Глііі 6. Фінансово-правова відповідальність

іуіиді обмежень особистого, організаційного або майнового ха-(шкісру з метою охороіїи фінансових правовідносин, покарання правопорушників, запобігання правопорушенням та спонукан­ня суб'єктів фінансових правовідносин дотримуватися належ­ної поведінки у сфері фінансової діяльності.

До системи заходів державного примусу належать:

1) державно-примусові заходи, що є реакцією держави па факт протиправної поведінки конкретного суб'єкта фінансового права. Вони поділяються на юридичні санкції та заходи, що їх застосовують із метою припинення протиправних дій суб'єктів фінансового права, — заходи припинення, наприклад вилучен­ня податковими органами документів, що свідчать про прихову­вання (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, інших обов'язкових платежів;

2) запобіжні (превентивні) заходи, які передують застосуван-н ю юридичних санкцій і метою яких є запобігання вчиненню правопорушень у сфері фінансової діяльності, вчасне їх припи­нення та контроль за мобілізацією, розподілом і використанням фондів коштів. Прикладами превентивних заходів можуть бути обов'язкова реєстрація через органи Державного казначейства договорів, за якими платниками є розпорядники бюджетних кош­тів; одержання від установ банків відомостей про стан рахунків їх клієнтів тощо.

Найпоширенішим заходом державного примусу за вчинен­ня фінансових правопорушень є юридичні санкції, а саме — фі­нансово-правові. Порядок їх застосування визначено в багатьох актах фінансового законодавства, що регулюють окремі фінан­сово-правові інститути. Так, щодо бюджетного законодавства, фінансово-правові санкції встановлює Бюджетний кодекс Украї­ни. Одна з них — припинення бюджетного фінансування.

При порушенні приписів податкових законів санкції вста­новлює передусім ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. Тут мова йде насамперед про штра­фи й пені. За порушення валютного законодавства санкції вста­новлює Декрет Кабміну «Про систему валютного регулюван­ня та валютного контролю» від 19.02.1993 р. Тут переважають штрафи.

Санкції за порушення банківського законодавства закріпле­но в ЗУ «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р., за

206 ____________ Модул ь 1. ПУБЛІЧНА ФІНАНСОВА ДІЯЛЬНІСТЬ І ФІНАНСОВЕ ПРАВО

порушення грошового обігу — в Указі Президента «Про застосу­вання штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обі­гу готівки» від 12.06.1995 р., за порушення випуску й обігу цін­них паперів — у ЗУ «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006 р. та «Про державне регулювання ринку цінних па­перів в Україні» від 30.10.1996 р.

Порядок застосування санкцій регламентують здебільшого підзаконні нормативно-правові акти. Наприклад, у сфері опо­даткування це Інструкція про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затверджена наказом Державної податкової адміністрації Украї­ни під 17.03.2003 р. (зі змінами).

Особливості фінансово-правових санкцій¹:

— поширюються на учасників фінансових правовідносин;

— безпосередньо пов'язані з фінансово-правовою відпові­дальністю;

— їх застосовують за фінансові правопорушення;

— вони передбачені фінансово-правовими нормами;

— їх застосовують спеціально уповноважені органи, вони ма­ють державно-примусовий (імперативний) характер;

— в окремих випадках вступають у дію за відсутності вини суб'єкта фінансових правовідносин;

— мають зазвичай грошовий, правовідновлювальний (ком­пенсаційний) штрафний характер;

— відрізняються від кримінальних, адміністративних, цивіль­но-правових як за змістом, так і за функціями і процедурою за­стосування.

Метою застосування фінансово-правових санкцій є дотри­мання фінансової дисципліни всіма суб'єктами фінансових від­носин, нормальне функціонування фінансової системи держави. Крім того, шляхом фінансово-правових санкцій реалізуються й функції права: охоронна — створення умов для притягнення правопорушників до юридичної відповідальності, недопущення неправомірної поведінки учасників фінансових відносин, при­пинення їх протиправних дій; превентивна — запобігання право­порушенням у сфері фінансової діяльності; виховна — спонукан­ня суб'єктів фінансових правовідносин до належної поведінки у фінансовій діяльності.

 

207

ГЛШ 6. ФІНАНСОВО-ПРАВОВА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Питання для самоконтролю

1. Яка мета фінапсово-правової відповідальності?

2. На яких принципах базується фінапсово-іфавопа відпові­дальність?

3. Які функції виконує фінансово-правова відповідальність?

А. У чому полягають особливості фінансово-правової відпові­дальності, що дають змогу виокремити її з-поміж інших ви­дів юридичної відповідальності?

5. У чому полягає взаємозв'язок фінансово-правової відпові­дальності з іншими видами юридичної відповідальності?

