Економічна суть і значення податків і зборів.



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Економічна суть і значення податків і зборів.



Суть податків, їх ознаки як економічної категорії.

Становлення та розвиток податків відбувалося протягом декількох етапів:

1-й – податки існували у вигляді безсистемних платежів, які переважно мали натуральну форму.

2-й – припадає на середину 18 – початок 19 ст. і характеризується появою в країнах Європи податкових систем, що включали в себе прямі та непрямі податки. Податки стали основним джерелом доходів бюджету багатьох країн.

3-й – після першої світової війни почався третій період розвитку оподаткування, протягом якого були проведені науково обґрунтовані податкові реформи.

Сучасний період розвитку оподаткування характеризується більш глибоким теоретичним обґрунтуванням його проблем.

За економічним змістом податки – це фінансові відносини між державою і платниками податків (юридичними і фізичними особами) з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів, необхідних для виконання державою її функцій.

За суттю податок – це обов’язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до податкового законодавства.

Під збором (платою, внеском) розуміють обов’язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.

Податок як фінансову і економічну категорію характеризують такі ознаки:

- примусовий характер (обов’язковість),

- безеквівалентність – означає, що частку відчужуваного доходу (прибутку) держава не відшкодовує індивідуальному платнику в адекватному розмірі товарами чи послугами,

- відсутність цільового використання,

- законодавча регламентація,

- однаковий підхід до всіх платників,

- зміна форми власності (перехід права власності під час його сплати).

Функції податків.

Виділяють чотири групи податків: фіскальна, розподільча, контрольна і регулююча.

Фіскальна функція - власне вилучення коштів платників податків до бюджету. Дана функція - суть основна функція оподаткування. Саме за допомогою фіску податки виконують своє призначення щодо формування державного бюджету для виконання загальнодержавних та цільових державних програм. За допомогою фіскальної функції реалізується головне суспільне призначення податків - формування фінансових ресурсів держави, акумульованих у бюджетній системі і позабюджетних фондах і необхідних для оборонних, соціальних, природоохоронних та інших функцій (утримання державного апарату, заклади культури: бібліотеки, архіви, а також фундаментальна наука, театри , музеї та багато навчальних закладів).

Фіскальне значення податків полягає в тому, що податки відповідно до даної функції дають реальну можливість перерозподілу частини вартості національного доходу на користь найменш забезпечених верств суспільства.

Розподільна функція податків виражає їх сутність як особливого централізованого інструменту розподільних відносин. Вона інакше називається соціальною, оскільки коштує в перерозподілі суспільних доходів між різними категоріями громадян: від заможним до незаможних, що забезпечує гарантію соціальної стабільності суспільства. Соціальні функції виконують, зокрема, акцизи, установлювані на окремі види товарів. Ту ж мету переслідує механізм прогресивного оподаткування, пов'язаний зі зростанням податкових ставок у міру зростання величини доходів платника.

Спочатку розподільна функція податків носила фіскальний характер: наповнити державну скарбницю для утримання армії, управлінського апарату, соціальної сфери. Але з тих пір, як держава вважало за необхідне брати активну участь в організації господарського життя країни, у нього з'явилася регулюючі функції, які здійснювалися через податковий механізм.

У податковому регулюванні доходів населення з'явилися стимулюючі та стримуючі (дестимулючим) підфункції. Але більшість податків, що стягуються зараз в Російській Федерації, мають лише фіскальне призначення, і тільки за деякими проглядається регулююча функція.

Регулююча функція податків стала здійснюватися з тих пір, як держава стала активно брати участь в організації господарського життя країни. Вона означає, що податки як активний учасник перерозподільчих процесів надає серйозний вплив на відтворення, стимулюючи або стримуючи його темпи, посилюючи чи послаблюючи накопичення капіталу, розширюючи або зменшуючи платоспроможний попит населення.

Ця функція невіддільна від фіскальної і знаходиться з нею в тісному взаємозв'язку. Розширення податкового методу в мобілізації для держави національного доходу викликає постійне зіткнення податків з учасниками процесу виробництва, що забезпечує йому реальні можливості впливати на економіку країни, на всі стадії виробництва.

Податкове регулювання виконує три підфункції:

Стимулююча подфункция спрямована на розвиток певних соціально - економічних процесів; реалізується через систему пільг, винятків, преференцій (переваг), що пов'язується з льготообразующімі ознаками об'єкта оподаткування, зменшення бази оподаткування, зниження податкової ставки, надання відстрочки по сплаті податків. Передбачені такі види пільг: неоподатковуваний мінімум об'єкта, звільнення від сплати податків окремих осіб або категорій платників, зниження податкових ставок, цільові податкові пільги, податкові кредити, інвестиційні податкові кредити;

Дестимулюючий подфункция податків вигляді свідомо збільшеного податкового тягаря перешкоджає розвитку певних соціально - економічних процесів. Дія цієї підфункції пов'язано зазвичай з встановленням підвищених ставок податків.

Слід пам'ятати, що податкові відносини, як і всякі інші економічні відносини, повинні відтворюється. Податки повинні стягуватися завжди, тому, використовуючи дестимулюючу підфункцію, не можна допустити підриву основи оподаткування, гноблення, а також ліквідації джерела податку. В іншому випадку надалі податки не з його буде стягувати;

Подфункция відтворювального призначення реалізується за допомогою платежів, наприклад, за користування природними ресурсами. Ці податки мають чітку галузеву приналежність і призначені для залучення коштів, які у подальшому на відтворення (відновлення) експлуатованих ресурсів.

