Етика написання юридичних документів.

Етика розглядається як сукупність принципів і норм поведінки, прийнятих в певному суспільному середовищі або професійній групі [2; с. 68].

Мовний етикет не вичерпується списком стандартних словесних зворотів, покликаних висловлювати ввічливість; він має проймати весь діловий папір – від адреси до підписів, в тому числі й спосіб викладу тексту.

Діловий етикет – порядок поведінки, встановлений у сфері діловодства, основою правил якого є [5; с. 72]:

· Дотримання певної дистанції між працівниками, що займають різні службові посади;

· Вміння приймати рішення і правильно їх виконувати;

· Чесність у ділових стосунках;

· Уміння говорити так – ні, не ображаючи партнера, не зачіпаючи його самолюбства;

· Толерантне ставлення до думки іншого, навіть якщо вона не збігається з вашою;

· Вміння визнати свої помилки, бути самокритичним;

· Вміти використовувати у суперечці аргументи, а не авторитет.

Професійна діяльність юристів, їх рішення по суті та формі повинні відповідати закону. Проте, реалізовуючи вимогу закону, юрист повинен бути справедливий. Підкреслюючи нерозривну єдність справедливості і законності, М. С. Строгович писав, що всяке рішення, що приймається органами держави, «повинне бути законним і справедливим; більш того, законним може бути тільки справедливе рішення, несправедливість не може бути законною» [23; с. 27].

Від представників права професійна етика вимагає вірності духу і букві закону, непідкупності і принциповості у відстоюванні інтересів організацій, груп і окремих осіб, забезпечення у всій юридичній практиці рівності як кожного громадянина, так і держави перед законом. Професійна етика юриста тому має і загальноморальний зміст, об'єднуючи регулятивні можливості моралі і права [2; с. 68].

Як і більшість морально-етичних правил поведінки, етичні норми практично не закріплені чинним законодавством, тобто рідко містяться в нормах права. Тому їх застосування залежить від загального культурного рівня людини, його поглядів і системи цінностей.

Таким чином, крім юридичних вимог написання і оформлення документів, що носять правовий характер, до них пред'являються також вимоги морально-етичного характеру.

Пропонуємо деякі етичні норми, які доцільно використовувати при написанні юридичного документа.

Юридичний документ в найширшому розумінні цього слова не повинен містити образливих, принизливих людську гідність слів і виразів. Забороняється використовувати різкі, емоційні слова. Для юридичних документів неприйнятні жаргонізми, сленгові вирази і метафори.

Наприклад: в позовній заяві не прийнято використовувати звернення типу «шановний суд», «ваша честь», «панове судді» (дані звернення допустимі лише в судовому засіданні).

Значну спокусу для використання неетичних висловів представляють акти правозастосування і письмові звернення громадян до органів публічної влади і правосуддя (позовні заяви, клопотання, претензії, скарги і ін.). Проте навіть відчуття неприязні до відповідача-правопорушника не може виправдати грубого, некоректного до нього звернення, образи його честі.

Стиль юридичних документів повинен носити доброзичливий, партнерський характер, в якому б поєднувались природні етичні норми людських відносин та інтереси справи, не підкреслювались значимість свого власного службового положення.

Негативне враження справляє і надмірна ввічливість, яка може віддавати лицемірством і лакейством. Особливо це стосується документів, які надсилаються вищестоящій організації [7; с. 61]. Наприклад: «Глибоко шановний …» - словесна конструкція, яка не тільки складається з зайвого слова (глибоко), а й має в собі той самий надмір лакейської тональності, фальш.

У документах найкращою є стримана тональність, яка проявляється ще й у тому, що оцінка певної ситуації не висловлюється прямо, а дається опосередковано – через констатацію фактів, які мали місце або могли мати.

Не останнє місце займає і технічна сторона написання. Маючи на увазі звернення до другої особи множини «ви», слід обов’язково писати його з великої букви «Ви».

Розглянемо текст позовної заяви. Чи дотримано вимог до форми і змісту позовної заяви? Наскільки етично адвокату звертатися до суду з такою заявою? Чи вправі суддя, який отримав такий документ, відмовити в його прийнятті, а якщо так, то на якій підставі?

 

В народний суд м. Луцьк

Карпюка Петра Івановича

м. Луцьк, вул. Горіхова, 10

 

ПОЗОВНА ЗАЯВА

 

Я, Карпюк Петро Іванович, народження 10. 05. 1968 зарегістріровав шлюб 15. 09. 2005 року в селі Гірка Полонка, Луцького району, Волинської області з гр. Панасюк Оленою Степанівною, 1958 р. народження, уродженкою м. Полтави.

В даний час вона проживає в Волинській обл., Луцькому районі, селі Оздів.

