Тенденції розвитку світових ринків технологій

Перетворення України в сучасну високорозвинену державу з ефективною економікою, що забезпечує високі життєві стандарти, можливе тільки на основі оживлення, а потім і стабільного розвитку національної промисловості. Най-важливішою складовою національної промисловості є технології, тому техно-логічний прогрес безпосередньо впливає на економічний стан країни.

Технологічні нововведення породжують нові способи виробництва та споживання, торкаються всіх секторів економічного і соціального життя, мають за основу свого втілення гнучкі та централізовані підприємства, які здатні швидко пристосовуватися до ринку і задовольняти потреби кінцевого споживача.

Усе різноманіття форм комерційної передачі технології на світових ринках можна умовно звести до трьох основних каналів її поширення:

· експорт та імпорт технології в нематеріалізованій формі засобом торгівлі ліцензіями (патенти, винаходи й інші об’єкти промислової власності, управлінські контракти, надання технічної допомоги, проектно-консультаційні послуги);

· утілення технології в матеріальному вигляді (обладнання, агрегати, технологічні лінії);

· матеріалізація технології в прямих зарубіжних інвестиціях.

Історія знає немало патентів, які коштували багато мільйонів доларів, винаходи, що слугували впродовж тривалого часу основою розвитку цілих галузей промисловості у світовому господарстві. Однак серед багатьох форм технологічного обміну міжнародна торгівля ліцензіями набула самостійного значення тільки в другій половині ХХ століття. Вона сприяє скороченню непродуктивних витрат суспільної праці, оскільки в умовах науково-технічної революції економічно недоцільно окремо взятій країні, незалежно від її розмірів та рівня науково-технічного потенціалу, рівномірно розвивати всі напрями науки і техніки.

Перше місце з обігу в цій сфері діяльності належить США. Основні ринки американської технології – це Західна Європа та Канада. Провідна роль США в експорті ліцензій визначається великим науково-технічним потенціалом та значними витратами на НДДКР, ретельним регулюванням норм використання винаходів, створених із залученням державних коштів або в рамках урядових замовлень.

Японія за оборотом комерційних угод у міжнародній торгівлі ліцензіями посідає друге місце. Близько 80 % від усієї кількості ліцензійних контрактів Японії пов’язано з купівлею секретів виробництва – ноу-хау, причому не завжди ці знання оформлені юридично. Ліцензії японських фірм використовуються не тільки для оснащення провідних галузей економіки та розвитку експорту, але і як потенціал для розвитку власних НДДКР.

Політику західноєвропейських держав з розширення участі на міжнарод-ному ринку ліцензій та ефективного використання світових науково-технічних досягнень постійно проводять Німеччина та Великобританія, котрі належать до світових лідерів ліцензійної торгівлі. Орієнтація науково-технічної політики цих країн на проведення власних НДДКР та значне збільшення державних асигнувань і витрат приватних фірм на їх проведення, впровадження нововведень з метою підвищення рівня конкурентоспроможності високотехнологічної продукції, збільшення інвестицій капіталу в інші країни дозволили їм добитися ефективного використання за кордоном науково-технічного потенціалу завдяки експорту ліценцій.

Яскравим прикладом завоювання лідерських позицій на зовнішньому ринку, завдяки активному імпорту ліцензій, є одна з нових індустріальних країн – Південна Корея. Починаючи з 70-х рр., ця форма отримання новітніх технологій була не тільки основним каналом запозичення зарубіжного науково-технічного досвіду, але й відіграла головну роль у формуванні сучасної промислової структури в країні. Південна Корея імпортує близько 700 нових технологічних розробок щороку, адже розвиток науки і технології – це ключ до зміцнення конкурентоспроможності вітчизняної промислової продукції, тому ця країна в останні роки робить ставку на пріоритетний розвиток наукоємних галузей.

На світових ринках технологій, як і на інших товарних ринках, утворився та діє ринковий механізм, основними елементами якого є попит, пропозиція та ціна. На них найважливішими виконавчими структурами, що забезпечують на основі сучасних інформаційних систем швидкий пошук партнерів постачальнику або покупцеві технології, стали міжнародні регіональні центри трансферту (передачі) технології та посередницькі фірми маркетингу технологічного обміну.

У Європі таким центром є Європейська асоціація професіоналів у галузі трансферту технологій та сприяння інноваціям, утворена в 1984 р. за підтримки Європейської спілки. Асоціація об’єднує більше 480 організацій з 21 європейської країни. Головна мета цієї асоціації – допомагати розвиткові професійних служб, сприяння інноваціям у Європі.

