Суть і значення фінансового контролю

Сутність фінансів проявляється у функціях, що їх вони ви­конують. До таких належать розподільча, регулююча (стиму­лююча), стабілізаційна та контрольна. Остання проявляється в контролі за розподілом національного доходу і ВВП по відповід­них фондах та витрачанням їх за цільовим призначенням. У свою чергу, фінансовий контроль є практичним втіленням об'єктив­но притаманної фінансам як економічній категорії властивості контролю.

Фінансовий контроль є універсальним явищем і застосову­ється у різних сферах суспільного життя. Суть фінансового кон­тролю розкривається у взаємозв'язку зі сферою застосування й функціонування фінансів. Економічним змістом фінансового контролю є функція управління, що охоплює сукупність спосте­режень, перевірок за діяльністю об'єкта управління з метою оцін­ки обгрунтованості й ефективності прийнятих рішень та резуль­татів їх виконання.

Фінансовий контроль застосовується там і тоді, де функціо­нують фінанси. Останні є інструментом розподілу й перерозпо­ділу ВВП та національного доходу в процесі їх руху, забезпечу­ють створення й використання фондів коштів для задоволення економічних і соціальних потреб суспільства, тобто публічних потреб. Створення й використання фондів коштів, які є фінансо-

вім 5. ПРАВОВІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ В УКРАЇНІ 145

ними ресурсами, здійснюються під шілппом різних об'< ктивпих І суб'єктивних факторів, які і; сукупності зумовлюють об'єктив­ну необхідність фінансового контролю як важливої сфери пуб­лічної фінансової діяльності, інструменту впливу па становище й розвиток усієї економічної системи держави.

Фінансовий контроль ґрунтується па базових принципах, іцо випливають із самої суті публічної фінансової діяльності: законність, об'єктивність, поєднання державних і приватних інтересів тощо. Розвиток суспільства обумовив динамічні інте­граційні процеси у сфері фінансового контролю, в тому числі віляхом створення різних міжнародних організацій, які пра­цюють над розробкою єдиних вимог до фінансового контролю. Необхідність проведення всебічного фінансового контролю, зокрема органами державної влади й місцевого самоврядуван­ня, та дотримання законності у розподілі, використанні та мо­білізації фінансових ресурсів закріплено у нормах Конституції України.

Урахувавши глобальний та всеохопний характер фінансів, процеси їх подальшої трансформації у зовнішньоторговельні відносини, міжнародна спільнота заснувала Міжнародну орга­нізацію вищих органів фінансового контролю (ШТОЗАІ)\ одним із завдань якої було виробити загальні принципи фінан­сового контролю, рекомендовані для застосування у практичній діяльності відповідних органів та закріпити їх у національних законодавствах країн, що входитимуть до даної організації. У лис­топаді 1990 р. у Мадриді за участю представників вищих конт­рольних органів 32 європейських держав було засновано Євро­пейську організацію вищих контрольних органів (ЕІШ05АІ)².

¹ ШТОЗАІ — ТЬе Іпісгпаїіопаї От^апігаТіоп ої Зиргете АисНі Іпкїіглі-
Ііопк — позаурядова організація, створена у 1953 р. з метою вивчення і по­
ширення позитивного досвіду здійснення контролю у зарубіжних країнах.
До її складу входять вищі контрольні органи 186 держав світу. Україна є
членом ШТОЗАІ з 1998 р. Генеральний секретаріат розташований у м. Відень
(Австрія).

² ЕІЖОЗАІ — Тне Еигореап От^апігагіоп от Зиргете Аисііі ІпкІіСілТ.іопх
створена у 1990 р., діє на підставі Статуту та є однією з регіональних ор­
ганізацій ШТОЗАІ. Має ранг установи, що співробітничає з ООІ І. Членами
ЕІЖОЗАІ є національні вищі органи фінансового контролю і(> країн сиро-
пейського континенту та Європейська рахункова палата (СІЧІ). Штаб квар­
тиру ЕШЮ8Л1 обрано за місцем розташування Рахункової палаті! Іспанії
(м. Мадрид). Україна є членом ЕІІКОЗЛІ:і 1999 р.

