Міжнародне податкове право та його принципи

Регулювання податкових відносин може здійснюватися на рівні податкової юрисдикції окремих держав. У такому разі мо­ва йде про національне податкове право. Водночас ряд питань пов'язаний із регулюванням податкових відносин, які виходять за межі податкової юрисдикції певних країн. У такому разі мож­на говорити про міжнародне право.

І хоча цей термін і досі не є загальноприйнятим, тим не мен­ше його застосовують дедалі частіше. Міжнародне податкове

Глна 13. ПОДАТКОВЕ ПРАВО ТА ПОДАТК ОВІ П РАВОВІДНОСИНИ 407

Прано розглядають у двох аспектах: 1)як наукову галузі, (або наукову дисципліну), що поступово виокремлюється в спеціаль­ний напрям досліджень у межах податкового права; 2) як норма­тивну категорію.

Ііазою для формування міжнародного податкового права є міжнародне оподаткування, тобто сукупність особливих еко­номічних та організаційно-правових відносин, що виникають,;імінюються і припиняються у сфері фіскальних публічних інте­ресів двох і більше держав у зв'язку зі справлянням податкових платежів. Окрім того, міжнародне оподаткування виникає за участі у податкових відносинах «іноземного елемента», коли платник податку має податковий обов'язок щодо кількох дер­жав одночасно. Типовим прикладом може бути ситуація з по­двійним оподаткуванням: платник податку отримує дохід на території однієї держави, постійно проживає в іншій і несе пода­тковий обов'язок зі сплати податку з такого доходу в обох дер­жавах. Зовнішньоекономічна діяльність також супроводжуєть­ся подвійним оподаткуванням для суб'єкта господарювання. Тобто платник має збільшене податкове зобов'язання, що не можна вважати заохочувальним чинником для підприємниць­кої діяльності.

Одним із найтиповіших шляхів вирішення цієї проблеми є прийняття міжнародних угод, у яких відносини, безпосередньо пов'язані з міжнародним оподаткуванням, переводять на рівень міжнародно-правового регулювання. Фактично мова йде про спільну нормотворчу діяльність країн світу, метою якої є врегу­лювання на міждержавному рівні тих податкових відносин, які повною мірою не охоплені юрисдикцією однієї з країн і, відповід­но, не можуть бути врегульовані в односторонньому порядку. Регулювати нормами міжнародного податкового права

можна:

—відносини між державами з приводу укладання і виконан­ня міжнародних податкових угод із метою розмежування подат­кової юрисдикції країн;

—податкові відносини між державами та фізичними і юри­дичними особами інших країн (суб'єктами іноземного права), тобто відносини, що стосуються суверенітету інших держав;

— відносини публічного характеру між юридичними та фі­
зичними особами різних держав, які виникають, наприклад, при

408 Модуль 3. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПУБЛІЧНИХ ДОХОДІВ ТА ВИДАТКІВ

утриманні податковим агентом податку з іноземної особи у дже­рела виплати¹.

Сукупність правових норм, що формуються на міжнародно­му рівні шляхом узгодження позицій різних держав або міждер­жавних утворень щодо суттєвих питань міжнародного оподат­кування, і формує врешті-решт міжнародне податкове право².

У фаховій літературі точиться дискусія щодо визначення місця міжнародного податкового права у правовій системі. Його розглядають і як підгалузь міжнародного фінансового права, і як підгалузь міжнародного економічного права, і як самостійну галузь міжнародного публічного права. Разом із тим належно аргументованою є позиція, що міжнародне податкове право є інститутом міжнародного фінансового права, який охоплює су­купність принципів і норм, що містяться у міжнародних догово­рах (угодах) і які є основою для розмежування податкової юрис­дикції окремих держав із метою вирішення основних проблем міжнародного оподаткування, а також регулюють інші міжнаро­дні податкові відносини, що виникають між суб'єктами міжна­родного фінансового права.

Джерелами міжнародного податкового права є:

— багатосторонні міжнародні угоди загального характеру, які врегульовують лише загальні питання міжнародного співро­бітництва у різних сферах, зокрема можуть встановлювати зага­льні принципи діяльності у сфері оподаткування (наприклад, Європейська хартія міщеного самоврядування, Європейська соціальна хартія 1961 р.);

договори з питань взаємовідносин держав, у яких, поряд з іншими, врегульовано окремі податкові питання. Це можуть

' Ма:іс6іінк. //. Л. Міжнародне фінансове право/ Л. Л. Лазебник. — К.: І Ісчп р учґхшої літератури, 2008. — С. 249.

⁷ Наприклад, дії».: Опришка В. Ф. Міжнародне економічне право/ В. Ф. Опршпко. К.: КІ11-У, 2003. - С. 28-30; Шумилов В. М. Междуна-родиое фиііаіісонос прано/ В. М. Шумилов. — М.: Международньїе отноше-ния, 2005. ('. 4(> М\ ІПумимт В. М. Международнос зкоиомическоє право в зпоху глобализации / В. М. ІІІумилон. — М.: Международньїе отношения, 2003. — С. 95; Междупародиое ііубличпое право/отв. ред. К. А. Бекяшев. — М., 2003. — С. 393; Иванова Е. Е. Междупародиое финансовое право / Е. Е. Ива-нова// Международное иубличиое и частное право. — 2004. — № 1(16). — С. 20; Кучеров И. И. Междупародиое палогомос право. Академії ческий курс / И. И. Кучеров. — М.: ЮрИнформ, 2007. — 452 с; ЛазебникЛ. Л. Зазнач, пра­ця. - С. 253-254.

