Глан 3. Предмет і система фінансового права як галузі права 99

Ііорматпипо-правовим актом найвищої юридичної сили, що ре­гулює найважливіші суспільні відносини, втому числі й у сфері фінансової діяльності. І Іорми фінансового права фактично кон­кретизують положення конституційних норм і забезпечують мо­білізацію, розподіл і витрачання публічних фондів коштів.

При аналізі зв'язку конституційних і фінансових норм слід ураховувати їх певну однорідність (у регулюванні однакових відносин), але розуміти, що вони не тотожні. Норми Консти­туції України посідають найвищий щабель у ієрархії правових норм. На відміну від фінансово-правових, конституційні норми мають більшу юридичну насиченість, більшу щільність юридич­ного змісту, що дає підстави для багатьох юридичних інтерпре­тацій з урахуванням змін життєвих обставин чи суб'єктивного праворозуміння¹. Отже, галузеві фінансові норми базуються на правових механізмах, закладених у конституційних нормах, що корегуються під час правозастосування.

Адміністративне право регулює суспільні відносини, що формуються, коли органи виконавчої влади й органи місцево­го самоврядування реалізують і захищають права, свободи й за­конні інтереси фізичних і юридичних осіб, а також у процесі державного і самоврядного управління у сферах соціальпо-еко-номічного й адміністративно-політичного розвитку та охорони громадського порядку².

У свою чергу, діяльність із формування, розподілу й витра­чання коштів за характером є управлінською. Тим більше, що витоки фінансового права містяться саме в адміністративному праві. Хоча вже наприкінці XIX ст. фінансове законодавство виділилося з адміністративного права в самостійну галузь пра­ва, яка доповнювала інші галузі публічного права, зокрема кон­ституційне, звідки вона вилучила частину (бюджетне право), й адміністративне, з яким також була тісно пов'язана (місцеві фінанси, фінансова юрисдикція, організація управління фінан­сами).

¹ Кушнарьова Т. Є. Особливості змісту і характеру регулювання подат­
кових правовідносин / Т. Є. Кушнарьова // Науковий вісник Черпінецького
державного університету.— Вип. 100. Правознавство.— Чорнінні: Видно
ЧДУ, 2000. - С. 75.

² Адміністративне право України. Академічний курс: у 2 і. / редкол.:
В. Б. Авер'янов (голова редкол.) та ін. — К.: Юридична думка, 2004. ^ГГ. 1. —
С.73.

7*

100 ___________ Модуль 1. ПУБЛІЧНА ФІНАНСОВА ДІЯЛЬНІСТЬ І ФІНАНСОВЕ ПРАВО

Спираючись на норми та принципи теорії управління, фі­нансове право регулює відносини, безпосередньо пов'язані з фінансовою діяльністю держави. Здійснюючи регулювання у сфері мобілізації, розподілу й витрачання фінансових ресур­сів, фінансове право закріплює на правовому рівні виконання державою її призначення. На прикладах фінансової політики держави спостерігається управлінська оцінка дії права в її за-гальнорегулятивному аспекті, де, як зазначав В. В. Цвєтков, «при­таманна праву соціально-організаційна спрямованість дозволяє говорити про принципову єдність цільового призначення управ­ління і права та на цій основі — про управлінський потенціал самого права»¹. У свою чергу, на думку В. Б. Авер'янова право доцільно розглядати як інструмент державно-управлінського вітливу на суспільні підносний за умови, що зв'язок права й управління відбивається в регулятивних властивостях права як прояві його управлінської функції².

Не менш важливим є зв'язок фінансового права з цивільним і господарським. Норми цивільного права регулюють майнові та особисті немайнові відносини. Цивільне право визначають як сукупність правових норм, які регулюють на засадах юридичної рівності сторін майново-вартісні й особисті немайнові відноси­ни³. А майнові відносини можуть також виражатися у грошовій формі. Банки відкривають рахунки своїм клієнтам на засадах Цивільного кодексу України. Водночас порядок відкриття та ведення таких рахунків визначено нормами фінансового (бан­ківського) права. Банки надають кредити клієнтам за кредит­ними угодами, що є предметом регулювання цивільного права, але при цьому підпадають під фінансово-правове регулювання, оскільки умови кредитування в деяких аспектах додатково об­межує НБУ (щодо визначення розміру застави, права надання кредитів без застави, їх граничної вартості тощо).