Я проживаю зі своєю мамою Карпюк В. народження 15.01. 1927 р. – пенсіонерка, учасник ВВВ, яка хвора і потребує уходу за нею. Мій батько і два брати померли. Старший 1954 р., загинув трагічно в 17 р., другий 1966 р. помер, ему було 26 р., батько помер в 75 років.

З Панасюк О. С. зарегістріровав шлюб (зробив велику помилку) гр. Панасюк О. С. на 10 років старша за мене, вона мені ні до пари, я проживати з нею не хочу, спільних дітей та майна в нас немає.

Ще хочу повідомити, що гр. Панасюк О. С. була в шлюбі з якимись чоловіком і має від нього дочку, якій 18 років, хвору на церебральний параліч і ще якусь дочку і внуків, які проживають в м. Луцьку, де мені не відомо.

В зв’язку з вищесказаним прошу народний суд скасувати наш шлюб.

Додаток: свідоцтво про шлюб від 15. 09. 2005 р. (копія).

 

24. 02. 2006 р. Підпис

 

В юридичному документі дуже важливо дотримуватись граматичних правил. Граматика не тільки елемент культури тексту, але і важлива умова ефективного впливу на адресата. Помилки в тексті, описки - все це знижує загальний культурний рівень юридичного тексту, негативно впливає на якість сприйняття інформації, що міститься в тексті.

Оформлення документа також має велике значення. Неприпустимо, наприклад, в офіційному документі малим шрифтом набрати назву документа, а великим виділити назву додатку до документа. В цьому випадку при ознайомленні з документом у свідомості людини мимовільно виникає дисбаланс в оцінці важливості структурних елементів документа [2; с. 72].

Отже, золотим правилом написання юридичних документів є: ввічливість, коректність, тактовність, аргументованість.

4. Загальна характеристика окремих юридичних документів.

4.1. Заява, скарга.

4.2. Позовна заява.

4.3. Договір.

Заява, скарга.

Заява – це офіційне повідомлення в усній або письмовій формі, в якому викладається певне прохання. Це вид звернення, за допомогою якого громадяни реалізують через державні органи або громадські організації надані їм права (на чергову відпустку, обмін житлової площі) [14; с. 74].

За місцем виникнення розрізняють заяви внутрішні й зовнішні, які бувають від організацій, установ (службові) та особисті.

У зовнішній особистій заяві обов’язково зазначається повна домашня адреса, а в службовій – повна поштова та юридична адреса установи, підприємства. У внутрішній заяві не є обов’язковими викладені вище вимоги. У заяві реквізити рекомендується розташовувати в такій послідовності:

1. Праворуч вказується адресат (назва установи або посада, прізвище та ініціали керівника у давальному відмінку, на ім’я яких подається заява).

2. Нижче у стовпчик – назва професії, місце роботи, прізвище, ім’я, по батькові у родовому відмінку, адреса того, хто подає заяву (якщо заява адресується до тієї організації, де працює автор, не треба зазначати домашню адресу, а достатньо назвати посаду й місце роботи чи структурний підрозділ).

3. Ще нижче посередині рядка пишеться слово «заява» з великої літери й не ставиться крапка.

4. З великої літери й з абзацу починається текст заяви, де чітко викладається прохання з коротким його обґрунтуванням.

5. Після тексту заяви ліворуч вміщується дата, а праворуч – підпис особи, яка писала заяву.

У складній заяві також подаються відомості про те, які саме документи додані до заяви на підтвердження правомірності висловленого в ній прохання (документи перелічуються після основного тексту перед підписом).

Заява пишеться власноручно в одному примірнику [6; с. 45].

Різновидами заяви є заява-зобов’язання (прохання про надання позики), заява про відкриття рахунка, про притягнення до відповідальності тощо.

Наприклад:

Директорові ТзОВ „Рубін”

п. Борисюку П. О.

головного бухгалтера Либідь Оксани Петрівни

Заява

Прошу надати мені відпустку терміном 5 (п’ять) календарних днів з 1 жовтня 2006 року без збереження заробітної плати у зв’язку з сімейними обставинами.

 

2006 р. Підпис

Скарга – письмова вимога, звернена до уповноваженого державного органу про усунення порушених прав і законних інтересів (в прокуратуру, інші органи).

Це документ, у якому особа (установа) вказує на порушення її прав та інтересів зі сторони іншої особи (установи) і пропонує вжити належних заходів для ліквідації такого порушення.
Реквізити:

§ Адресат (назва установи або посада, прізвище та ініціали особи, яка має повноваження щодо розгляду цієї скарги).

§ Адресант (прізвище, ім’я, по-батькові у родовому відмінку, посада, при потребі домашня адреса й паспортні дані особи, яка подає скаргу).

