Податки: поняття, значення та функції

Податок є складним соціальним інститутом і сполучне и со­бі різні категорійні явища — економічне, філософсько, правово. З аналізу податків та податкової системи можна маги чітке уяв­лення про рівень суспільного розвитку конкретної держави, її культурної, соціальної, економічної, політичної сфер. Аналіз сутності податку як економічної категорії базується на дослід­женні закономірностей розширеного відтворення, його окре­мих фаз, особливо розподілу та перерозподілу грошової форми вартості. Водночас податок є конкретною формою правових від­носин, закріплених законодавством із метою наповнення дохо­дами бюджетної системи. Дослідження податкових форм має виходити з положень теорії держави та права, оскільки податок як конкретна форма примусового вилучення частини сукупного доходу суспільства до скарбниці держави відображає всі пози­тивні та негативні аспекти даного економічного простору і даної системи державного устрою та державного управління. Стан податкових правовідносин у державі свідчить про її прогрес або регрес.

Податки пов'язані з існуванням держави, хоч виникли нони пізніше, ніж з'явилися перші держави, фінансова діяльність яких супроводжувалася збиранням мита і зборів у сучасному їх розу­мінні. Системи оподаткування у різних країнах світу різняться

24*

372 Модуль 3. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПУБЛІЧНИХ ДОХОДІВ ТА ВИДАТКІВ

за структурою, набором податків, зборів та обов'язкових плате­жів, методами їх стягнення, податковими ставками (норматива­ми), фіскальними повноваженнями органів різних рівнів влади, податковою базою і податковими пільгами. Такий стан є законо­мірним, оскільки податкові системи формуються під впливом різних економічних, політичних та соціальних чинників.

Безпосередньо історія податків як джерела доходів державного бюджету в їх сучасному розумінні налічує кількасот років. Водночас стягнення обов'язкових платежів, що за своєю суттю мали характер податкових, здійснювали ще за давнини. У країнах стародавнього сві­ту існували складні системи податків. Наприклад, у Давній Індії бу­ли податки земельні, промислові, з торгівлі та інші, причому їх розмі­ри визначали у вигляді певних часток (від 1/50 до 1/6) доходів або вартості продуктів виробництва та предметів торгівлі'. Складні та досконалі системи оподаткування мала Римська імперія. За часів Се­редньовіччя податки поступилися доменам та регаліям, які надовго стали головними джерелами поповнення скарбниці.

У досить наближеному до сучасного розуміння поняття «пода­ток» розкрив А. Сміт у праці «Дослідження про природу та причини багатства народів» (1770). Він визначив податок як тягар, накла­дений державою у формі закону, який передбачає і його розмір, і по­рядок сплати². Наприкінці XIX ст. представники фінансового права податками називали обов'язкові платежі приватних господарств, що слугують для покриття загальних видатків держави й одиниць само­врядування''. Під податками розуміли такі односторонні економічні пожертвування громадян або підданців, які держава чи інші суспіль­ні групи, оскільки вони є представниками суспільства, стягують ле­гальним шляхом та законним способом з їх приватного майна на за­доволення необхідних суспільних потреб та витрат⁴. Слід зауважити, що вчення про податки того часу і досі мають наукову цінність та ак­туальність. Пізніше під податками почали розуміти примусові збори, що їх стягує державна влада з окремих господарюючих осіб або гос­подарств для покриття здійснюваних нею видатків або для досягнен-

¹ Кучерявенко Н. П. Курс налогового права: в 6 т./ Н. П. Кучерявенко. —
Харьков: Легас, 2002. - Т. 1, ч. 1. - С. 13.

² Смит А. Исследование о природе и причинах багатства пародов /
А. Смит. - М, 1935. - Т. 2. - С. 341-342.

¹ Исаев А. А. Очерк теории и политики налогои / Л. Л. Исаев // Серия «ГІаучное наследие». - М.: ЮрИнфоР-Пресс, 2004. С. 25.

⁴ Янжул И. И. Осіювшлс начала финансовой науки: учение о государ-ственньїх доходах / И. И. Янжул // Серия «Золотью страницм финансового права»,- М.: Статут, 2002. - Т. 3. - С. 240.