Господарське право як галузь права — це система норм, які регулюють господарські відносини, тобто такі, що виникають

' Цвєтков В. В. Государственіюе упраиление и право/ В. В. Цвєтков, В. Б. Аверьянов. - К., 1979. С. 7.

² Державне управління в Україні /:іа:іаг. ред. В. Б. Авер'янова. - К.,
1999. - С. 6.

³ Цивільне право України. Академічний курс:: у 2 т. /зазаг. ред. Я. М. Шев­
ченко. - 2-е вид., перероб. і доп. - К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2006. -
Т. 1. - С. 7.

ГЛШ ї. ПРЕДМЕТ І СИСТЕМА ФІНАНСОВОГО ПРАВА ЯК ГАЛУЗІ ПРАВА 101

у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами II Іншими учасниками підноснії у сфері господарювання. Тобто предмет господарського права становлять господарські підносн­ий у сфері економіки України'. 'Гак, ПЬУ як орган державно­го управління у сфері грошово-кредитної діяльності водночас г суб'єктом господарювання. З одного боку, він є органом спе­ціальної компетенції у сфері фінансового контролю, оскільки уповноважений забезпечувати нагляд за діяльністю банківських установ та виконувати своє основне завдання, визначене Кон­ституцією України, — забезпечення стабільності національної грошової одиниці. Разом із тим центробанк має право укладати господарські договори з іншими суб'єктами господарювання для забезпечення власної поточної діяльності або вступати у цивіль­ні иравочини з іншими учасниками банківської системи. При цьому НБУ є публічною юридичною особою.

Зрозуміло, що фінансове право тісно пов'язане з іншими га­лузями права: кримінальним (оскільки кримінальне законодав­ство встановлює відповідальність за правопорушення у сфері фінансових відносин, наприклад за порушення бюджетної дис­ципліни, несплату податків), трудовим (наприклад, нарахуван­ня податку з доходів фізичних осіб та обов'язкових платежів на фонд оплати праці пов'язане трудовими відносинами з підпри­ємством), пенсійним, екологічним, земельним, природоохорон­ним тощо.

З іншого боку, існує тісний взаємозв'язок фінансового пра­ва з економікою та загальною теорією фінансів. Понятій­но-категорійний апарат останньої є базою для створення поня­тійно-категорійного апарату фінансового права, про що уже йшлося. Об'єктом товарно-грошових відносин є і гроші, і товар водночас, а об'єктом фінансових — лише гроші; їх суб'єктом зав­жди є держава або територіальна громада в особі уповноваже­них органів, а суб'єктом товарно-грошових відносин — прода­вець і покупець. Тому товарно-грошові відносини виражають економічну рівність суб'єктів. Фінансово-економічні відноси­ни — економічну нерівність сторін, фінансові правовідносини, які є її опосередкованим правовим виразом, — юридичну перів-

¹ Щербина В. С. Господарське право / В. С. Щербина. 3-е вид., перероб. і доп. — К.: Юрінком Інтер, 2007. — С. 6.

102 ___________ Модуль 1. ПУБЛІЧНА ФІНАНСОВА ДІЯЛЬНІСТЬ І ФІНАНСОВЕ ПРАВО

Глш З, ПРЕДМЕТ І СИСТЕМА ФІНАНСОВОГО ПРАВА ЯК ГАЛУЗІ ПРАВА ^0^

 

ність. Звідси випливає, що товарно-грошові відносини станов­
лять предмет регулювання цивільного права, а фінансово-еко­
номічні відносини — фінансового права. "

Особлива значимість фінансового права у системі інших га­лузей права зумовлена тим, що під його правове регулювання підпадають важливі суспільні відносини. Адже фінансове право впорядковує майново-владні повноваження у сфері мобілізації, розподілу, перерозподілу та витрачання публічних фондів кош­тів. Реалізація державою і територіальними громадами своїх функцій через уповноважені органи, так само як вирішення со­ціальних, економічних та інших питань, що постали перед ними, потребує фінансування, планування й обліку грошових коштів, які перебувають у розпорядженні відповідних фондів. Від того, наскільки ефектишю буде вжито згаданих вище заходів, зале­жить не лише якість вирішення проблем, а й, значною мірою, існування даного політичного інституту. Недарма чи не найбіль­ша кількість контрольних заходів та органів спостерігається са­ме у сфері фінансової діяльності.