§ Назва виду документа.

§ Текст.

§ Дата.

§ Підпис.

§ Засвідчення підпису (якщо потрібно).

Звернення в прокуратуру – за захистом прав інших осіб, інтересів держави, з повідомленням про скоєний злочин. Яких-небудь обмежень в плані звернення до прокурора закон не містить. Чітко встановленої форми звернення до прокурора не передбачається. Складається в довільній формі з описом суті допущеного порушення. Посилання на окремі статті не є обов’язковими.

Позовна заява.

Складання позовної заяви є одним із найважливіших завдань адвоката або іншого фахівця-юриста. Кожен юрист, який надає правову допомогу фізичним чи юридичним особам, повинен професійно, юридично обґрунтовано скласти позовну заяву чи інший правовий документ, добре володіти мовою. Відсутність навичок складання позовної заяви приводить до надмірної тяганини, повернення або залишення її судом без розгляду, а також негативно впливає на результат її розгляду судом.

За тим наскільки змістовно, чітко, юридично грамотно складено позовну заяву (інший документ), можна впевнено судити про кваліфікацію та професійну підготовку її укла­дача.

Складання кваліфікованої позовної заяви (інших правових документів) вимагає від юриста високого рівня професійної підготовки та знань норм матеріального і про­цесуального права.

Перед складанням позовної заяви її укладач має ретель­но з'ясувати суть і особливості спірних правовідносин, на­явність певних юридичних фактів і засобів доказування.

Одержавши від клієнта відомості про фактичні обстави­ни (події, факти), взаємовідносини сторін, їх процесуальну та цивільну дієздатність, а також визначившись із право­вою природою спору, фахівець-юрист має вирішити питання про доцільність пред'явлення позову до суду.

Важливе значення для складання позовної заяви має встановлення кола осіб, які братимуть участь у справі на стороні як позивача, так і відповідача, необхідність притяг­нення третіх осіб до участі у справі.

Поряд із цим потребує обговорення із клієнтом і питання про підстави і застосування одного з видів забезпечення по­зову (накладання арешту на майно, гроші, заборону вчиня­ти певні дії тощо). Важливо залежно від характеру предмета та підстав по­зову з'ясувати вартість майна, за наявності майнового спо­ру, можливості одержати його оцінку у спеціаліста або органі­заціях нерухомості чи експертних установах, а також ви­значитись із ціною позову та розміром судового збору.

У разі неможливості визначитись із дійсною вартістю майна на час складання позовної заяви ціна позову зазначається з орієнтовно передбачуваної суми. Якщо ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості, до участі у справі має залучатись спеціаліст або має бути призначено відповідну екс­пертизу. Розмір судових витрат залежить від встановлення ціни позову. Ціна позову залежить від заявлених вимог (видів позову) і визначається на підставі ст. 80 Цивільного процесуального кодексу України [24].

Відповідно до ст. 60 ЦПК України обов'язок доказуван­ня покладається на сторони. Тому укладач позовної заяви (фахівець) повинен відповідально поставитись до стадії підготовки та збору певних засобів доказування для підтвер­дження вимог позивача. За відсутності окремих письмових доказів, що мають значення для вирішення спору, фахівець має негайно витребувати їх в установленому законом поряд­ку. Найбільші можливості щодо цього має адвокат, якому органи державної влади, підприємства, установи, організації повинні надавати відомості безоплатно.

У разі труднощів із витребуванням необхідних документів або ненадання їх на адвокатський запит питання про ви­требування документів має бути поставлене в кінцевій про­хальній частині позовної заяви. У разі потреби фахівець в інтересах позивача також може звернутись до суду з окре­мою заявою про забезпечення доказів, подання яких є уск­ладненим або неможливим.

Суд, відповідно до засад диспозитивності цивільного судочинства, розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі поданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, доказів. Тому укладач позовної заяви має чітко визначитись із предметом доказу­вання і необхідністю збору та витребування лише тих до­казів, які мають правове значення для спору. При цьому одержані з порушенням встановленого порядку докази суд до уваги не бере.

Докази, на яких ґрунтується наявність або відсутність певних обставин (фактів), мають бути належними і допус­тимими відповідно до вимог статей 58, 59 ЦПК України.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають об­ґрунтувати їх зв'язок зі справою.

Допустимими є докази, які за законом мають бути підтвер­джені лише певними засобами доказування. Так, договір, укладений у письмовій формі, якщо цього вимагає закон, повинен бути підтверджений лише письмовими доказами. Зокрема, це стосується договору позики. Наявність укла­дання договору та передання грошей у позику можуть бути підтверджені лише письмовим договором (розпискою) чи іншим письмовим документом. Покази свідків суд до уваги не бере.