Глаїа 12. ПРАВОВІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПОДАТК ОВОЇ СИСТ ЕМИ УКРАЇНИ З73

ми ґіуді.-яісих цілей економічної політики без надання платникам с<> цінльїюго еквівалента податку¹.

Сучасна наука² під категорією «податок» (англ. Іах, (Ініу)¹ розуміє обов'язковий, індивідуально безоплатний платіж до бюджету, що його сплачують фізичні та юридичні особи в порядку та терміни, визначені в податковому законі.

У теорії податкового права виокремлюють кілька основних рис будь-якого податку: 1) податок установлюють законно обра­ні представники народу, тобто законно сформований представ­ницький орган; 2) податок зараховується лише до бюджету (до позабюджетних фондів можуть зараховуватися не податки, а ін­ші обов'язкові платежі); 3) податок обмежує право власності або інше законне володіння (господарське відання, оперативне управління) шляхом відчуження частини матеріальних благ па користь публічних утворень; 4) він соціально обумовлений; 5) беззворотний; 6) безоплатний; 7) загальнообов'язковий; 8) має вартісний (грошовий) характер; 9) базується па принципах за­гальності, рівності, співмірпості, регулярності, рівномірності; 10) є платежем, що має публічний характер⁴.

¹ Соколов А. А. Теория налогов/ А. А. Соколов// Серия «Паучное на­
следие». - М.: ЮрИнфоР-Пресс, 2003. - С. 69.

² Наприклад, див.: Фінансова енциклопедія / О. П. Орлюк, Л. К. Вороно­
ва, І. Б. Заверуха та ін. / за заг. ред. О. П. Орлюк. — К.: Юрінком Інтер, 2008. —
С. 334—335. Що стосується сучасного іноземного законодавства, то, скажімо, в
Податковому кодексі РФ під податком розуміють обов'язковий, індивідуаль­
но безвідплатний платіж, що стягується з організацій та фізичних осіб у формі
відчуження належних їм на праві власності, господарського відання чи опера­
тивного управління грошових коштів із метою фінансового забезпечення діяль­
ності держави та (або) муніципальних утворень (ч. 1 ст. 8) // Налоговмй ко­
декс РФ. Ч. 1. — М.: Юр. контора «Пепелясв, Гольцблат и партнери», 2007. — С. 8.

³ Податкові форми взаємовідносин суспільства з державою мають різні
назви. Наприклад, німецькі вчені розглядають податок як підтримку, що її
надає держава своїм громадянам (зїаиег — підтримка). У Великій Британії
податок зветься сіиїу — борг (зобов'язання). Законодавство США називає
податок їах (такса). Закон про оподаткування Франції визначає податок як
ітрї (обов'язковий платіж).

⁴ Саме такі риси називають у своїх роботах: Пришва Н. Ю. І Іранові
проблеми регулювання обов'язкових платежів / Н. Ю. Пришва. К.: КксОб,
2003. — С. 199—206; Кучерявенко М. П. Податкове право України. Академіч­
ний курс/ М. П. Кучерявенко. — К.: Правова єдність, 2008. ('. 1 Н) 123;
ВороноваЛ. К. Фінансове право України: иідруч. / Л. К. Воронова. К.: Пре­
цедент, Моя книга, 2007. — С. 210.

374 Модуль 3. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПУБЛІЧНИХ ДОХОДІВ ТА ВИДАТКІВ

Податки виконують ряд функцій, які випливають з їх еконо­мічної природи та мають вплив на формування податкової сис­теми країни. Функції податків і податкової системи загалом як фінансової категорії базуються на функціях фінансів — розподі­льчій і контрольній. Так, податки безпосередньо пов'язані з роз­подільчою функцією в частині перерозподілу вартості створе­ного ВВП між державою і юридичними та фізичними особами, тобто між задоволенням публічних і приватних інтересів. Вод­ночас вони є методом централізації ВВП у бюджеті на загально­суспільні потреби, виконуючи таким чином фіскальну функцію.

