Виконання Державного бюджету України та місцевих бюджетів

Третя стадія бюджетного процесу — виконання затвердже­ного представницьким органом бюджету — є найтривалішою (протягом року) і визначальною стадією, оскільки й попередні, іі наступна стадії спрямовані або пов'язані саме із виконанням бюджету. Виконанню бюджету підпорядковані решта етапів бюд­жетного процесу. Ця стадія бюджетного процесу охоплює ви­конання дохідної та видаткової частин бюджету. Забезпечення ефективного й ощадливого використання бюджетних ресурсів дає змогу публічній владі реалізувати пріоритетні напрями дер­жавної політики в межах фінансування видатків державного та місцевих бюджетів.

В Україні виконання державного бюджету починається після
його затвердження Верховною Радою та підписання президен­
том. Кабінет Міністрів України за погодженням з нижчими ви­
конавчими органами організовує порядок викоп;........................ я бюджету.

Міністерство фінансів України згідно зі ст. М Бюджетного ко­дексу здійснює загальну організацію та управління виконанням Державного бюджету України, координує діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету.

У межах своєї компетенції Міністерство фінансів України має право:

— надавати з Державного бюджету України в установленому порядку позички у разі утворення тимчасових касових розривів під час виконання бюджетів Автономної Республіки Крим, об­ластей, міст Києва та Севастополя, які слід погасити в установ­лені терміни впродовж поточного бюджетного року;

— надавати відповідно до законодавства відстрочку і роз­строчку за платежами Державного бюджету України;

— проводити в міністерствах, інших центральних і місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, в установах банків та інших фінансово-кредитних установах усіх форм власності перевірки фінансово-бухгалтерських документів, звітів, планів, кошторисів відносно зарахування, перерахування і иикористап-

¹ Тимчасовий касовий розрив - розбіжність терміну надходження кош­тів на рахунок з терміном асигнування коштів із бюджету.

Модуль 2. БЮДЖЕТНЕ ПРАВО

Глава 9. БЮДЖЕТНИЙ ПРОЦЕС

 

ня бюджетних коштів, а також одержувати пояснення, довідки й відомості з питань, які виникають під час перевірок.;

Касовим виконанням бюджету в різних країнах керують або мі­ністерства фінансів, або спеціально створені державні органи, напри­клад, казначейство (Велика Британія, Російська Федерація), адміні­стративно-бюджетне управління та мережа федеральних агенцій (США), відділ бюджету при Міністерстві фінансів (Швеція), бюджет­не управління у складі Міністерства у справах фінансів, промислово­сті й економіки (Франція) тощо.

Загалом існує три системи виконання бюджету: банківська, каз­начейська і змішана. До 1997 р. в Україні чинною була банківська система, яка передбачала акумулювання бюджетних ресурсів на ра­хунках комерційних банків, уповноважених НБУ на здійснення опе­рацій з обслуговування бюджетної системи країни. Однак негативні чинники її функціонування, зокрема сприяння нарощуванню інфля­ційних процесів у державі, відсутність у фінансових органів опера­тивного маневрування бюджетними асигнуваннями та забезпечення всебічного контролю за їх використанням, відсутність у Міністерства фінансів необхідної інформації для оперативного втручання у процес виконання бюджету, створили підстави для переходу на казначейську систему виконання бюджету. З 1997 р. в Україні поступово почався цей перехід, спочатку пілотними проектами з подальшим підвищен­ням ролі казначейства у виконанні бюджетів — як державного, так і місцевих. Тобто діяла змішана система, яка передбачала і казначей­ське, і банківське виконання бюджету. Чинне бюджетне законодав­ство із 2001 р. закріпило казначейську систему обслуговування бю­джетної системи України як єдину, що передбачає концентрацію обох потоків коштів (доходів та видатків) на єдиному казначейсько­му рахунку.

Слід зауважити, що казначейські системи виконання бюджету за тривалу історію застосування у світовій практиці довели свою ефек­тивність. Такі системи запроваджено у багатьох економічно розвине­них країнах світу, наприклад ФРН, Швеції, США.

