Програма практичного права юридичної клініки і її формування

Поняття «програма» вживається в декількох значеннях: 1) зміст та план діяльності; 2) виклад основних положень чогось; 3) короткий виклад змісту навчального курсу[113]. У свою чергу, педагогічним словником визначається навчальна програма — документ, який визначає по кожному навчальному предметові зміст і обсяг знань, умінь, навичок, які підлягають засвоєнню, а також зміст розділів і тем з розподілом їх за роками навчання[114].

В подальшому ми користуватимемося поняттям «програма» правової просвіти у широкому (зміст та план діяльності юридичних клінік у сфері правової просвіти) та вузькому (це документ, у якому визначаються теми курсу та основні питання до них, кількість годин, відведена для кожної конкретної теми, та на основі якого здійснюється процес викладання курсу практичного права) значенні.

За переліком заходів, які включаються до програми правової просвіти, їх можна поділити на вузькоспеціалізовані (включають один чи два види заходів, наприклад, тільки викладання інтерактивного заняття або проведення конференції) та комплексні (включають проведення великої кількості заходів, наприклад, викладання інтерактивного курсу, організація серії тренінгів, семінарів, проведення дослідження мотиваційної сфери школярів, тощо).

Існують певні вимоги до програми (в значенні плану діяльності). Так, вона повинна бути забезпечена навчально-методичними матеріалами, відповідною юридичною базою та готовим складом виконавців.

Програма ж у значенні документа має містити назви тем; їх короткий опис (перелік питань, які передбачає вивчення теми); кількість академічних годин, відведених на вивчення теми. Основне призначення програми курсу практичне право — впорядкувати та систематизувати процес викладання практичного права в школі. Процес формування програми складається зі слідуючих етапів:

1. Визначення аудиторії, для якої розробляється програма, її психологічних, вікових, інших особливостей (див. вище принцип врахування особливостей вікової психології аудиторії).

2. Визначення мети, цілей та завдань курсу. Це необхідно для вдалого планування програми, адже саме від цих факторів залежатиме зміст, наповнення програми.

3. Формулювання очікуваних результатів (тобто, формулювання знань, вмінь та навичок, на формування яких спрямоване вивчення курсу). Це дозволить краще спланувати тематичний план занять, підібрати такі теми, які дійсно відповідатимуть не тільки загальному спрямуванню курсу, а й конкретним очікуваним результатам.

4. Визначення переліку тем, які входитимуть до програми — один з найбільш складних та відповідальних етапів. Кількість тем має бути достатньою для виконання поставлених перед курсом мети та завдань, і одночасно не надто великою, щоб курс був розрахований на визначений проміжок часу, який би вдало вписувався в терміни навчання в тому закладі, для якого готується програма (наприклад, на один семестр чи на один рік).

Тематика повинна мати практичне значення для тієї категорії осіб, якій пропонується; бути актуальною в контексті проблем суспільства; спрямовуватися на роз’яснення, формування знань, навичок, вмінь та правового світогляду; викладатися відповідними методами (щоб форма та методи викладання відповідали змісту та меті викладення теми).

Особливу увагу слід звернути на формулювання назви теми: вона не повинна включати складних термінів та звучати теоретично, нецікаво. Мотивація учнів до занять з правової просвіти починається вже з назви самої теми. Заняття, які проводить юридична клініка, це не звичайні уроки з “Основ правознвства”, тому назви їх тем мають бути цікавими, практичними та простими. Наприклад, відразу відчуваються різниця між двома назвами: “Права людини і громадянина” та “Які права ти маєш?”, “Право громадян на освіту” та “Освіта — право чи обов’язок?”.

5. Опис змісту кожної теми. Після визначення переліку тем, необхідно кожну з них розбити на питання, які б коротко, але водночас, найбільш повно відображали її сутність, те що хоче викладач донести до слухача під час викладення матеріалу теми.