До функцій податків можна зарахувати такі:

• фіскальна (від лат. їїзк — скарбниця держави) — ця функ­ція є визначальною для податків і полягає в тому, що вони ви­конують своє головне призначення — наповнюють дохідну час­тину бюджету, залучають доходи держави для задоволення публічних потреб суспільства. Фіскальна функція є важливою для характеристики сутності податкової системи, вона визначає її суспільне призначення. З огляду на цю функцію держава по­винна отримувати достатньо податків, але головне — надійних. Податкові надходження мають бути постійними і стабільними. Постійність означає, що податки повинні надходити до бюдже­ту не у вигляді разових платежів із невизначеними термінами, а рівномірно протягом бюджетного року в чітко встановлені тер­міни, з метою покриття поточних бюджетних витрат. Стабіль­ність надходжень визначається достатнім рівнем гарантій того, що доходи, передбачені Законом про Державний бюджет на по­точний рік, буде отримано в повному обсязі;

• регулююча — через неї держава регулює виробництво та споживання, насамперед шляхом справляння непрямих подат­ків, що є податками на споживання;

• розподільча — її завданням є наповнення дохідної частини бюджетної системи країни з метою подальшого розподілу отри­маних коштів для здійснення завдань і функцій держави та му­ніципальних органів;

• стимулююча — ця функція визначає орієнтири для розвит­ку та розгортання виробничої діяльності. Шляхом запроваджен­ня пільг окремим категоріям платників податків або пільгових режимів на певних територіях держава стимулює розвиток пев­них галузей національної економіки або провадить політику під­тримки певних верств населення;

Глиа 12. ПРАВОВ[ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ'ПОДАТКОВОЇСИСТЕМИ УКРАЇНИ 375

• контролююча — з її допомогою держава регламентує фі­нансово-господарську діяльність підприємств та організацій, отримання доходів громадянами, використання ними свого май­на і коштів, дотримання фінансової дисципліни тощо.

Слід зазначити, що останніми десятиліттями в більшості промислово розвинених країн світу податкова система крім фіс­кальної виконує функцію стимулювання і слугує інструментом еісополітики, з допомогою якого поліпшують стан довкілля й оптимізують використання природних ресурсів¹.

Чинне законодавство не розмежовує понять податку, збору, плати, обов'язкового платежу. Зокрема, ЗУ «Про систему опо­даткування» у редакції від 18.02.1997 р.² закріплює, що під по­датком, збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та ці­льових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюва­ний платниками у порядку і на умовах, визначених законами України про оподаткування (ст. 2). Водночас уже в проекті І Іо-даткового кодексу ці поняття розмежовано і податок визначено як обов'язковий, нецільовий, безумовний, індивідуально безо­платний платіж, що його справляють із платників податків до бюджетів у формі відчуження грошових коштів, які належать їм на праві власності, праві оперативного управління чи господар­ського відання, з метою фінансового забезпечення діяльності держави й територіальних громад.

За своєю правовою формою й економічним змістом ці платежі не є тотожними. Податок — це узаконена форма відчуження власнос­ті юридичних та фізичних осіб до бюджету відповідного рівня (у роз­мірах і в терміни, передбачені в законі) на принципах обов'язковос­ті, безповоротності, індивідуальної безоплатності тощо. Збори — це

¹ Під екологізацією податкової системи розуміють процес трансформу­
вання традиційних податків, що виконують головним чином фіскальну функ­
цію, та введення нових екологічних податків із метою оздоровлення довкілля
й ефективного використання природних ресурсів. Для оздоровлення навко­
лишнього природного середовища частіше застосовують спеціальні екологіч­
ні податки. Розширюється перелік деструктивних екологічних пилини), що
підлягають оподаткуванню. Див.: Синякевич І. М. Методи еколопзпції по­
даткової системи/ І. М. Синякевич// Фінанси України. 2002. № 1.
С. 28-30.

² Відомості Верховної Ради України (ВВІ>). 1997. № 16. С. 119
(із подальшими змінами та доповненнями).

