Міжнародні стандарти у сфері фінансової діяльності

Сфера фінансів та фінансової діяльності через специфіку правового регулювання та за складною природою, яка сполучає економічні, фінансові, правові елементи, є сферою, що перебу­ває па суміжжі процесів економічної глобалізації. Відтак фінан­сові відносини зазнають суттєвої уніфікації, гармонізації, стан­дартизації тощо. Так, фінансові ринки, вільний доступ до них, їх правове регулювання були тим «каменем спотикання», який Україні довелося усувати під час вирішення питання щодо всту­пу до СОТ, а також у своїх інтеграційних процесах. Водночас обмежувати гармонізаційні або уніфікаційні процеси виключно інтеграцією України до ЄС або СНД чи інших наднаціональних об'єднань недоцільно, оскільки в багатьох випадках мова йде про розробку та прийняття стандартів на світовому рівні (щонай­менше стосовно тих країн, які шляхом застосування встанов-

ЗУ «Про виконання рішені, та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 р. № 3477-ІУ // Відомості Верховної Ра­ди (ВВР). - 2006. - № ЗО. - Ст. 260.

ГММ 1. ПРЕДМЕТ І СИСТЕМА ФІНАНСО ВОГО ПРАВА ЯК ГАЛУЗІ ПРАВА ГГ5

,і|МИіх процедур ратифікують такі стандарти, приєднуються до НИК ти/або роблять їх частиною національного законодавства).

Наприклад, у сфері фінансового контролю (зокрема, ауди­торської діяльності) прийнято Міжнародні стандарти аудиту, Ііндаїнія впевненості та етики (останнє видання 2006 р.), що ис та поплюють загальні правила організації та здійснення аудиту. Оскільки останнім займаються державні органи, їх структурні підрозділи й недержавні організації, зокрема аудиторські фірми чи окремі аудитори, розрізняють Стандарти для недержавного аудиту та Стандарти з аудиту державних фінансів. Ці докумен­ти встановлюють загальні правила аудиторської діяльності, ме­тодику і організацію її здійснення та є обов'язковими для до­тримання аудиторами, аудиторськими фірмами й суб'єктами господарювання. їх мета — допомогти аудиторам у виконанні їхніх обов'язків¹.

Аудиторська палата України за погодженням із Міжнарод­ною федерацією бухгалтерів переклала та видала державною мовою Стандарти аудиту й етики Міжнародної федерації бухга­лтерів і своїм рішенням «Про порядок застосування в Україні Стандартів аудиту та етики Міжнародної федерації бухгалте­рів» від 18.04.2003 р. № 122 прийняла зазначені документи як Національні стандарти аудиту. За рішенням Аудиторської палати України від 30.11.2006 р. № 168/7 Міжнародні стандарти аудиту, надання впевненості та етики видання 2006 р. є обов'яз­ковими для застосування суб'єктами аудиторської діяльності як Національні стандарти аудиту починаючи з 1 січня 2007 р.

При здійсненні державного аудиту провідну роль відіграють Стандарти з аудиту державних фінансів — загальні засади щодо проведення аудиту державних фінансів. Поза тим також існу­ють міжнародні й національні стандарти. Зокрема, Стандарти Міжнародної організації вищих органів фінансового контро­лю ІНТОСАІ (ШТ08АІ) з аудиту² розподіляються на чотири

¹ Значення Стандартів аудиту полягає в тому, що вони: визначають ме­
тодологічні засади проведення аудиту; забезпечують високу якість аудитор­
ської перевірки; сприяють використанню в аудиторській практиці нових нау­
кових досягнень; допомагають користувачам зрозуміти процес аудиторської
перевірки; створюють громадський імідж професії; усувають необхідність кон­
тролю з боку держави; допомагають аудитору вести переговори із замовни­
ком; забезпечують зв'язок між окремими елементами аудиторською процесу.

² Див. § 1 гл. 5.

8*

116 ____________ Модуль 1. ПУБЛІЧНА ФІНАНСОВА ДІЯЛЬНІСТЬ І ФІНАНСОВЕ ПРАВ О

категорії: базові принципи; загальні стандарти; стандарти про­ведення аудиту; правила складання звітів. У них розкривається сутність базових принципів аудиту державних фінансів. Стан­дарти дають змогу визначити принципи та методи перевірки, зокрема перевірки систем, що застосовують автоматизовану об­робку даних. Мета цих документів — визначення критеріїв та загальної основи, які допомагають аудитору виконувати свою роботу точно, системно й уважно.