6. Визначення кількості годин, які відводяться на вивчення теми. Є різні за обсягом та складністю для сприйняття теми, на вивчення одних можна відвести одне 45-хвилинне заняття, а на вивчення інших потрібно потратити удвічі більше. Саме тому окремим пунктом програми є розрахування тематичного плану за кількістю занять. Оптимальним варіантом є той, коли кожній темі відповідає одне заняття, але можна використати й інший.

Під час планування навчальної програми курсу варто враховувати також наступні фактори[115]:

1. загальну концепцію курсу: чому вона буде присвячена: загальноюридичній тематиці (поняттю закону, правопорушення, юридичної відповідальності, правам людини) чи специфічній (протидія насильству в сім’ї чи школі, дитячому наркотизму);

2. час (тривалість) проведення занять у конкретному закладі;

3. побажання учнів та організацій-закладів, з яким співпрацює клініка.

Таким чином, формування програми курсу правової просвіти — це доволі відповідальний та складний процес, кожний етап якого потребує врахування низки факторів та чинників. Українські юридичні клініки мають кількарічний досвід роботи за програмою з курсу «Практичне право», як у його викладанні, так і у формуванні різного роду програм, модифікацій курсу, тому кожна з них має свою схему роботи за програмою, її створення та реалізації.

5.1.Моделі клінік практичного права в Україні. Юридична клініка правової просвіти і юридична клініка практичного права ("Street law").

Юридичну клініку з позицій організації та управління потрібно розуміти у площині тих напрямів діяльності, які вона виконує. Наприклад, організаційна модель юридичних клінік, які займаються наданням правових роз’яснень і прийомом клієнтів досить відрізняються між собою, адже потребують врахування особливих аспектів побудови організаційних зв’язків. Подібне порівняння допустиме і щодо такого напряму діяльності юридичних клінік, як правова просвіта. Зокрема, досить відрізняються між собою за організаційною побудовою, функціонуванням юридичні клініки, які займаються правопросвітніми заходами в широкому розумінні цього і юридичні клініки, які працюють за моделлю практичного права ("Street law"). Для зручності в подальшому тексті цього підрозділу ми будемо їх називати відповідно юридичними клініками правової просвіти і юридичними клініками практичного права.

Вважаємо, що ці два утворення недоцільно ототожнювати, що нерідко відбувається у свідомості громадськості та окремих діячів юридичної клінічної освіти. Розглядаючи ці два утворення у співвідношенні з позицій основних показників діяльності, можна побудувати таку таблицю.

Таблиця 2. Співвідношення моделей юридичних клінік правової просвіти і практичного права

Критерій порівняння	Юридична клініка правової просвіти	Юридична клініка практичного права
Мета діяльності	Поширення знань про право (права людини)	Поширення знань про право (права людини) у спеціальній тренінговій формі і формування світоглядних переконань щодо активного життя за правом
Основні форми роботи	Лекції, співпраця із ЗМІ, акції з роз’яснення прав тощо[116]	Інтерактивні заняття
Основні типи організаційних зв’язків	Ініціативна група чи декілька індивідуалів	Одна або кілька мікрогруп (команд) і керівник
Побудова відносин керування/підпорядкування	Постановка завдань, індивідуальна робота з виконавцями, контроль	Координація роботи малих груп
Ступінь формалізованості (алгоритмування) творчих процесів	Мінімальний	Високий

 

Передусім організаційна модель юридичної клініки правопросвітнього напряму характеризується щодо мети (місії) діяльності. За цим показником можна побачити перше неспівпадіння юридичних клінік правової просвіти і практичного права. Адже перша з них формулює загальну мету: поширення правової інформації, тоді як друга додатково конкретизує форму і результат такої роботи.

Широке коло форм роботи юридичної клініки правової просвіти зумовлює необов’язковість стійких організаційних зв’язків між їх виконавцями. Зокрема, чи потрібно узгоджувати тематику і форми проведення, скажімо, лекцій перед учнівською молоддю і просвітницьких програм на телебаченні/радіо? Кожен автор, якщо він за них береться, повинен бути достатньо компетентним, щоб провести їх якісно, вони не мають бути об’єднаними єдиною тематикою. Тому, здебільшого юридична клініка правової просвіти об’єднує кількох ініціативних працівників, які можуть бути оточенням неформального лідера, який спрямовує їх роботу, а можуть працювати і самостійно.