10-219

ив ____________ Модуль 1. ПУБЛІЧНА ФІНАНСОВА ДІЯЛЬНІСТЬ І ФІНАНСОВЕ ПРАВ О

Створення у Європі власної компетентної організації відкрива­ло для всіх країн широкі можливості у сфері вдосконалення фі­нансово-бюджетного контролю.

Вивчення та поширення позитивного досвіду фінансового контролю, здійснювані ШТОЗАІ, спричинило, зокрема, видан­ня ряду документів, що мають уніфікований рекомендаційний характер. Зокрема, Комітет аудиторів із ревізійних стандартів ШТОЗАІ розробив Ревізійні стандарти ШТОЗАІ (Аудиторські стандарти) — стандарти державного фінансового контролю, ре­комендовані до застосування контрольними органами різних держав і покликані сприяти реалізації уніфікації діяльності кон­трольних органів країн; Етичний кодекс ШТОЗАІ для аудито­рів у державному секторі, який доповнює та підсилює їх.

Однак базовим документом у цій сфері вважають Лімську Декларацію керівних принципів контролю (ТЬе Ііта Бесіага-гіоп ог Сш'сіеііпез оп Аис!і1іп§ Ргесергз) — документ, прийнятий у жовтні 1977 р. на IX Конгресі ШТОЗАІ. У Лімській деклара­ції узагальнено досвід організації та діяльності вищих держав­них органів фінансового контролю різних країн з урахуванням розмаїття систем управління, специфіки господарювання і прак­тики контрольної роботи, систематизовано загальноприйняті основні принципи зовнішнього контролю за фінансовими ре­сурсами. У преамбулі Декларації зазначається про необхідність існування у кожній державі вищого органу контролю задля за­безпечення ефективного цільового використання суспільних фі­нансових ресурсів.

Серед основних принципів фінансового контролю, зафіксо­ваних у Лімській декларації, такі:

— незалежність фінансового контролю як невід'ємного атри­бута демократії й обов'язкового елемента управління фінансо­вими ресурсами;

— законодавче закріплення незалежності органів фінансово­го контролю;

— визначення необхідності попереднього контролю й кон­тролю за фактичними результатами;

— наявність внутрішнього та зовнішнього контролю як обо­в'язкової умови існування фінансового контролю;

— гласність і відкритість контрольних органів з обов'язко­вою вимогою збереження комерційної та іншої таємниці, що за­хищається законом.

ГММ 8. ПРАВОВІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ В УКРАЇНІ І47_

Назначені принципи надалі дістали закріплення у національ­них.шкшюдавствах країн Європи, в тому числі її України. 8 черв­им 'ЛООІ р. у Києві керівники вищих органік фінансового конт­ролю держав—учасниць. СНД на основі Лімської декларації прийняли Декларацію про загальні принципи діяльності вищих (ірппііи фінансового контролю держав—учасниць Співдружнос­ті І Іезалежних Держав. До принципів, на яких будується діяль­ність вищих органів фінансового контролю, Декларація зара­хувала законність, незалежність, об'єктивність, компетентність, оперативність, доказовість, гласність, дотримання професійної

("ПІКИ.

Контроль як елемент управління відіграє суттєву роль у за­безпеченні функціонування держави й усієї політичної системи. Фінансовий контроль як складова контролю відіграє таку саму роль на фінансових ринках, у сфері публічної фінансової діяль­ності. Як складова державного управління фінансовий контроль с засобом, інструментом реалізації політики держави. Водночас його можна розглядати як самостійну управлінську діяльність, що має власні методи, способи, форми реалізації тощо.

Об'єктом фінансового контролю є як публічна фінансова діяльність, так і фінансова діяльність суб'єктів підприємницької діяльності, непідприємницьких структур, фінансово-кредитних інститутів тощо.

Предметом контролю є фінансові операції, пов'язані зі ство­ренням та використанням фондів коштів. Проте об'єкт фінансо­вого контролю значно ширший за просто перевірку фінансових ресурсів, оскільки в кінцевому підсумку контролюється і вико­ристання матеріальних, природних, трудових ресурсів під час опосередкування фінансовими відносинами процесів національ­ного виробництва й перерозподілу.

