Стандартизація, сертифікація та їх функції

Однією з важливих систем управління якістю продукції є стандартизація. В умовах глобалізації світових процесів, інтернаціоналізації господарства такою системою є міжнародна стандартизація. За визначенням Міжнародної організації зі стандартизації (ISO), поняття «стандартизація» означає «процес встановлення і застосування правил з метою впорядкування в даній галузі на користь і за участю всіх зацікавлених сторін, зокрема для досягнення загальної максимальної економії з дотриманням функціональних умов і вимог безпеки».

Стандартизація виконує такі функції:

1) упорядкування об’єктів (продукції, робіт, послуг, процесів), створюваних

людьми в різних країнах;

2) закріплення в нормативних документах оптимальних вимог до впорядкованих об’єктів;

3) визначення правил застосування нормативних документів.

Міжнародна стандартизація:

1) забезпечує взаємозамінність елементів складної продукції;

2) зближує рівень якості товарів, що виробляються в різних країнах;

3) сприяє взаємообміну науково-технічною інформацією;

4) сприяє міжнародній торгівлі;

5) прискорює науково-технічний прогрес у країнах, що є учасниками міжнародних організацій.

Існують два різновиди стандартизації: фактична (відображає деякі історично усталені особливості і правила життя суспільства – календар, писемність, рахунок тощо); офіційна (як результат цілеспрямованої дії, супроводжується випуском нормативної документації за встановленою формою, що має певні сферу і термін дії).

Проблемами стандартизації опікуються різні міжнародні організації, наприклад:

CEN – Europeen Committee for Standartization – Європейський комітет зі стандартизації;

EOQ – Europeen Organization for Qoality – Європейська організація з якості;

IAN – International Federation of Standarts Users – Міжнародна федерація користувачів стандартів;

TWO – World Trade Organization – Усесвітня торговельна організація;

EAST – Eurasian Council on Standartization, Metrology and Certification – Міждержавна рада зі стандартизації, метрології і сертифікації Співдружності незалежних держав та інші.

Серед цих організацій особливе місце належить Міжнародній організації зі стандартизації (International Standart Organization), або скорочено ISO (ICO), яка є найбільш представницькою. Вона була створена за сприяння ООН в 1946 р.,

має статус неурядової консультативної організації при ООН.

Основні функції ICO такі:

1) введення міжнародних стандартів;

2) сприяння впровадженню і полегшенню застосування нових прогресивних стандартів;

3) організація обміну інформацією про діяльність своїх членів і технічних комітетів;

4) співробітництво з іншими міжнародними організаціями.

Повноправними членами ISO можуть стати ті країни, які мають національні організації зі стандартизації.

Стандарти серії ISO – 9000 – це пакет документів із забезпечення якості, підготовлений членами міжнародної делегації, відомої як «ISO / Технічний комітет 176» (ISO / ТС 176). Ці стандарти містять мінімальні вимоги, яким повинна відповідати організація робіт із забезпечення гарантії якості незалежно від того, які послуги вона надає [4, с. 388–391]:

ISO 9000 – описує основні положення систем управління якістю і визначає термінологію для систем управління якістю;

ISO 9001 – визначає вимоги до системи управління якістю продукції, що відповідає вимогам замовника;

ISO 9004 – містить настанови щодо результативності й ефективності системи управління якістю.

ISO 19011 – містить рекомендації щодо здійснення аудиту систем управління якістю і систем управління навколишнім середовищем.

ISO 9001-95. Системи якості. Модель забезпечення якості в процесі проектування, розроблення, виробництва, монтажу та обслуговування.

Держстандартом України (ДСТУ), його Технічним комітетом ТК93 «Управління якістю і забезпечення якості» здійснено ідентичний переклад міжнародних стандартів: термін «міжнародний стандарт» замінено на «державний стандарт».

До переліку Державних стандартів України, узгоджених із міжнародними стандартами, належать: ДСТУ ISO 9000-2001 Система управління якістю. Вимоги; ДСТУ ISO 9004-2001. Системи управління якістю. Настанови щодо поліпшення діяльності; ДСТУ ISO 1400-97. Системи управління навколишнім середовищем. Склад та опис елементів і настанови щодо їх застосування; ДСТУ ISO 9001-95. Системи якості. Модель забезпечення якості в процесі проектування, розроблення, виробництва, монтажу та обслуговування; ДСТУ 3921.1-1999 (ISO 10012-1:1992), Вимоги до забезпечення якості засобів вимірювальної техніки; ДСТУ 3921.2-2000 (ISO 10012-2:1997). Забезпечення якості засобами вимірювальної техніки; ДСТУ ISO 10011-1-97. Настанови щодо перевірки систем якості; ДСТУ 1.1-2001. Державна система стандартизації. Стандартизація та суміжні види діяльності. Терміни та визначення основних понять.