376 Модуль 3. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПУБЛІЧНИХ ДОХОДІВ ТА ВИДАТКІВ

платежі, що їх стягують із платника державні органи за право бра­ти участь або використовувати як матеріальні, так і нематеріальні об'єкти¹.

Податок завжди сплачується до бюджету — державного або міс­цевого, а також може розподілятися між ними. Він не призначений на конкретні витрати. Всі надходження від податків змішуються в бюджеті у вигляді грошових сум і звідси можуть піти на фінансуван­ня будь-яких цілей, що становлять загальний інтерес.

Західна юриспруденція наголошує на тому, що з правової точки зору важливим є розмежування податків та зборів. Під зборами ро­зуміють примусові виплати, які обумовлені спеціальною метою та характеризуються тим, що платник або третя особа отримує певне зустрічне представлення, наприклад деяку перевагу в зв'язку зі спла­тою збору. Навпаки, податок зазвичай визначають як примусову ви­плату, що не має особливого (адресного) призначення. Сума подат­ку надходить до скарбниці, водночас платник податку не набуває завдяки цьому певного права на зустрічне представлення. Саме тому поділ обов'язкових платежів на податки та збори має істотне значен­ня при визначенні порядку встановлення норм, що регулюють їх стяг­нення².

Отже, податок — це встановлений податковим законом обов 'язковий індивідуально безвідплатний грошовий платіж, внесений юридичними та фізичними особами до бюджеті/ відповідного рівня за наявності матеріальних передумов (доходу, прибутку чи майна) у чітко визначені терміни та в передбачених законодавством розмірах і не призначений для покриття конкретних витрат, а спрямований на задо­волення публічних потреб.

Податки класифікують за кількома ознаками: формою опо­даткування; економічним змістом об'єкта оподаткування; суб'єк-

¹ Фінансова енциклопедія під збором розуміє обов'язковий платіж, що
його сплачують юридичні та фізичні особи за вчинення державними органа­
ми, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами дій, що ма­
ють юридичне значення, або за надання платникові спеціальних прав, видачу
дозволів, ліцензій, а також для забезпечення функціонування системи загаль­
нообов'язкового державного пенсійного страхування підтримки соціальної
сфери розвитку. Див.: Фінансова енциклопедія / О. П. Орлкж, Л. Н. Вороно­
ва, І. Б. Заверухатаін.; зазаг. ред. О. II. Орлкж. - К.: Юрінком Інтер, 2008. —
С. 165.

² Польссон Р. Введение в шведское налоговое право / под ред. Д. В. Вин-
ницкого. — М.; Екатеринбург: Полиграфист, 2006. — С. 15.

Глава 12. ПРАВ0В| ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ 3 77

том оподаткування; територією справляння; способом стяінеп ми тощо.

За формою оподаткування податки поділяються ма прямі іі непрямі. Прямі податки встановлюють безпосередньо щодо платників, їх розмір залежить від масштабів об'єкта оподатку­вання, непрямі — щодо цін на товари й послуги, їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів. До пря­мих податків належать, зокрема, прибуткові. До непрямих — по­даток на додану вартість, акцизні збори. Непрямі податки (їх іще називають податками на споживання) широко застосовують у національних економіках, оскільки вони мають відносно прос­тий механізм стягнення і водночас забезпечують стабільні істот -і [і доходи держави. Деякі фахівці зараховують до непрямих по­датків і мито, що його стягує митниця. Разом із тим, у багатьох розвинених економіках (наприклад, Японії, ФРН, Великої Бри­танії) частка прямих податків становить від 40 до 80% загальної суми податкових надходжень.

За економічним змістом об'єкта оподаткування податки поділяються на три групи: податки падоходи, споживання і май­но. Податком на доходи буде, наприклад, податок із доходів фі­зичних осіб. На споживання— непрямі податки. Податком па майно — податок з власників транспортних засобів.

За суб'єктом оподаткування податки бувають такі, що їх справляють з юридичних осіб, з фізичних осіб, та змішані (їх справляють як з юридичних, так і з фізичних осіб). Прикладом перших буде податок на прибуток підприємств, других — пода­ток на промисел. Більшість податків є змішаними, це стосується і непрямих податків, і податків на майно.