Кінцевою метою фінансового контролю є встановлення правопорядку. Досягнення поставлених перед фінансовим кон­тролем (передусім державним та муніципальним) цілей потре­бує вирішення певних завдань (напрямів), а саме:

— перевірка виконання фінансових зобов'язань перед держа­вою та муніципальними органами всіма суб'єктами фінансових правовідносин;

— перевірка правильності використання державними й му­ніципальними установами, організаціями і підприємствами, що перебувають у їх господарському віданні або оперативному ю*

148 ___________ Модуль 1. ПУБЛІЧНА ФІНАНСОВА ДІЯЛЬНІСТЬ І ФІНАНСОВЕ ПРАВ О

управлінні, грошових коштів (бюджетних коштів, банківських позик і т. п.);

— перевірка дотримання правил здійснення різноманітних фінансових операцій, розрахунків, зберігання грошових кошті в вищезазначених суб'єктів;

— виявлення внутрішніх резервів виробництва, економніше та ефективніше використання матеріальних і грошових ресурсів;

— превентивне завдання, що полягає у запобіганні можли­вим порушенням фінансового законодавства та фінансової дис­ципліни;

— перевірка законності діяльності державних і муніципаль­них органів, що беруть участь у фінансовій діяльності¹.

Головним завданням фінансового контролю є підтримка фінансової дисципліни, запобігання фінансовим правопорушен­ням і вжиття заходів примусу за їх учинення. Фінансова дисцип­ліна — це стан дотримання органами державної влади й місцевого самоврядування, суб'єктами господарювання всіх форм власнос­ті, об'єднаннями громадян, посадовими особами, громадянами України та іноземними громадянами встановлених законодав­ством і нормативно-иравовими актами фінансово-правових норм. Фінансова дисципліна виражає одну зі сторін законності. Урахо­вуючи взаємозв'язок здійснюваного фінансового контролю як із боку окремих підприємств, установ, організацій, так і з боку орга-ніії державної влади й місцевого самоврядування та їх посадо­вих осіб, дотримання законних прав обох сторін гарантовано.

Під час здійснення фінансового контролю задовольняються державні інтереси, що полягають в успішній реалізації держав­ної фінансової політики, ефективному використанні фінансових ресурсів держави. Державне значення фінансового контролю втілюється у тому, що при його проведенні перевіряють: по-пер­ше, дотримання державними та громадськими органами, під­приємствами, установами, організаціями, посадовими особами, громадянами встановленого правопорядку у процесі фінансової діяльності; по-друге, економічну обґрунтованість та ефектив­ність дій, відповідність їх інтересам держави².

' Грачева Е. Ю. Финанеовьій контроль/ Е. Ю. Грачсва, Г. П. Толстопя-тенко, Е. А. Ршжкова. — М.: Изд. Дом «Камероп», 2004. С. 124.

² Грачева Е. Ю. Государетвенньїе нитереоьі при осущсствлеіши финансо-вого бюджетного контроля / Е. Ю. Грачева // Актуальніше проблеми финап-сового права Рссиублики Беларусь, Роееии, Украйні,]. - С. 43.

ГЛМІ 5, ПРАВОВІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ ФІН АНСОВОГО КОНТРОЛЮ В УКРАЇНІ 149

(>і же, фінансовий контроль — це цілеспрямована діяль­ніші уповноважених державою органів, підприємств, установ ти організацій незалежно від форм власності, спрямована на дотримання законності, фінансової дисципліни й раціональнос­ті у реалізації публічної фінансової діяльності держави, тобто мобілізації, розподілу й використання публічних фондів кош­тів із мстою виконання завдань і функцій держави і територі-нлі.них громад та ефективного соціально-економічного роз­питку всіх суб'єктів фінансових відносин.