ГЛІМ 13, ПОДАТКОВЕ ПРАВО ТА ПОДАТКОВІ ПР АВОВІДНОСИН И 409

бути двосторонні та багатосторонні договори (угоди), які за.чви-Чйй стосуються питань економічного співробітництва, а також ІІИ'і'ііііь встановлення між державами дипломатичних і консуль­ських відносин. Сюди належать і торгові та митні угоди, а також угоди, які визначають принципи взаємовідносин міжнародних організацій із країнами їх базування (наприклад, Генеральна угода з тарифів і торгівлі, Європейська конвенція про устрій і підприємництво від 13.12.1995 р., Віденська конвенція про дип­ломатичні відносини від 18.04.1961 р.);

податкові договори та угоди, що безпосередньо стосують­ся податкової сфери і укладаються з метою регулювання питань міжнародного оподаткування. Сюди входять загальні податкові угоди (ті, які охоплюють усі питання взаємовідносин держав у сфері справляння прямих та непрямих податків) та обмежені податкові угоди (стосуються конкретних видів податків, виок­ремлених за ознакою суб'єкта чи об'єкта оподаткування або за Іншими ознаками);

— угоди щодо надання адміністративної допомоги з податко­вих питань, укладені між податковими органами різних держав задля взаємного сприяння у боротьбі з податковими правопору­шеннями шляхом передачі інформації, обміну досвідом, поси­лення податкового контролю, участі у процесі фінансового моні­торингу тощо.

Окрім того, до джерел міжнародного податкового права мож­на зарахувати рішення та постанови міжнародних організацій, які вони приймають у межах своєї компетенції і які не супере­чать основним принципам міжнародного права; судові преце­денти міжнародних судів та арбітражів, а також національних судів, якщо рішення останніх належать до питань міжнародних взаємовідносин і відповідають загальновизнаним нормам між­народного права.

Серед принципів міжнародного податкового права такі:

1) принцип суверенної рівності держав. Він передбачає не­можливість примусити будь-яку державу до участі у міжнарод­них відносинах, а також нав'язувати їй невигідні умови співро­бітництва тощо. Дії будь-якої держави не повинні мати на меті порушення суверенітету іншої країни;

2) принцип податкового суверенітету. За кожною держа­вою залишають право самостійно запроваджувати норми, що становлять її податкову юрисдикцію, формувати національну

410 Модуль 3. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПУБЛІЧНИХ ДОХОДІВ ТА ВИДАТКІВ

податкову систему та визначати склад податків, критерії й поря­док оподаткування тощо. Зазначене право є абсолютним. Ніхто, крім самої держави, не може його обмежити або на нього зазіх­нути;

3) принцип співробітництва. Кожна держава має право на власний розсуд і у власних інтересах брати участь у будь-яких міжнародних відносинах, якщо вони відповідають принципам міжнародного права, зокрема у нормотворчій діяльності;

4) принцип податкової юрисдикції. Держава має змогу по­ширювати своє суверенне право щодо справляння податків на певну територію й певне коло осіб. Це, в свою чергу, може реалі­зовуватися через принципи

а) громадянства — держава може вимагати, щоб доходи її
громадян і зареєстрованих уній юридичних осіб підлягали опо­
даткуванню всередині країни, незалежно від місця отримання;

б) резиденства — держава висуває зазначені вище вимоги
лише до тих суб'єктів, які за законодавством держави підпада­
ють під установлені критерії податкового резиденства, з якими
пов'язують обов'язок сплачувати податки на її території з усіх
доходів (зокрема тих, джерело яких — за кордоном), незалежно
від громадянства;

в) постійного представництва — стосовно організацій, які
мають на території іноземної держави постійне представництво
(відокремлений підрозділ), через який здійснюють підприєм­
ницьку діяльність, ця держава володіє правом оподатковувати
одержані ними па її території доходи;

г) територіальності держава закріплює за собою право
оподатковувати всі доходи та майно іноземних фізичних та юри­
дичних осіб унаслідок того, що ці доходи одержано, а майно пе­
ребуває па території цієї держави, незалежно від національної
приналежності й наявності у них статусу податкового резидента
цієї держави;

5) принцип податкової недискримінації — заборона держа­ві оподатковувати іноземних суб'єктів за вищими податковими ставками порівняно зі славками аналогічного податку, що їх за­стосовують до націоналі.них суб'єктів за однакових правових і фактичних обставин.

6) принцип сумлінного виконання зобов 'язань — випливає із норм міжнародного податкового права і базується, фактично, на національному принципі законності. Норми міжнародних до-

Глава 14

ПРАВОВІ ЗАСАДИ

СПРАВЛЯННЯ ПОДАТКІВ

З ФІЗИЧНИХ ОСІБ

Люди витрачають час на те,

щоб робити гроші,

тоді як їм потрібно витрачати

гроші на те, щоб робити час.

А. Хірдман