За територією справляння податки класифікують на зага­льнодержавні та місцеві. Згідно з чинним законодавством, до загальнодержавних податків належать прибуткові податки з юридичних і фізичних осіб, податок на додану вартість та акциз­ний збір, податок з власників транспортних засобів та плата за землю, єдиний податок тощо.

До місцевих податків належать податок з реклами та ко­мунальний податок. ЗУ «Про систему оподаткування» містить також перелік 13 місцевих зборів, порядок справляння яких де­талізовано в Декреті Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори» від 20.05.1993 р. № 56-93. До місцевих зборів зараховують ринковий збір, збір за маркування автотранспорту, збір за видачу ордера на квартиру, курортний збір тощо.

378 Модуль 3. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПУБЛІЧНИХ ДОХОДІВ ТА ВИДАТКІВ

Податкова система України

За своєю природою податкова система є результатом еволю­ції податкових відносин і детермінується багатьма специфічни­ми факторами. її існування стало можливим на певному етапі, якого досягли суспільні правовідносини у сфері оподаткування. Ця категорія є своєрідною детермінантною оболонкою, формою для дії податкових механізмів у державі. Разом із тим вплив по­даткової системи та її елементів є обопільним.

Податкова система в кожній країні — одна з основ економіч­ної системи. Вона, з одного боку, забезпечує фінансову базу дер­жави, а з іншого — є головним знаряддям реалізації її економіч­ної доктрини. Податки — це об'єктивне суспільне явище, тому при побудові податкової системи слід виходити з реалій соціаль­но-економічного стану країни, а не керуватися побажаннями, хоч і найкращими, але нездійсненними. Саме тому формування чіткої податкової системи — одна з головних умов ефективного функціонування економіки і фінансів, оскільки через податки реалізується найтісніший зв'язок між державою і юридичними та фізичними особами щодо формування, розподілу й викорис­тання їх доходів. Демонстрацією цього факту є функціонування вітчизняної податкової системи, яке за часів незалежності Украї-п и було пов'язане з багатьма проблемами і суперечностями.

Окремі елементи утворюють податкову систему лише тоді, коли між ними формуються зв'язки сумісності, взаємоузгодже-иості, відповідності. Системотвірними чинниками при побудові податкової системи є саме принципи оподаткування. Форму­вання податкової системи відповідно до них потребує вмілого комбінування податків із різним ступенем еластичності, з різ­ною властивістю щодо можливостей їх перекладання, а також вимагає реалізації принципів економічної ефективності та спра­ведливості. У такий спосіб забезпечується така властивість по­даткової системи, як її побудова на засадах взаємодоповнення. Реалізація податковою системою певної сукупності загальних та особливих принципів оподаткування надає їй неповторності.

Вдало побудована податкова система дозволяє виявити всі свої позитивні риси через податкову політику, що її провадить держава. І навпаки, завдяки непрофесійній податковій політиці можна втратити багато переваг податкової системи.

Глава 12. ПРАВОВІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇПОДАТКОВОЇСИСТЕМИ УКРАЇНИ 379

Податкова політика — це діяльність держави у сфері игтл-иоилеипя і стягнення податків. Головними її критеріями є еконо­мічна ефективність і соціальна справедливість. З одного боку, податки мають забезпечити сталу фінансову базу держави, з ін­шого — залишити достатньо коштів підприємствам і громадя­нам для збереження максимальної зацікавленості в результатах діяльності. Уся історія податкової політики зводиться до пошу­ків ідеалів оптимального оподаткування. Сутність, структура і роль податкової системи визначає податкова політика, що є ви­ключним правом держави, яка провадить її в країні самостійно, виходячи із завдань соціально-економічного розвитку. Через по­датки, пільги і фінансові санкції, а також обов'язки й відпові­дальність, які є невід'ємною частиною податкової системи, дер­жава висуває єдині вимоги до ефективного ведення господарства у країні.