Унаслідок виконання завдань фінансового контролю відбу­вається поліпшення фінансової дисципліни всіх учасників фі-иапсово-правових відносин. Юридична наука та чинне зако­нодавство містять ряд основоположних принципів здійснення фінансового контролю, дотримання яких дає змогу органам фі­нансового контролю у повному обсязі виконувати свої повнова­ження. Це принципи:

— законності, об'єктивності, поєднання державних, регіона­льних і приватних інтересів;

— розподілу контрольних повноважень, що передбачає роз­межування функцій ініціювання та виконання фінансового кон­тролю між суб'єктами;

— повноти охоплення об'єктів контролем, який досягається шляхом суцільного відстежування або вибіркової перевірки пев­них сегментів підконтрольних об'єктів;

— достовірності фактичної інформації, дотримання якої за­безпечує її відповідність реальним фінансовим ресурсам, проце­сам і результатам діяльності, що їх відображає ця інформація;

— збалансованості контрольних дій, який передбачає узго­дженість їх внутрішньої та зовнішньої спрямованості й забезпе­чує рівновагу фінансового контролю;

— превентивності контрольних дій, завдяки якому досяга­ється завчасне здійснення контролю з метою запобігання істот­ним відхиленням у здійсненні фінансового процесу від норм;

— самодостатності системи контролю, що передбачає наяв­ність такого складу елементів контролюючої системи, який за­безпечує ефективність її функціонування й розвитку;

— ефективності, що передбачає пристосованість системи кон­тролю до фінансової діяльності суб'єктів господарювання і зале­жить від повноти виконання контролюючими суб'єктами таких основних вимог:

150 ____________ Модуль 1. ПУБЛІЧН А ФІНАНСОВА ДІЯЛЬНІСТЬ І ФІНАНСОВЕ ПРАВО

а) контроль має здійснюватися безперервно, регулярно й си­
стематично;

б) бути своєчасним за терміном здійснення, якісним і по­
вним щодо охоплення своїх об'єктів;

в) бути оперативним, дієвим, гласним і різнобічним;

— принцип відповідальності, який передбачає відповідаль­ність контролюючих суб'єктів за ефективність функціонування системи фінансового контролю та суб'єктів господарювання за наслідки контрольних дій.

Види фінансового контролю

Контроль як специфічна за характером діяльність має склад­ну структуру і виявляється у різних аспектах, що обумовлює його різноманітні характеристики.

Однією з важливих ознак класифікації фінансового контро­лю є форма його здійснення. Із позицій філософії зміст і форма є загальними категоріями, що відображають взаємозв'язок двох сторін будь-якого предмета чи явища, причому зміст є визнача­льною стороною предмета, а форма — засобом його вираження і внутрішньою організацією, яка модифікується зі зміною змісту. Ці принципи дають об'єктивні підстави для створення дієвої си­стеми органів фінансового контролю та розробки його розгорну­тої класифікації за видами.

Так, залежно від характеру взаємовідносин і суб'єкта фі­нансовий контроль можна поділити на внутрішній і зовнішній. При внутрішньому контролі суб'єкт і об'єкт належать до однієї системи, а при зовнішньому суб'єктом контролю є орган, що на­лежить до іншої системи, ніж об'єкт. Внутрішній фінансовий контроль — це самоконтроль організацій, підприємств, установ як за власною фінансовою діяльністю, так і за фінансовою ді­яльністю підрозділів, що входять до їх складу. Він є елементом управління організацією і тому проводиться на її розсуд на осно­ві рішень даної організації. Зокрема, внутрішнім контролем мож­на назвати внутрішній аудит.

Відповідно, зовнішній контроль здійснює сторонній орган, уповноважений на компетентні дії у сфері перевірки стану дотри­мання фінансової дисципліни окремими учасниками фінансо­вих відносин. У його проведенні беруть участь як органи загаль­ної компетенції, так і спеціальної у сфері фінансових відносин.

ГЛШ 5. ПРАВОВІ ЗАСАДИ ОРГА НІЗАЦІЇ ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ В УКРАЇНІ 151

Мп часом проведення фінансовий контроль поділяється на попередній, поточний та наступний. Критерій розмежування цих форм полягає у зіставленні часу контрольних дій із процесами формування й використання фондів фінансових ресурсів. Вод­ночас вони тісно взаємопов'язані, відображаючи безперервний характер контролю.

