Правові засади здійснення фінансового моніторингу

Для кожної держави питання боротьби з відмиванням гро­шей є питання національної безпеки. Відмивання коштів — не лише кримінально карне діяння, а й системна загроза для фінан­сових ринків. Процес легалізації брудних коштів — це складна схема послідовних дій, спрямованих на приховування справж­ніх джерел кримінальних капіталів завдяки трансформації од­них активів в інші шляхом численних та різноманітних фінансо­вих операцій. Зазначають, що власне операції з відмивання — це, як правило, легальні фінансові операції, але злочинним є поход­ження коштів, застосовуваних у них¹. Недопущення легалізації брудних коштів є головною метою фінансового моніторингу.

Фінансовий моніторинг — це специфічна форма державного фінансового контролю, що його проводять уповноважені дер­жавні органи й установи, які обслуговують здійснення фінансо­вих операцій, відстежують та фіксують фінансові операції, що відповідають визначеним ЗУ «Про запобігання та протидію ле­галізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» критеріям сумнівності, аналізують одержану інформацію про сумнівні операції з метою виявлення схем та механізмів легалі­зації доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансування те­роризму. Предметом фінансового моніторингу виступають як приватні, так і публічні фінанси². Чинне законодавство визна-

¹ Гуржій С. Г. Боротьба з відмиванням коштів: правовий, організаційний
та практичний аспекти / С. Г. Гуржій, О. Л. Копиленко, Я. В. Янушевич та
ін. — К.: Парлам. вид-во, 2005. — С. 3.

² Наприклад, див.: Савченко Л. А. Фінансовий моніторинг / Л. А. Сав-
ченко // Фінансова енциклопедія / О. II. Орлюк, Л. К. Воронова, І. Б. Заве-
руха та ін. // за заг. ред. О. П. Орлюк. — К.: Юрінком Інтер, 2008. — С. 430.

чік фінансовий моніторинг як сукупність заходів, спрямова­них на виконання вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Система фінансового моніторингу (залежно від суб'єктів, які його здійснюють) складається з двох рівнів — первинного та державного. Суб'єктами первинного фінансового моніторингу є банки, страхові й інші фінансові установи; платіжні організації, члени платіжних систем, еквайрингові та клірингові установи; товарні, фондові й інші біржі; професійні учасники ринку цін­них паперів; інститути спільного інвестування; гральні заклади, ломбарди, юридичні особи, які проводять будь-які лотереї; під­приємства, організації, що здійснюють управління інвестицій­ними фондами чи недержавними пенсійними фондами; підпри­ємства й об'єднання зв'язку, інші некредитні організації, які переказують грошові кошти; інші юридичні особи, котрі відпо-ііідно до законодавства здійснюють фінансові операції.

Суб'єктів державного фінансового моніторингу поділяють па дві категорії залежно від їх завдані, і функцій: 1) суб'єктні спеці­альним статусом -- центральний орган виконавчої влади Держав­ний комітет фінансового моніторингу, який здійснює обов'яз­ковий фінансовий моніторинг, що полягає в аналізі інформації щодо фінансових операцій, яка надається суб'єктами первинно­го фінансового моніторингу, а також вживанню заходів з пере­вірки такої інформації відповідно до законодавства України; 2) суб'єкти, що виконують функції державного регулювання на ринку фінансових послуг.

Так, НБУ, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Державна комісія з регулювання ринків фінансових по­слуг зобов'язані:

— вимагати від суб'єктів первинного фінансового моніто­рингу виконання завдань та обов'язків, передбачених законо­давством;

— перевіряти стан організації професійної підготовки пра­цівників та керівників підрозділів, відповідальних за проведен­ня внутрішнього фінансового моніторингу, та вживати заходів, передбачених законодавством;

— під час здійснення нагляду перевіряти виконання вимог актів законодавства з питань запобігання та протидії легалізації

41*

644 _____________ Модуль 4. ГРОШ О ВИЙ ОБІГ ТА Р ИНКИ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ...

(відмиванню) доходів і фінансуванню тероризму та вживати в установленому законодавством порядку заходів;

—інформувати Держкомфінмоніторинг про виявлені випад­ки порушення законодавства суб'єктами первинного фінансово­го моніторингу;

—забезпечувати зберігання інформації, одержаної від суб'єк­тів первинного та державного фінансового моніторингу і право­охоронних органів;

—погоджувати з Держкомфінмоніторингом будь-які норма­тивні документи, що стосуються питань, пов'язаних із виконан­ням вимог ЗУ «Про запобігання та протидію легалізації (відми­ванню) доходів, одержаних злочинним шляхом»;

—надавати Держкомфінмоніторингу інформацію й докумен­ти, необхідні для виконання покладених на нього завдань (за винятком інформації про особисте життя громадян), у порядку, визначеному законодавством.

