Прямий та перехресний допит, їх суть.



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Прямий та перехресний допит, їх суть.



Відповідно до вимог ст.182 Цивільного процесуального кодексу України, допит свідка починається з пропозиції головуючого розповісти все, що йому особисто відомо по даній справі, після чого першим йому ставить запитання особа, за заявою якої викликано свідка, а потім інші особи, які беруть участь у справі. Свідкові , викликаному за ініціативою суду, першим ставить запитання позивач. Судді вправі ставити запитання свідку в будь-який час його допиту.

Метою прямого допиту є отримання стороною, яка викликала свідка, інформації на підтримку позову або на захист від аргументів представлених супротивною стороною.

А метою перехресного допиту є виявлення фактів та сумнівів, які б спростовували результати прямого допиту.

Прямий допит свідка по справі проводить сторона яка викликала його до суду для дачі показів на її користь.Лише потім, після завершення прямого допиту, протилежній стороні надається право провести перехресний допит цього свідка. А після закінчення перехресного допиту, сторона, яка викликала свідка отримує можливість провести повторний прямий допит. Потім може відбутися і повторний перехресний допит. Але все це уже вирішує суддя.

Прямий допит.

В ході прямого допиту перед юристом ставиться мета дати суду можливість почути з перших вуст наявну у свідка інформацію і одночасно познайомитися з ним для того, щоб визначитися наскільки йому можна довіряти.

Повторний прямий допит надає можливість стороні поправити “шкоду” спричинену в ході перехресного допиту її свідка. Наприклад, якщо свідок неточно та неповно висловився, тощо.

 

Практика допиту свідків, дає підстави стверджувати, що для ефективного допиту свідка слід забезпечити його певну послідовність, яка включає в себе 4 етапи допиту:

· акредитацію свідка;

· вияснення місця , часу та обставин події та пов’язаність іх із свідком;

· вияснення послідовності події;

· фінал (підсумок показів свідка)[1-6].

Акредитація свідка.

В цій частині допиту свідку задаються питання, направлені на те, щоб у судді склалося враження про свідка , як особистість. Задаючи такі запитання юрист, отримує можливість представити свідка як людину, і тим самим підвищити до нього довіру. Тобто, свідку слід задати певну кількість запитань особистого характеру для того, щоб суддя усвідомив, що являє собою ця людина. Як правило, ці питання стосуються місця проживання , освіти, трудової зайнятості та сім’ї , стосунків із учасниками процесу. На цьому етапі допиту встановлюється зв’язок між подіями і самим свідком

Крім цього ці питання спрямовані для адаптації свідка до умов судового засідання.

Вияснення учасників, змісту, місця , часу і обставин події та пов’язаність їх із свідком.

Це досягається з допомогою запитань до свідка відносно учасників, змісту, місця , часу і обставин події . Задаючи ці питання, слід суду довести компетентність і поінформованість свідка з питань про які він дає покази перед судом. Таким чином розкривається основа показів свідка.

В процесі отримання від свідка інформації від нього вимагається дати відповідь на п’ять основних питань:

ХТО?

ЩО?

ДЕ?

КОЛИ?

ЧОМУ? ЯК? ЯКИМ ЧИНОМ?

З цього і починається більшість запитань, які задаються в ході прямого допиту свідків.

Правильна побудова прямого допиту важлива і необхідна для того, щоб скласти у судді чітку уяву про події, які описує свідок.

Покази свідка повинні бути детальними та послідовними і побудовані так, щоб суддя розумів ті події, про які йде мова, і схилявся до висновків, які б відповідали позиції по справі сторони та її представника.

Для досягнення такого ефекту необхідна глибока попередня підготовка. При цьому слід пам’ятати, що важливі факти не повинні загубитися серед великої кількості несуттєвих обставин справи.

Вияснення послідовності події.

Такі покази, як правило, даються в хронологічному порядку. Хронологічний порядок є зручним для судді, оскільки легше сприймається.