Податкова політика — це насамперед формування і застосу­вання затверджених на законодавчому рівні економічних інстру­ментів і відповідних рішені., покликаних сприяти зростанню надходження платежів до бюджету, а також врахування змін чинної податкової системи, визначення механізму обчислення, сплати і зарахування платежів до бюджетів¹. Потрібен систем­ний підхід до податкової політики, який би дав змогу створити податкову систему, що була б не суто фіскальною складовою, а могла функціонально коригувати економічну систему й реально стимулювати виробничу діяльність суб'єктів оподаткування².

Нині відомо кілька схем оподаткування, серед яких слід на­звати три основні. Перша з них передбачає поосібне оподаткуван­ня, тобто стягнення податків з особи як такої залежно від її при­бутку або інших характеристик. Друга схема передбачає стягнення податків із використовуваних загальних або неподільних ресур­сів. Третя, найпоширеніша в світі і чинна в Україні, орієнтована на оподаткування результатів комерційної діяльності фізичних та юридичних осіб, а також, частково, — їхньої власності.

Водночас сучасна податкова політика спрямована на уніфі­кацію засад розбудови податкових систем окремих держав. Особ-

' Бодюк А. В. Податкова політика: шляхи її реалізації / Л. В. Ьордюк // Фінанси України. - 2002. - № 2. - С. 82-86.

² Карамзін Ю. А. Вплив податкової полі гики па податкову систему дер­жави /Ю. Л. Карамзін, В. А. Ткачеико//Фінанси України. 2001. №7. С. 101-103.

380 Модуль З, ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПУБЛІЧНИХ ДОХОДІВ ТА ВИДАТКІ В

ливо чітко це спостерігається в рамках міждержавних утворень, зокрема ЄС.

Незалежно від змісту оподаткування будь-яка податкова си­стема має забезпечувати надійне надходження коштів до дохід­ної частини бюджету. Податкова система як правова категорія має складну природу. З одного боку, вона становить сукупність податків, зборів, платежів і є механізмом визначених, законода­вчо закріплених важелів з акумуляції доходів держави. У цьому разі вона може збігатися з системою податків, зборів і плате­жів. З іншого боку, податкова система містить досить широкий спектр процесуальних відносин зі встановлення, зміни, скасу­вання податків, зборів, платежів, забезпечення їх сплати, органі­зації контролю та відповідальності за порушення податкового законодавства.

Отже, податкова система — це сукупність встановлених у країні податків, зборів та обов 'язкових платежів, що є взає­мопов'язаними, органічно доповнюють один одного та ма­ють різну цілеспрямованість, а також форми й методи по­будови.

Чинне законодавство не дає визначення податкової систе­ми, що досить часто створює проблеми не лише в теоретичних дослідженнях, а й на практиці. Згідно зі ст. 2 ЗУ «Про систему оподаткування», остання становить сукупність податків, збо­рів та обов'язкових платежів до бюджетів і державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку.

Принципи податку реалізуються через конкретний прояв, що характеризує специфіку механізму: однократність обкладан­ня; встановлення центральним органом державної влади; уні­версалізація податку, що передбачає незалежність податкового тиску від форми власності; науковий підхід; принцип справед­ливості тощо. Загальну систему принципів оподаткування сфор­мулював ще А. Сміт, включивши до їх складу стабільність та передбачуваність, гнучкість, рівновагу, рухомість, антиінфля-ційну спрямованість, зручність, рівність платників, стимулю­вання, економність, рівномірність охоплення.

Сучасні демократичні системи податкових відносин між ор­ганами державної влади й місцевого самоврядування базуються на принципах: розподілу податкових доходів органів державної влади і місцевого самоврядування на основі чіткого розмежуван-

Глава 12. ПРАВОВІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ 381

ця їх функцій та відповідальності; формування доходів місце них бюджетів па основі власних і закріплених податкових дохо­дів; достатності дохідних джерел для забезпечення самостійності місцевих бюджетів і виконання органами місцевого самовряду­вання їх функцій та повноважень; закріплення частки загально­державних податків за місцевими бюджетами¹.

