Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Концептуальні принципи державної науково-технологічної й інноваційної політикиСодержание книги
Поиск на нашем сайте
Правовою основою формування та реалізації пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки є Конституція України, Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність», Закон України «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України», інші закони України. Особливе значення щодо правових та організаційних засад цілісної системи формування і реалізації пріоритетних напрямів науково-технічного розвитку в країні має Закон України «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки» [25]. У ньому – науково, економічно і соціально обґрунтовані напрями науково-технічного розвитку на тривалий період (понад 10 років), що формуються та реалізуються в інтересах створення конкурентоспроможного на світовому ринку вітчизняного сектора наукових досліджень і науково-технічних розробок та забезпечення національної безпеки і конкурентоспроможності економіки. Пріоритетні напрями розвитку науки і техніки формуються Міністерством освіти і науки України за участю заінтересованих центральних органів виконавчої влади, Національної академії наук України та галузевих академій наук на основі довгострокового прогнозу науково-технічного розвитку і визначаються Верховною Радою України за пропозиціями Кабінету Міністрів України. Реалізація пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки забезпечується формуванням пріоритетних тематичних напрямів наукових досліджень і науково-технічних розробок, що є підставою розроблення та виконання відповідних державних цільових програм, а також формування державного замовлення на науково-технічну продукцію; підготовку наукових кадрів, інформаційне та матеріально-технічне забезпечення наукових досліджень і науково-технічних розробок. Згідно із Законом України «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки» пріоритетними напрямами розвитку науки і техніки на період до 2017 року є: 1) фундаментальні наукові дослідження світового рівня; 2) прикладні наукові дослідження та науково-технічні розробки, результати впровадження яких найбільше сприятимуть забезпеченню розвитку вітчизняного виробництва високотехнологічної продукції та послуг в інтересах національної безпеки та конкурентоспроможної економіки; 3) інформаційне та матеріально-технічне забезпечення наукових досліджень і науково-технічних розробок. Згідно з концепцією науково-технологічного й інноваційного розвитку України, ухваленою Постановою Верховної ради України [23], перспективним напрямом базових технологічних змін у країні є перехід вітчизняного виробництва на інноваційній шлях розвитку. З урахуванням цього визначаються концептуальні принципи державної науково-технологічної і інноваційної політики. Головними її цілями визначаються: – підвищення ролі наукових і технологічних факторів у подоланні кризових явищ у соціально-економічному розвиткові України і забезпеченні її економічного зростання, утвердженні духовності в суспільстві, вдосконаленні державного будівництва; – створення ефективних механізмів збереження, ефективного використання і розвитку національного науково-технологічного потенціалу; – технологічне переоснащення і структурна перебудова виробництва з метою випуску товарів, конкурентоспроможних на світовому і внутрішньому ринках; – збільшення експортного потенціалу завдяки наукоємним галузям виробництва, зменшення залежності економіки України від імпорту; – органічне входження інноваційних факторів в процес соціально-економічного розвитку держави, збереження навколишнього середовища і ефективне використання природних ресурсів, сприяння створенню в економіці достатньої кількості робочих місць, у тому числі для випускників навчальних закладів, спеціалістів, які внаслідок економічної кризи втратили свої робочі місця на виробництві, в науці, освіті тощо, а також для спеціалістів, які звільняються зі Збройних Сил; – відродження творчої діяльності винахідників і раціоналізаторів виробництва; – розвиток людини як особистості. Збереження та захист її здоров’я і життєвого середовища, створення умов для високопродуктивної, творчої і безпечної праці, сучасного побуту. Серед пріоритетних напрямів науково-технологічного й інноваційного розвитку визначено такі: – в умовах жорсткого дефіциту засобів необхідно вдосконалити систему формування і реалізації державних пріоритетів у сфері науки і технологій. Її основою мають бути принципи відповідності основних напрямів науково-технологічного розвитку головним проблемам і перспективам розвитку суспільства; – найпріоритетнішими напрямами державної підтримки повинні стати: фундаментальна наука, перш за все розробки вітчизняних наукових колективів, що набули світового визнання; – технологічний розвиток – дослідження і створення умов для високопродуктивної праці та сучасного побуту людини, розробка засобів збереження і захисту здоров’я людини, розробка ресурсо-, енергозберігаючих технологій, сучасних технологій і техніки для енергетики, агропромислового комплексу, легкої і харчової промисловості; – у сфері виробництва – формування наукоємних виробничих процесів, сприяння створенню і функціонуванню інноваційних структур (технопарків тощо); – удосконалення механізму інноваційного розвитку – створення умов для розширення сфери і масштабів запитів та пропозицій, поширення науково-технічних