6. Що таке фінансове правопорушення?

7. Який склад фінансового правопорушення?

8. У чому полягає нормативна сторона фінансового правопо­рушення?

9. Чим характеризується процесуальна сторона фінансового правопорушення?

10. Які види фінансових правопорушень?

' Коментар до законодавства про фінансово-правові санкції. — С. 21.

ТШЛ 7. БЮДЖЕТ ТА БЮДЖЕТНІ ПРАВОВІДНОСИНИ

213

 

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Модуль 2 БЮДЖЕТНЕ ПРАВО

Глава 7

БЮДЖЕТ

ТА БЮДЖЕТНІ ПРАВОВІДНОСИНИ

Скарбниця — серце держави. П. Буаст

Поняття та значення бюджету

Для функціонування держави

Та територіальних громад

Бюджет є невід'ємним атрибутом будь-якої держави, важли­вим інструментом реалізації економічної й соціальної політики. Адже досягнення стійкого економічного зростання, стабільного соціально-економічного розвитку як регіонів, так і держави зага­лом неможливе без створення оптимальної системи бюджетних відносин. Досвід вітчизняного державотворення свідчить, що для розвитку економіки України та поліпшення добробуту гро­мадян в усіх регіонах необхідно вдосконалити бюджетну й по­даткову політику, децентралізувати місцеві фінанси.

Сучасна організація публічних фінансів є наслідком майже 200-річного поступу, що почався після свідомого відходу від ста­рих, добюджетних систем. Концепція бюджету, що її у XIX ст.

 

майже всюди прийняв західний світ, була одпісю з низки ре­форм, таких як загальне виборче право, податки па прибутки громадян та корпорацій, підзвітність урядового апарату й про­грими соціального забезпечення'. Сто років тому зазначали, що йЛИене ідея бюджету — це врівноваження видатків та коштів на (X покриття за допомогою періодичних, попередніх, передбачу-Ийпих відрахувань, протягом відносно короткого проміжку часу, ИКІ створюють у той самий період, що й публічно-фінансові кош­ти з урахуванням кон'юнктурних впливів, оскільки їх можна пе­редбачити².

Сьогодні бюджет є складовою будь-якої національної еко­номіки. І на прикладі бюджету та бюджетного процесу якнай­краще виявляються характерні особливості побудови відносин держави й економіки³. При цьому бюджет є складною як еконо­мічною, так і правовою категорією.

Термін «бюджет» походить від давньофранцузького Ьои§е, Іюи^етХе (від кельтського Ьи1§а) — шкіряний мішок, сумка. Піс­ля завоювання Англії норманами це слово поступово перетвори­лося на Ьио!§еі; та стало одним із термінів, що їх уживав парла­мент у процесі формування державної скарбниці та витрачання коштів із неї. У певний день канцлер казначейства Англії від­кривав свій бюджет, тобто сумку, в якій були папери або рахун­ки, в сучасному розумінні — проголошував законопроект. У ньо­му він невдовзі по закінченню фінансового року викладав перед

¹ Бюджетні повноваження парламенту. Українські реалії на тлі світового
досвіду. — К.: Заповіт, 1997.— С. 7—8.

² Тиктин Г. Н. Основньїе организационнне принципи и системи пуб-
личного хозяйства. Проблеми общетерриториальннх (государственннх) и
местннх публичнмх финансов / Г. Н. Тиктин. — Одесса, 1928.— С. 96.

³ Особливості відносин держави й економіки в умовах існування ринко­
вих соціальних систем полягають у: а) встановленні переважно партнерських
відносин між державними та ринковими структурами; б) мінімальному втру­
чанні держави в економіку, рівень якого для кожної країни є, як правило,
індивідуальним; в) органічному поєднанні адміністративно-правових із фі­
нансовими та іншими «ліберальними» засобами впливу держави на еконо­
мічні відносини; г) наявності в держави лише мінімальних, об'єктивно необ­
хідних для її нормального існування і функціонування матеріальних засобів;
ґ) цілковитому контролі з боку держави фінансової та податкової систем;
д) домінуванні приватної власності над державною та рештою форм власнос­
ті. — Див.: Обіцая теория государства и права. Акадсмический курс; в 3 т. /
отв. ред. М. Н. Марченко. — М.: Норма, 2007. Т. 'Л. С. 57.

214

Модуль 2, БЮДЖЕТНЕ ПРАВО

ІЦЦ Ь ІЮДЖЕТ ТА БЮДЖЕТНІ ПРАВОВІДНОСИНИ

215

 

Палатою громад минулорічні фінансові результати та кошторис доходів і видатків на наступний період. Ці документи уряд да вав на схвалення парламенту. Лише з кінця XVIII ст. бюджетом почали називати й той документ, який містив розподіл доходів і видатків і був затверджений представницьким органом.