Стимулююче значення податків полягає в тому, що, змінюючи об'єкт оподаткування, зменшуючи оподатковувані бази і знижуючи податкові ставки. Держава задовольняє потреби для поступального розвитку суспільства, соціально - економічних процесів і відносин.

Контрольна функція оподаткування означає, що держава за допомогою податків контролює фінансово - господарську діяльність юридичних осіб і громадян. Одночасно здійснюється контроль за джерелом доходів і напрямами витрачання коштів. У кінцевому рахунку контрольна функція дозволяє забезпечити мінімум податкових надходжень до бюджету, який достатній для виконання державою своїх конституційних функцій.

Завдяки такій функції оцінюється ефективність кожного податкового каналу, виявляється необхідність внесення змін у податкову систему і бюджетну політику. Контрольна функція податків - фінансових відносин проявляється лише в умовах дії розподільної функції.

3. Елементи податку.

Під час встановлення податку обов’язково визначаються такі елементи:

1. платник податку;

2. об’єкт оподаткування;

3. база оподаткування;

4. ставка податку;

5. порядок обчислення податку;

6. податковий період;

7. строк та порядок сплати податку;

8. строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.

Платник (суб’єкт) податку - юридична або фізична особа, на яку згідно законодавства покладено обов’язок сплачувати податки і збори.

Об’єкт оподаткування - майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об’єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов’язує виникнення у платника податкового обов’язку.

Ставка податку - розмір податкових нарахувань на (від) одиницю (одиниці) виміру бази оподаткування.

Гранична ставка податку - максимальний або мінімальний розмір ставки за певним податком.

Абсолютна (специфічна) ставка податку - ставка податку, згідно з якою розмір податкових нарахувань встановлюється як фіксована величина стосовно кожної одиниці виміру бази оподаткування.

Відносна (адвалорна) ставка податку - ставка податку, згідно з якою розмір податкових нарахувань встановлюється у відсотковому або кратному відношенні до одиниці вартісного виміру бази оподаткування.

База оподаткування - фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об’єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов’язання.

Одиниця оподаткування - конкретна вартісна, фізична або інша характеристика бази оподаткування або її частини, щодо якої застосовується ставка податку.

Джерело сплати податку - дохід платника, з якого сплачується податок.

Базовий податковий (звітний) період - період, за який платник податків зобов’язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів.

Строк сплати податку - період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов’язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством.

 

4. Класифікація податків.

Класифікація податків

Обов'язкові платежі податкового характеру класифікуються за різними підставами.

1) залежно від органу влади, який встановлює і скасовує податки та території дії податку:

- загальнодержавні — встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України;

- місцеві—встановлюються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України;

2) за видом фонду, до якого надходять податки:

- закріплені—надходять до конкретного бюджету або спеціального цільового фонду:

- регулюючі (різнорівневі)— надходять одночасно до бюджетів різних рівнів у пропорціях відповідно до бюджетного законодавства;

3) за видом платника:

- податки з фізичних осіб—сплачують лише фізичні особи;

- податки з юридичних осіб — сплачують лише юридичні особи;

- змішані—сплачують як юридичні, так і фізичні особи;

4) за формою оподаткування:

- прямі — встановлюються безпосередньо щодо платників податків і сплачуються за рахунок їхніх доходів, а сума податку безпосередньо залежить від розмірів об'єкта оподаткування;

- непрямі — встановлюються в цінах товарів і послуг та сплачуються за рахунок цінової надбавки, а їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів;

5) за економічним змістом:

- податки на доходи—стягуються безпосередньо з доходів фізичних і юридичних осіб;

- податки на споживання—сплачуються не при отриманні доходів, а при їх використанні і справляються у формі непрямих податків:

- податки на майно—встановлюються стосовно рухомого або нерухомого майна:

6) за характером використання:

- загального призначення—використовуються на загальні цілі без конкретизації заходів або витрат, на які вони витрачаються (це власне податки у вузькому розумінні).

- цільові податки—встановлюються з метою фінансування конкретного напряму публічних видатків;

7) за періодичністю стягнення:

- разові—сплачуються один раз протягом певного часу при здійсненні певних дій (більшою мірою такий різновид податків має характер зборів);

- систематичні (регулярні)- сплачуються регулярно через певні проміжки часу й протягом усього періоду володіння або діяльності платника (щомісячно, поквартально, щорічно):

8) за обліком податкового платежу:

- поатки, фінансовані споживачем (акциз, податок на додану вартість):

- податки, що включаються у собівартість (податок з власників транспортних засобів, земельний податок);

- податки, фінансовані за рахунок балансового прибутку (податок на майно, податок з реклами):

- податки, фінансовані за рахунок чистого прибутку (збір за право торгівлі, за використання національної символіки);

 

9) за способом стягнення:

- розкладні — спочатку встановлюються в загальній сумі відповідно до потреб держави й місцевого самоврядування в доходах, потім цю суму розкладають на окремі частини за територіальними одиницями, а на низовому рівні - між платниками (історично це перша форма стягнення податків);

- окладні— передбачають встановлення спочатку ставок, а відтак і розміру податку для кожного платника окремо, а загальна величина податку формується як сума платежів окремих платників;

 

10) за методом оподаткування:

- прогресивні— податки, ставки яких зростають зі збільшенням величини об'єкта оподаткування;

- пропорційні — податки, ставки яких не залежать від розміру об'єкта оподаткування;

- регресивні—податки, ставки яких зменшуються зі зростанням величини об'єкта оподаткування;

11) за формою стягнення:

- грошові—стягуються в грошовій формі;

- натуральні податки—стягуються у вигляді певних товарів, наприклад, продуктами сільськогосподарського виробництва.

 



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-08; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.236.175.108 (0.011 с.)