Разом вони утворюють узгоджену серію стандартів щодо систем управління якістю, яка сприяє взаєморозумінню в національній та міжнародній торгівлі.

Українська система стандартизації складається із комплексу державних, галузевих стандартів і стандартів підприємства. Вони розробляються установами Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики.

Державний стандарт – затверджується урядом країни на необмежений термін або на термін не більше п’яти років. Стандарти поділяються на діючі і перспективні.

Об’єктами державної стандартизації є конкретна продукція, норми, правила, методи, терміни, призначені для користування в різних сферах народного господарства.

Державні стандарти України містять обов’язкові рекомендовані вимоги. До обов’язкових належать ті вимоги, які гарантують безпеку продукції для життя, здоров’я та майна громадян, її сумісність і взаємозамінність, охорону. Державні стандарти встановлюються на вироби загального машинобудівного застосування; продукцію міжгалузевого призначення; продукцію для населення й народного господарства; організаційно-методичні та загальнотехнічні об’єкти; методи випробувань тощо.

Галузеві стандарти – поширюються на об’єкти, які не стали предметом державної стандартизації (технологічне оснащення, технологічні процеси, матеріали). Галузеві стандарти затверджуються відповідними міністерствами.

Стандарти підприємства необхідні для регулювання діяльності кожного підприємства. В них відображаються вимоги державних і галузевих стандартів, особливості виготовленої продукції, а також організаційно-технічний рівень підприємств. Об’єктами стандартів підприємства є деталі, норми, вимоги і методи по розробці й організації виробництва продукції, технологічні процеси, норми і вимоги до них, обмеження по номенклатурі матеріалів, деталей, форми і методи управління.

Під технічними умовами (ТУ) розуміють перелік технічних вимог, які висуваються до продукції відповідного виду. Вони складаються на продукцію, яка не має стандартів. У них повинні бути дані, які відсутні в кресленнях по виготовленню, прийманню, випробуванню та відвантаженню продукції. ТУ можуть складатися як на виріб у цілому, так і на окремі його частини.

Організаційні аспекти забезпечення високої якості продукції відповідають загальним вимогам ринку і визначаються в контексті світового руху за якість. Головним завданням підприємств повинна бути якість продукції, яка визначає одночасно і ефективність діяльності підприємства.

Національним органом, що проводить і координує роботу з державного нагляду за якістю, є Державний комітет України по стандартизації, метрології та сертифікації (Держстандарт України), який співпрацює з технічними комітетами зі стандартизації. До роботи в цих комітетах залучають на добровільних засадах представників зацікавлених підприємств та організацій, провідних учених й спеціалістів.

Прагнення до створення рівноправних передумов для конкурентної боротьби на світових ринках для країн з перехідною економікою привели до інтенсифікації зусиль щодо впровадження систем якості, які відповідають міжнародним вимогам, зафіксованим у міжнародних стандартах.

Для утвердження філософії якості продукції в Україні функціонує

Українська Асоціація якості (УАЯ). Вона представляє Україну в усіх міжнародних структурах, які працюють на розвиток системи якості і наділені правом видавати відповідні сертифікати підприємствам, здійснювати підготовку сертифікованих спеціалістів для роботи з ними: в Європейській організації якості, у Всесвітній раді якості.

Вироблена продукція, що реалізується на зовнішньому і внутрішньому ринках, має відповідати певним міжнародним і державним вимогам. Продаж продукту, надання послуг можливі лише за умови існування у виробника відповідного документа – сертифікату. Отже, кожне виробництво підлягає сертифікації [4, с. 409–410].

Сертифікація – це процедура, згідно з якою третя сторона гарантує, що продукція, процес або послуга відповідають вимогам, які встановлені стандартами або іншою нормативною документацією.

Третьою стороною є орган (міжнародний або державний) сертифікації. Перша сторона – виробник або постачальник, продавець, друга сторона – споживач або замовник.

Регламентація щодо основних вимог, норм і законів до виробленої продукції передбачає: 1) сертифікацію продукції (процесів, послуг); 2) атестацію виробництв; 3) сертифікацію систем якості; 4) акредитацію випробувальних лабораторій, органів із сертифікації продукції, органів із сертифікації систем якості та аудиторів; 5) реєстрацію в Реєстрі об’єктів сертифікації та інформацію про них у виданнях; 6) технічний контроль за виконанням вимог до об’єктів.