Залежно від особливостей фінансові операції поділяються на ті, що підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу, й ті, які підлягають внутрішньому фінансовому моніторингу. Пе­релік фінансових операцій, які підлягають обов'язковому фінан­совому моніторингу, чітко визначено законодавством, а перелік фінансових операцій, які підлягають внутрішньому, не є вичерп­ним. Порядок надання Держкомфінмоніторингу інформації про фінансову операцію, що підлягає обов'язковому фінансовому мо­ніторингу, встановлює відповідно НБУ — для банків, Кабінет Міністрів України — для інших суб'єктів первинного фінансо­вого моніторингу.

Суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний:

— проводити ідентифікацію особи, яка здійснює фінансову
операцію, що підлягає фінансовому моніторингу відповідно до
закону, або відкриває рахунок (у тому числі депозитний), на під­
ставі наданих в установленому порядку документів або за наяв­
ності підстав вважати, що інформація стосовно ідентифікації
особи потребує уточнення;

—- забезпечувати виявлення і реєстрацію фінансових операцій, що відповідно до закону підлягають фінансовому моніторингу;

— надавати Держкомфінмоніторингу інформацію про фінан­
сову операцію, яка підлягає обов'язковому фінансовому моніто­
рингу, не пізніше ніж протягом трьох робочих днів від моменту
її реєстрації;

 

Глава 23. РИНКИ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ ЯК ПРЕДМЕТ...

сприяти працівникам Держкомфінмоніторингу у прове­денні аналізу фінансових операцій, що підлягають обов'язково­му фінансовому моніторингу;

надавати відповідно до законодавства додаткову інформа­цію на запит Держкомфінмоніторингу, пов'язану з фінансовими операціями, що стали об'єктом фінансового моніторингу, зокре­ма гаку, що становить банківську й комерційну таємницю, не пізніше, ніж протягом трьох робочих днів від моменту отриман­ня запиту;

— сприяти суб'єктам державного фінансового моніторингу в проведенні аналізу фінансових операцій, що підлягають фінан­совому моніторингу;

— уживати заходів щодо запобігання розголошенню (в тому числі особам, стосовно фінансових операцій яких проводять пе­ревірку) інформації, яку надають Держкомфінмоніторингу, та іншої інформації з питань фінансового моніторингу (зокрема, про факт надання такої інформації);

— зберігати документи стосовно ідентифікації осіб, що здій­снили фінансову операцію, яіса згідно із законом підлягає фі­нансовому моніторингу, та всю документацію про здійснення фінансової операції протягом п'яти років після її проведеним.

У вимогах до організації фінансового моніторингу суб'єктами пер­винного фінансового моніторингу у сфері запобігання та протидії за­провадженню в легальний обіг доходів, одержаних злочинним шля­хом, та фінансуванню тероризму (затверджених наказом Державного департаменту фінансового моніторингу від 24.04.2003 р. № 40) зазна­чено, що координацію діяльності з проведення суб'єктом (відокрем­леним підрозділом) заходів фінансового моніторингу покладено на відповідального працівника, якого призначає керівник суб'єкта і який с незалежним у своїй діяльності та підзвітним тільки керівнику суб'єк­та. У разі недоцільності введення окремої посади відповідальним за фінансовий моніторинг може стати керівник суб'єкта. З урахуванням особливостей організаційної структури суб'єкта може бути створено окремий структурний підрозділ із питань проведення фінансового моніторингу. Не може бути призначена відповідальним працівником особа: яка має судимість за скоєння умисного злочину, якщо її не по­гашено і не знято в установленому законодавством порядку; з якою в суб'єкта (відокремленого підрозділу) відсутні трудові відносини.

Суб'єкт первинного фінансового моніторингу розробляє внутрішні документи: правила здійснення внутрішнього фінан-

646 _____________ Модуль 4, ГРОШОВИЙ ОБІГ Т А РИНКИ ФІНАНС ОВИХ ПОСЛУГ...