Річний бюджет є серцевиною організації публічних фінам сів, і повсякденні процедури ведення фінансових справ прямо залежать від нього. Бюджетний документ відображає рішення у відповідних сферах державних та приватних фінансів, у тому числі витрат. Він уособлює й пояснює фінансово-бюджетну по літику уряду й те, як ця політика впливає на напрям і темпи зростання основних показників економіки, зокрема рівні ціп, зайнятість і процентні ставки. Водночас обговорення бюджету і підготовчі заходи, що йому передують, є надзвичайно важливим засобом розроблення політики за участю громадськості, він ви­значає роль уряду в житті держави. Бюджетний цикл — органі заційна основа контролю і впорядкування публічних фінансів, а також підвалина підзвітності всіх ланок уряду.

Бюджет в економічному розумінні становить сукупність грошових відносин між державою (територіальною громадою) і юридичними й фізичними особами з приводу формування, роз­поділу, перерозподілу та подальшого використання централі­зованого фонду коштів, призначеного для забезпечення вико­нання державою (органом місцевого самоврядування) функцій, спрямованих на задоволення публічних інтересів. Основним джерелом формування бюджету є ВВП. Права держави щодо його розподілу ґрунтуються на двох чинниках: по-перше, на ви­конанні нею зазначених суспільних функцій, оскільки центра­лізація частини ВВП у бюджеті є, по суті, платою суспільства за виконання державою її функцій; по-друге, держава може бра­ти участь у розподілі ВВП як один із суб'єктів його створення, оскільки вона є власником засобів виробництва у державному секторі, тобто здійснює господарську діяльність.

Фактично бюджет є особливою економічною формою пере-розподільних відносин, пов'язаних із відокремленням у розпоря­дження держави частини національного доходу та її використан­ням для задоволення потреб усього суспільства й муніципальних формувань. Саме за допомогою бюджету національний дохід пе­рерозподіляється між галузями національної економіки, регіона­ми країни, сферами суспільної діяльності.

іЧ«матеріальним змістом бюджет становить цеитраліао ЙКНИИ фонд коштів держаки або територіальної громади. Обсяг ЙИіДЖі'іу Це річна сума коштів, іцо проходить через цсіі фонд. Ьиіджет нестала категорія, навпаки, він пгребуиаі у постійно МУ |>У'у, оскільки щодня до нього через «дніпні казначейський Рахунок надходять кошти і здійсним іься фінансування видат МІЙ. Проте бюджет є набагато ширшим поняттям, ніж просто сума Кількісних показників. Завдяки йому фінансуються національні програми, в тому числі пов'язані з соціальним забезпеченням інігеленпя. Він є засобом вкладення держави капіталів у епос майбутнє як шляхом матеріального будівництва, скажімо, про­кладання автострад, інноваційного виробництва або реалізації національних проектів масштабу Євро-2012, так і шляхом удо­сконалення якісних характеристик населення (наприклад, фа­хова підготовка, освіта). Це один із важливих, доступних уряду Інструментів регулювання економічної діяльності й стабілізації доходів громадян.

За формою прояву бюджет є основним фінансовим пла­ном, в якому відбивається діяльність держави та місцевих орга­нів. Його можна розглядати як розпис грошових доходів і видат­ків держави або територіальних громад. У такому розумінні бюджет посідає провідне місце у діяльності держави та органів місцевого самоврядування, оскільки визначає їх можливості та пріоритети, їх роль і форми реалізації закріплених функцій. Фак­тично бюджет відображає соціально-економічну, міжнародну, управлінську, оборонну та фінансову політику.

Політичне значення бюджету полягає в тому, що законо­давчий орган своїм волевиявленням затверджує обсяг видатків та доходів бюджету на планований рік і в такий спосіб бере уряд під свій контроль¹. Бюджет є документом, що обмежує і розпо­діляє фінансові ресурси, які уряд використовуватиме для на­дання допомоги і послуг із метою поліпшити добробут народу. Бюджет — це результат компромісу між альтернативними по-

¹ Недарма зазначають, що законодавчий фінансовий акт (а закон про державний бюджет таким, безперечно, є) — це втілення концептуалі.чонаних економічних вимог, скорегованих на реальний баланс інтересів політичних сил. Прийняття такого акта завжди має місце в умовах протиріччя між за­пропонованою моделлю його економічного змісту та иолітико-правовою фор­мою. Див.: Карасева М. В. Бюджетнос и налоговое право России (нолитиче-ский аспект) / М. В. Карасева. — М.: Юристь, 2005. С. 42.

Модуль 2. БЮДЖЕТНЕ ПРАВО