Місце методів навчання у правопросвітній діяльності юридичних клінік



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Місце методів навчання у правопросвітній діяльності юридичних клінік



Правопросвітня робота, як уже було з’ясовано, має шляхи та способи здійснення, серед яких важливе місце відводиться викладацькій діяльності. Зважаючи на це, цілком обґрунтовано велика увага в роботі юридичних клінік приділяється педагогічним методам. Загалом, теоретичні питання методів викладання належать до сфери такого напряму педагогічної науки як дидактика. Саме нею визначено, що методи навчання — це способи упорядкованої взаємопов’язаної діяльності викладача та учня, спрямованої на вирішення завдань освіти, виховання і розвитку в процесі навчання[119]. Як до педагогічної категорії до них ставляться певні вимоги. Так, методи викладання повинні бути спрямовані на виконання завдань освіти, бути науково обґрунтованими, доступними, результативними у застосуванні[120].

Складовою частиною методів є прийоми — концептуальний набір елементів, з яких будується педагогічний метод. Слід відрізняти ще одне поняття — навчальну технологію, яка є цілісним алгоритмом організації ефективного засвоєння знань, умінь, навичок, і який характеризується оптимальною комбінацією основних навчальних компонентів: змісту, прийомів, методів, форми та засобів[121].

Коли ми аналізуємо роль методів навчання в роботі юридичної клініки, то мається на увазі те коло правопросвітніх заходів, яке містить елементи навчального процесу — відносин, в системі «суб’єкт, який навчає — суб’єкт, який навчається». Сюди відносяться лекція, інтерактивне заняття, семінар, тренінг, викладання спеціального навчального курсу, тощо. Правильний підбір методів навчання під час проведення таких заходів правової просвіти має важливе значення.

Перш за все, це зумовлено тим, що сама по собі правопросвітня діяльність — це не звичайне навчання в учбовому закладі, а діяльність із формування специфічного кола знань, умінь, навичок в правовій сфері. Тому і підбір та застосування їх мають бути відповідними. Підтверджує таку позицію і те, що переважно всі форми правопросвітньої роботи, перераховані вище, самі по собі передбачають застосування нестандартних, більш практичних та цікавих методів навчання, порівняно з традиційними, які застосовуються в школі. Ще одним аргументом на користь такої думки є особливе коло проблем, які зачіпаються юридичними клініками під час проведення ними заходів правової просвіти.

Краще розібратися з тим, які саме методи навчання мають використовуватися в правосвітній діяльності юридичної клініки, допоможе більш детальна інформація про їх систему.

4.2 Методи навчання: пасивні, активні, інтерактивні. «Піраміда» засвоєння матеріалу студентами залежно від застосовуваних на занятті методів навчання

В дидактиці існують різні моделі класифікацій методів навчання: за джерелом передачі та характером сприйняття інформації, за основоним дидактичним завданням, яке вони виконують, за характером пізнавальної діяльності[122], тощо. Та класифікація, яка має більш практичне значення для діяльності юридичної клініки в галузі правової просвіти, поки перебуває в процесі свого становлення. Мається на увазі розподіл методів на пасивні, активні та інтерактивні. Він є досить умовним.

Історичне його коріння слід шукати в теорії та практиці вітчизняної освіти на рубежі XIX-XX століть, коли відбулося обґрунтування та часткова апробація формального, реального методів, методу катехізації[123], які розглядалися як «активні» методи навчання. Цікаво, що окремо група «пасивних» методів не виділялася, оскільки будь-яка діяльність із засвоєння навчального матеріалу є активною діяльністю. Проте цим було намічено поступовий умовний розподіл методів навчання на більш активні та менш активні, який в подальшому за пропозицією Я.Голанта знайшов своє вираження в активній та пасивній моделі навчання[124].

В першій моделі учень розглядається, здебільшого, як пасивний елемент — об’єкт навчання. Прикладом таких методів може бути проведення лекції, читання та переказування тексту, опитування, пояснення, тощо. Активна ж модель, навпаки, передбачає використання методів навчання, які стимулюють пізнавальну діяльність учнів, вимагають постійної активної діяльності, задіюють велике коло вмінь та навичок. Наприклад, виконання різного роду практичних завдань, творчих робіт, вирішення проблемних задач.

До цієї класифікації слід ще додати інтерактивну модель навчання, як таку що повністю відповідає стилю правопросвітньої роботи, яку проводить юридична клініка. Значна роль у розробці інтерактивних підходів до навчання належить П.П. Блонському, В.П.Вахтєровому, В.В.Ігнатьєву, Л.Є.Левіну, С.Т.Шацькому, які дослідили теоретичні основи застосування ігрового проектування у вітчизняній педагогіці[125]. Подальшу розробку елементів інтерактивного навчання можна знайти у працях Василя Сухомлинського, у творчості вчителів-новаторів 70-80-х років, у теорії розвиваючого навчання[126].