В Україні створено систему сертифікації – УкрСЕПРО, її очолює Національний орган із сертифікації – Держстандарт України. Він акредитує (підтверджує правомочність) випробувальних лабораторій, органів із сертифікації та атестує аудиторів. Органи із сертифікації поділяються на галузеві та територіальні (центри стандартизації, метрології та сертифікації) і спеціалізуються на конкретних видах продукції, послуг та сертифікації систем якості. В результаті проведеної сертифікації (сертифікаційні випробування, атестація виробництва, сертифікація, технічний нагляд) підприємству, виробникові видається документ: сертифікат відповідності на одиничний вироб, сертифікат відповідності на разову партію виробів або ж ліцензія на право застосування сертифіката щодо продукції, яка виробляється серійно або масово.

Державна система сертифікації України передбачає обов’язкову та добровільну сертифікацію. Мета державної системи сертифікації продукції – уведення необхідних організаційних, технічних та економічних заходів щодо забезпечення гарантій, пов’язаних з придбанням і використанням споживачем продукції для власних потреб. Сертифікація продукції здійснюється уповноваженими органами сертифікації з метою:

- запобігання реалізації продукції, що загрожує життю, здоров’ю, майну громадян та навколишньому середовищу;

- допомоги споживачеві в компетентному виборі продукції;

- створенню умов для участі суб’єктів підприємницької діяльності в міжнародній економічній, науково-технічній співпраці і міжнародній торгівлі.

Державний комітет України зі стандартизації, метрології та сертифікації проводить і координує роботу щодо забезпечення сертифікації:

- визначає основні принципи, структуру та правила системи сертифікації в Україні;

- затверджує перелік продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації, визначає строки її виконання;

- призначає органи сертифікації;

- акредитує органи сертифікації та випробувальні лабораторії, атестує експертів-аудиторів;

- визначає правила визнання сертифікатів інших країн.

Сертифікація на відповідність обов’язковим вимогам нормативних документів проводиться виключно в державній системі сертифікації.

У результаті позитивного рішення органу сертифікації заказникові видається сертифікат та право маркувати продукцію спеціальним знаком відповідності.

Державна система сертифікації передбачає декілька різновидів сертифікатів:

- сертифікат аудитора в галузі сертифікації;

- сертифікат на систему якості;

- сертифікат відповідності продукції вимогам різноманітних нормативних документів;

- сертифікат якості продукції;

- сертифікат про походження товару.

Державний комітет України зі стандартизації, метрології та сертифікації відповідно до законодавства України та міжнародних договорів, ратифікованих Україною, представляє інтереси України в міжнародних та регіональних організаціях зі стандартизації та сертифікації, приймає рішення щодо об’єднання з міжнародними та регіональними системами сертифікації, а також укладає договори про взаємне визнання результатів сертифікації.

5.2.2. Метрологічне забезпечення технологічних процесів

Важливе місце в технологічних процесах, що забезпечують якість продукції, відводиться дотриманню проектних параметрів, точності вимірів як самого виробу, так і тих матеріалів, з яких він виробляється. Окрім того, щоб у виробництві продукту вийти на проектні параметри, необхідно точно дотримувати призначеної для цього технології, алгоритму виробничого процесу, використання необхідного, спеціально призначеного устаткування, інструментів, знаряддя. Для цього існує спеціальна метрологічна служба підприємства. Наукою, яка опікується вирішенням зазначених вище питань, є метрологія. Її назва походить від грецьк. metron – міра, тобто це наука про виміри, методи досягнення їх єдності і необхідної точності. Серед основних проблем метрології можна назвати:

- загальну теорію вимірів;

- створення одиниць фізичних величин і їх систем;

- методи і засоби вимірів;

- методи визначення точності вимірів (теорія погрішності вимірів);

- основи забезпечення єдності вимірів і одноманітності засобів вимірів (законодавча метрологія);

- створення еталонів і зразкових засобів вимірів;

- методи передавання розмірів одиниць від еталонів зразковим і надалі робочим засобам вимірів.

