Глив 2. Публічна Фінансова діяльність

 

звичайно складно, в 1997 р. в Україні було створено постійно діючий контрольний орган — Рахункову палату. Пізніше з'яви­лася Рахункова палата Верховної Ради Автономної Республі­ки Крим. Згідно з Указом Президента України від 19 вересня 2000 р., із метою забезпечення законності та підвищення ефек­тивності використання бюджетних коштів у 2001 р. почали ство­рювати представництва Рахункової палати в регіонах¹.

За ст. 98 Конституції України, контроль за надходженням коштів до Державного бюджету України та їх використанням здійснює Рахункова палата. Вона діє на підставі ЗУ «Про Рахун­кову палату»².

Рахункова палата є постійно діючим органом контролю, який утворюється Верховною Радою України, є підпорядкованим і підзвітним їй.

¹ Нині в Україні відкрито такі територіальні управління Рахункової па­лати: по Дніпропетровській і Запорізькій областях (з офісом у м. Дніпропет­ровськ); по Одеській, Миколаївській та Херсонській областях (у м. Одеса); по Львівській, Волинській, Рівненській і Тернопільській областях (у м. Львів); по м. Києву, Київській, Черкаській та Чернігівській областях (у м. Києві); по Донецькій і Луганській областях (у м. Донецьк); по Автономній Республіці Крим та м. Севестополь (у м. Севастополь); по Харківській, Сумській і Пол­тавській областях (у м. Харків); по Вінницькій, Житомирській, Кіровоград­ській та Хмельницькій областях (у м. Вінниця).

² ЗУ «Про Рахупкопу палату» під 11.07.1996 р. № 315/96-ВР// Відомості Верховної Ради (ВВР). 1996. № 43. - Ст. 212 (зі змінами).

ЗУ «Про Рахункову палату Верховної Ради України» був ухвалений Вер­ховною Радою України 11 липня 1996 р., однак не набув чинності. 1 жовтня 1996 р. парламент подолав вето Президента України й ухвалив постанову «Про тлумачення статті 98 Конституції України». 23 січня 1997 р. Верховна Рада внесла зміни до ст. 1 закону і відправила їх на підпис Президенту. Згід­но з внесеними змінами Рахункова палата України визначалася як постійно діючий вищий орган парламентського фінансово-економічного контролю, який утворюється Верховною Радою України, є підпорядкованим, підзвітним та відповідальним їй. Президент із цим не погодився, вважаючи положення закону такими, що не відповідають змісту ст. 98 Конституції України, і звер­нувся до Конституційного Суду України. Останній розглянув конституційне подання Президента, роз'єднай конституційне провадження за ним на дві окремі справи, щодо яких виніс рішення 11 липня 1997 р. та 23 грудня 1997 р. Згідно з ними, деякі положення ЗУ «Про Рахункову палату Верховної Ради України» було визнано неконституційними, і нідпонідпі зміни внесено до за­кону.

Протягом 1998—2000 рр. було кілька справ, розглянутих Конституцій­ним Судом України і пов'язаних зі змістом ЗУ «Про Рахункову палату Украї­ни» та визначенням меж її компетенції.

До складу Рахункової палати входять Голова Рахункової па­лити та її члени: перший заступник і заступник Голови, головні контролери — керівники департаментів Рахункової палати й се­кретар. Рахункова палата має апарат. Його структуру і штатний |)о:шис затверджує колегія Рахункової палати за поданням Го-лоии у межах бюджетних коштів, передбачених на її утримання.

Для розгляду питань планування та організації роботи Ра­хункової палати, методології контрольно-ревізійної діяльності, прийняття колегіальних рішень і підготовки висновків із мате­ріалів перевірок, ревізій, обстежень і експертиз, а також підготов­ки звітів та інформаційних повідомлень створено колегію Рахун­кової палати. До її складу входять її голова, перший заступник і заступник, головні контролери, секретар.