Ряд фахівців¹ розглядають казначейство за його функціями у двох аспектах: по-перше, як касира держави, що приймає кош­ти й оплачує витрати; по-друге, як державного бухгалтера, го­ловними завданнями якого є: запобігання касовим розривам між надходженнями й видатками бюджетних коштів; розподіл лік­відних засобів між державними установами з метою покриття

поточних витрат; регулювання податкових пільг і виплат, ура­хованих (закладених) у бюджеті; фінансування політики еко­номічної та соціальної підтримки виробників і населення; за­безпечення повернення суми зовнішнього державного боргу та відсотків за ним; погашення внутрішніх позик.

Казначейська система передбачає акумулював пя всіх коштів па єдиному рахунку, відкритому Державним казначейством України в НБУ. Практика відкриття центрального казначейського рахунка в установі національного (центрального) банку є поширеною в бюджет­ній діяльності багатьох країн. Наприклад, у Банку Франції відкрито центральний казначейський рахунок Державного казначейства, че­рез який здійснюють усі бюджетні платежі. Для касового обслугову­вання виконання бюджетів усіх рівнів Федеральне казначейство РФ відкриває в Центральному банку РФ рахунки, через які здійснюють усі касові операції з виконання бюджетів.

Водночас така практика є далеко не єдиною. Так, у ФРН при ви­конанні федерального бюджету всі доходи та видатки проводять че­рез центральний рахунок Федерації, який веде Головна федеральна каса, створена при федеральному Міністерстві фінансів. У Японії функції прийняття бюджетних коштів, їх зберігання та видача в суво­рій відповідності до бюджетного розпису, ведення відповідного облі­ку та звітності покладено на Банк Японії.

На думку науковців¹, суть казначейського виконання бю­джету полягає у:

— функціонуванні єдиного рахунка відповідного бюджету;

— застосуванні системи особових рахунків, що відобража­ють рух бюджетних коштів на рахунках бюджетних організацій, відкритих у кредитних організаціях;

— доведенні фінансування безпосередньо до кінцевих отри­мувачів;

— підвищенні оперативності та якості попереднього і поточ­ного контролю за витрачанням бюджетних коштів;

— широкому запровадженні автоматизованих систем у роз­рахунках та забезпеченні інформаційних потоків;

— обов'язковості здійснення та обліку касових операцій ор­ганами державного казначейства.

Державне казначейство у межах своєї компетенції зобов'я­зане забезпечувати казначейське обслуговування державного та місцевих бюджетів на основі ведення єдиного казначейського

 

¹ Юрій С. І. Казначейська система / С. І. Юрій, В. І. Стоян, М. Й. Мац. — Тернопіль: Карт-бланк, 2002.— С. 10.

¹ Болтшюва О. В. Зазнач, праця.- С. 201.

Модуль 2. БЮДЖЕТНЕ ПРАВО

Глна 9. БЮДЖЕТНИЙ ПРОЦЕС

 

рахунка, що передбачає: розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів; контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надхо­джень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів за цими зобов'язаннями; контроль за дотриманням учасниками бюджет­ного процесу бюджетного законодавства; ведення бухгалтерсь­кого обліку і складання звітності про виконання державного та місцевих бюджетів¹. Слід зауважити, що Державне казначей­ство з 1999 р. набуло статусу учасника Національної системи масових електронних платежів НБУ і, здійснюючи обслугову­вання бюджетів, працює за принципами кредитно-фінансових установ.

За принципом єдиного казначейського рахунка побудовано систему бюджетних рахунків, на яких відображається баланс єдиного казначейського рахунка як результат операцій на всіх реєстраційних рахунках; відбувається рух коштів за доходами і видатками державного бюджету відповідно до бюджетної кла­сифікації; здійснюється рух коштів у місцевих бюджетах; відо­бражаються результати виконання бюджету за доходами й ви­датками.

Для касового виконання бюджету Державне казначейство укла­дає договори з комерційними банками, які після цього одержують статус уповноважених банків, де Казначейство відкриває всім розпо­рядникам державних коштів реєстраційні рахунки. Такий договір на­дає банкам право використовувати тимчасово вільні кошти, за що встановлено певну плату. Наприклад, перелік банків України та умови, на яких їх залучатимуть до касового обслуговування з метою оплати готівкою чеків органів Державного казначейства України у 2006-2008 рр., було затверджено наказом Державного казначейства у ре­дакції від 03.07.2007 р. № 137. Взаєморозрахунки між комерційними банками і Казначейством узгоджуються з Мінфіном.