сового моніторингу (визначають порядок та умови проведення заходів, спрямованих на недопущення використання суб'єкта і його відокремлених підрозділів для легалізації (відмивання) до­ходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансування терориз­му), програма фінансового моніторингу (містить план запрова­дження комплексу заходів з організації проведення фінансового моніторингу, з урахуванням окремих напрямків діяльності су­б'єкта, в тому числі його відокремлених підрозділів) та план про­ведення перевірок виконання зазначених заходів.

Вимоги щодо призначення, прав та обов'язків, кваліфікації працівників, відповідальних за проведення фінансового моніто­рингу, програм їх навчання та підвищення кваліфікації; запрова­дження правил та програм проведення фінансового моніторингу; виявлення операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, й надання інформації про них; ідентифікації осіб, які здійсню­ють фінансові операції та зберігання відповідних документів; підготовки персоналу з метою виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, — визначено в норма­тивно-правових актах, що їх приймають суб'єкти державного фі­нансового моніторингу.

Такі вимоги, зокрема, містяться у Положенні про здійснення фінансового моніторингу фінансовими установами (затвердже­ному Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 05.08.2003 р. № 25), Положен­ні про здійснення банками фінансового моніторингу (затвер­дженому Постановою Правління НБУ від 14.05.2003 р. № 189), Положенні про здійснення фінансового моніторингу учасника­ми ринку цінних паперів (затвердженому рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 04.10.2005 р. № 538).

Порядок проведення внутрішнього фінансового моніторингу суб'єктами господарювання, що провадять господарську діяль­ність з організації й утримання казино, інших гральних закладів, і ломбардами (затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 20.11.2003 р. № 1800) визначає механізм виконання такими суб'єктами первинного фінансового моніторингу, у т. ч. завдань та обов'язків із проведення внутрішнього фінансово­го моніторингу, передбачених ЗУ «Про запобігання та проти­дію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом».

 

Глава 23. РИНКИ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ ЯК ПРЕДМЕТ...

Слід зауважити, що національний законодавець був вимушений ураховувати міжнародні та європейські стандарти і підходи погонно діяльності у сфері запобігання використанню фінансової системи:і мстою відмивання грошей.

Передусім це стосується діяльності ФАТФ (РАТР) — Спеціаль­ної фінансової комісії з проблем відмивання, коштів¹. У Спеціальній програмі боротьби з відмиванням коштів, що складається із 40 реко­мендацій, представленій у 1990 р. (її двічі переглядали — у 1996 та 2003 р.), визначено чотири напрями питань: 1) установлення кри­мінальної відповідальності за відмивання коштів; 2) ужиття попе­редніх та конфіскаційних заходів; 3) зміцнння фінансової системи; 4) міжнародне співробітництво.

Через зазначені рекомендації має місце уніфікація «відмивочно-і'о» законодавства країн, що є членами міжнародних фінансових від­носин, у тому числі ЄС. Вимоги ФАТФ, попри рекомендаційний ха­рактер, істотно впливають на заходи з внесення змін до національного законодавства з питань відмивання коштів як у країнах, що є члена­ми ФАТФ, так і в інших. Зокрема, переважна частина рекомендацій ФАТФ увійшла до Директиви Ради ЄС із запобігання використан­ню фінансової системи для відмивання коштів, прийнятої у червні 1991 р., а також до законів країн ЄЄ. та держав члені» ФАГФ.

Із лютого 2000 р. ФАТФ веде списки країн та територій, що сла­бо протидіють або ухиляються, на її погляд, від боротьби з відмиван­ням коштів. Включення до так званого «чорного списку» ФАТФ (ИССТ Іізі) відбивається на рейтингу країни та на ставленні міжна­родної спільноти до її комерційних підприємств, фінансових посе­редників тощо. ФАТФ може рекомендувати іншим державам не під­тримувати ділових зв'язків та не провадити фінансових операцій з установами та фірмами таких країн. На момент формування список складався переважно з офшорних зон, однак їх уряди досить швидко погодилися співробітничати. Україна перебувала в чорному списку у 2001—2003 рр., до прийняття відповідного національного законодав­ства з протидії відмиванню коштів (зокрема, ЗУ «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом», актів уряду й центрального банку) та вжиття ряду інших заходів, спрямованих на зменшення кількості правопорушень у фі­нансовій сфері.

Директива 2001/97/ЄС Європейського Парламенту і Ради Єв­ропейського Союзу, яка вносить зміни до Директиви Ради 91/308/ ЄЕС щодо запобігання використанню фінансової системи з метою

¹ Офіційний сайт ФАТФ. |Електронний ресурс|. Режим доступу: \Мр\//у/у/у/.(аІЇ-£гііі.ощ

648 Модуль 4. ГРОШОВИЙ ОБІГ ТА РИНКИ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ...