Голову Рахункової палати призначає на посаду Верховна Рада України за поданням свого Голови терміном на 7 років із правом призначення на другий термін. Призначення Голови Ра­хункової палати проводиться таємним голосуванням шляхом подачі бюлетенів. Кандидата на цю посаду вважають призначе­ним, якщо за результатами таємного голосування він отримав більшість голосів від конституційного складу Верховної Ради України. Він не може бути народним депутатом України, чле­ном Уряду України, займатися підприємницькою діяльністю, виконувати роботу за сумісництвом (крім викладацької, науко­вої й іншої творчої діяльності у позаробочий час). Голова Раху­нкової палати видає накази і розпорядження, має право брати участь у засіданнях Верховної Ради України, її комітетів і тим­часових спеціальних та інших комісій під час розгляду питань, що стосуються діяльності структури, яку він очолює.

До єдиної системи органів державного управління фінанса­ми в Україні входять Міністерство фінансів України, Міністер­ство фінансів Автономної Республіки Крим, фінансові управлін­ня обласних, Київської й Севастопольської міських державних адміністрацій, фінансові відділи районних, міських і районних у містах державних адміністрацій, які діють у межах відповід­них положень.

Міністерство фінансів України — центральний орган ви­конавчої влади, діяльність якого спрямовує та координує Кабі­нет Міністрів України¹. Діє на підставі Положення про Міні-

¹ Офіційний сайт Міністерства фінанси) України: | Електронний ре­сурсі- Режим доступу: пйр://\у\ул¥.тіпгіп.;<оу.иа

62 ____________ Модул ь 1. ПУБЛІЧНА ФІНАНСОВА ДІЯ ЛЬНІСТЬ І ФІНАНСОВЕ ПРА ВО

стерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 р. № 1837 (зі змінами, внесе­ними згідно з Постановою Кабміну від 27.02.2008 р. № 101).

Мінфін є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із реалізації єдиної державної фінансової по­літики. У межах своїх повноважень піп організовує виконання актів законодавства та здійснює систематичний контроль за їх реалізацією.

Основними завданнями Мінфіну України є:

— забезпечення реалізації єдиної державної фінансової, бю­джетної, податкової, митної політики, політики у сфері держав­ного внутрі і н 11 ього фі паї ісового контролю та здійснення контро­лю за тим, як її проводять Державна податкова адміністрація, Держмитслужба, Головне контрольно-ревізійне управління, Дер­жавне казначейство;

— забезпечення концентрації фінансових ресурсів на пріо­ритетних напрямах соціально-економічного розвитку України; вжиття заходів із підвищення ефективності управління держав­ними фінансами; аналіз, разом з іншими органами виконавчої влади, фінансово-економічного становища держави, перспектив її подальшого розвитку;

—- підготовка проекту основних напрямів бюджетної політи­ки на наступний бюджетний період;

— розробка в установленому порядку проекту Закону про Державний бюджет України па відповідний рік, прогнозних по­казників зведеного бюджету України, організація роботи зі скла­дання та виконання Державного бюджету України, координація діяльності учасників бюджетного процесу;

— удосконалення міжбюджетних відносин; здійснення в ме­жах своїх повноважень контролю за дотриманням бюджетно­го законодавства; розробка стратегії фінансування державного бюджету; здійснення державних запозичень, надання держав­них гарантій, погашення й обслуговування державного боргу;

— удосконалення методів фінансового і бюджетного плану­вання; державне регулювання бухгалтерського обліку й фінансо­вої звітності в Україні, розробка стратегії розпитку національної системи бухгалтерського обліку, визначення єдиних методологіч­них засад бухгалтерського обліку та складення фінансової звіт­ності, обов'язкових для всіх юридичних осіб незалежно від орга-нізаційно-нравової форми, форми власності та підпорядкування

Глава 2. ПУБЛІЧНА ФІНАНСОВ А ДІЯЛЬНІСТЬ ___________________________ 63

(крім банків і бюджетних установ), а також фізичних осіб-під-

ириємців;

— реалізація державної політики у сфері випуску та прове­дення лотерей;

— реалізація державної політики у сфері розробки й вироб­ництва голографічних захисних елементів, державний контроль і координація діяльності державних органів у цій сфері;

 

— участь у розробці, разом з іншими органами виконавчої влади, державної політики у сфері видобутку, виробництва, ви­користання та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та на-півдорогоцінного каміння;

— інформування громадськості про економічні й фіскальні

цілі держави.

