Правові засади функціонування

Фонду соціального страхування

Від нещасних випадків на виробництві

Та професійних захворювань

Страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона жит­тя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності. Держа­ва гарантує усім застрахованим громадянам забезпечення прав у страхуванні від нещасного випадку на виробництві та профе­сійного захворювання.

Правові засади проведення соціального страхування від не­щасних випадків па виробництві та професійних захворювань визначаються Конституцією України, Кодексом законів про пра­цю України, Основами законодавства України про загальнообо­в'язкове державне соціальне страхування, Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещас-

¹ Офіційний сайт Фонду соціальної!) страхування з тимчасової втрати працездатності [Електронний ресурс |. — Режим доступу: Ьир://\у\¥и'І8е.£оу.иа

Глава 10. ПРАВОВИЙ РЕЖИМ ЦІЛЬОВИХ ПУБЛІЧНИХ ФОНДІВ КОШТІВ 353

ного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 р. (зі змінами), «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове держав­не соціальне страхування від нещасного випадку на виробниц­тві та професійного захворювання, які спричинили втрату пра­цездатності» від 22 лютого 2001 р. (зі змінами), підзаконними актами, прийнятими на їх виконання.

Суб'єктами страхування від нещасного випадку є застрахова-11 і громадяни, а в деяких випадках — члени їхніх сімей та інші осо­би, страхувальники та страховик. Відповідно, страхувальниками, тобто платниками збору, є роботодавці, а в деяких випадках — застраховані особи. Страховиком виступає Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профе­сійних захворювань України, який є позабюджетним цільовим фондом, кошти до якого надходять на централізованих засадах¹.

Об'єктом страхування від нещасного випадку є життя застра­хованого, його здоров'я та працездатність. Страховими виплата­ми є грошові суми, які Фонд соціального страхування від нещас­них випадків згідно з законодавством виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового ви­падку.

Зазначені грошові суми складаються із: 1) страхової випла­ти втраченого заробітку (або відповідної його частини) залеж­но від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності; 2) страхової виплати у встановлених випадках одноразової допо­моги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого); 3) страхової виплати пенсії по інвалід­ності потерпілому; 4) страхової виплати пенсії у зв'язку з втра­тою годувальника; 5) страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професій­ного захворювання її матері під час вагітності; 6) страхових ви­трат на медичну та соціальну допомогу. За наявності факту за­подіяння моральної шкоди потерпілому провадиться страхова виплата за моральну шкоду.

Законодавство встановлює категорії громадян, які підляга­ють обов'язковому страхуванню від нещасного випадку (у то-

I ' Офіційний сайт Фонд соціального страхування від нещасних шніад

ків на виробництві та професійних захворювань України | Глек і рипінні ре сурс]. — Режим доступу: пг,Ір://\у\у\у.косіаІ.оі>;.ііа.

23-219

354

Модуль 2. БЮДЖЕТНЕ ПРАВО

му числі особи, які працюють за умовами трудового договору (контракту), учні та студенти навчальних закладів та ін.).

Для страхування від нещасного випадку на виробництві не­потрібно згоди або заяви працівника. Страхування здійснюєть­ся в безособовій формі. Всі особи, які підпадають під обов'язко­ве страхування, вважаються застрахованими з моменту набрання чинності зазначеним Законом незалежно від фактичного вико­нання страхувальниками своїх зобов'язань щодо сплати страхо­вих внесків. Певні категорії громадян, у тому числі суб'єкти під­приємницької діяльності, можуть застрахуватися добровільно за письмовою заявою. Особам, які підлягають страхуванню від нещасного випадку, видається єдине для всіх видів страхування свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страху­вання, що є документом суворої звітності.

Страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соці­ального страхування від нещасних випадків — некомерційна самоврядна організація, що діє на основі статуту, який затвер­джується її Правлінням. Управління Фондом здійснюється на паритетній основі державою, представниками застрахованих осіб і роботодавців. Безпосереднє управління Фондом соціального страхування від нещасних випадків здійснюють його Правлін­ня та виконавча дирекція.

Керівництво Фонду затверджує річні бюджети Фонду та зві­ти про їх виконання, порядок використання коштів бюджету та коштів резерву Фонду; Положення про порядок використання коштів лікувально-нрофілактичними, навчальними та іншими закладами, які надають Фонду соціальні послуги, та контроль за їх цільовим використанням; Положення про подання Фондом на безповоротній основі фінансової допомоги підприємствам для розв'язання особливо гострих проблем з охорони праці тощо. У Фонді створюється резерв коштів для забезпечення виконан­ня завдань страхування від нещасного випадку.

Фонд соціального страхування від нещасних випадків про­вадить збір та акумулювання страхових внесків, має автономну, незалежну від будь-якої іншої, систему фінансування. Фінан­сування Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснюється за рахунок: внесків роботодавців: для підприємств — з віднесенням на валові витрати виробництва, для бюджетних установ та організацій — з асигнувань, виділених на їх утриман­ня та забезпечення; капіталізованих платежів, що надійшли у

Гл»а 10. П РАВОВИЙ РЕЖ ИМ ЦІЛЬОВИХ ПУБЛІЧНИХ ФОНДІВ КОШІII) ІЧЧ

ризі ліквідації страхувальників; прибутку, одерж;............. ш иі.і і пм

часово вільних коштів Фонду па депозитних рахунках, міннім, одержаних від стягнення відповідно до законодавства шір.н|нп І пені з підприємств, а також штрафів з працівників, кішпііч у пору і пенні вимог нормативних актів з охорони праці; доброшлі. них внесків та інших надходжень, отримання яких не сунгре чігп» законодавству.