Але, треба пам’ятати, що вдаючись до хронологій події, можна втратити її гостроту, а покази впорядковані з точки зору важливості подій, набагато більше вражають і переконують. Це також підтверджується теорією “першого та останнього факту”, з якої випливає, що про самі важливі та переконливі факти слід згадувати в першу та останню чергу в кожному показі свідка.

Фінал (підсумок показів свідка)

Він складається із трьох-чотирьох завершальних запитань, які підводять підсумок показам свідків. Визначається суть показів, а переконливість самих показів залишається на погляд судді. Ці запитання слід планувати наперед так, щоб відповіді виявляли бажаний вплив.

Методи та прийоми прямого допиту.

Навідні та уточнюючі питання при прямому допиті.

Серед юристів твердо встановилась думка, що навідні питання при допиті свідків в суді заборонені.

Разом з тим нині діючий Цивільний процесуальний кодекс України (ст.182) не передбачає заборони задавати навідні питання. А новий Цивільний процесуальний кодекс України, прийнятий 18.03.2004 року , який вступає в силу з 1 січня 2005 року (п.9 ст.180) уже надає право головуючому, за заявою осіб, які беруть участь у справі , знімати питання, поставлені свідку, якщо вони є навідними.

Таким чином прямої заборони задавати навідні питання свідку цивільно-процесуальний закон не вміщує.

Кримінально-процесуальний кодекс України ( ст.143 ч.6, 167 ч.4, 171 ч.2 ) зазначає, що при допиті слідчим обвинуваченого, свідка, потерпілого, забороняється ставити запитання, у формулюванні яких міститься відповідь, частина відповіді або підказка до неї (навідні запитання).

В Америкканській судовій системі існує правило, яке забороняє адвокату задавати навідні питання своєму свідку. Дане правило сформульовано так: “ Заборонено управляти компетентним свідком, який до вас завчасно схильний, щодо питань, які спірні, неоднозначні, принципово важливі при процесі і про які ще не згадувалось при прямому допиті”.

На наш погляд, виходячи із логіки допиту, а також із змісту вищезазначеного правила, до навідних питань слід відносити питання що стосуються предмету, про який ще не згадувалось ні у вільній розповіді свідка про обставини справи , ні при прямому його допиті.

До уточнюючих питань – слід відносити запитання які спрямовані на уточнення отриманої від свідка інформації в процесі його вільної розповіді про обставини справи або при прямому його допиті.

Через це , спочатку слід отримати від свідка хоча би загальну інформацію із необхідного предмету, а лише після цього задавати уточнюючі запитання. В разі , якщо свідок про якісь обставини справи ще не повідомив, то уточнюючі питання з цього предмету слід віднести до навідних.

Іноді навіть важко визначити чи є питання навідним.

Як правило, якщо питання починається зі слів: “Хто...”, “Що...”, “Де...”, “Коли...”, “Чому...”, “Який...”, “Яким чином...” і не тягне за собою однозначної відповіді, то воно не є навідним.

Якщо питання передбачає альтернативу і не дає готової відповіді, то воно також не є навідним, наприклад: “Це був А. чи Б.?”.

Питання, які починаються зі слів: “Розкажіть ....” чи інших синонімічних виразів, також не є навідними [ 1-2].

На наш погляд , від постановки навідних питань слід утримуватися, оскільки вони можуть бути зняті головуючим, за заявою іншої сторони, а також саме навідне питання знецінює відповідь і негативно налаштовує суддю.

Справа в тому, що якщо юрист управляє свідком, у судді складається враження, що сам свідок нездатний давати покази самостійно, без керівництва, без додаткової допомоги юриста, який веде прямий допит. Таким чином, такий свідок перестає викликати довір’я і всі його покази суддя може порахувати видумкою та не прийняти до уваги.

Тому, в разі виникнення потреби у постановці навідних питань, слід подумати як їх перевести в уточнюючі, оскільки вони більш ефективні і практично правових підстав для їх зняття немає. На відміну від навідних, уточнюючі питання пов’язуються із уже даними показами свідка.

