Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Поняття, принципи та методи публічної фінансової діяльності
Однією з найвагоміших гарантій державного суверенітету є фінансово-економічна могутність держави. Суверенна держава має бути платоспроможною, мати значні золотовалютні резерви, валютну грошову масу, в тому числі — готівкові ресурси. Держава як власниця національних багатств повинна вміти накопичувати для свого бюджету кошти за рахунок стабільності та ефективності суспільного виробництва, вмілого управління власним господарством, провадження виваженої цінової, грошово-кредитної та податкової політики, нагромаджувати капітал за рахунок торгівлі, надійно захищати об'єкти власності, забезпечувати громадянам гарантовані соціальні права та задовольняти мінімальні потреби, зокрема споживчі. Фінанси — категорія фінансової науки і ключове питання науки фінансового права. Разом із тим говорити про предмет останнього доцільно у взаємозв'язку із фінансовою діяльністю держави та місцевого самоврядування. Дії органів держави та місцевого самоврядування у сфері фінансів при розподілі й перерозподілі сукупного суспільного продукту, в тому числі й частини національного доходу, як форма впливу на зовнішній світ, на суспільні відносини дістала назву «фінансова діяльність держави та органів місцевого самоврядування». Оскільки в законодавстві відсутнє легальне визначення зазначеного поняття, зміст категорій «фінансова діяльність держави» й «фінансова діяльність органів місцевого самоврядування» розкривається в науці фінансового права і породжує значну дискусію як щодо змісту, так і щодо форми1. Досить поширеною позицією сере/і науковців (як вітчизняних, так і країн СНД) є розуміння фінансової діяльності як організаційної діяльності уповноважених органів держави та органів місцевого самоврядування щодо мобілізації, розподілу і і витрачання централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів із метою безперебійного функціонування держави й муніципальних утворень2. Представники природно-позитивістської доктрини фінансового права визначають межі останнього як природні межі публічних фінансів. На їхній погляд, фінансовим правом мають регулюватися усі без винятку розподільні, перерозподільні та контрольні відносини у сфері публічних фінансів, оскільки всі їх види утворюють єдиний предмет фінансового права3.
Деякі автори пропонують визнати за фінансовим правом можливість та обов'язок урегульовувати всю сферу фінансового капіталу, валютних, грошово-кредитних відносин, незалежно від типів власності й форм господарювання4. 1 Дослідження зазначених категорій можна знайти у працях як вітчизняних юристів-фінансистів (Є. О. Алісова, Л. К. Воронової, І. Б. Заверухи, М. И. Кучерявенка, О. А. Музики-Стефанчук, А. А. Нечай, П. С. Пацурківсько-ічі, Н. Ю. Пришви, Л. А. Савченко та ін.), так і російських (Д. В. Вінницького, О. М. Горбупової, О. Ю. Грачової, С. В. Запольського, М. Ф. Івлєвої, М. В. Ка-расьової, Ю. О. Крохїної, 1.1. Кучерова, Н. А. Куфакової, Г. В. Петрової, С. Г. Пе-пеляєва, І. В. Рукавішнікової, О. Д. Селюкова, Е. Д. Соколової, Г. П. Толс-тонятенка, Н. І. Хімічевої, О. І. Худякова, Д. М. Щокіна та багатьох інших ііідомих фахівців). Досліджувалися ці категорії і в роботах видатних радянських учених Є. А. Ровинського, С. Д. Ципкіна, Г. С. Гуревича, Р. Й. Халфиної. 2 Финансьі, денежное обращение и кредит: учеб. / под ред. В. К. Сенча-гова, В. И. Архипова. — 2-е изд, перераб. и дон. — М.: ТК Велби, изд-во Проспект, 2006. - С. 7; Музика О. А. Фінансове право: навч. носіб. / О. А. Музика. — К.: Вид. Паливода А. В., 2004. — С. 14; Мандрица В. М. Финансовое право/ В. М. Мандрица, И. В. Рукавишникова, Д. Н. Дружинина/под ред. І?. М. Мандрицьі. Росток н/Д.: Феникс, 1999. - С. 10. 3 Пацуркивский II. ('. Интегративпая естествеппо-нозитивистская доктрина финансового права / 11. ('. 1 Іацуркивский // Актуальною проблеми финансового права Рсснублики Іісларусь, России, Украиньї. ('.80 89. 1 Ковальчук А. Т. Зазнач, праця. ('. 142. Щодо останнього, то навряд чи доцільно говорити про обґрунтованість поширення публічної сфери регулювання нормами фінансового права па відносини, що мають суто підири- 44 ____________ Модуль 1. ПУБЛІЧНА ФІНАНСОВА ДІЯЛЬНІСТЬ І ФІНАНСОВЕ ПРАВО Заслуговує на увагу думка, що фінансове право як Самостійна і внутрішньо єдина галузь права не може не охоплювати всієї сфери правового регулювання процесів формування та використання майнових грошових фондів, що відбуваються з метою розподілу та перерозподілу валового продукту й національного доходу. При цьому наукова доктрина, згідно з якою публічні фінанси є «монопредметом» фінансового права, а фінанси суб'єктів господарювання (корпоративні фінанси) лише частково можна віднести до предмета регулювання, піддається критиці. Зокрема тому, що в реальній фінансовій практиці не лише важко, а й навіть неможливо розмежувати фінанси приватні та фінанси публічні, перш за все тому, що публічно-правовий акт (наприклад, нарахування податку) викликає акт приватноправового характеру (розпорядження відповідним фінансовим фондом, що є об'єктом оподаткування)1.
Загалом слід зауважити, що останніми роками справді виникло розуміння необхідності доктринального оновлення фінансового права, з урахуванням того, що економічні та соціальні умови вимагають розвитку фінансово-правової науки в контексті загальносвітового досвіду. Зазначена позиція прослідковується у роботах фінансистів-юристів Д. В. Вінницького, С. В. Заполь-ського, А. А. Нечай, Н. І. Хімічевої, Г. А. Тосуняна, А. Ю. Віку-ліна та багатьох інших. Хоча слід розуміти, що сьогодні уже далеко не більшість фінансових відносин, які існують у суспільстві, охоплює саме фінансова діяльність держави; не всі вони підпорядковані державно-владній організації. Фінансові відносини всередині підприємств, установ, організацій, між громадянами будуються на рівності учасників, на диспозитивності сторін і виходять за межі фінансового права. З іншого боку, не можна і звужувати роль ємницький, ринковий характер, лише за спільною ознакою об'єкта регулювання — фінансових інструментів. У такому разі можна будь-які цивільні відносини, об'єктом яких є, наприклад, гроші або цінні папери, автоматично перевести у предмет регулювання фінансового права (як публічної галузі права, з відповідними інструментарієм та методологією). На наш погляд, такий підхід є невиправданим і не відповідає, загалом, міжнародній практиці регулювання фінансових ринків. 1 Запольский С. В. О субьективном финансовом праве / С. В. Заполь-ский // Актуальньїе проблемн финансового права Республики Беларусь, России, Украинн. — С. 31— 41.
|
||||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-08-12; просмотров: 272; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.21.233.41 (0.007 с.) |