відмивання грошей — Декларація Комісії від 04.12.2001 р. — закріпи ла міжнародну практику та високі стандарти захисту фінансової!і сектора й інших уразливих видів діяльності від згубного впливу до ходів від злочинної діяльності.

Згідно зі ст. 1 Директиви, поняття «відмивання грошей» означає умисну поведінку стосовно: 1) обміну або передачі власності, коли відомо, що вона виникла внаслідок кримінальної діяльності чи участі в подібній діяльності з метою приховування або маскування незакон­ного походження власності чи сприяння будь-якій особі, яка здій­снює подібну діяльність, ухилитися від юридичних наслідків своїх дій; 2) приховування або маскування справжньої природи, джерел, місцезнаходження, розміщення, руху, прав щодо власності чи прав на власність, якщо відомо, що вона виникла внаслідок кримінальної діяльності або участі в подібній діяльності; 3) придбання, володіння або використання власності, якщо на момент отримання було відомо, що подібна власність виникла внаслідок кримінальної діяльності чи участі в подібній діяльності; 4) участі в будь-яких діях, об'єднання з метою здійснення, спроби здійснення і надання допомоги, співучасті, сприяння і консультування стосовно будь-яких дій, зазначених ви­ще. Знання, наміри або мета, необхідні як елемент вищезгаданої ді­яльності, можуть бути наслідком об'єктивних обставин, що ґрунту­ються на фактах. Окрім того, відмивання грошей слід розглядати як таке, навіть коли діяльність, у результаті якої створювалася власність для відмивання, відбувалася на території іншої держави-члена або на території третьої країни.

Директива 2005/60/ЄС Європейського Парламенту та Ради ЄС про запобігання використанню фінансової системи з метою відми­вання коштів та фінансування тероризму від 26.10.2005 р. висунула вимогу державам-членам забезпечити заборону відмивання коштів та фінансування тероризму. Оскільки використання фінансової сис­теми для спрямування кримінальних або навіть законних грошей на терористичні цілі створює загрозу цілісності, належному функціону­ванню, репутації та стабільності фінансової системи, Директива за­проваджує превентивні заходи через фінансову систему, які разом із заходами кримінального права мають сприяти боротьбі з терориз­мом.

Установи й особи, що підлягають дії Директиви, мають ідентифі­кувати та перевіряти бенефіціарів. На виконання цієї вимоги інфор­мацію треба передавати до тих установ та осіб, які користуються за­гальнодоступними записами бенефіціарів, запитують важливі дані в своїх клієнтів або отримують інформацію в інший спосіб. Слід урахо­вувати рівень принципу належної обачності стосовно таких клієнтів щодо ризику відмивання коштів та фінансування тероризму, що зале-

 

Глава 23. РИНКИ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ ЯК ПРЕДМЕТ...

житі, під виду клієнта, ділових відносин, товарів та ведення ділових операцій. Директива має також застосовуватися до тих установ та осіб, які працюють через Інтернет. Директива містить припис щодо необхідності державам-членам заборонити своїм кредитним та фі­нансовим установам вести анонімні рахунки або анонімні банківські розрахункові книжки. Перевірка особи клієнта та бенефіціара повин­на відбуватися до встановлення ділових стосунків або проведення операції.

Питання для самоконтролю

1. У чому полягає суть та мета державного регулювання рин­ків фінансових послуг?

2. Що дає підстави розглядати ринки фінансових послуг як об'єкт фінансово-правового регулювання?

3. Які державні регулятори працюють на ринку фінансових послуг в Україні?

4. Дайте характеристику дія./........ ості Національного банку

України як державного регулятора па ринку фінансових по­слуг.

5. Що таке банківська діяльність?

6. Які банківські операції можете назвати?

7. Що таке банківська система?

8. Які складові банківської системи України?

9. У чому полягають особливості правового статусу держав­ного банку?

 

10. Що таке банківський нагляд, яка його мета?

11. Які повноваження має Державна комісія з регулювання рин­ків фінансових послуг в Україні?

12. Які небанківські фінансові установи працюють на ринку державних фінансових послуг? Дайте їх характеристику.

13. У чому полягають суть та завдання фінансового моніто­рингу?

14. Назвіть суб'єктів фінансового моніторингу.

Глава 24