документі.[74]

Підготовка до захисту в судовому засіданні є доволі творчим та індивідуальним процесом, який залежить як від особи захисника, так і від характеру кримінальної справи. Але в усіх випадках робота по підготовці до захисту включає в себе: вивчення матеріалів справи; попереднє формування фактичної і правової позиції у справі; підготовку письмових клопотань; отримання нових доказів; підготовку альтернативних висновків спеціалістів; розробку тактики ведення захисту в судовому засіданні. Юристи-практики радять починати підготовку до судового засідання з ознайомлення з обвинувальним висновком.[75]

Судове представництво повинно базуватися на принципах: законності, довіри, конфіденційності, переваги інтересів клієнта над власними, професійності, сумлінності тощо.

Під час судового розгляду справи представник (захисник) повинен суворо дотримуватися законних методів представництва (захисту). Представник повинен сприяти суду у повному, об’єктивному та неупередженому розгляді справи. Тому сумнівною є практика по „приховуванню” певних доказів у справі, щоб потім „у зручний момент” оголосити їх у судовому засіданні чи навіть на стадії апеляційного чи касаційного оскарження судового рішення. Така практика є неприйнятною також і тому, що такі „приховувані” докази можуть мати істотне значення для прийняття правильного і справедливого рішення суду.

При наданні правової допомоги представник повинен забезпечити дотримання ділової репутації як щодо себе, так і щодо юридичної клініки. До його поведінки пред’являються підвищені моральні вимоги під час виконання професійних обов’язків. Представник повинен адекватно реагувати на випадки обмеження чи порушення його професійних прав, зокрема, шляхом клопотання перед судом, висловлення заперечень, оскарження неправомірних рішень тощо. Представник при спілкуванні із процесуальними опонентами зобов’язаний дотримуватися правил етики, не забуваючи про те, що вони є колегами по роботі. Представник також несе моральну відповідальність за форму і зміст процесуальних документів, не лише підписаних ним, а також складених від імені його клієнта.[76]

Представник також може відмовитися від прийнятого доручення. Підстави і порядок припинення представництва за довіреністю визначаються статтями 248 - 250 Цивільного кодексу України. Про припинення представництва або обмеження повноважень представника за довіреністю має бути повідомлено суд шляхом подання письмової заяви або усної заяви, зробленої у судовому засіданні. У разі відмови представника від наданих йому повноважень представник не може бути у цій самій справі представником іншої сторони.

У випадку вступу представника до виконання функцій представництва інтересів клієнта в суді він не має морального права відмовити йому у захисті до винесення рішення судом у справі по суті. Тому учасник юридичної клініки при інтерв’юванні клієнта, консультуванні та на стадії підготовки процесуальних документів може попередити клієнта про те, що він не буде представляти його інтереси у суді. У випадку відмови надавати послуги на стадії судового представництва без поважних причин представник може не тільки підірвати довіру клієнта, але і позитивний імідж юридичної клініки.