Виконання всіх бюджетів починається разом із початком бюджетного року, тобто 1 січня, і закінчується 31 грудня того року, на який було затверджено ці бюджети.

Кожен ви/і бюджету викопують за розписом доходів і видат­ків із поквартальним розподілом, що його складають фінансові органи відповідно до показників затвердженого бюджету. Бюд-

Особливості здійснення казначейського обслуговування бюджетів ви­значено в ст. 48 Бюджетного кодексу України.

жетнийрозпис — це документ, у якому встановлено розподіл доходів та фінансування бюджету, бюджетних асигнувань голов­ним розпорядникам бюджетних коштів па певні бюджетні пе­ріоди відповідно до бюджетної класифікації'. Ній є оперативним планом виконання державного бюджету, па підставі якого від­криваються асигнування, перераховуються кошти місцевим бю­джетам, розпорядникам коштів, зараховуються кошти па реє­страційні рахунки в установах казначейства, тобто здійснюється весь процес перерахування коштів та фінансування витрат шля­хом оплати рахунків, що супроводжуваний усебічним фінансо­вим контролем.

Розпис доходів і видатків бюджету має правове значення, оскільки є основним оперативним планом виконання бюджету, адже показники, які він містить, конкретизують показники акта про бюджет і є обов'язковими для виконання. З одного боку, де­тальне визначення надходжень доходів до бюджету за джерела­ми виражає конкретні права та обов'язки уповноважених орга­нів (передусім фінансових) із мобілізації коштів до бюджету, втому числі права на здійснення контролю. З іншого боку, на основі розпису визначають обов'язки фінансових органів із фі­нансування та кредитування бюджету, повноваження розпоряд­ників бюджетних коштів тощо.

Згідно зі ст. 49 Бюджетного кодексу, Державний бюджет України виконують за бюджетним розписом, що його затвер­джує Міністр фінансів України відповідно до бюджетних при­значень у місячний термін після набуття чинності Законом про Державний бюджет України. Процедуру складання і виконання розпису Державного бюджету України визначає Інструкція про складання та виконання розпису Державного бюджету України, затверджена наказом Мінфіну України від 28.01.2002 р. № 57.

¹ Бюджетний розпис включає: 1) розпис доходів державного бюджету (поділяється на річний розпис доходів загального і спеціального фондів дер­жавного бюджету, помісячний розпис доходів загального фонду державших) бюджету); 2) розпис фінансування державного бюджету (поділяється на річ­ний розпис фінансування загального і спеціального фондів державного бюд­жету та помісячний розпис фінансування загального фонду державного

бюджету);.'!) розпис асигнувань державного бюджету (поділ яс тьсл на рі.. в'і

розпис асигнувань державного бюджету зага./...... ото і спеціа./.... ото фондів

державного бюджету та помісячний розпис асигнувань зага.і......... ото фонду

державного бюджету).

320

Модуль 2. БЮДЖЕТНЕ ПРАВО

ГММ І, ІЮДЖЕТНИЙ ПРОЦЕС

321

 

До затвердження розпису Міністр фінансів України затвср джує тимчасовий розпис на відповідний термін, за яким пра цюють розпорядники бюджетних копітів до підписання бюджет ного розпису. Примірник затвердженого бюджетного розпису передають до Комітету Верховної Ради України з питань біо джету з подальшим інформуванням про внесені до нього зміни. Міністр фінансів України протягом бюджетного періоду забез печує відповідність розпису Державного бюджету України вста новленим бюджетним призначенням.