У юридичній літературі розрізняють такі принципи побудови податкової системи України: рівного податкового тиску; стабіль­ності; рівності та рівноваги; цілісності; єдиної мети; обмеження податкового тиску; раціонального поєднання прямих та непря­мих податків; поділу податків за рівнем компетенції органів².

У свою чергу, ЗУ «Про систему оподаткування» містить пе­релік принципів системи оподаткування, який охоплює стиму­лювання підприємницької виробничої діяльності й інвестицій­ної активності; обов'язковість; рівнозначність і пропорційність; рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримі­нації; соціальну справедливість; стабільність; економічну обґрун­тованість; рівномірність сплати; компетенцію; єдиний підхід; доступність. Система обрахування і стягнення більшості видів податків базується на процедурі декларування. Передусім це стосується податків з доходів.

Податкова система є різновидом відкритої динамічної системи. Це сукупність встановлених у країні податків. її відкритість означає необхідність аналізу, насамперед зовнішніх чинників, під впливом яких відбувається її становлення. Вимога системності полягає в то­му, що податки мають бути взаємопов'язані, органічно доповнювати один одного, не повинні суперечити системі загалом та її елементам. Системний підхід означає, що мають реалізовуватися обидві функції податків. Із позиції фіскальної функції податкова система повинна забезпечити гарантоване і стабільне надходження доходів до бюдже­ту, з позиції регулюючої — забезпечувати державі можливість впли­вати на всі аспекти соціально-економічного розвитку суспільства. Податкова система має охоплювати досить широке коло податків різ­ної цілеспрямованості, оскільки практично неможливо, щоб одночас­но в одному податку цілком реалізувалися обидві функції'.

¹ Соколовська А. М. Податкова система України: теорія та практика ста­
новлення / А. М. Соколовська. - К.: НДФІ, 2001. С. 18 23.

² Наприклад, див.: Кучерявенко М. II.. 'іаапач. праця. ('. М0 142.

³ Федосова В. М. Податкова система України/ В. М. Федосоиа. К.:
Либідь, 1994. - С. 42-43.

382 Модуль 3. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПУБЛІЧНИХ ДОХОДІВ ТА ВИДАТКІВ

Оскільки податки — це по суті продукт еволюції економіки й держави, то податкова система формується перш за все під впливом об'єктивних чинників. Водночас у сучасній демократичній правовій державі запровадження тих чи тих форм оподаткування Єї результа­том волевиявлення членів парламенту, компромісу інтересів різних політичних груп, які, в свою чергу, представляють інтереси різних верств суспільства. Тобто особливості податкової системи реалізу­ються через певне співвідношення видів податків і зборів. При фор­муванні податкової системи можуть дістати закріплення різні підхо­ди: орієнтація на оподаткування юридичних або фізичних осіб, на майнове чи прибуткове оподаткування, співвідношення між прямим і непрямим оподаткуванням. Основу податкової системи України утворюють податки, аналогічні до тих, які становлять ядро податко­вих систем більшості сучасних розвинених країн (це свідчить про загальну закономірність уніфікації оподаткування), а саме — пода­ток на прибуток підприємств, податок на доходи фізичних осіб, пода­ток на додану вартість, акцизні збори тощо.

При формуванні податкової системи держава завжди має враховувати податковий тиск, що чинитиметься на платника податку¹. Податковий тиск здійснюється на чотирьох рівнях: пер­ший — тиск безпосередньо податкових важелів; другий — тиск

¹ Податковий тиск (тягар, прес) — узагальнений показник, що визнача­ється співвідношенням загальної суми податкових платежів і сукупного на­ціонального продукту. Законодавці багатьох держав постають перед вибором: збільшити дохідну частину бюджету за рахунок надходження податкових пла­тежів ири підвищенні станок податку або податкового тиску загалом і в такий спосіб скоротити дефіцит бюджету або встановити середню оптимальну ставку, сформувати систему стійких стимулів для виробників і забезпечити мінімізацію дефіциту в найближчому майбутньому й перспективу стабілізації або поліпшення економічного становища. До першого способу здебільшого вдаються при вирішенні невідкладних проблем (у т. ч. політичного характе­ру), зокрема в Україні. Другий напрямок допомагає підвищити впевненість виробників, стимулює виробництво, що саме по собі приводить до скорочен­ня дефіциту бюджету. Цей напрямок відзначається також дотриманням одно­го з основних принципів оподаткування — стабільності як використовуваних податкових важелів, так і методів їх вилучення.