У ХХ ст. було створено Міжнародні метрологічні організації, які виробляють і затверджують єдині для всіх країн рекомендації і постанови з питань метрології. Для реалізації всіх необхідних для цього заходів в окремих країнах організуються метрологічні служби. В Україні державний нагляд за станом і застосуванням засобів вимірів, роботою метрологічних служб здійснює Державний комітет з питань технічного регулювання та споживчої політики (Держспоживстандарт України). До структури Держспоживстандарту України входять Республіканський центр метрологічної служби, який розробляє науково-методичні, техніко-економічні, організаційні і правові основи метрологічного забезпечення народного господарства країни. Крім того, існують також обласні (міжобласні) лабораторії з державного контролю за стандартами і вимірювальною технікою. На підприємствах метрологічне забезпечення здійснює метрологічна служба підприємства – відділ головного метролога.

Служба з метрологічного забезпечення виконує такі функції [4, с. 385]:

1) аналіз стану вимірів на підприємстві, розроблення заходів з удосконалення метрологічного забезпечення;

2) розроблення раціональної номенклатури вимірюваних параметрів і оптимальних норм точності вимірів на підприємстві;

3) створення і впровадження сучасних методик виконання вимірів і засобів вимірів;

4) упровадження державних стандартів, розроблення і впровадження стандартів підприємства, що регламентують норми точності вимірів;

5) метрологічна експертиза проектів і діючої конструкторської, технологічної й іншої нормативно-технічної документації;

6) перевірка і метрологічна атестація засобів вимірів, застосовуваних на підприємстві, та інше.

Резюме

Розвиток виробництва залежить від рівня технологій. У процесі технологічного розвитку з необхідністю виникають якісно нові технології, які мають назву «високі технології». Саме вони визначають рівень цього розвитку. Високі технології є результатом новітніх досягнень науки, характеризуються коротким терміном упровадження у виробництво. У розвитку виробництва висока технологія переходить у середню, а потім у низьку технологію. На початку ХХІ століття визначилися промислові галузі і сфери, в яких у першу чергу застосовуються високі технології (електроніка, інформаційна сфера, комп’ютерна- і робототехніка, біоінженерія, порошкова металургія, аерокосмічна промисловість, фармацевтична промисловість).

Економічними показниками технологічного рівня виробництва є часткові показники (фондовіддача, матеріаломісткість, оборотність зворотних коштів) та узагальнені показники (продуктивність праці, чисельність працівників, фонд заробітної плати, матеріаловіддача та ін.).

Розрізняють такі основні рівні виробництва: науково-технічний, організаційний, технологічний, технічний. Ефективність виробництва значною мірою визначається технологічним рівнем, який характеризується такими показниками: рівень технологічного впливу, рівень технологічної інтенсивності, рівень технологічної керованості, рівень технологічної організації, рівень адаптації технологічного процесу.

При проектуванні, розробці й упровадженні нової техніки і технології процедура визначення економічної ефективності цих заходів складається з чотирьох етапів: визначення необхідних витрат для реалізації інноваційних заходів; визначення можливих джерел фінансування; оцінка економічного ефекту від упровадження нової техніки і технології; оцінка порівняльної ефективності нововведення через зіставлення економічних показників.

Цикл робіт із забезпечення якості продукції містить такі стадії: 1) науково-дослідницькі роботи, конструкторська і технологічна підготовка виробництва; 2) виробництво, що безпосередньо забезпечує якість технології і якість виробничих процесів; 3) експлуатація виробу (товару), в процесі якої проводиться інспектування якості.

Основними засобами визначення параметрів технологічного процесу, якості продукції є стандартизація, сертифікація, метрологічне забезпечення.

Однією з важливих систем управління технологічним рівнем виробництва, якістю продукції є стандартизація. Вона виконує такі функції: 1) упорядкування об’єктів (продукції, робіт, послуг, процесів), створених людьми в різних країнах світу або в окремо взятій країні; 2) закріплення в нормативних документах оптимальних вимог до впорядкованих об’єктів; 3) визначення правил застосування нормативних документів. Проблемами стандартизації опікуються різні міжнародні організації, серед яких чільне місце належить Міжнародній організації зі стандартизації (ISO). Основні її функції такі: 1) встановлення міжнародних стандартів; 2) сприяння впровадженню і полегшенню застосування нових прогресивних стандартів; 3) організація обміну інформацією про діяльність своїх членів і технічних комітетів; 4) співробітництво з іншими міжнародними організаціями. Стандарти серії ISO-9000 – це пакет документів із забезпечення якості, що містять мінімальні вимоги з якості робіт, незалежно від того, яку саме продукцію виготовляє підприємство чи які послуги воно надає.

Держстандартом України (ДСТУ) здійснено ідентичний переклад міжнародних стандартів, здійснена їх адаптація до вітчизняного виробництва. Українська система стандартизації складається із комплексу державних галузевих стандартів і стандартів підприємств. Вони розробляються установами Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики. Об’єктами державної стандартизації є конкретна продукція, норми, правила, терміни, призначені для користування в різних сферах народного господарства.