Після затвердження бюджетного розпису Міністерство фі­нансів підписує квартальний і місячний розписи. Асигнування, включені до розпису, є граничними для витрачання головними розпорядниками. Бюджетне асигнування — це повноваження, надане розпоряднику бюджетних коштів відповідно до бюджет­ного призначення на взяття бюджетного зобов'язання та здій снення платежів із конкретною метою в процесі виконання бю­джету. Воно має кількісні, часові й цільові обмеження. Якщо під час виконання бюджету виявиться, що прогноз надходження до­ходів нижчий, ніж передбачалося при затвердженні Державного бюджету, Міністр фінансів лімітує показники річного розпису з помісячним розподілом. На основі уточненого прогнозу Міні стерство фінансів установлює місячні ліміти. Також у тижне­вий термін після опублікування Закону про Державний бюджет України, відповідного рішення Верховної Ради Автономної Рес­публіки Крим, місцевих рад Мінфін України, Міністерство фі­нансів Автономної Республіки Крим, місцеві фінансові органи доводять до головних розпорядників лімітні довідки про бюджет­ні асигнування.

Лімітна довідка про бюджетні асигнування — це доку мент, який містить затверджені бюджетні призначення (встано­влені бюджетні асигнування) та їх помісячний розподіл, а також інші показники, що згідно із законодавством мають бути визна­чені на основі нормативів, і видається відповідно Мінфіном України, Міністерством фінансів Автономної Республіки Крим, місцевим фінансовим органом, головним розпорядником. Показ­ники лімітної довідки доводять до відома головних розпоряд­ників, розпорядників нижчого рівня для уточнення проектів кошторисів і складання проектів планів асигнувань. Форму лі­мітної довідки затверджує Мінфін України. Отже, лімітування витрат — це обмеження витрачання коштів, передбачених окре-

МНМИ ("питими бюджетної класифікації; постанню чергу ліміту-Щ'і'іісн ("миті захищених видатків, видатки па оплату комуналь­них иослуї та енергоносіїв.

11,і пшоні лімітів,'установлених фінансовими органами го­ловним розпорядникам, останні протягом трьох дній доводить ЇК До підвідомчих установ, керівники яких лімітують показники Кошторисів і реєструють їх у Казначействі. Збільшення асигпу-ішнь на покриття витрат для бюджетних організацій і установ Можливе в тому разі, коли збільшуються ліміти, а установи не Міні пі. заборгованості за розрахунками і можуть здійснити опла­ту в межах виділених лімітів. Якщо розміри витрат було затвер­джено до встановлення лімітів, то головні розпорядники мають ужити заходів щодо приведення у відповідність своїх витрат до доведених лімітів.

І оловні розпорядники у двотижневий термін після одержан­ий лімітних довідок подають Мінфіну України, Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, місцевим фінансовим органам уточнені проекти зведених кошторисів та проекти зве­дених планів асигнувань для складання і затвердження річного розпису асигнувань відповідних бюджетів і помісячного розпи­су асигнувань загального фонду відповідних бюджетів. Уточне­ні проекти кошторисів і складені проекти планів асигнувань ма­ють відповідати певним лімітним довідкам.

На основі розпису головного розпорядника фінансовий ор­ган затверджує ліміти для розпорядників і одержувачів коштів, які можуть відрізнятися від обсягу бюджетних асигнувань на квартал. Фінансовий орган може відстрочити надання ліміту на витрачання коштів на термін до трьох місяців. Одержувачі кош­тів мають право взяти на себе обов'язки зі здійснення витрат і платежів шляхом складання платіжних документів у межах до­ведених до них лімітів за кошторисом доходів-витрат.

У період до затвердження кошторисів і планів асигнувань (не більше як ЗО календарних днів після затвердження річного розпису призначень та помісячного розпису асигнувань загал ь-ного фонду бюджету) видатки бюджетних установ та організа­цій здійснюються згідно з тимчасовим кошторисом доходів і видатків, затвердженим керівником установи..

Уразі виконання бюджетних програм при застосуванні про­грамно-цільового методу в бюджетному процесі головні розпо­рядники за кожною бюджетною програмою розробляють иас-

21 -219

Модуль 2. БЮДЖЕТНЕ ПРАВО

Глма 9. БЮДЖЕТНИЙ ПРОЦЕС

 

порти бюджетних програм і подають їх на погодження Мінфіну разом із проектами наказів про їх затвердження в семиденний термін після набуття чинності Законом про Державний бюджет України на відповідний бюджетний період.