В умовах переходу до ринкових відносин дедалі важливішу роль відіграє попередній (превентивний) контроль. Його здій­снюють на етапі розгляду і прийняття рішень із фінансових пи­тань, у тому числі на стадії розробки й прийняття законів та ак­тів органів місцевої влади і місцевого самоврядування у сфері фінансової діяльності, насамперед — бюджетів на поточні роки. І Іопередній контроль проводять на основі глибокого аналізу й розрахунків фінансових результатів, що сприяє об'єктивності оцінки доцільності прийняття або неприйняття певних рішень у сфері фінансової діяльності, дотриманню фінансової дисциплі­ни тощо. Як приклад попереднього фінансового контролю можна назвати парламентські слухання з питань бюджетної політики на наступний бюджетний період, що їх проводять у Верховній Раді України за представленим Кабінетом Міністрів України проектом Основних напрямів бюджетної політики (Бюджетною резолюцією).

У межах своїх повноважень Рахункова палата України здій­снює експертизу проектів Державного бюджету України, а та­кож проектів законів та інших нормативних актів, міжнародних договорів України, загальнодержавних програм та інших доку­ментів, що стосуються питань державного бюджету і фінансів України. Також фахівці Рахункової палати аналізують і дослі­джують порушення і відхилення бюджетного процесу, готують і вносять до Верховної Ради України пропозиції щодо їх усунен­ня, а також удосконалення бюджетного законодавства загалом.

Поточний фінансовий контроль є органічною частиною процесу оперативного фінансового управління й регулювання фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій, установ, галузей економіки. Його здійснюють під час фінансо­во-господарських операцій, тому він охоплює короткі проміжки часу. Спираючись на дані первинних документів оперативного і бухгалтерського обліку й інвентаризацій, поточний контроль дає змогу регулювати фінансові ситуації, що швидко змінюють­ся, запобігати збиткам і втратам. Він має систематичний харак-

152^ ___________ Модуль 1. ПУБЛІЧНА ФІНАНСОВ А ДІЯЛЬ НІСТ Ь І ФІНАНСОВЕ ПРАВО

тер і чинить найбільший вплив на процес формування й вико ристання фінансових ресурсів.

Наступний фінансовий контроль характеризується поглиб леним вивченням фінансової діяльності за попередній період, дає змогу виявити вади попереднього й поточного контролю. Ретроспективний фінансовий контроль здійснюють після вико­нання фінансових операцій за певні проміжки часу шляхом ви вчення даних обліку та звітності, планової нормативної докумен­тації. Контролю підлягають фактичні справи, дійсна наявність коштів і матеріальних цінностей. Цей вид фінансового контро­лю допомагає масштабно оцінити позитивні та негативні аспек­ти фінансової діяльності підприємств, установ, певних галузей та економіки загалом. Він дає змогу всебічно проаналізувати на­громаджений досвід, об'єктивно відображати причини порушень і недоліків, розробляти заходи щодо їх усунення.

Застосування всіх зазначених форм фінансового контролю в їх єдності та взаємозв'язку надає фінансовому контролю систе­матичності й підвищує його ефективність.

Фінансовий контроль за формами проведення поділяють на ініціативний та обов'язковий. Ініціативний фінансовий кон­троль здійснюють на підставі рішень суб'єктів господарювання як власними силами, так і за участю сторонніх органів, перед­усім аудиторських організацій. Його метою є перевірка дотри­мання суб'єктом господарювання фінансової дисципліни й оп-тимізація руху фінансових потоків, економія ресурсів та, як правило, мінімізація оподаткування.

Обов 'язковий фінансовий контроль проводять переважно за участю органів державної або місцевої влади, хоча в деяких випадках він може передбачати участь і недержавних фінансо­вих контролерів (особливо у сфері діяльності фінансово-кредит­них установ). Контроль здійснюють на підставі встановлених чинним законодавством вимог та компетенції уповноважених органів (наприклад, органів Державної податкової служби або Контрольно-ревізійної служби України, для яких, зокрема, пе­редбачено терміни проведення перевірок та ревізій залежно від обсягів господарської діяльності підконтрольних суб'єктів). Під­ставою проведення обов'язкового контролю можуть бути і рі­шення компетентних державних органів (суду, прокуратури, ін­ших органів держави) з метою з'ясувати дотримання законності, встановити істину під час судового слідства тощо.