Темп прямого допиту.

Від правильного обраного темпу залежить рівень довіри до показів свідка. Досягти цього можна, якщо вмисно вповільнити хід прямого допиту з допомогою вповільненої мови та постановки великої кількості запитань з метою деталізації показів свідка.

При такому підході, у судді буде складатися враження, що подія , про яку свідок розповідає на допиті , насправді була досить тривалою, а тому у свідка було достатньо часу для того щоб помітити всі її деталі.

Принцип петлі при прямому допиті.

Ефективний прямий допит покликаний управляти увагою суду та аудиторії. Невід’ємною частиною такого допиту є продумана комбінація уточнюючих і загальних питань.

Розповідь свідка можна направити в бажане русло з допомогою питань, що об’єднані в особливу послідовність. Цей прийом називається “принципом петлі” (“loоping”) і дозволяє управляти увагою судді на допиті.

“Принцип петлі” полягає в наміреному багатократному згадуванні конкретних фактів в кожному із поставлених питань. З допомогою цього прийому питання об’єднуються в одну послідовність і концентрують увагу свідка на суті справи, а судді - на особливо важливих фактах.

Прикладом цього може бути допит по справі Гака свідка Сас Івана, який з ініціативи директора школи підписав акт про допущення прогулу Гаком М.Й. (позначення: А-адвокат; С-свідок).

А. Чи залучав Вас директор школи до перевірок дотримання персоналом школи трудової дисципліни?

С. Так.

А. Коли і щодо яких працівників?

С. Лише один раз з приводу виконання трудових обов’язків сторожем Гаком?

А. Чим це було викликано?

С. Наскільки я зрозумів, це було викликано тим, що директор не виявив на робочому місці сторожа Гака і попросив мене прибути на територію школи?

А. Коли це саме було?

С. Це було 14 вересня пізно ввечері десь біля 23 години .

А. Чи були перед викликом директора у Вас заняття в школі, і коли Ви залишили її?

С. Так були. Я залишив в цей день школу десь о 16 годині.

А. Скільки часу Ви перебували на території школи після виклику директора?

С. Десь пів години.

А. Яким чином ви перевіряли виконання трудових обов’язків сторожем?

С. Ми обійшли всю територію, але ніде Гака не було.

А. Чи підписували Ви акт з приводу відсутності Гака на робочому місці?

С. Так. В цей же вечір, десь біля 24 години , після появи на робочому місці Гака.

А. Що саме було зафіксовано в акті?

С. Що Гака не було на робочому місці.

А. Чи вказувалось в акті на те, з якого по який час він був відсутній на робочому місці?

С. Я не пригадую.

А. Що пояснював Гак з приводу своєї відсутності?

С. Він пояснював, що ходив в лікарню до дружини і відлучився всього на пів-години.

(Підкреслені запитання вказують на те, що вони є уточнюючими).

Планування питань про час події.

Цей прийом полягає в плануванні питань з метою вияснення часу події і покликаний зорієнтувати свідка, а також сконцентрувати увагу судді на самих важливих фактах, які мають відношення до опису часових рамок.

Використання запитань про час не дає свідку можливості розказувати довгу історію.

Прикладом цього може бути допит свідка Сацюк Ірини по справі Гака.

А. В який період часу сторож повинен перебувати у школі?

С. З 20 години вечора до 8 години ранку.

А. Чи був сторож Гак на роботі в день, коли проводилася перевірка директором ?

С. Так.

А. Де знаходиться робоче місце сторожа?

С. В сторожці , біля фойє. Але він періодично повинен відлучатися і оглядати всю теритоторію школи.

А. Коли закінчили роботу Ви в цей день.?

С. О 21.00 год.

А. О котрій годині і де Ви бачили в цей день Сторожа Гака?

С. Десь о 21.00, уже коли закінчила роботу, в фойє школи.

А. Ще хто бачив сторожа на роботі в цей день?

С. Моя подруга, яка зайшла до мене на роботу.

А. Як прізвище Вашої подруги і де вона проживає?