Паспорт бюджетної програми — це документ, що визна­чає суму коштів, затверджену в Державному бюджеті для вико­нання бюджетної програми, законодавчі підстави її реалізації, мету, завдання, напрями діяльності, відповідальних виконавців, результативні показники та інші характеристики бюджетної про­грами. На основі цього документа здійснюють контроль за цільо­вим та ефективним використанням бюджетних коштів і аналіз виконання бюджетної програми. Паспорт бюджетної програми формують, виходячи з бюджетних запитів, поданих головними розпорядниками коштів Державного бюджету, та бюджетних призначень на відповідний бюджетний період.

Чітку регламентацію дій фінансових органів і головних роз­порядників бюджетних коштів стосовно виконання цільових програм закладено в Правилах складання паспортів бюджетних програм та інформації про їх виконання, затверджених наказом Мінфіну України від 29.12.2002 р. № 1098.

Виконання бюджету за видатками здійснюють у порядку, встановленому відповідним фінансовим органом, із дотриман­ням вимог ст. 51 Бюджетного кодексу України. Стадіями вико­нання Державного бюджету за видатками визнають:

1) установлення бюджетних асигнувань розпорядникам бю­джетних коштів на основі затвердженого бюджетного розпису;

2) затвердження кошторисів розпорядникам бюджетних ко­штів (у разі застосування програмно-цільового методу — пас­портів бюджетних програм);

3) узяття бюджетних зобов'язань;

4) отримання товарів, робіт та послуг;

5) здійснення платежів відповідно до взятих бюджетних зобо-вязань;

6) використання товарів, робіт та послуг на виконання бюд­жетних програм.

Стосовно кредитування бюджету — здійснюють повернення кредитів.

Узяття бюджетних зобов'язань відповідно до ст. 51 Бюджет­ного кодексу України є однією зі стадій виконання Державного або місцевого бюджету. Бюджетне зобов'язання — це будь-яке

;ідНі<нспс відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з яким необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або в майбутньому. Порядок здійснення зобо­в'язання регулює Бюджетний кодекс України.

Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'я­зання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигну­вань, установлених кошторисами. Пункт 5 постанови Кабміну під 22.02.2002 р. № 228 (зі змінами) закріплює, що установи мають право брати бюджетні зобов'язання витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошто­рисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, пла­нами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду, а вищі навчальні заклади та наукові уста­нови — також установлених затвердженими планами викорис­тання бюджетних коштів і помісячними планами використання бюджетних коштів.

Згідно з чинним законодавством органи Державного казна­чейства дають дозвіл на витрачання бюджетних коштів їх розпо­рядниками лише після перевірки відповідності поданих платіж­них документів затвердженим кошторисам і доведеним лімітам. Орган казначейства, в якому обслуговується розпорядник бю­джетних коштів, може не дати дозволу на перерахування коштів із його рахунку на рахунок одержувача, якщо взяті бюджетні зобов'язання не відповідають: 1) положенням Бюджетного ко­дексу; 2) положенням затвердженого акта про бюджет або дове­деним лімітам; 3) затвердженому кошторису розпорядника, а та­кож якщо реєстраційний рахунок розпорядника заблоковано.

Здійснюваний органами казначейства контроль, що передує касовому витрачанню бюджетних коштів, є ефективним засо­бом забезпечити їх цільове використання, оскільки дає змогу не лише виявити порушників фінансової дисципліни, а й запобігти цим правопорушенням. Завдяки попередньому контролю відбу­вається перевірка законності проведення виплат бюджетних ре­сурсів та доцільності витрат. Розпорядники бюджетних коштів несуть відповідальність за правильне оформлення розрахунко­вих документів.

Витрачання бюджетних коштів здійснюють шляхом списан­ня коштів із реєстраційного рахунку в розмірі підтвердженого

324

Модуль 2. БЮДЖЕТНЕ ПРАВО

ГЯНМ 9, БЮДЖЕТНИЙ ПРОЦЕС

325

 

бюджетного асигнування на користь фізичних чи юридичних осіб—одержувачів коштів. Будь-які зобов'язання, взяті фізич ними та юридичними особами за коштами Державного бюджс ту України без відповідних бюджетних асигнувань або ж із перс вищенням повноважень, установлених Бюджетним кодексом та Законом про Державний бюджет України, не вважають бюджет ними. Відповідно, і витрати бюджету на покриття таких зобов'я зань не можна здійснювати.