Глііа 5. ПРАВОВІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ В УКРАЇНІ 153

Належно від суб'єктів контролю виокремлюють державний, Нііутріїмпьогосподарський, відомчий, аудиторський контроль, контроль фінансово-кредитних установ. Державний фінансо­вий контроль здійснюють органи державної влади, насамперед законодавчої й виконавчої; він спрямований на об'єкти, що під­лягають контролю незалежно від їх відомчого підпорядкування. Як приклад державного контролю можна назвати діяльність Ра­хункової палати України.

Державний фінансовий аудит є різновидом державного фінансового контролю і полягає у перевірці й аналізі фактично­го стану справ щодо законного та ефективного використання державних чи комунальних коштів і майна, інших активів дер­жави, правильності ведення бухгалтерського обліку і достовір­ності фінансової звітності, функціонування системи внутріш­нього контролю. Результати державного фінансового аудиту та їх оцінку викладають у звіті. Компетенцією проводити держав­ний фінансовий аудит наділено органи Контрольно-ревізійної служби та Рахункову палату.

Відомчий фінансовий контроль здійснюють конкретні контрольно-ревізійні управління (відділи, групи) міністерств, відомств, державних комітетів та інших органів державного управління. Він спрямований на забезпечення законності та фі­нансової дисципліни як підпорядкованими підприємствами, установами, організаціями, так і всередині відомства. Робота кон­трольно-ревізійних підрозділів перебуває під наглядом Міні­стерства фінансів України. Не рідше ніж раз на рік міністерства й відомства інформують уряд держави про стан контрольно-ре­візійної роботи. Основними завданнями відомчого фінансового контролю є контроль за виконанням державних завдань, еконо­мним витрачанням матеріальних і фінансових ресурсів, збере­женням державної власності, правильністю ведення бухгалтер­ського обліку, станом контрольно-ревізійної роботи, боротьба з приписуванням, безгосподарністю, марнотратством і надмір­ностями.

Деякі міністерства й відомства України здійснюють позаві­домчий контроль. Так, Державна митна служба України контро­лює дотримання правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України.

Внутрішньогосподарський фінансовий контроль прово­дять економічні служби підприємств, установ, організацій (бух-

154 ____________ Модуль 1. ПУБЛІЧНА ФІНАНСОВА ДІЯЛЬНІСТЬ І ФІНАНСОВЕ ПРАВО

галтерії, фінансові відділи, служби фінансового менеджменту та внутрішнього аудиту, відділи планування тощо). Він супро­воджує повсякденну фінансово-господарську діяльність. По­садовою особою, яка безпосередньо відповідає за дотримання фінансової дисципліни й організовує проведення внутрішньогос­подарського контролю, є головний бухгалтер. Разом із керівни­ком підприємства він у встановлених законодавством випадках несе відповідальність за порушення фінансового законодавства, за правильність і повноту фінансових документів. Головний (старший) бухгалтер має право другого підпису на фінансових документах, що створює правові підстави для перерахування або зарахування коштів на відповідні рахунки або відпускання чи витрачання товарно-матеріальних цінностей.

Аудиторський (недержавний) фінансовий контроль здій­снюють незалежні аудитори або аудиторські фірми, уповнова­жені суб'єктами господарювання на це. Аудит можуть проводи­ти як за ініціативою суб'єкта господарювання, так і за рішенням органу державної влади. Можливість здійснення аудиторського контролю передбачено прийнятим 22.04.1993 р. ЗУ «Про ауди­торську діяльність» (зі змінами). Аудиторська діяльність є ви­ключною, має професійний характер.

Аудиторські послуги у вигляді консультацій можуть нада­вати усно або письмово з оформленням довідки й інших офі­ційних документів. Аудиторські послуги у вигляді експертиз оформляють експертним висновком чи актом. На відміну від результатів ревізій або перевірок, аудиторський висновок не мо­же бути підставою для застосування санкцій за порушення фі­нансової дисципліни. Він є, по-суті, моніторингом фінансової діяльності суб'єкта аудиту. Витрати на проведення аудиту відно­сять до власних витрат підприємства, тому вони задовольняють інтереси і держави, і недержавних суб'єктів господарювання, оскільки не передбачають витрат бюджетних коштів.