Наука фінансового права

Поряд з іншими аспектами дослідження фінансове право можна розглядати і як галузь юридичної науки. Наука фінансо­вого права становить сукупність теоретичних понять, тлумачень і уявлень про чинне фінансове право, його предмет і метод, пра­вові підгалузі й інститути, що входять до його складу. Предме­том фінансового права як науки є його гносеологія, а також осмислення й дослідження проблем і перспектив удосконален­ня цієї галузі.

Фінансове право як галузь права матеріалізується у фінан­сово-правових нормах, принципах, методах; наука фінансово­го права матеріалізується в узагальненнях, оцінках, висновках, концепціях, нових поняттях і категоріях; у теоріях і доктринах, що відображаються у статтях, монографіях, навчальних посіб­никах та підручниках із фінансового права.

Як і будь-яка інша наука, наука фінансового права має влас­тиві тільки їй предмет дослідження і попятійно-категорійний апарат, власний зміст. З іншого боку, вона є частиною юридичної науки. Предметом науки фінансового права є вся сукупність знань про фінансове право та публічну фінансову діяльність

(діяльність держави й органів місцевого самоврядування),

Хоч це знання різного роду.

Як одна з юридичних наук наука фінансового прана вивчає Історію фінансового законодавства, розробляє наукові рекомен­дації що/іо його вдосконалення. Завданнями науки фінансового права є також вивчення фінансового законодавства інших дер­жав, порівняльний аналіз і використання позитивного досвіду для вдосконалення практики оновлення фінансово-правових актів, тим паче, що на порядку денному в сфері публічної фінан­сової діяльності й досі залишається реформування податкового законодавства, законодавства про відносини у сфері державно­го ісредиту, регулювання ринків фінансових послуг тощо.

Можна цілком погодитися з думкою про те, що матерія фі­нансового права — це живий організм, який потребує постійної уваги як практика-законодавця, так і теоретика-вченого, оскіль­ки лише всебічне вивчення процесів, що відбуваються у фінан­совому праві, дасть змогу об'єктивно оцінити стан даної галузі¹. Фінансовому праву як науці притаманний ряд особливос­тей. Це суспільна наука, відповідно, вона підпадає під різноманіт­ні деформації та політичний тиск, особливо у сфері досліджен­ня практичного досвіду правозастосовної діяльності органів управління у сфері фінансів.

Наука фінансового права як юридична наука досліджує ці­лий ряд фінансових явищ і понять, що за своєю природою є пред­метом дослідження економіки та фінансів. Отже, понятійно-ка­тегорійний апарат фінансової науки та науки фінансового права значною мірою тотожний. На цю особливість не раз звертали увагу видатні учені-фінансисти: В. А. Лебедєв, Ю. А. Ровінський, Л. К. Воронова, О. Н. Горбунова, А. І. Худяков, П. С. Пацурків-ський. Наука фінансового права вивчає фінансово-правові явища, які за своєю юридичною природою є публічно-правовими і мають місце у сфері публічних фінансів. Сфера приватних фінансів — це предмет дослідження цивільного права, там застосовується диспозитивний метод правового регулювання. Хоча в науці фі­нансового права останніми роками точаться активні дискусії щодо можливості розширення предмета фінансового права за ра­хунок регулювання приватних фінансів та фінансових потоків.

' История фінансовогозаконодательства России /отії. род. И. В. Рукавиш-никова. М.: ИКЦ «МарТ»; Ростов н/Д: Изд. центр «Мар'Г», 2003. - С. 15.

104 ____________ Модуль 1. ПУБЛІЧНА ФІНАНСОВА ДІЯЛЬНІСТЬ І ФІНАНСОВЕ ПРАВО

Віддаючи належне значенню науки про фінанси як такої, що вивчає економічний базис, не можна забувати про необхідність вивчення закономірностей власне надбудови, про активну твор­чу роль права. Тому в галузі науки фінансового права, викорис­товуючи дані науки про фінанси, неприпустимо підміняти ана­ліз правової дійсності викладом окремих положень науки про фінанси, розмивати юридичну специфіку фінансово-правових норм і відносин при дослідженні їх економічного змісту. Наука фінансового права відрізняється від науки про фінанси тим, що вона, використовуючи апарат останньої, вивчає правову форму фінансової діяльності держави і суспільних відносин, які вини­кають у процесі такої діяльності, досліджує вплив цієї правової надбудови па економічний базис¹.