Упровадження на світових ринках технологій – це можливість повно-правного доступу до нього та участі в комерційних угодах на рівні будь-якої індустріальної європейської країни. Необхідно вже зараз державним та законодавчим інститутам планувати і здійснювати цю роботу. Перші кроки для України на цьому шляху вже зроблені. Водночас вивчення закономірностей обміну технологіями у світі доводить, що слід здійснювати глибший контроль становлення технологічної бази країни, сприяти тому, щоб вона відповідала рівню індустріальних країн. Експертизі повинні підлягати імпортні технології, що надходять по всіх каналах, а не тільки ті, що запроваджуються завдяки державним коштам. При цьому важливо зважати на досвід Мексики, де протягом багатьох років придбання зарубіжної технології не контролювалось і не регулювалось законодавством. У результаті для створення бар’єру від притоку в країну небажаної технології, контролю кількості та якості технічних нововведень уряд цієї країни був змушений створити спеціальний адміністративний орган – національний реєстр угод з передачі технологій. У ньому реєструються технології, які успішно пройшли спеціальну експертизу з трьох етапів – економічного, технічного та правового.

Таким чином, для України є дуже актуальною активізація інноваційної політики, визначення свого місця в міжнародному технологічному обміні.

Резюме

Науково-технічна політика визначає основні цілі, форми і методи діяльності держави в науково-технічній сфері. Держава покликана створювати сучасну інфраструктуру науки і здійснювати підготовку науково-технічних кадрів, надавати державне фінансування і пріоритетне матеріально-технічне забезпечення фундаментальних досліджень, довгострокових державних науково-технічних програм, підтримку пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки. Держава також веде статистику в науково-технічній сфері, забезпечує створення ринку науково-технічної продукції, оцінює науково-технічний рівень досліджень, нових технологій і техніки, здійснює експертизу науково-технічних проектів, налагоджує науково-технічне співробітництво з іншими державами.

Функції по реалізації державної науково-технічної політики виконують органи державного управління і недержавні структури за такими п’ятьма рівнями: І рівень – Верховна Рада України; ІІ рівень – Кабінет Міністрів України; ІІІ рівень – міністерства, відомства й інші центральні органи управління; IV рівень – місцеві органи державної влади й управління; V рівень – організації, установи і підприємства, що є спільниками в здійсненні науково-технічної політики.

Пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні – науково, економічно і

соціально обґрунтовані та законодавчо визначені, вони спрямовані на забезпечення потреб суспільства у високотехнологічній конкурентоспроможній, екологічно чистій продукції, високоякісних послугах та збільшення експортного потенціалу держави.

Пріоритетними напрямами інноваційної діяльності в Україні є стратегічні та середньострокові.

Стратегічні пріоритетні напрями інноваційної діяльності визначені на тривалу перспективу (не менше десяти років), це найважливіші напрями інноваційної діяльності щодо забезпечення соціально-економічного зростання держави, розроблені на основі науково-прогнозного аналізу світових тенденцій соціально-економічного та науково-технологічного розвитку з урахуванням можливостей вітчизняного інноваційного потенціалу. Стратегічні пріоритетні напрями інноваційної діяльності формуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності із залученням Національної та галузевих академій наук України на основі ґрунтовних прогнозно-аналітичних досліджень тенденцій світового науково-технологічного розвитку, результатів реалізації пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки України, зіставлення їх із реальними потребами економіки України, можливостями та станом інноваційного потенціалу країни.

Середньострокові пріоритетні напрями інноваційної діяльності визначені

на найближчі три – п’ять років, це напрями інноваційного оновлення промислового, сільськогосподарського виробництва та сфери послуг щодо освоєння випуску нових наукоємних товарів і послуг з високою конкуренто-спроможністю на внутрішньому та зовнішньому ринках. Середньострокові пріоритетні напрями інноваційної діяльності формуються в рамках стратегічних пріоритетних напрямів на основі новітніх досягнень вітчизняної і світової науки, аналізу кон’юнктури світового і внутрішнього ринків та ресурсних можливостей держави.