Законодавство передбачає випадки, коли проведення ауди­ту є обов'язковим:

1) підтвердження достовірності та повноти річного балансу і звітності банків, фондів, бірж, компаній, підприємств, това­риств та інших суб'єктів господарювання незалежно від форми власності й виду діяльності, звітність яких офіційно оприлюд­нюється, за винятком установ та організацій, що повністю утри­муються за рахунок державного бюджету і не займаються під-

Глава 5. ПРАВОВІ ЗАСАД И ОРГАНІЗАЦІЇ ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ В УКРАЇНІ 155

приємницькою діяльністю. Обов'язкова аудиторська перевірка річного балансу і звітності суб'єктів господарювання з річним і'осподарським оборотом менш як 250 неоподатковуваних міні­мумів проводиться раз на три роки;

2) перевірки фінансового стану засновників комерційних банків, підприємств з іноземними інвестиціями, акціонерних то­вариств, холдингових компаній, інвестиційних фондів, довірчих товариств та інших фінансових посередників;

3) перевірки емітентів цінних паперів;

4) перевірки державних підприємств при здаванні в оренду цілісних майнових комплексів, приватизації, корпоратизації й інших змінах форми власності;

5) порушення питання про визнання неплатоспроможним або банкрутом.

Проведення аудиту є обов'язковим також в інших випадках, передбачених законами України.

Муніципальний фінансовий контроль — вид недержавного фінансового контролю, який полягає в організації та здійсненні контролю за формуванням, розподілом і використанням коштів місцевого бюджету і комунального майна. Об'єктами контролю є підприємства, установи, організації, які сплачують платежі до місцевого бюджету, отримують і використовують його кошти, управляють комунальним майном, або якщо майно перебуває у них у повному господарському віданні. Суб'єктами є місцеві ра­ди, їх виконавчі органи, створювані органами місцевого само­врядування контрольні комісії.

Залежно від цільової спрямованості контрольних дій орга­нів можна розрізнити такі види фінансового контролю, як стра­тегічний і тактичний. Стратегічний фінансовий контроль спрямований на вирішення питання стратегії розвитку підпри­ємства, організації, установи, галузі господарства у майбутньо­му, а тактичний вирішує поточні питання їх фінансової діяль­ності.

Залежно від місця здійснення фінансового контролю його можна поділити на контроль на місцях, або виїзний контроль (контрольні органи виконують контрольні дії безпосередню па підконтрольному об'єкті), та дистанційний, або безвиїзний кон­троль (суб'єкт контролює віддалений від нього об'єкт за допо­могою інформації, яка передається засобами зв'язку).

7 56 Модуль 1. ПУБЛІЧНА ФІНАНСОВА ДІЯЛЬНІСТЬ І ФІНАНСОВЕ ПРАВО

За сферою фінансової діяльності фінансовий контроль бу­
ває бюджетний, податковий, валютний, кредитний, страховий,
інвестиційний тощо. ^;

Аналіз іноземної практики дає змогу говорити також про по­діл фінансового контролю на парламентський, адміністратив­ний, судовий, банківський.

Методи фінансового контролю

Важливою ознакою класифікації фінансового контролю є його метод. До методів фінансового контролю належать конкрет­ні способи (прийоми), застосовувані при здійсненні контроль­них функцій. Методи дослідження, що їх використовують орга­ни контролю щодо об'єктів контролю, залежать від характеру об'єктів та певних їх елементів. Стан і поведінку об'єкта контро­лю загалом визначають за допомогою загальних методів контро­лю, а окремих його частин або характеристик — за допомогою часткових способів.

У Стандартах державного фінансового контролю за ви­користанням бюджетних коштів, державного і комуналь­ного майна, затверджених наказом Головного контрольно-реві­зійного управління від 08.08.2002 р. № 168, ревізію, перевірку, оцінку, розслідування та вивчення названо способами і методи­чними прийомами фінансового контролю. Методичні рекомен­дації з проведення органами державної контрольно-ревізійної служби аудиту фінансової та господарської діяльності бюджет­них установ, затверджені наказом Головного контрольно-ре­візійного управління від 19.12.2005 р. №451, містять поняття «поточні аудиторські процедури» (до яких належать камераль­на перевірка, моніторинг, обстеження) та «фактичні контрольні процедури» (якими вважають контрольні обміри, інвентариза­цію, звірки).