Суть їх полягає в тому, що вони засновані на вивченні через дію, із залученням до роботи всіх учасників заняття, використанні реальних життєвих ситуацій та спрямуванні на набуття конкретних вмінь, навичок. Учень за такої моделі не може залишатися пасивним: створюється система, за якої і вчитель, і слухач перебувають на одному рівні, в однаковій мірі активно взаємодіють між собою. У наш час інтерактивні методи навчання набувають широкої популярності, оскільки надзвичайно ефективно сприяють формуванню навичок і вмінь, більш тісній співпраці між викладачем та учнем, руйнуванню статусного бар’єру між ними, виробленню позитивної, сприятливої для навчання атмосфери, що все, без сумніву, позначається на результатах навчання.

Це підтверджується і результатами досліджень Національного тренінгового центру Сполучених Штатів Америки, проведеними у 80-х роках, які були відображені в схемі під назвою «Піраміда навчання»[127].

Схема 1. «Піраміда навчання»

Порівняти пасивну, активну та інтерактивну моделі навчання легше всього за допомогою таблиці[128]:

 

Таблиця 1. Порівняльна характеристика моделей навчання

Моделі навчання Пасивна модель (суб'єкт - об'єктне навчання) Активна модель (суб'єкт - суб'єктне навчання)   Інтерактивна модель (суб'єкт - суб'єктне навчання)
Обсяг інфор­мації, що по­дається і за­своюється Великий обсяг інформації можна по­дати за короткий час у структуровано-му вигляді великій кількості учнів   Високий рівень подання інформації'. Велика кількість учнів, які можуть одно­часно отримувати інформацію На вивчення порівняно невеликого обсягу інформації витрачається значний час
Результати навчання Засвоєння знань, їх розуміння. Роз­виток умінь слухати, записувати, кон­спектувати велику кількість інформації, уміння її відтворювати Засвоєння знань, їх розуміння. Орієнто­вана на розвиток широкого спектру пізна­вальних умінь і навичок. Передбачає ди­ференціацію навчання шляхом індивіду­альних програм та завдань Засвоєння знань, їх розуміння. Розширення пізнавальних можливостей учнів, зокрема у здобуванні, аналізі та застосуванні інформації з різнихджерел. Можливість перенесення на­бутих умінь, навичок та способів діяльності на різні предмети і позашкільне життя учнів. Можливість розвитку соціальноїта громадянсь­кої компетентності учнів на всіх предметах
Відсоток за­своєння інфор­мації Як правило,невисокий   Достатньо високий   Як правило,високий
Контроль над процесом на­вчання Викладач добре контролює обсяг і гли­бину подання матеріалу, темп діяль­ності, час і зовнішню сторону навчан­ня. Результати роботи учнів неперед­бачені. Зворотний зв'язок учителя з учнями відсутній Викладач добре контролює обсяг і гли­бину вивчення, час і хід навчання. Ре­зультати роботи учнів передбачені. Існує можливість співпраці учителя з кожним з учнів окремо. Постійний зворотний зв'язок учителя з учнями Контроль учителя за обсягом і глибиною засвоєння знань, часом і ходом навчання є опосередкованим. Результати роботи учнів менш передбачені. Значні можливості для самоконтролю і взаємоконтролю учнів. Є необхідність подальшої корекції знань, умінь та навичок учнів
Роль особис­тості педагога Безпосередній вплив учителя (або автора навчальних матеріалів) на учнів. Особисті якості педагога зали­шаються в тіні, він виступає як «дже­рело» знань, організатор процесу на­вчання Особисті якості педагога та його про­фесійна майстерність є однією з умов функціонування даної моделі. Учитель є джерелом знань, організатором, конт­ролером, консультантом. Високий рівень навантаження на вчителя Педагог є організатором, координатором на­вчання, фасилітатором дискусій, консультан­том. Він сильніше розкривається перед уч­нями, виступає як лідер, наставник. Ство­рюються можливості демократичного, рівноправного партнерства між учителем і учнями та в середині учнівського колективу
Роль учнів Відносно пасивна; учні не приймають важливих рішень щодо власного і ко­лективного процесу навчання Забезпечена активність частини учнів. Небезпека вилучення іншої частини учнів з навчального процесу. Відсутність взає­модії всередині учнівського колективу Надзвичайно активна. Учні приймають важ­ливі рішення щодо процесу навчання, здійснюють процес навчання значною мірою самостійно. Мають можливість спілкування між собою і розвитку комунікативних умінь та навичок
Джерело мотивації навчання Зовнішнє (оцінки, педагог, батьки, суспільство) Поєднання зовнішніх (оцінки, педагог, батьки, суспільство) та внутрішніх (інте­рес самого учня) мотивів Глибока внутрішня мотивація (інтерес само­го учня)


Последнее изменение этой страницы: 2016-04-23; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.215.177.171 (0.014 с.)