Наука фінансового права застосовує такі методи, як спеціа­льно-юридичний (формально-догматичний), порівняльно-пра­вового дослідження, метод звернення до інших наук, метод ста­тистичної обробки фактичного матеріалу та ін. При дослідженні фінансово-правових явищ необхідно розуміти значення провід­них принципів — об'єктивності та історизму. Це дає змогу не створювати однобічних наукових теорій та концепцій, що не ві­дображатимуть об'єктивної реальності.

Серед видатних учених XIX ст., котрі зробили помітний вне­сок у становлення й розвиток науки фінансового права, можна назвати М. М. Сперанського (праця «План фінансів», підготов­лена у 1810 р.), М. І. Тургенєва («Досвід теорії податків», 1818), М. Ф. Орлова («Про державний кредит», 1832), І. Я. Горлова («Теорія фінансів», 1841). Саме вони заклали підвалини фінан­сової науки. У другій половині XIX — на початку XX ст. дослі­дженнями у сфері фінансів видатні вчені В. Лебедєв («Фінансо­ве право», 1882), І. Озеров («Основи фінансової науки. Вчення про звичайні доходи», 1909), І. Тарасов («Нарис науки фінансо­вого права», 1883), М. Алексеєнко, С. Іловайський («Підручник фінансового права», 1904), Д. Львов («Курс фінансового пра­ва», 1887), І. Янжул («Основні начала фінансової науки: вчення про державні доходи», 1899) та ін. вивели фінансове право на нову площину і сприяли його виділенню в окрему правову га-

¹ Щербанюк О. В. Співвідношення науки фінансового права та фінансо­вого права / О. В. Щербанюк // Науковий вісник Чернівецького державного університету. - Вип. 100. Правознавство. - Чернівці: Рута, 2000. - С. 66.

Глава 3. ПРЕДМЕТ І СИСТЕМА ФІНАНСОВОГО ПРАВА ЯК ГАЛУЗІ ПРАВА 105

дум,. Тоді ж з'явилися перші підручники з фінансового права (деякі з них нині перевидано).

У XX ст. фінансове право набуло подальшого розвитку. При цьому найбільшого розкриття набуло бюджетне право, норми якого були максимально висвітлені в чинному законодавстві СРСР, передусім у Конституціях. У контексті цього правового Інституту, що входить до фінансового права, слід назвати вчених Л. М. Гурвича («Бюджетне право за законодавством РРФСР», 1918) та А. А. Алексєєва («Бюджетне право народного представ­ництва», 1918).

У 1940 р. було опубліковано перший підручник з фінансового права, тоді ж з'явилася і надзвичайно важлива праця Ю. А. Ро-винського «Предмет радянського фінансового права». У 1950— 1960-х рр. було завершено розробку теорії соціалістичного фінан­сового права з чітким акцентом на дослідженні питань бюджету, бюджетних відносин і бюджетного процесу. Суттєвий внесок у виділення фінансового права в окрему галузь права та визнання за нею специфічного предмета і методу правового регулювання зробили відомі вчені-юристи С. І. Вільнянський, Л. К. Воронова, В. В. Безчеревних, М. М. Піскотін, Є. О. Ровинський, Н. І. Хімі-чева, С. Д. Ципкін, О. М. Горбунова, Н. А. Куфакова.

Серед провідних науковців у галузі фінансового права, що активно впливають на розвиток науки, вдосконалення категорій­ного апарату, вирішення методологічних завдань, що постають перед цією галуззю права, слід назвати представників російської школи — Д. В. Вінницького, С. В. Запольського, О. Ю. Грачову, С. Г. Пепеляєва, 1.1. Кучерова, І. В. Рукавишникову, М. В. Кара-сьову, М. В. Івлієву, О. В. Покачалову, Д. М. Щьокіна та бага­тьох інших.

Що стосується вітчизняної школи фінансового права, то пе­рехід до ринкової економіки, курс на яку проголосила незалеж­на Україна, порушив проблему перегляду всієї системи науки фінансового права, починаючи від її предмета та методу і закін­чуючи окремими інститутами, категоріями й поняттями. Існуван­ня рівнозначних форм власності уточнило предмет фінансового права, оскільки пануванню державних фінансів у фінансовій системі держави настав край і їх розглядають лише у взаємозв'яз­ку з фінансами приватними.