Вироблена продукція, що реалізується на зовнішньому і внутрішньому ринках, має відповідати певним вимогам. Продаж продукту, надання послуг можливі лише за умови їх сертифікації (відповідність установленим міжнародним або державним стандартам і вимогам).

В Україні створено систему сертифікації УкрСЕПРО, її очолює Національний орган із сертифікації – Держкомстандарт України. Він акредитує (підтверджує правомочність) випробувальних лабораторій, органів із сертифікації та атестує аудиторів. У результаті проведеної сертифікації підприємству, виробникові видається документ – сертифікат або ж ліцензія на право застосування сертифіката щодо продукції, яка виробляється серійно або масово.

Важливе місце в технологічних процесах, що забезпечують якість продукції, належить метрологічній службі. В Україні державний нагляд за станом і застосуванням засобів вимірів здійснює Державний комітет з питань технічного регулювання та споживчої політики (Держспоживстандарт України). Існують також обласні (міжобласні) лабораторії з державного контролю за стандартами і вимірювальною технікою. На підприємствах метрологічне забезпечення здійснює метрологічна служба підприємства – відділ головного метролога.

Запитання і завдання для самоконтролю

1. Визначте сутність і роль у виробництві високих технологій.

2. Як розрізняються основні рівні виробництва?

3. Як визначається економічна ефективність нової техніки і технології?

4. Розкрийте сутність поняття «стандартизація».

5. Визначіть функції стандартизації.

6. Охарактеризуйте систему сертифікації в Україні.

7. Що таке метрологія?

8. У чому полягає метрологічне забезпечення технологічних процесів?

Завдання для закріплення знань

1. У процесі науково-технічного розвитку спостерігається тенденція до постійного зростання рівня технологій. Визначіть місце і роль високих технологій у цьому процесі.

2. Ефективність виробництва значною мірою визначається рівнем технологій. Наведіть існуючі узагальнені критерії, що визначають цей рівень.

3. Для визначення оптимальних параметрів технологічного процесу, забезпечення якості виробів і різноманітних послуг на міжнародному рівні і в межах окремих держав розробляються системи стандартизації, метрологічної служби, сертифікації. Поясніть, як функціонують ці системи в Україні?

Тести

1. Технологічний рівень виробництва залежить:

а) від властивостей природних матеріалів;

б) від рівня розвитку наукових досліджень;

в) від виробничого обладнання.

2. Якими чинниками визначається ефективність високих технологій?

а) комплексом теоретичних знань працівників;

б) новітніми досягненнями науки;

в) терміном їх упровадження від наукових розробок до застосування у виробничому процесі.

3. Визначіть найважливіші передумови впровадження у виробництво високих технологій:

а) політична ситуація в країні;

б) науково-технічний потенціал країни;

в) екологічний стан.

4. Визначіть промислові галузі, в яких у першу чергу застосовуються високі технології:

а) легка промисловість;

б) електроніка;

в) біоінженерія.

5. Економічна ефективність техніки і технології залежить:

а) від добору науково-технічних кадрів;

б) від капіталовкладень;

в) від обсягу продажу.

6. Визначіть пріоритетне значення чинників, від яких залежить якість продукції:

а) експлуатація (використання) виробу;

б) рівень заробітної плати працівників на виробництві;

в) науково-дослідницькі роботи та конструкторська і технологічна підготовка виробництва.

7. Визначіть найважливіші функції міжнародної стандартизації:

а) зближення рівня якості товарів, що виробляються в різних країнах;

б) сприяння міжнародній торгівлі;

в) досягнення загальної максимальної економії з дотриманням

функціональних умов і вимог безпеки.

8. Які функції ISO є найпріоритетнішими?

а) співробітництво з іншими міжнародними організаціями;

б) установлення міжнародних стандартів;

в) організація обміну інформацією з міжнародними спорідненими організаціями.

9. Визначіть найважливіші, на вашу думку, рекомендовані вимоги ДСТУ:

а) гарантія безпеки продукції для життя, здоров’я та майна громадян;

б) ефективна діяльність підприємства, що виробляє продукцію;

в) відповідність продукції вимогам ринку.

10. Які з наведених нижче функцій виконує служба з метрологічного забезпечення виробництва?

а) створення і впровадження сучасних методик виконання вимірів та засобів вимірів;

б) створення загальної теорії вимірів;

в) перевірка і метрологічна атестація засобів вимірів, що застосовуються на підприємстві.