У свою чергу, Етичний кодекс ІНТОСАІ для аудиторів у державному секторі — документ, прийнятий Міжнародною ор­ганізацією вищих органів державного фінансового контролю, що містить розширений офіційний перелік цінностей і принци­пів, якими мають керуватись аудитори у роботі. В українському перекладі його називають Кодексом етики, або Міжнародним кодексом етики контролерів (аудиторів) державного сектора. Він складається з п'яти глав. Етичний кодекс призначений для всіх аудиторів Вищого контрольного органу, їхніх керівників, відпо­відальних і решти осіб, пов'язаних із контрольною роботою й результатами перевірок.

На підставі зазначених документів в Україні було прийнято Стандарти державного фінансового контролю за викорис­танням бюджетних коштів, державного і комунального май­на — нормативний акт, що містить єдині правила та норми, які є загальними та поширюються на суб'єктів державного фінансово­го контролю при організації та здійсненні контролю за викорис­танням бюджетних коштів, державного і комунального майна. Стандарти 1—8 затверджено наказом Головного контрольно-ре­візійного управління України від 08.08.2002 р. № 168. Метою їх прийняття є приведення контрольно-ревізійної роботи в міні­стерствах, інших центральних органах виконавчої влади до єди­них норм і правил для створення дієвого механізму протидії пра­вопорушенням і зловживанням у сфері використання бюджетних коштів, державного і комунального майна. Органам місцевого самоврядування рекомендовано запровадити Стандарти в конт­рольно-ревізійній роботі на комунальних підприємствах, в устано­вах та організаціях. Перелік Стандартів постійно доповнюється¹.

¹ Стандарт 1 «Терміни, які вживаються в Стандартах державного фі­нансового контролю»; Стандарт 2 «Планування державного фінансового контролю»; Стандарт 3 «Організація та виконання контрольних заходів»; Стандарт 4 «Документування результатів та формування матеріалів кон-

Сяні і. предмет і система фінансового права як галузі права ^л

У бюджетній сфері доцільно згадати Кодекс належної прак­тики щодо забезпечення прозорості в бюджетно-нодатковій

рфгрі (Сосіс от С-оосІ Ргасіісен он І-'ікса І Тпіпкрагепсу) — стан-днрт, розроблений Міжнародним валютним фондом, рекомепдо- ІШіїиіі для використання національними урядами при запрова­дженні політики у сфері функціонування державних фінансів. Кодекс закріплює, що в основу функціонування має бути покла­демо чотири принципи: 1) чіткий і прозорий розподіл компетен­ції між державою і недержавним сектором економіки, різними ріннями та гілками державного управління (даний розподіл пе­редбачає чітку правову основу управління державними фінан­сами); 2) уряд має взяти на себе зобов'язання щодо оприлюд­нення повної та достовірної інформації стосовно державних фінансів; 3) відкритість підготовки й виконання бюджету, звіт­ності; 4) забезпечення можливостей громадського та незалеж­ного контролю за інформацією у сфері державних фінансів.

На фінансових ринках суттєву роль відіграють процеду­ри фінансового моніторингу. Спеціальна фінансова комісія з проблем відмивання коштів ФАТФ (РАТР) розробляє заходи, спрямовані на боротьбу з відмиванням коштів; розповсюджує рекомендації та надає технічну допомогу державам у розробці й експертизі відповідного законодавства; проводить інспекції у державах—членах ФАТФ з метою перевірки виконання її реко­мендацій та стану справ у боротьбі з відмиванням коштів; про­водить семінари й конференції.

У 1990 р. ФАТФ представила Спеціальну програму бороть­би з відмиванням коштів, що складається із 40 рекоменда­цій. Відтоді зазначені рекомендації двічі переглядали (1996 та 2003 рр.), до них відпрацьовують пояснення й додатки. Рекомен-

трольних заходів, порядок їх опрацювання і використання»; Стандарт 5 «Здійснення контрольних заходів в умовах електронного зберігання і оброб­ки інформації, яка підлягає дослідженню»; Стандарт 6 «Оцінка стану внут­рішнього фінансового контролю»; Стандарт 7 «Попередження правопору­шень з боку суб'єктів державного фінансового контролю та їх службових осіб»; Стандарт 8 «Оприлюднення результатів державного фінансового контролю». Стандарт9 «Взаємодія з правоохоронними органами» затверджено на­казом Головного контрольно-ревізійного управління України від 1.4,07.2004 р. № 185. Документ визначає основні засади взаємодії суб'єктів державного фінансового контролю з правоохоронними органами стосовно планування, організації та проведення контрольних заходів, документування, передачі й розгляду їх результатів, а також механізм зворотного інформування.