Нині можна говорити про те, що українська наука фінансо­вого права пройшла первісний етап формування і перебуває у

106 ____________ Модуль 1. ПУБЛІЧНА ФІНАНСОВА ДІЯЛЬНІСТЬ І ФІНАНСОВЕ ПРАВО

стадії динамічного розвитку. Серед провідних учених слід назва­ти Л. К. Воронову — академіка Академії правових наук України, професора Київського національного університету ім. Т. Шев­ченка. З її ім'ям пов'язують формування вітчизняної школи фі­нансового права. Зокрема саме завдяки їй в Україні вперше з'явилися ґрунтовні підручники й навчальні посібники з фінан­сового права. Вона ж підготувала вісьмох докторів наук з фінан­сового права, що захистилися в Україні з моменту здобуття нею незалежності.

У працях професора П. С. Пацурківського — декана юри­дичного факультету Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича — ґрунтовно розроблено питання теорії фі­нансового права, його предметно-методологічні засади, запро­поновано нові погляди па природу фінансових відносин тощо.

У 2002 р. у працях доктора юридичних наук Л. А. Савчен-ко — проректора з наукової роботи Міжнародного європейського університету — набула наукового розвитку тема організації фі­нансового контролю — фінансово-правового інституту, що про­низує всю фінансову діяльність суб'єктів фінансово-правових відносин. Відтоді в багатьох роботах автора питання фінансово­го контролю, державного аудиту, міжнародних стандартів у за­значеній сфері ґрунтовно досліджено й розкрито.

Перестали бути науковою «цілиною» й інститути податково­го права, фінансового контролю, банківської діяльності. Так, усі розуміють значення податків для формування дохідної частини бюджету, однак формування податкової системи держави має бути відпрацьовано на певних категорійних поняттях. Наукову базу в сфері податкових відносин заклав М. І. Кучерявенко, док­тор юридичних наук, професор Національної юридичної акаде­мії ім. Ярослава Мудрого, член-кореспондент АПрНУ. Із 2002 р. почала виходити його багатотомна монументальна праця, пов'я­зана з дослідженням податків, — «Курс податкового права». Він також автор підручників із податкового права, за якими в Украї­ні навчають студентів юридичних вишів. Правовим проблемам регулювання обов'язкових платежів присвячено дослідження доктора юридичних наук 11. Ю. Пришви, яка очолює кафедру конституційного та адміністративного права Київського націо­нального університету ім. Т. Шевченка.

У сфері банківської діяльності здійснено докторські дослі­дження автора даного підручника й Т. А. Латковської. Доктор

Глава 3. ПРЕДМЕТ І СИСТЕМА ФІНАНСОВОГО ПРАВА ЯК ГАЛУЗІ ПРАВА 107

юридичних наук С-. О. Л./іісов, декан факультету 11ІОЛУ ім. Яро­слава Мудрого, розкрив у своїх працях особливості гроіпово-го обігу. Професор Львівського національного університету ім. І. Франка І. Б. Заверуха досліджувала проблеми державного боргу України. Доктор юридичних наук А. А. Печай пробле­ми правового регулювання публічних фінансів та публічних ви­датків. Проблемі місцевих фінансів присвячено численні дослі­дження кандидата юридичних наук О. А. Музики-Стефанчук. Проблеми фінансово-правової відповідальності розкрито в док­торській дисертації А. И. Іванського. Правовий статус розпоряд­ників бюджетних коштів досліджується у працях Н. Я. Якимчук. В Україні захищено більше 100 кандидатських дисертацій із проблем фінансового права та окремих його інститутів, готу­ють нових кандидатів і докторів наук. Доцільно зауважити, що дослідження фінансово-правових відносин є актуальною темою не лише для вивчення у вищих навчальних закладах. Фахівці-нрактики добре розуміють, що впровадження фінансових зако­нів, формування сучасної системи міжбюджетних, податкових відносин, діяльності у кредитно-фінапсовій сфері потребують якісного наукового підґрунтя. Саме тому останніми роками знач­но зросла кількість і якість дисертаційних досліджень, що їх здійснюють не лише науковці, а й практики.