С. Гаргола Марія, м.Луцьк, вул. Винниченка.26

А. Чи поверталися Ви в школу в цей день після 21 години?

С. Ні.

А. Чи бачили Ви в цей день директора школи, коли саме, і де ?

С. Бачила після 20 години. Він розшукував сторожа Гака, але я йому не могла пояснити чи він є чи немає, оскільки я його не бачила.

А. Чи давав Вам директор в цей день підписувати акт про відсутність Гака на роботі?

С. Ні цей акт я підписала наступного дня.

А. Чи ознайомлювалися ви із змістом цього акту.

С. Так.

А. Яким чином?

С. Директор сам повідомив що в акті йдеться про те, що сторож Гак був відсутній на роботі в робочий час і попросив підтвердити це шляхом підпису під актом.

А. Чи інформував Вас директор, про те, з якого по який час сторож Гак в цей день був відсутній на роботі.

С. Ні. Я вважала , що в акті було зафіксовано, що він був відсутній з 20 до 21 години, оскільки я в цей період сторожа не бачила.

(Підкреслені запитання спрямовані на вияснення часових рамок).

 

Такі слова як, “коли закінчили роботу ..?” , “ коли і де Ви бачили в цей день директора..?, “..з якого по який час в цей день сторож Гак був відсутній на роботі...? та інші фрази , що посилаються на часові рамки, нагадують свідку та звертають увагу судді на те, про які саме події і про який саме момент свідок повинен дати покази.

Посилання на тему, предмет розмови (“НЕАD NOTING”).

Дуже часто приходиться закликати свідка концентруватися безпосередньо на суті його показів з певних питань. Це дуже простий спосіб, і полягає він в тому, що юрист звертається до свідка з такими уточнюючими запитаннями: “Чи бачили Ви в цей день директора....”, “Чи інформував Вас директор....”, “Хто ще бачив сторожа...”.

Такі уточнюючі питання, шляхом нагадування в них про конкретну тему , спрямовують покази свідка до неї і максимально концентрують увагу свідка та судді на суті показів з даної теми.

Використання інших доказів при прямому допиті.

Відповідно до вимог ст.27 Цивільного процесуального кодексу України, прийнятого 18.07.1963 року, доказами в цивільній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку суд встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, показаннями свідків, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів.

При прямому допиті свідка іноді виникає питання про підсилення чи спростування його показів іншими доказами, які приєднані до справи, або які сторона чи її представник хочуть подати суду для їх приєднання та дослідження.

В такому випадку зразу ж після прямого допиту свідка, або в процесі його допиту, слід зробити заяву про подання такого доказу суду оскільки він підтверджує чи спростовує покази свідка і клопотати про його дослідження тут же в присутності свідка. А в разі, якщо такий доказ уже приєднаний до справи, то клопотати лише про його негайне оголошення чи дослідження.

А після дослідження такого доказу судом, продовжити допит свідка уже в врахуванням дослідженого доказу.

Прикладом такого прийому може бути використання під час допиту свідка Сацюк Ірини по справі Гака, такого доказу як “Акту про допущений прогул сторожем Гаком” з метою встановлення, що підписання свідком Сацюк Іриною цього акту проводилось неусвідомлено, оскільки вона вважала, що в акті фіксується відсутність Гака з 20 до 21 години, а фактично було відображено його відсутність з 20.30 до 23.30.

З метою реалізації такого прийому, юристу , який представляє в судовому засіданні Гака, після допиту свідка Сацюк Ірини, яка пояснила, що вона підписуючи акт про відсутність Гака на робочому місці “ вважала , що в акті було зафіксовано, що він (Гак) був відсутній з 20 до 21 години..), слід заявити клопотання про оголошення в судовому засіданні раніше приєднаного до справи “Акту про допущений прогул сторожем Гаком” , в якому насправді зафіксовано, що Гак на робочому місці був відсутній з 20.30 по 23.30 год.