118 ____________ Модуль 1. ПУБЛІЧНА ФІНАНСОВА ДІЯЛЬНІСТЬ І ФІНАНСОВЕ ПРАВ О

дації включають чотири напрями питань: 1) установлення кри­мінальної відповідальності за відмивання коштів; 2) ужиття по­передніх та конфіскаційних заходів; 3) зміцнення фінансової системи; 4) міжнародне співробітництво¹.

Ці рекомендації стимулюють уніфікацію «відмивального» законодавства країн, що є членами міжнародних фінансових відносин, у тому числі ЄС. Зазначені вимоги ФАТФ, попри ре­комендаційний характер, істотно впливають на заходи з внесення змін до національного законодавства з відмивання коштів як у країнах—членах ФАТФ, так і в інших державах. Зокрема, біль­шість рекомендацій ФАТФ увійшла до Директиви Ради ЄС із попередження використання фінансової системи для відмиван­ня коштів, прийнятої у червні 1991 р., а також до законів країн ЄС та країн—членів ФАТФ. В Україні з цією метою було прий­нято ЗУ «Про запобігання та протидію легалізації (відмиван­ню) доходів, одержаних злочинним шляхом», ряд актів уряду й центрального банку. Після терористичних актів 11 вересня 2002 р. ФАТФ почала боротьбу з метою попередження фінан­сування кримінальних структур та прийняла у зв'язку з цим дев'ять спеціальних рекомендацій.

У такій самій площині функціонує Глобальна програма ООН проти відмивання коштів (ІМіеа¹ Маїіопз СЬЬаІ Ргодгаш а§аіщІ Мопеу Ьаітс1егіп£, СРЬМ) — проект-програма із дослідження

¹ Як приклади рекомендацій ФАТФ можна навести такі: [2] Закони про таємницю банківських вкладів слід розглядати з позицій їх можливої протидії впровадженню рекомендацій ФАТФ. 110| Фінансові установи не повинні від­кривати анонімних рахунків або рахунків клієнтів із запевне фіктивними іменами. [11] Фінансовим установам слід установлювати автентичність клі­єнта на підставі офіційного посвідчення особи та реєструвати інформацію щодо своїх клієнтів. [14] Фінансові установи зобов'язані звертати особливу увагу на всі заплутані, незвичайно великі операції та на всі незвичні за своєю структурою угоди, що не мають явного економічного зиску або очевидної законної мети. [ 15] Якщо фінансові установи підозрюють, що джерелом кош­тів є злочинна діяльність, вони зобов'язані своєчасно повідомити про свої підозри до компетентних органів. [23] У країнах має діяти система, за якою фінансові установи повинні надавати до відповідного національного органу звіти про усі внутрішні та міжнародні угоди, що перевищують певну фіксо­вану суму. [30] Міжнародне переміщення грошових коштів у будь-якому ва­лютному виразі повинно реєструватися у державах для порівняння цих даних з інформацією центрального банку. Дану інформацію слід надавати Міжна­родному валютному фонду та Банку міжнародних розрахунків з метою ви­вчення міжнародного становища в цій галузі.

Глііі 3. ПРЕДМ ЕТ І СИСТЕМА ФІНАНСОВОГО ПРАВА Я К ГАЛУЗІ ПРАВА 119

Проблеми та надання допомоги у її вирішенні в міжнародному масштабі, розроблена за рішенням Генеральної асамблеї ООН. Програму підтримали у травні 1998 р. у Бірмінгемі (Велика Бри­танія) на нараді міністрів фінансів країн Великої сімки.

У сфері фінансової звітності визначальне місце посідають Міжнародні стандарти фінансової звітності (далі МСФЗ) (Іпіегпаїіопаї Ріпапсіаі Керогдлп§ Зіапсіагсіз) — загальноприйня­ті принципи бухгалтерського обліку та звітності; набір докумен­ті!) (стандартів та інтерпретацій), що регламентують бухгалтер­ський облік; правила, що встановлюють вимоги до визнання, оцінки та розкриття фінансово-господарських операцій для скла­дання фінансових звітів компаній в усьому світі. У більшості країн Європи звітність відповідно до МСФЗ зобов'язані готува­ти компанії, чиї цінні папери обертаються на біржі¹. Міжнародні стандарти, що включають стандарти бухгалтерського обліку та фінансової звітності, застосовуються у державах—членах ЄС від­повідно до Регламенту Європейського парламенту і Ради ЄС від 19 липня 2002 р. № 1606/2002.