В Україні на перспективу визначені такі стратегічні пріоритетні напрями інноваційної діяльності: 1) модернізація електростанцій; нові та відновлювальні джерела енергії; новітні ресурсозберігаючі технології; 2)машинобудування як основа високотехнологічного оновлення всіх видів економічної діяльності; розвиток високоякісної металургії; 3) нанотехнології, мікроелектроніка, інформаційні технології, телекомунікації; 4) вдосконалення хімічних технологій, нові матеріали, розвиток біотехнологій; 5) високотехнологічний розвиток сільського господарства та переробної промисловості; 6) транспортні системи: будівництво і реконструкція; 7) охорона й оздоровлення людини та навколишнього середовища; 8) розвиток інноваційної культури суспільства.

Середньострокові напрями інноваційного розвитку України формуються в рамках стратегічних пріоритетних напрямів інноваційної діяльності терміном на три – п’ять років. Прийняттю рішень щодо визначення середньострокових пріоритетних напрямів інноваційної діяльності передує їх широке обговорення із залученням громадських наукових, науково-технічних організацій, регіональних наукових центрів Національної академії наук України та Міністерства освіти і науки України. По кожному з пріоритетних напрямів інноваційної діяльності проводиться маркетингове дослідження та дається техніко-економічне обґрунтування.

Прогресивними видами технологій є нанотехнології, біотехнології, генна інженерія, оптоелектроніка, лазерна технологія, космічні технології, прогресивні хіміко-технологічні процеси, інформаційні технології та ін. Ці технології докорінно змінюють світ, саме від них залежить майбутнє сучасного суспільства. Вони контрастують з низькими технологіями, які пов’язані з важкою працею і ще досить поширені у світі. Значне місце у виробничій діяльності сьогодення належить так званим «проміжним» технологіям, які поєднують окремі елементи прогресивних і низьких технологій.

На світових ринках технологій діє ринковий механізм, основними елементами якого є попит, пропозиція та ціна. На них найважливішими виконавчими структурами, що забезпечують на основі сучасних інформаційних систем швидкий пошук партнерів постачальнику або покупцю технології, стали міжнародні регіональні центри трансферту (передачі) технології та посередницькі фірми маркетингу технологічного обміну.

Запитання для самоконтролю

1. Що таке державна інноваційна політика?

2. Охарактеризуйте процес формування державної інноваційної політики України.

3. Які існують інструменти здійснення державного впливу в інноваційній сфері?

4. Визначте пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні.

5. Що таке стратегічні пріоритетні напрями інноваційної діяльності?

6. Що таке середньострокові пріоритетні напрями інноваційної діяльності?

7. Що таке нанотехнології?

8. Наведіть визначення генної інженерії.

9. Які ви знаєте космічні технології?

10. Що таке інформаційні технології? Яке місце вони посідають у сучасному світі?

11. Які існують тенденції розвитку на світових ринках технологій?

Завдання для закріплення знань

Як, на Вашу думку, Україні ввійти у світові ринки технологій? Яким шляхом це робити (зважаючи на основні тенденції на світових ринках технологій та досвід інших країн)? Обґрунтуйте свою думку.

Тести

1. Які існують види пріоритетних напрямів інноваційної діяльності в Україні?

а) короткострокові;

б) поточні;

в) стратегічні;

г) середньострокові.

2. За масштабом, спрямованістю та специфікою реалізації розрізняють середньострокові пріоритетні напрями інноваційної діяльності:

а) загальнодержавного рівня;

б) галузевого рівня;

в) муніципального рівня;

г) регіонального рівня.

3. Технології, основані на підведенні енергії – проникності електромагнітних та акустичних коливань у середовище продукту, це:

а) нанотехнології;

б) мікрохвильові технології;

в) інформаційні технології;

г) біотехнології.

4. Технологія, що займається дослідженням процесів, які здійснюються над частками молекулярного і атомного рівнів з розмірами одної мільйонної долі міліметра, це:

а) біотехнологія;

б) мікрохвильова технологія;

в) інформаційна технологія;

г) нанотехнологія.

5. Метою якої технології є керування генетичною основою живих організмів через уведення або вилучення із ДНК специфічних генів?

а) біотехнології;

б) генної інженерії;

в) інформаційної технології;

г) мікрохвильової технології.

6. Для якої технології інформація є не тільки продуктом, але й необхідною сировиною?

а) генна інженерія;

б) інформаційна технологія;

в) нанотехнологія;

г) біотехнологія.

7. Які існують форми комерційної передачі технології на світових ринках?

а) експорт та імпорт технологій у вигляді ліцензій;

б) передавання технології в матеріальному вигляді;

в) безплатна передача другій стороні;

г) матеріалізація технології в прямих зарубіжних інвестиціях.