За формою позовні заяви мають розходження між вимогами ЦПК і судовою практикою. Практикується, якщо заяву складає юрист, то вказувати конкретні норми закону в обґрунтування своєї правової позиції. Саме тому у позовній заяві зазначаються норми закону, які на думку позивача порушені відповідачем і прохання, звернене до суду.

Не менш важливо правильно визначитись перед складан­ням позовної заяви (іншого правового документа) з нормами матеріального та процесуального права. Кожна заява, складена фахівцем, має бути підсилена посиланням на кон­кретні норми чинного законодавства. Тому правова квалі­фікація спірних правовідносин має особливе значення. Без правової оцінки укладачем позову фактичних обставин спо­ру, сутності матеріально-правових вимог позовна заява не матиме завершення та правових наслідків [25; с. 16-17].

Посилання на норми права має бути конкретним, чітким і лише на ті з них, які стосуються спірних правовідносин і предмета позову.

У разі відсутності конкретної норми закону, що регулює спірні правовідносини, позовна заява має містити посилання на аналогію закону чи аналогію права з обґрунтуванням їх застосування.

Такі самі вимоги ставляться до складання зустрічного позову, який подається до суду до або під час попереднього судового розгляду справи.

Нерідко за наявності правової позиції щодо необхідності складання зустрічного позову фахівець обмежується скла­данням пояснення або заперечення позову, що не завжди сприяє ефективному захисту інтересів відповідача.

Вимоги відповідача за зустрічним позовом об'єднуються в одне провадження з первісним позовом, якщо обидва по­зови взаємопов'язані та спільний розгляд їх є доцільним.

У такому саме порядку і за такими самими правилами складається позовна заява третьої особи із самостійними вимогами.

Позовна заява (цивільне судочинство)

Після повного з'ясування фактичних обставин, юридич­ної природи спірних правовідносин, наявності можливих засобів доказування та способу забезпечення позову фахівець-укладач приступає до складання позовної заяви.

Ії зміст та спрямованість залежать від предмета, підстав і характеру спору між сторонами. Позовна заява може пода­ватися до суду лише в письмовій формі, тому вона вимагає точності та дотримання вимог, встановлених законом, а та­кож мовної стилістики.

Додержання процесуальної форми та змісту позовної за­яви є однією з обов'язкових вимог цивільного процесуаль­ного законодавства, що забезпечує фізичним та юридичним особам право на звернення до суду та порушення судом про­вадження у справі.

Вимоги до форми та змісту встановлені ст. 119 ЦПК України, а саме позовна заява повинна містити такі вимоги:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається пред­ставником, їхнє місце проживання або місцезнаходження, поштовий індекс, номер засобів зв'язку, якщо такий відомий;

3) зміст позовних вимог (необхідно ретельно його формулювати);

За загальним правилом суд розглядає заяви тільки в межах вимог, про які просить позивач (“скільки попросив, стільки чи менше отримав”). Є багатоваріантні ситуації, коли може бути кілька способів захисту прав.

4) ціну позову щодо вимог майнового характеру;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої ви­моги;

6) зазначення доказів, що підтверджують кожну обста­вину, наявність підстав для звільнення від доказування;

7) перелік документів, що додаються до заяви.
Позовна заява має бути підписана позивачем або його пред­ставником. Зазначення дати її складання є обов'язковим (днем подання).

Позовна заява може відповідати іншим вимогам, якщо це встановлено законом.

До позовної заяви додають документи, що підтверджу­ють сплату судового збору та оплату витрат на інформацій­но-технічне забезпечення розгляду справи. Якщо заяву подає представник позивача, до неї додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження. У разі по­дання позову представником на захист інших осіб в заяві має бути зазначено підстави звернення до суду в інтересах цих осіб. Перелік названих вище вимог є обов'язковим.

До позовної заяви згідно зі ст. 120 ЦПК України також додають її копії та копії всіх документів, що входять до неї відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. Копії по­зовної заяви подаються за кількістю відповідачів та третіх осіб. Винятки із цього правила вста­новлені ч. 2 ст. 120 ЦПК щодо окремих категорій справ (трудових правовідносин, відшкодуван­ня шкоди, завданої внаслідок злочину, каліцтва, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, а також незаконним рішенням, діями чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду).

Недодержання укладачем позовної заяви зазначених у статтях 119, 120 ЦПК вимог, а також несплата судового збору чи інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи тягнуть за собою правові наслідки, передбачені ст. 121 ЦПК України. Суддя за цих обставин постановляє залишити заяву без руху і надає позивачу певний строк для усунення недоліків. Після усунення недоліків, пози­вач вправі повторно звернутися до суду зі своїми вимогами на загальних підставах.