В Україні, з урахуванням зовнішньополітичного курсу країни на євроінтеграцію та вступ до СОТ, уряд почав із 2000 р. прийма­ти відповідні постанови та рішення, спрямовані на впроваджен-

¹ Серед Міжнародних стандартів фінансової звітності можна назвати: МСФЗ 1 «Надання фінансової звітності»; МСФЗ 18 «Виручка» (Кеуепие); МСФЗ 16 «Основні засоби» (Ргорегіу, Ріапі апб Е^иіртепї); МСФЗ 17 «Оренда» (Ьеазез); МСФЗ 38 «Нематеріальні активи» (Іпіап§іЬ1е Аззеїз); МСФЗ 40 «Інвестиції у нерухомість» (Іпуезішепі Ргорегіу); МСФЗ 12 «По­датки на прибуток» (Іпсоше Тахез); МСФЗ 32 і МСФЗ 39 «Фінансові ін­струменти: визнання й оцінка» (Ріпапсіаі Іпзігапіепіз: Бізсіозигє апо¹ Ргезсп-Іаїіоп, Ріпапзіаі Іпзггитепїз: Кесо§піІіоп апо¹ Меазигетепі); МСФЗ 21 «Вплив змін валютних курсів» (ТЬе Еіїесїз ої СЬап§іп§ іп Рогещп Ехап§є Каїез); МСФЗ 7 «Звіти про рух грошових коштів» (СазЬ Р1о\у Зіаїетепіз); МСФЗ 24 «Розкриття інформації про зв'язані сторони» (Кеіаіесі Рагіу Бізсіозигез). Кожен стандарт містить інформацію такого характеру: об'єкт обліку — даєть­ся визначення його та основних понять, пов'язаних із цим об'єктом; визнання об'єкта обліку — дається опис критеріїв приналежності об'єктів обліку до різних елементів звітності; оцінка об'єкта обліку — наводяться рекомендації щодо використання методів оцінювання та вимоги до оцінки різних елементів звітності.

Міжнародні стандарти не відкидають національних вимог до випуску фінансових звітів в окремих країнах. За певних недоліків МСФЗ дістали глобальне визнання. їх використовують національні й регіональні комітети зі стандартів, біржі, компанії, підприємства, уряди як міжнародну базу для розробки національних і регіональних стандартів.

120 ___________ Модуль 1. ПУБЛІЧНА ФІНАНСОВА ДІ ЯЛЬНІСТЬ І ФІ Н АНСОВЕ ПРАВ О

ня МСФЗ¹. Зокрема, перехід на ці стандарти з 2003 р. передба чався для емітентів, цінні папери яких допущені до торгівлі на організаційно оформлених ринках, професійних учасників фон­дового ринку, інститутів спільного інвестування та ін.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 р. № 911 -р схвалено Стратегію застосування міжнародних стан­дартів фінансової звітності в Україні.

У сфері банківської діяльності провідне місце належить ре­комендаціям, розробленим Базельським комітетом з питань бан­ківського нагляду. Опубліковані у серпні 1987 р.² Ключові прин­ципи ефективного банківського нагляду (Бе1егтіпіп§ Ргіпсіріек от Етїєсііус Вапк Зирегуізіоп) призначено для розробки націо­нальних банківських законодавств країн у процесі формування національних банківських систем або їх реформування, виходя­чи зі світових стандартів організації банківської справи.

Ключові принципи включають 25 основних принципів, під­порядкованих вищезазначеним цілям, що стосуються: а) по-

¹ В Україні Методологічною радою з бухгалтерського обліку при Мі­ністерстві фінансів України (протокол від 22.08.2007 р. № 133) було схвалено проект Стратегії застосування Міжнародних стандартів фінансової звітності в Україні, розроблений із метою вдосконалення системи бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні з урахуванням вимог міжнародних стандарті» і законодавства ЄС. Серед завдань, визначених у Стратегії, такі: створення законодавчих та організаційних передумов запровадження між­народних стандартів для складання суб'єктами господарювання України фінансової звітності; адаптація до міжнародних стандартів національної нор-мативпо-нравової бази шляхом унесення змін та прийняття нових національ­них положень (стандартів) бухгалтерського обліку для суб'єктів господарю­вання, які не застосовуватимуть міжнародних стандартів; удосконалення бухгалтерського обліку і фінансової звітності для суб'єктів малого підприємниц­тва; вдосконалення державного регулювання у сфері бухгалтерського обліку.