Після отримання товарів, робіт та послуг відповідно до умок узятого бюджетного зобов'язання розпорядник бюджетних кош тік приймає рішення про їх оплату та подає доручення на здій­снення платежу органу Державного казначейства України разом із оригіналом договору та іншими документами, що супрово­джують здійснення відповідної розрахункової операції. Орган Казначейства здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі:

1) наявності відповідного бюджетного зобов'язання для пла­тежу в бухгалтерському обліку виконання Державного бюдже­ту України або місцевого бюджету;

2) відповідності напрямів витрачання бюджетних коштів бюджетному асигнуванню;

3) наявності у розпорядників бюджетних коштів невикорис­таних бюджетних асигнувань.

За невідповідності поданих розпорядником платіжних до­кументів цим вимогам орган Державного казначейства не прий­має документи до виконання.

Зміна бюджетних асигнувань порівняно з доведеним у пові­домленні про бюджет асигнуванням кожному одержувачеві може статися в разі: введення секвестру; зменшення доходів бюджету; пересування бюджетних асигнувань головним розпорядником у межах його повноважень. Якщо надходження зменшуються до 15% запланованих, то Мінфін може самостійно зменшити лімі­ти й прийняти рішення про введення режиму секвестру; якщо більше ніж на 15% виконавчий орган повинен надати пред­ставницькому органу проект зміни до акта про бюджет'.

¹ Факт перевиконання бюджету визначають на результатами офіційних висновків Рахункової палати та Міністерства фінансів за підсумками тре­тього кварталу. Якщо перевиконання становить більш як 15%, Мінфін до 15 жовтня подає до Верховної Ради України спої висновки про це, а уряд

Таким чином, обслуговуючи Державний бюджет за видатка­ми, Державне казначейство України здійснює контролі, за кід-ІНінідіііс'і'іо загальних сум, зазначених у кошторисах та планах асигнувань, що їх подають розпорядники бюджетних коштів, у |Ю:і|)і;іі територій, сумам, наведеним у розписі видатків бюдже­ту, та відображає зазначену інформацію на відповідних рахун­ки х бухгалтерського обліку¹.

Законодавство чітко регламентує і порядок здійснення бю­джетних зобов'язань за спеціальним фондом бюджету.

Касовими видатками бюджету вважають суми, видані банком готівкою або за безготівковим розрахунком із рахунка Казначейства за всіма видатками бюджету при перерахуванні коштів на рахунок юридичної особи та оплату рахунків розпоря­дників бюджетних коштів. Фактичні видатки — це дійсні ви­трати установ і організацій, оформлені відповідними документа­ми при видачі заробітної плати, стипендії та інших аналогічних платежів.

Основні принципи виконання дохідної частини бюджету за­кріплено ст. 50 Бюджетного кодексу. Оскільки головним дже­релом доходів залишають податки, збори та інші обов'язкові платежі, закріплені чинним законодавством, основне наванта­ження із виконання дохідної частини бюджетів несуть органи стягнення, на які покладено завдання забезпечити своєчасні та в повному обсязі передбачені надходження. Насамперед це сто­сується органів Державної податкової служби, державних вико­навців, митної служби тощо. При цьому налагоджено постійну взаємодію між органами, відповідальними за формування до­хідної частини бюджету, та органами Державного казначейства. Прикладом нормативно-правового врегулювання такої діяль-

повинен протягом двох тижнів скласти і подати до парламенту проект закону про внесення змін і доповнень до Закону про Державний бюджет.

Згідно з Бюджетним кодексом, зміни до державного бюджету вносять тоді, коли виникли відхилення оцінки прогнозу виконання від планових по­казників. Мінфін зобов'язаний щомісяця перевіряти відповідність прогнозу надходжень показникам, які встановлені у державному бюджеті. Якщо за мі­сячним звітом про виконання загального фонду бюджету виявиться, що з урахуванням граничного рівня бюджетного дефіциту бракує коштів для фі­нансування запланованих витрат, Мінфін обмежує фінансування.

¹ Савчеико Л. А. Правові основи фінансового кеш тролю/ Я. А. Савчеп-ко. - К.: Юрінком Інтер, 2008. С..'М(>.