Мінфін формує та поповнює Державний фонд дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння; здійснює ліцензування окре­мих видів господарської діяльності; забезпечує керування об'єк­тами державної власності, що належать /то сфери його управлін­ня тощо.

Мінфін активно співпрацює з Мінекономіки, Міністерством закордонних справ, Мін'юстом та іншими центральними органа­ми виконавчої влади з питань розвитку співробітництва Украї­ни з ЄС. Забезпечує у межах своїх повноважень виконання Україною зобов'язань згідно з Угодою про партнерство і співро­бітництво між Україною і Європейськими співтовариствами та їх державами-членами, проводить роботу з адаптації податково­го законодавства України до законодавства ЄС та норм догово­рів СОТ.

У рамках своїх повноважень Мінфін видає накази, організо­вує та контролює їх виконання. У разі потреби він може вида­вати спільні акти разом з іншими органами виконавчої влади. Рішення Мінфіну обов'язкові для виконання центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого са­моврядування, підприємствами, установами й організаціями всіх форм власності та громадянами.

Мінфін очолює Міністр, якого призначає на посаду і звільняє в установленому порядку Верховна Рада за поданням Прем'єр-міністра України. Міністр має заступників, що їх призначає на посаду і звільняє Кабінет Міністрів України.

64 _____________ Модуль 1. ПУБЛІЧНА ФІНАНСОВА ДІЯЛЬНІСТЬ І ФІНАНСОВЕ ПРАВО

Міністр фінансів або, за його рішенням, перший заступник спрямовує і координує діяльність Державної податкової адміні­страції, Держмитслужби, ГоловКРУ. Він також погоджує при­значення на посади та звільнення керівників головних фінансо­вих управлінь обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

До сфери управління Міністерства фінансів України вхо­дить Державна пробірна служба, що бере участь у формуван­ні, накопиченні та зберіганні Державного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, а також його складових: дер­жавного запасу дорогоцінних металів, державного запасу доро­гоцінного каміння, оперативного резерву золота, Історичного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння; прово­дить експертизу цінностей Фонду тощо. Служба співпрацює із Державним гемологічним центром України, що займаєть­ся гемологічним вивченням дорогоцінного, напівдорогоцінно-го та декоративного каміння з метою визначення його якості та вартості відповідно до вимог світового ринку; здійснює діагнос­тику і експертизу такого каміння, розробляє нормативну до­кументацію щодо сертифікації самоцвітної сировини і виробів із неї.

Державне казначейство України — урядовий орган держав­ного управління, що діє у складі Мінфіну і йому підпорядковує­ться. Казначейство є учасником системи електронних платежів Національного банку. Було утворене при Міністерстві фінансів України згідно з Указом Президента України від 27.04.1995 р. № 335/95. Нині воно організовує свою роботу на підставі поста­нови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1232 (зі змінами від 26.04.2007 р.)¹.

До основних завдань Казначейства належать:

— забезпечення казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, що передбачає: 1) розрахунково-касове обслуговуван­ня розпорядників і одержувачів бюджетних коштів; 2) контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надхо­джень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів за цими зобов'язаннями; 3) контроль за дотриманням учасниками бю-

¹ Офіційний сайт Державного казначейства: [Електронний ресурс]. — Режим доступу: п«р://\у\у\у.ігеа8игу.8оу.иа/ігеашге/сопгтоІ/ик/т<іех