² У 1996 р. було прийнято поправку ВІЗ 98, яка набула чинності 1998 р. У цій редакції було детально описано ринкові ризики, методологію їх обліку та вимірювання. У жовтні 1997 р. на щорічних зборах Міжнародного валют­ного фонду та Світового банку Базельські принципи ефективного банків­ського нагляду було затверджено, і близько 150 країн світу заявили про свою готовність застосовувати їх па практиці. І Іеобхідність оцінки якості ступеня впровадження Карельських прппципіву різних країнах сі юну кала до створен­ня спеціальної методики. У жовтні 1999 р. було підготовлено та видано відпо­відний документ; «Методологія Базсльськнх принципів». У 2001 р. з'явив­ся новий документ, впровадження якого було заплановано завершити у 2005 р. Головна відмінність Угоди в новому вигляді дуже висока чутливість до ризиків в усіх їх сучасних формах.

ҐЛІМ 3. ПРЕДМЕТ І СИСТЕМА ФІНАНСОВОГО ПРАВА ЯК ГАЛУЗІ ПРАВА 121

Передніх умов здійснимій ефектнішого банківського нагляду; ҐІ) ліцензування та структури нагляду; в) нрудепціііних по­ложень і вимог; г) методів поточного банківського контролю; І') офіційних повноважень контролюючих органів; д) трапегра-іінчпмх банківських операцій'.

Із грудня 2006 р. набув чинності «Базсль-ІІ» (розроблений 2004 р.) — система нових регуляторних вимог Базельського ко­мітету із банківського нагляду, які стосуються достатності капі­талу банків, вибору стратегії та управління ризиками, зокре­ма спрощеного стандартизованого підходу до оцінки ризиків у рамках першого Компонента стандарту. Впровадження другого і третього Компонентів, пов'язаних із наглядом за достатністю капіталу з боку органів банківського нагляду, вимогами до роз­криття банками інформації щодо капіталу та ризиків із метою посилення ринкової дисципліни і т. д., передбачає істотне допов­нення до чинного банківського законодавства. Стандартний під­хід застосовується у країнах Західної Європи з початку 2007 р. Натомість другий і третій Компоненти лише запроваджували, коли почалася світова фінансова криза.

Ключові принципи для системно значущих платіжних сис­тем — міжнародні стандарти, запроваджені з метою уніфікації правил, що діють стосовно системно значущих платіжних си­стем, та вдосконалення міжбанківських розрахунків. Розробле­ні під егідою Комітету з платіжних та розрахункових систем центральних банків країн «Групи десяти». Ключові принципи ілюструють такі позиції: (1) система повинна мати добре відпра­цьовану правову базу в усіх відповідних юрисдикціях; (2) прави­ла та процедури системи мають давати учасникам чітке уявлен­ня про вплив системи на кожен із фінансових ризиків, пов'язаних з участю в системі; (3) система повинна мати чітко визначені процедури управління кредитними та ліквідними ризиками, які

¹ Принцип 1 стосується попередніх умов ефективного банківського на­гляду; принципи 2—5 — процедур ліцензування банківської діяльності та погодження змін у характерах власності й участі банку в капіталі інших організацій; принципи 6—15 охоплюють ризики в банківській діяльності та прудепційні правила і вимоги; принципи 16—20 — методи поточного банків­ського нагляду; принцип 21 стосується вимог до падання банками інформації; принцип 22 офіційних повноважень наглядових органів; принципи 23—25 — організації нагляду за банками, які здійснюють транснаціональні банківські операції.

122 ___________ Модуль 1. ПУБЛІЧНА ФІНАНСОВА ДІЯЛЬНІСТЬ і ФІНАНСОВЕ ПРАВО

встановлюють відповідальність оператора системи й учасників і містять відповідні стимули для управління такими ризиками та їх стримування; (4) система має забезпечувати швидкий оста­точний розрахунок у день валютування, найкраще протягом дня або принаймні наприкінці дня, тощо.