Після оголошення цього письмового доказу юристу з приводу його оголошення слід продовжити прямий допит свідка, з тим щоб закріпити щойно отримані пояснення свідка. Такими питаннями можуть бути: Чи читали Ви щойно оголошений акт перед його підписанням? Чи можете Ви стверджувати, що Гак був відсутній на робочому місці з 20.30 по 23.30. , як це зазначено в акті?

Скоріше всього, що свідок, яка при прямому допиті дала пояснення , що вона підписуючи акт “ вважала , що в акті було зафіксовано, що він (Гак) був відсутній з 20 до 21 години..), спростує записи зроблені в акті про те, що Гак на робочому місці був відсутній з 20.30 по 23.30.

Перехресний допит.

Прийняття рішення про перехресний допит.

Юристу, який намірений проводити перехресний допит свідка слід дуже серйозно поставитись до цього питання.

По-перше, юристу слід зважити , чи варто його проводити?

Є старе прислів’я, яке гласить, що перехресний допит частіше всього самовбивство, а не вбивство. Це означає, що адвокат частіше втрачає, ніж набуває при проведенні перехресного допиту. Ось чому вважають, що самий кращий перехресний допит – це відсутність перехресного допиту.

При прийнятті рішення відносно проведення перехресного допиту, юрист повинен відповісти на наступні запитання:

· Чи зашкодив справі своїми показами свідок? Якщо ні – краще залишити його в спокої, оскільки він це може зробити на перехресному допиті;

· Чи важливий цей свідок і чи підніметься його значення при перехресному допиті? Якщо свідок не важливий – краще відмовитись від перехресного допиту.

· Чи викликає цей свідок довіру та чи підвищиться до нього рівень довіри під час перехресного допиту? Якщо свідок не викликає довіри – краще відмовитись від перехресного допиту;

· Чи дав свідок на прямому допиті показів менше ніж від нього очікувалось? Якщо так, то чи зможе він на перехресному допиті поповнити ним недоказане;

· Чи є у вас вміння, з допомогою яких Ви зможете провести перехресний допит? Якщо ні – краще не проводьте;

· Чи зможе свідок повідомити корисну інформацію на перехресному допиті? Якщо зможе – то є шанс ризикнути;

По-друге, юристу слід задуматися над тим, що йому дасть перехресний допит, оскільки кожен перехресний допит повинен мати чітко визначену мету, якою може бути:

· дискредитація свідка;

· використання показів свідка з метою дискредитації інших свідків чи доказів;

· використання показів свідка з метою підтвердження показів інших свідків;

· отримати нові покази в підтримку версії свого довірителя.

По-третє, якщо юрист не визначився з метою перехресного допиту, то взагалі його не слід проводити.

А якщо визначився - то йому слід пам’ятати про те, що в процесі перехресного допиту свідок може спричинити ще більше шкоди, ніж та, яку він спричинив при прямому допиті. А іноді перехресний допит тільки підвищує довіру до свідка [1-11].

Методики перехресного допиту.

Методики перехресного допиту обираються в залежності від того, які сумніви щодо пояснень свідка виникли під час його допитуа на прямому допиті.

До них належать:

· недостатньо уважне спостереження;

· недостатньо чітке згадування;

· невірна поінформованість;

· предвзята думка і пережитки;

· кримінальне минуле;

· суперечливі покази;

· відсутність джерел інформації.

Недостатньо уважне спостереження.

Такий перехресний допит ставить за мету довести, що у свідка не було можливості бачити і чути те, про що він дає покази, тобто, дескридитувати його покази.

При такому перехресному допиті слід довести, що при події свідок перебував там, звідки фактично він не мав можливості бачити і чути те, що, за його словами, він бачив і чув.

Тут слід задати запитання про віддаль, перепони, освітлення, концентрацію уваги, можливість бачити і чути, про те, чи були в його житті помилки у впізнанні будь-чого та інші питання, які зможуть викликати сумніви відносно фактичної можливості почути, побачити і добре запам’ятати те, що, за його словами, він бачив і чув.



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-23; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.235.184.215 (0.04 с.)