У Стандартах з аудиту державних фінансів, розробле­них ШТ08АІ, в яких регламентовано загальні засади щодо про­ведення аудиту державних фінансів, зазначається, що аудитори мають добре володіти технікою і процедурами збирання дока­зів, до яких належить інспекція, спостереження, розслідування та підтвердження.

Отже, має місце термінологічна неузгодженість у понятійно­му апараті сфери фінансового контролю. У науковій літературі

ГЛІІІ 5, ПРАВОВІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ В УКРАЇНІ 157

тнкож можна спостерігати різні підходи до визначення і розу- МІнпи змісту методів фінансового контролю. Зокрема, до методів фінансового контролю можна зарахувати ревізію, інспектувап- Іін, тематичну перевірку, обстеження, безперервне відстежуван-і(VI фінансової діяльності тощо. Кожен із цих методів поділяєть­ся на часткові способи та прийоми, які дають змогу вирішувати псині проміжні завдання.

Ревізія — це метод документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, установи, організації, дотриманням законодавства з фінансових питань, достовірніс­тю обліку і звітності; спосіб документального виявлення недо­стач, розтрат, привласнень та крадіжок коштів і матеріальних цінностей, запобігання фінансовим зловживанням.

Інспектування — це метод державного фінансового контро­лю, що полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяль­ності об'єкта контролю. Проводиться у формі ревізії, яка має забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, вста­новлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відпо­відальних осіб.

Перевірка державних закупівель — метод державного фі­нансового контролю, що полягає у документальному й фактично­му аналізі дотримання підконтрольними установами законодав­ства про державні закупівлі та проводиться органами державної контрольно-ревізійної служби на всіх стадіях державних закупі­вель. Результати перевірки державних закупівель викладають в акті.

Об'єктивною тенденцією сучасного етапу реформування фі­нансової сфери є скорочення частки фінансів державного секто­ра та збільшення питомої ваги комунального і приватного секто­рів. Це означає поступове зменшення примусовості фінансового контролю і розвиток його добровільності. Тому надалі мають частіше застосовувати такі методи фінансового контролю, як те­матичні перевірки, обстеження, безперервне відстежування фі­нансової діяльності суб'єктів господарювання.

Тематичну перевірку здійснюють за певним переліком пи­тань або з однієї теми шляхом ознайомлення на місці з окреми­ми сторонами фінансової діяльності. Такі перевірки можуть про­водити наскрізним методом за ознакою однотипності операцій чи за ознакою взаємного зв'язку між різними суб'єктами контро-

158 ___________ Модуль 1. ПУБЛІЧНА ФІНАНСОВА ДІЯЛЬНІСТЬ І ФІНАНСОВЕ ПРАВО

лю. Зустрічна перевірка (зустрічна звірка) — метод докумен­тального підтвердження на підприємстві, в установі чи органі­зації, що мали договірні взаємовідносини з об'єктом контролю, на прохання контрольного чи правоохоронного органу. Переві­ряють вид, обсяг і якість операцій та розрахунків, здійснюваних між ними, і з'ясовують їх реальність (повноту відображення в обліку об'єкта контролю).

Обстеження — один із методів фінансового контролю, а са­ме ознайомлення на місці з окремими ділянками фінансової робо­ти, у процесі якого виявляють її позитивні й негативні аспекти. Обстеженню притаманне використання прийомів зіставлення фактичного стану справ із нормативним.

Спостереження — метод фінансового контролю, що перед­бачає загальне ознайомлення з фінансовою чи господарською діяльністю об'єкта контролю з метою отримання інформації, не­обхідної для оцінки його стану. Належить до попереджувальних заходів контролю, оскільки за його результатами не вживають заходів впливу до об'єктів контролю.

Нагляд — особливий метод фінансового контролю, який