Європейські стандарти достатності капіталу — економічні нормативи, закріплені в європейському банківському праві, що стосуються достатності капіталу, платоспроможності та ліквід­ності кредитних організацій. Термін «достатність капіталу» від­биває загальну оцінку надійності банку, ступінь його схильності ризику та виражається у процентному співвідношенні капіталу (власних коштів) банку та суми його активів, зважених за сту­пенем ризику. Первинно норматив достатності капіталу було розроблено в трьох директивах ЄС: від 17.04.1989 р. «Про влас­ні кошти кредитних організацій»; від 18.12.1989 р. «Про індекс платоспроможності кредитних організацій»; від 15.03.1993 р. «Про достатність капіталу інвестиційних інститутів та кредит­них організацій». Нині перші дві втратили чинність, їх заміне­но положеннями розділів 1 і 2 ч. 5 Директиви Європейського парламенту та Ради ЄС 2000/12/ЄС від 20.03.2000 р. щодо за-початкування і ведення діяльності кредитних установ (Банків­ського кодексу). Остання зазнала значних змін, внесених шля­хом прийняття Директиви Європейського парламенту та Ради ЄС 2006/48/ЄС під 14.06.2006 р. щодо започаткування та здійс­нення діяльності кредитних установ.

Головне призначення зазначених документів полягає у ста­білізації міжнародної фінансової системи, створенні гарантій достатнього для покриття ринкових ризиків капіталу кредит­них організацій та інвестиційних інституцій. Також документи встановлюють правила й обмеження для кредитних організацій, залучених до інвестиційної діяльності, шляхом усунення дисба­лансі в, спричинених різницею в регулюванні банківського й ін­вестиційного бізнесу па внутрішньодержавному рівні.

У сфері пенсійного забезпечення можна виділити Основні принципи регулювання приватних трудових пенсійних схем, розроблені й затверджені у 2001 р. Міжнародною мережею ор­ганів із регулювання та нагляду у сфері пенсійного забезпечен­ня (ШРК5). Ця міжнародна організація розробляє рекоменда­ції у галузі накопичувального пенсійного забезпечення, формує структури державних органів регулювання та нагляду у цій сфе-

ГЛШ 3. ПРЕДМЕТ І СИСТЕМА ФІНАНСОВОГО ПРАВА ЯК ГАЛУЗІ ПРАВА 123

р|,. іш'тогоиуг методи іі форми державного регулювання і на­гляду.

Документ містить 15 принципів, що є рекомендаціями краї­нам учасницям Міжнародної мережі. Нони взаємопов'язані, їх можна умовно поділити па п'ять груп: 1) принципи, що міс­тить вимоги до державного регулювання та саморегулювання системи накопичувального пенсійного забезпечення; 2) прин­ципи, які містять вимоги до недержавних пенсійних фондів як юридичних осіб; 3) принципи, що містять вимоги до пенсійних схем, інвестування пенсійних активів та актуарних розрахунків; А) принципи, які регулюють діяльність накопичувальних пенсій­них фондів на фінансовому ринку; 5) принципи, що регулюють права учасників і вкладників накопичувальних пенсійних фон­дів. Україна є учасницею Мережі з 2003 р.

Зрозуміло, що запропонований перелік стандартів не є ви­черпним. Останні розробляють у багатьох сферах як публічної фінансової діяльності, так і на фінансових ринках, де переважає обіг приватних фінансів.

Питання для самоконтролю

1. Чому фінансове право належить до публічної галузі права?

2. Що є предметом фінансового права?

3. Який основний метод фінансово-правового регулювання?

4. Які риси притаманні державно-владним приписам у сфері публічної фінансової діяльності?

5. Розкрийте взаємозв'язок фінансового права з конституцій­ним, адміністративним, цивільним, господарським правом.

6. Які джерела фінансового права?

7. Охарактеризуйте Конституцію України як основне джере­ло фінансового права.

8. Які риси, притаманні фінансовому законодавству?

9. Поясність, у чому полягає суть фінансового права як науки. Які її завдання?

10. Наведіть приклади міжнародних стандартів у сфері фінан­сової діяльності.

РММ 4. ФІНАНСОВО-ПРАВОВІ НОРМИ ТА ФІНАНСОВО-ПРАВОВІ ВІДНОСИНИ 125

Глава 4

ФІНАНСОВО-ПРАВОВІ НОРМИ