Надмірне зростання ставок податків найчастіше призводить не до збіль­шення надходжень до бюджету, як того хоче законодавець, а до протилежно­го результату. По-перше, високий рівень оподаткування підриває стимули до виробництва й змушує віддавати перевагу відпочинку перед роботою (ви­робництвом) або переносити виробництво до інших регіонів (що означає від­тік доходів для регіонального бюджету). По-друге, не стимулюються зростан­ня виробництва й збільшення податкової бази, а відбувається пошук шляхів ефективного приховування доходів.

Глава 12. ПРАВОВІ ЗА САДИ ОРГАНІ ЗАЦІЇ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ 383

усієї сукупності податків, зборів і платежів; третій віікорпс-тапіія механізму пільг платниками, надання пільгових кредитів, дотацій (при цьому податковий прес перерозподіляє тиск з од­них платників на інших); четвертий — використання податкової техніки, за якої підсилюється тиск на платника.

Співвідношення між податковою ставкою й податковою ба­зою, що відбивається на розмірі податкових надходжень, дало змогу економістові з Південнокаліфорнійського університету Л. Лефферу показати залежність доходів бюджету від прогресив­ності оподаткування. За умови зростання податкових ставок за­гальна сума надходжень збільшується до певного рівня, однак подальше збільшення ставки призводить не до зростання подат­кових надходжень, а до їх скорочення, бо подібна ситуація не сприяє зацікавленості у нарощуванні обсягів виробництва. Вста­новлення середньої оптимальної податкової ставки формує ряд стимулів. Насамперед за рахунок зростання виробництва, збіль­шення доходів розширюється й податкова база. Далі відбувається міжгалузеве вирівнювання за рівнем рентабельності. Зменшу­ється розрив між низько- і високооиодатковувлішми галузями. І, нарешті, зменшується розмір тіньових доходів за рахунок зник­нення стимулів для відхилення від податків, і доходи тіньової економіки трансформуються в легальні, законні форми.

Розробляючи податкову політику та впроваджуючи її у жит­тя, держава має спиратися також на методологію оподаткування. Методологія оподаткування — це теоретичне, науково-прак­тичне і концептуально-правове обґрунтування сутності поняття «податок» — одночасне дослідження податку як об'єктивної еко­номічної категорії та як конкретної форми правових взаємовід­носин платників податків із державою¹.

Органічним елементом методології оподаткування є сфера його методичного забезпечення. Методичні основи оподатку­вання — це вибір податкових форм и наповнення їх конкретним змістом (прийняття організаційно-правового порядку обчис­лення і стягнення податків), установлення прав та обов'язків сторін податкових правовідносин. Створення методик оподат­кування, які адекватно відображають стан економіки і політики, є логічним завершенням методологічних досліджень податкових проблем у межах кожного етапу податкового реформування.

¹ Юткина Т. Ф. Налоги и палогообложепис / Т. Ф. Юткиип. М.: Инфра-М, 1998.-С. 11.

384 Мо дуль 3. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПУБЛІЧНИХ ДОХОДІВ ТА ВИДАТКІВ

Питання для самоконтролю

1. Що таке податки? Яка їх економічна суть?

2. Що таке податок з позицій права?

3. У чому різниця між поняттями «податок» та «збір»?

4. У чому полягають функції податків? Які функції податків?

5. Як можна класифікувати податки?

6. Що таке податкова система?

7. Які принципи організації податкової системи?

8. Що таке податкова політика держави?

9. Як саме при формуванні податкових систем необхідно вра­ховувати податковий тиск?

10. Дайте визначення методології оподаткування.

Глава 13