Глава 13. Податкове право та податкові правовідносини 395

• охоронні— мають на меті реалізацію заходів державно примусового характеру.

За характером правових норм податкові правовідносини можна поділити на матеріальні та процесуальні. За струк­турою юридичного змісту — на прості та складні правовідно­сини.

Об'єктом регулювання у податкових правовідносинах є гро­шові кошти платників, які надходять до бюджетної системи.

Суб'єктом податкових правовідносин може бути будь-яка особа, поведінку якої регулюють норми податкового права і яка може стати учасником податкових правовідносин, носієм суб'єк­тивних прав та обов'язків. Суб'єкти повинні мати податкову пра-восуб'єктність, передбачену нормами права.

Під податковою правосуб'єктністю розуміють установлену нормами податкового права спроможність бути носієм юридич­них прав та обов'язків у сфері організаційних і оргапізаційпо-майнових відносин зі встановлення та справляння податків і зборів, а також у будь-яких інших відносинах, нерозривно по­в'язаних із зазначеними.

Суб'єктів податкових правовідносин розглядають у широко­му та вузькому розумінні. У широкому — до суб'єктивного скла­ду зараховують державу (в особі представницьких органів, що ухвалюють нормативно-правові акти у сфері оподаткування); органи, які забезпечують фінансовий контроль за справлянням податків та обов'язкових платежів, а саме податкові, митні ор­гани, органи Державного казначейства, публічні фонди; плат­ників податків, зборів (обов'язкових платежів). Серед суб'єктів податкових відносин іноді називають і кредитно-фінансові уста­нови, через які здійснюються платежі з перерахування податків до бюджетів відповідних рівнів¹. У вузькому розумінні суб'єкти податкових правовідносин — це податкові органи та платники податків.

¹ Конституційний обов'язок зі сплати встановлених податків і зборів можна вважати виконаним у той момент, коли грошові кошти платника по­датку надходять на бюджетні рахунки. У процесі виконання цього обов'язку беруть участь, окрім платника, кредитні установи, державні органи. У межах конституційного обов'язку зі сплати податку па платника покладемо публіч-но-правовий обов'язок сплатити законно встановлені подачки і збори, а на кредитні установи — публічно-правовий обов'язок забезпечити перерахуван­ня відповідних платежів до бюджету.

3 96 Модуль 3. П РАВОВЕ РЕГУЛЮВА Н НЯ ПУБЛІЧНИХ Д ОХОДІ В ТА ВИДАТКІВ

Податкові органи — це Державна податкова адміністрація України, податкові адміністрації (на рівні областей та міст Киє­ва і Севастополя), податкові інспекції (на рівні районів, міст, районів у містах). До переліку податкових органів входить та­кож податкова міліція. Компетенцію податкових органів визна­чають ЗУ «Про державну податкову службу України», «Про систему оподаткування», «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільови­ми фондами», інші податкові закони, її деталізовано у відомчих актах. Про компетенцію податкових органів йшлося в главі 5 підручника при розгляді положень щодо організації та здійснен­ня фіиамсоїюго контролю.

Платники податків і зборів — це фізичні або юридичні осо­би, на яких законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі). Саме таку норму закла­дено у ст. 4 ЗУ «Про систему оподаткування»¹.

Платник податків має володіти податковою правосуб'єктніс-тю. Його основним обов'язком є публічний обов'язок зі сплати податку, пов'язаний із безпосереднім здійсненням податкових вилучень, що відбувається в межах майнових податкових відно­син. Платник податку не може добровільно, за власним бажан-

Лпалогічні підходи містяться у податковому законодавстві більшості країн СІ 1/1. ІІлатппками податків і зборів визнають юридичних осіб (органі­зації) та фізичних осіб, на яких законом покладено обов'язок сплачувати від­повідні податки та (або) збори. Саме такі норми закладено у ст. 19 Податково­го кодексу РФ, ст. 8 Податкового кодексу Таджикистану, ст. 13 Податкового кодексу Республіки Білорусь, ст. 38 Податкового кодексу Грузії. У ст. 5 За­кону Республіки Вірменія «Про податки» від 12.05.1997 р. передбачено, що фізичні та юридичні особи, підприємства, які не мають статусу юридичної особи, зобов'язані сплачувати податки, якщо податковим законодавством не передбачено інше. У ст. 10 Податкового кодексу Казахстану визначено, що платник податків — це особа, котра сплачує податки та інші обов'язкові пла­тежі до бюджету. У ст. 13 Податкового кодексу Азербайджану закріплено дещо деталізованіший підхід: платник податків — це будь-яка особа, яка зобо­в'язана сплачувати податок з об'єктів оподаткування, визначених відповідно до Податкового кодексу Азербайджану. У ст. 5 Податкового кодексу Молдови передбачено, що платник податків, суб'єкт оподаткування — це особа, яка згідно з податковим законодавством зобов'язана обраховувати та/або сплачу­вати до бюджету будь-який податок (мито), збір, відповідні пеню та штраф; особа, яка за податковим законодавством мусить утримувати або стягувати з іншої особи та сплачувати до бюджету зазначені платежі. — Див.: ЩекинД. М. Зазнач, праця. — С. 85—86.

Гла ва 13. ПОДАТКОВЕ ПР АВО Т А ПОД АТКО ВІ ПРАВОВІДН ОСИНИ 397

пям, передати зазначений обов'язок іншій особі, як це можливо в рамках цивільно-правових відносин. І лише податкові орга­ни як наділені державою відповідною компетенцією у сфері справляння податків та здійснення фінансового контролю упов­новажені вимагати від платника податків виконання його обо­в'язків.