Натомість, чіткі однотипні форми роботи юридичної клініки практичного права передбачають принципово відмінний від першої моделі юридичної клініки тип організаційних зв’язків. Заняття практичного права мають бути різноманітними і стабільно цікавими для, як правило, єдиної аудиторії. Для цього програма юридичної клініки практичного права має бути об’єднана певною правничою тематикою, заняття мають бути збалансованими з позицій методики, проводитись протягом більш чи менш тривалого часового проміжку єдиними виконавцями. Юридичні клініки практичного права здебільшого практикують співпрацю з одночасно кількома закладами (для неповнолітніх чи інших категорій осіб), тому поширеним типом організаційних зв’язків такої юридичної клініки є кілька малих груп (з 3-5 осіб), за яких виділяється координатор і які конкретно працюють для кожного закладу-партнера.

Для уніфікації усієї діяльності юридичної клініки практичного права необхідно координувати і забезпечувати роботу усіх команд, закріплених за окремими закладами. Це змішує виділяти єдиного керівника юридичної клініки цього напряму. Його призначення відрізняється від лідера юридичної клініки правової просвіти, адже завдання останнього — сприяння, допомога у вираженні індивідуальних заходів правової просвіти, контроль їх якості. Лідер юридичної клініки практичного права має бути формальним координатором, цілеспрямовано працювати над єдиною концепцією занять практичного права, патронувати роботу кожної малої групи працівників.

З таких самих міркувань ми розмежовуємо юридичні клініки правової просвіти і практичного права за степенем формалізації творчих процесів. Якщо у першій юридичній клініці він мінімальний: кожен виконавець працює здебільшого індивідуально, на власний розсуд, то розробка програми занять практичного права і її впровадження в життя є досить "конвейєрним" процесом, з високим ступенем алгоритмування основних функцій.

Наведене порівняння свідчить, що модель юридичної клініки правової просвіти здебільшого не потребує особливих організаційних потреб: вона засновується на індивідуальній праці виконавців-ентузіастів. З позицій авторів у сфері управління громадським сектором, така юридична клініка підпадає під критерій організація без детального розподілу ролей, об’єднана навколо харизматичного лідера[117]. Разом з тим, при переході від разових просвітницьких акцій до сталого партнерства (виконання комплексу поєднаних єдиною ідеєю заходів, укладання тривалих домовленостей про спільні заходи правової просвіти з державними чи недержавними інституціями), така юридична клініка здебільшого переходить на якісно вищі рівні (структурована група з конкретизацією місії[118] або інші більш стійкі організаційні форми). Такими є сьогодні юридичні клініки, наприклад, Волинського, Донецького, Львівського університетів.

Юридичні клініки практичного права (наприклад, університету "Острожська академія", Навчально-наукового інституту Київського університету внутрішніх справ) виходячи з складності організації цієї програми як правило одразу знаходяться на етапі структурованої групи з розгалуженою місією чи більш високих організаційних рівнях. Їх характерні риси, крім вже розкритих: управління різними програмами покладається на різних членів організації, за різними закладами-партнерами може бути закріплена окрема команда виконавців.

Основна частина українських юридичних клінік знаходяться здебільшого на стадії формування правопросвітнього напряму, напрацьовують різноманітну практику проведених заходів. Окремі з них вже сьогодні тяжіють до кожної з двох моделей юридичних клінік, як наприклад, Азовського інституту управління і права "АРІУ" до моделі юридичної клініки правової просвіти; університету Державної податкової служби — до моделі юридичної клініки практичного права. Серед оригінальних напрацювань можна навести практику юридичної клініки правової просвіти у Полтаві, одною з основних форм роботи якої є професійна подача правової інформації у ЗМІ. Це своєрідна форма юридичної клініки правової просвіти, для якої характерні особливі аспекти організації, при більшому поширенні такої практики у юридичному клінічному русі в Україні можна було б окремо класифікувати таку організаційну модель.