Модуль 2. БЮДЖЕТНЕ ПРАВО

ГЛМІ І, 6ЮДЖЕТНИЙ ПРОЦЕС

 

ності може бути Порядок взаємодії та обміну інформацією між органами Державного казначейства України та Державної мит ної служби України в процесі казначейського обслуговування Державного бюджету за доходами, що контролюються митим ми органами, затверджений наказом від 31.07.2002 р. № 150/417 (зі змінами). Порядок передбачає, що митні платежі повинні бу ти перераховані митними органами на рахунки з обліку доходів, відкриті в головних управліннях Державного казначейства, не пізніше наступного робочого дня після дати повного оформлен­ня вантажної митної декларації.

Що стосується місцевих бюджетів, то Рада міністрів Авто­номної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, ви­конавчі органи відповідних рад або міські, селищні чи сільські голови (якщо виконавчих органів не створено) забезпечують безпосереднє виконання відповідних місцевих бюджетів. Місце­ві фінансові органи здійснюють загальну організацію й управ­ління виконанням відповідного місцевого бюджету, а також ко­ординують діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету.

Місцевий бюджет виконують за розписом, затвердженим ке­рівником місцевого фінансового органу. Цей керівник протягом бюджетного періоду забезпечує відповідність розпису місцево­го бюджету встановленим бюджетним призначенням. Місцевий фінансовий орган у, процесі виконання місцевого бюджету за доходами прогнозує й аналізує доходи відповідного бюджету.

Податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи місце­вого бюджету зараховують безпосередньо на рахунок відповід­ного бюджету, відкритий у територіальному органі Державного казначейства. їх не можна акумулювати на рахунках органів стягнення; вони визнаються зарахованими в дохід місцевого бюджету від моменту надходження на рахунок відповідного бю­джету.

Процедуру виконання місцевих бюджетів за видатками ви­значає ст. 51 Бюджетного кодексу. Після набуття чинності За­коном про Державний бюджет органам державної влади та їх посадовим особам заборонено приймати рішення, що призво­дять до виникнення нових бюджетних зобов'язань місцевих бюд­жетів, не забезпечених бюджетними асигнуваннями, без визна­чення джерел коштів, виділених державою для виконання цих зобов'язань.

Якщо до початку нового бюджетного періоду не прпйпя •НІ Шдпоиідпого рішення про місцевий бюджет, Рада Міністрів Лнтоіюміюї Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи відповідних рад мають право здійснювати ви­гріті;і відповідного бюджету лише на цілі, визначені у рішен­ні про місцевий бюджет на попередній бюджетний період. При ці.ому щомісячні видатки не можуть перевищувати 1/12 обсягу видатків, визначених рішенням відповідної ради про бюджет на попередній бюджетний період, окрім випадків, передбачених ч, А ст. 15 та ч. 4 ст. 23 Бюджетного кодексу. До прийняття рі­шення про місцевий бюджет на поточний бюджетний період провадити капітальні видатки заборонено.

Концепція реформування місцевих бюджетів, схвалена розпо­рядженням Кабміну від 23.05.2007 р. № 308-р, прийнята на виконан­им ряду нормативно-правових актів, зокрема й Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2015 р. (затвердженої поста-моїіою Кабміну від 21.07.2006 р. № 1001), передбачає проведення до 2011 р. реформи у сфері місцевих бюджетів. Таку реформу необхідно здійснити відповідно до стратегічного завдання регіональної політи­ки, а саме: створення умов для підвищення конкурентоспроможності регіонів, забезпечення їх сталого розвитку, високої продуктивності виробництва та зайнятості населення. Основними завданнями, що їх ставить Концепція, є: зміцнення фінансової основи місцевого само­врядування; підвищення ефективності процесу формування видатко­вої частини місцевих бюджетів та децентралізація управління бюдже­тними коштами; вдосконалення системи регулювання міжбюджетних відносин; запровадження планування місцевих бюджетів на серед-ньострокову перспективу; посилення інвестиційної складової місцевих бюджетів; підвищення ефективності управління коштами місцевих бюджетів та посилення контролю і відповідальності за дотримання бюджетного законодавства; забезпечення прозорості процесу форму­вання та виконання місцевих бюджетів.