Разом із тим свій обов'язок платник податку може виконува­ти лише за наявності об'єкта оподаткування. Податки сплачу­ють за рахунок коштів, що перебувають у платників податків на праві власності, праві господарського відання або оперативного управління, при цьому сплата податку автоматично призводить до скорочення майнового комплексу платника. Рисою, що харак­теризує правовий статус платника податків, є і покладання на нього юридичної відповідальності за несплату податку за раху­нок власних коштів.

Податковий агент — юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представ­ництво нерезидента—юридичної особи, які незалежно від їх орга­нізаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок до бюджету від імені й за рахунок платника податку, вести податковий облік і подавати податкову звітність податко­вим органам відповідно до закону, а також нести відповідаль­ність за порушення норм законодавства. Податковим агентом є також фізична особа—суб'єкт підприємницької діяльності або така, що здійснює незалежну професійну діяльність, використо­вує найману працю інших фізичних осіб, — щодо виплати за­робітної плати (інших виплат та винагород) таким іншим осо­бам. Легальне визначення податкового агента міститься у п. 1.15 ст. 1 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-ІУ (зі змінами).

Податкові агенти прирівнюються до платників податку й ко­ристуються правами, встановленими податковим законодавст­вом для платників податків. На вимогу платника податкові аге­нти зобов'язані надавати йому відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податко­вих пільг, суму утриманого податку.

Згідно з нормами чинного законодавства, платник може реа­лізовувати свої обов'язки зі сплати податку безпосередньо або

398 Модуль 3. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПУБЛІЧНИХ ДОХОДІВ ТА ВИДАТКІВ

через представника. При цьому представництво існує в трьох формах — законне, уповноважене, офіційне¹.

Правовідносини платника податку і держави при,справлян-ні багатьох податків (насамперед прибуткових) базуються на принципі резидентства, який буде розглянуто далі.

Що стосується прав та обов'язків платників податків і збо­рів (обов'язкових платежів), то їх визначено на рівні чинних по­даткових законів.

Так, платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані:

1) вести бухгалтерський облік, складати звітність про фі­нансово-господарську діяльність і забезпечувати ЇЇ зберігання у терміни, встановлені законами; 2) подавати до державних подат­кових органів та інших державних органів відповідно до зако­нів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи й ві­домості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів); 3) сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни; 4) допускати посадових осіб державних податкових органів до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а та­кож для перевірок із питань обчислення і сплати податків і збо­рів (обов'язкових платежів).

Корінники й уповноважені посадові особи юридичних осіб та фізичні особи під час перевірки, що її проводять державні по-

¹ Законними предетанниками <: юридичні й фізичні особи, уповноважені представляти інтереси платника податків. Такими представниками є: а) для підприємства — керівник та головний бухгалтер, уповноважені від його імені підписувати фінансові документи; б) для консолідованої групи платників по­датків — законні представники головного підприємства, що входить до скла­ду цієї групи; в) для фізичної особи — батьки, усиновителі, опікун або інші особи за наявності у них документів, які засвідчують їхні родинні зв'язки чи відповідні повноваження.

Уповноваженими представниками є особи (юридичні або фізичні), що їх платник податків уповноважив представляти його інтереси в податкових ор­ганах на основі угоди між платником податків і представниками у формі но­таріально засвідченого договору чи доручення.

Офіційних представників призначають за іпіціатиною податкового орга­ну, суду у випадках, коли особа з об'єктивних причин не може бути законним представником або майно, що є предметом розгляду справи, є безхазяйним. Разом із тим офіційними та уповноваженими представниками не можуть бу­ти судді, слідчі чи прокурори, посадові особи податкових органів.

Глава 13. ПОДАТ КОВЕ ПР АВО ТА ПОДАТКОВІ П РАВОВІДНОСИ НИ 399

діггконі органи, зобов'язані давати пояснення з питань оподатку-ііііііпя у випадках, передбачених законом. При цьому обов'язок щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиня­ється зі сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або йо­го скасуванням.

Основні права платників податків і зборів (обов'язкових платежів) наведено у ст.10 ЗУ «Про систему оподаткування». Зокрема, платники податків і зборів (обов'язкових платежів) мають право: 1) подавати державним податковим органам доку­менти, що підтверджують право на пільги щодо оподаткування, н порядку, встановленому законами України; 2) одержувати й ознайомлюватися з актами перевірок, проведених державними податковими органами; 3) оскаржувати у встановленому зако­ном порядку рішення державних податкових органів та дії їх посадових осіб. Разом із тим чинне податкове законодавство мі­стить ширший перелік прав платників податків. Порядок їх реа­лізації деталізовано в підзаконних актах податкової служби.

І платники податків, і податкові органи беруть участь у по­датковому процесі. Податковий процес — це врегульована про­цесуальними нормами податкового права діяльність учас­ників податкових правовідносин, пов 'язана з акумуляцією податкових надходжень до бюджетної системи. До завдані, податкового процесу належать захист правопорядку, встановле­ного податковим законодавством; відтворення порушеного пра­ва держави на частину майна платника податку у формі утворе­ної недоїмки за платежем та застосованої санкції. Податковий процес характеризується цілісністю та спрямованістю на забез­печення виконання платником податків його податкового обо­в'язку. Водночас цей процес повинен спонукати податкові орга­ни зважати на права платників податків.