Кошти на здійснення страхування від нещасного випадку п<-включаються до складу Державного бюджету України, викорнс тонуються виключно за їх прямим призначенням і зараховують ся на єдиний централізований рахунок Фонду соціального сіра чування від нещасних випадків в установах банків, визначених Кабінетом Міністрів України для обслуговування коштів Дер­жавного бюджету України, або спеціалізованого банку, який об­слуговує фонди соціального страхування.

Страхові тарифи, диференційовані за групами галузей еко­номіки (видами робіт) залежно від класу професійного ризику виробництва, встановлюються Законом України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове соціальне страхування від нещас­ного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Наприклад, для сільсь­кого господарства або для бюджетних установ страхові тарифи встановлюються в розмірі 0,2% від сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, які підлягають оподатку­ванню податком на доходи фізичних осіб. У галузі відкритого видобутку руд чорних металів або видобутку та збагачення не­рудної сировини для чорної металургії — 2,1%.

Розмір страхового внеску обчислюється відповідно до По­рядку визначення страхових тарифів для підприємств, установ та організацій на загальнообов'язкове соціальне страхування під нещасного випадку на виробництві та професійного захворю­вання, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Фонд також визначає порядок і строки внесення страхових внесків страхувальниками.

Для контролю за додержанням фінансової дисципліни щодо нарахування, сплати та цільового використання збору органи Фонду соціального страхування від нещасних випадків мають право проводити в порядку, визначеному законодавством У краг ни, планові та позапланові виїзні перевірки фінансово-господар­ської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності.

23*

356 __________________________________ Модуль 2. БЮДЖЕТНЕ ПРАВО

Правові гарантії

У сфері соціального захисту

Та реабілітації інвалідів

Забезпечення в Україні соціальних, економічних, правових і конституційних гарантій у сфері соціального захисту та реабі­літації інвалідів є одним з актуальних питань сучасної соціаль­ної політики уряду та парламенту країни.

В Україні у 2002 р. вперше було підготовлено Державну до­повідь «Про становище інвалідів в Україні та основи державної політики щодо вирішення проблем громадян з особливими по­требами», яка дала змогу здійснити кількісну та якісну оцінку сучасного стану справ у цій сфері, визначила перспективи та шляхи розв'язання цілої низки питань, що стосуються інвалідів. У березні 2003 р. парламент ратифікував Конвенцію про профе­сійну реабілітацію та зайнятість інвалідів № 159, ухвалену Гене­ральною конференцією Міжнародної організації праці в Женеві 12 червня 1983 р. (Закон України від 6 березня 2003 р. № 624-ІУ).

Фінансування заходів щодо соціальної захищеності інвалі­дів і дітей-інвалідів здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, в тому числі Фондом соціального захисту інвалідів, місцевих бюджетів, а також органами місцевого самоврядуван­ня за місцевими програмами соціального захисту окремих кате­горій населення за рахунок коштів місцевих бюджетів.

Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалі­дів в Україні» від 21 березня 1991 р. № 875-ХІІ передбачає, що роботу з соціальної захищеності інвалідів організовує Фонд со­ціального захисту інвалідів¹. Свою діяльність Фонд здійснює на підставі Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою КМУ від 26 вересня 2002 р. № 1434 (зі змінами). Положення визначає правовий статус Фонду як урядового органу державного управління, що діє у складі Мін­праці та підпорядковується йому. Відповідно, Фонд утримуєть­ся за рахунок державного бюджету в межах коштів, передбаче­них на утримання міністерства.

В межах виконання власних повноважень Фонд здійснює контроль за виконанням підприємствами, установами, організа­ціями, у т. ч. підприємствами і організаціями громадських органі-

Офіційний сайт Фонду соціального захисту інналідів [Електронний ре­сурс]. - Режим доступу: Ьар://213.186.192.228:8()82/Пе£аи1і.а8рх

Глава 10. П РАВОВИЙ РЕЖИМ ЦІЛЬОВИ Х ПУБЛІЧН ИХ ФОНДІВ КОШТІВ 357

націй інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативну кількість робочих місць для працсвлашту-іімішя інвалідів, установлену Законом «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», а також забезпечує фінапсу-иамня заходів щодо соціального захисту інвалідів.

Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підпри­ємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється нор­матив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмі­рі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працюють від 8 до 25 осіб, — у кількості одного робочого місця.

Підприємства, на яких працюють 8 і більше чоловік, реє­струються у відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають до зазначених від­ділень звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Суб'єкти, які порушують приписи Закону щодо залучення праці інвалідів відповідно до встановлених нормативів, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких ви­значається в розмірі середньої річної заробітної плати у такого суб'єкта, за кожне робоче місце, призначене для працевлашту­вання інваліда і не зайняте інвалідом.

Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підпри­ємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працюють від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для праце­влаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в роз­мірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної осо­би, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що пов­ністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порядок сплати підприємствами, установами, організація­ми та фізичними особами, що використовують найману пращо, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невико­нання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалі­дів затверджений постановою КМУ від 31 січня 2007 р. № 70.

Модуль 2. БЮДЖЕТНЕ ПРАВО