знань у країні, комерційне впровадження науково-технічних розробок у виробництво; – фінансове забезпечення наукової й інноваційної діяльності, наближення рівня оплати праці наукових працівників до норм розвинених країн, підтримка високого рівня забезпеченості науки матеріально-технічними ресурсами, допоміжним і обслуговуючим персоналом; – організаційно-функціональна трансформація науково-технологічного потенціалу: побудувати організаційну структуру науки на основі поєднання галузевого підходу, зорієнтованого на забезпечення загального прогресу наукових знань і проблемно орієнтованого, що найбільше відповідає ринковим відносинам; – удосконалення управління в науково-технологічній та інноваційній сфері. Зокрема, важливим є посилення правових принципів діяльності Національної академії наук України як координаційного центру з фундаментальних досліджень у державі; на регіональному рівні створення науково-координаційного сприяння інноваційному розвиткові при обласних державних адміністраціях; підвищення надійності і мобільності державної системи захисту інтелектуальної власності, навчання, перепідготовка кадрів, підвищення їх кваліфікації з метою вивчення закономірностей інноваційної діяльності в ринкових умовах. Державні науково-технічні програми є головними засобами реалізації національних програм і пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки. Їх формують і реалізують на основі цільових проектів і розробок, відібраних на конкурентних основах. Невід’ємним елементом державного регулювання науково-технічної діяльності є державна науково-технічна експертиза, яку здійснюють з метою забезпечення наукової обґрунтованості структури і змісту пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки, що відповідають науково-технічним програмам і проектам, визначення соціально-економічних і екологічних результатів науково-технічної діяльності, аналізу ефективності використання науково-технічного потенціалу. Держава цілеспрямовано здійснює політику у формуванні і заохоченні науково-технічних кадрів, зокрема забезпечує їхню підготовку і перепідготовку й за межами України, упроваджує систему атестації кадрів, державні й іменні премії у сфері науки і техніки тощо. Важливою формою державного розвитку науки і техніки є створення і функціонування системи науково-технічної інформації, до якої відносяться територіальні мережі центрів первинного збору й оброблення всіх видів науково-технічних даних, державні центри, наукові бібліотеки. Особливо важливе значення для подальшого зростання темпів науково-технічного прогресу і підвищення на його підставі ефективності національного виробництва в Україні мають патентування, продаж і покупка ліцензій. З цією метою Кабінет Міністрів видав відповідні рекомендації з патентно-ліцензійної справи. Усі винаходи в Україні повинні бути захищені від їхнього неоплаченого використання іншими країнами, для чого існує патентування винаходів за кордоном. Патентно-ліцензійна діяльність забезпечує регулювання всього комплексу правових і економічних відносин, пов’язаних зі створенням, захистом і використанням інтелектуальної власності. Держава також регулює науково-технічну діяльність через упровадження державного нагляду за дотриманням стандартів, норм та правил. Цю функцію виконують Державний комітет України зі стандартизації, метрології і сертифікації (Держстандарт України) і його територіальні органи. З метою створення економічно сприятливих умов для науково-технічної діяльності держава застосовує фінансово-кредитні і податкові важелі: – створення інноваційних фондів, сприяння організації і діяльності комерційних інноваційних банків, систем страхування науково-технічної діяльності; – уведення пільгового оподаткування і кредитування, застосування прискореної амортизації основних фондів підприємств, що виконують роботи з пріоритетних напрямів науково-технічного прогресу чи є спільником у формуванні інноваційних фондів. Державний інноваційний фонд створюють з бюджетних засобів, що виділяє держава для підтримки науково-технічної діяльності, вкладів юридичних і фізичних осіб. Для оперативного дозволу питань матеріально-технічного забезпечення розвитку і використання досягнень науки і техніки в Україні створюють державний резерв матеріально-технічних і сировинних ресурсів, що є складовою Державного інноваційного фонду. Для суб’єктів науково-технічної діяльності впроваджені податкові пільги. Зокрема, державні навчально-виховні заклади, наукові установи й організації, діяльність яких цілком або частково фінансують з бюджету, не підлягають оподаткуванню. В Україні використовуються й інші податкові пільги. Головним засобом реалізації загальнодержавних (національних) науково-технічних програм є державні (міжвідомчі), галузеві (багатогалузеві) і регіональні (територіальні) програми. Державні наукові і науково-технічні програми формує Міністерство України по справах науки і технологій на основі цільових проектів і розробок, відібраних на конкурсних основах. Обсяги фінансування загальнодержавних (національних) науково-технічних програм щорічно визначає Верховна Рада України під час прийняття Закону України про Державний бюджет України. Положення про державні наукові і науково-технічні програми затверджує Кабінет Міністрів України.
|
||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-04-21; просмотров: 213; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.144.2.218 (0.007 с.) |